 Введення



Дата конвертації01.01.2017
Розмір445 b.


:-)


Введення

  • Дитинство, як соціокультурний феномен, носить конкретно-історичний характер і має свою історію розвитку. На характер і зміст окремих періодів дитинства впливають конкретні соціально-економічні та етнокультурні особливості суспільства, де росте дитина, і в першу чергу - система суспільного виховання. Усередині послідовно змінюються видів дитячої діяльності відбувається присвоєння дитиною історично сформованих людських здібностей. Сучасна наука має в своєму розпорядженні численними даними про те, що складаються в дитинстві психологічні новоутворення мають неминуще значення для розвитку здібностей і формування особистості.  Дошкільний вік - це етап психічного розвитку дітей, що охоплює період від 3 до 6-7 років, характерний тим, що провідною діяльністю є гра, дуже важливий для формування особистості дитини. У його рамках виділяють три періоди:  1) молодший дошкільний вік - від 3 до 4 років;  2) середній дошкільний вік - від 4 до 5 років;  3) старший дошкільний вік - від 5 до 7 років.  У період дошкільного віку дитина відкриває для себе не без допомоги дорослого світ людських взаємин, різних видів діяльності.  Метою дослідження є психологія дошкільника.

  • Об'єктом дослідження є дитина дошкільного віку.

  • Предметом дослідження є людська психіка, психіка дитини дошкільного віку.



Розвиток особистості дошкільників

  • У дошкільному віці розпочинається формування особистості, здійснюється воно під впливом дорослих.



1)

  • потребово-мотиваційна сфера. У цьому віці домінуючою потребою є: потреба в ігровій діяльності; потреба у рухах; потреба в зовнішніх вираженнях. На початку віку в поведінці дитини ще не сформована ієрархічна система мотивів дитина діє під впливом безпосередніх спонук, що надає її поведінці безпосереднього характеру. Під керівництвом дорослого в процесі ігрової учбової діяльності дитина починає певним чином управляти власною поведінкою тобто у неї розвивається наприкінці віку супідрядність мотивів тобто їх ієрархічність.



2)

  • моральна сфера. У дошкільному віці під керівництвом дорослих починає оволодівати моральними нормами (що добре, що погано). У цьому віці вона вже здатна оцінити певні свої вчинки та вчинки інших людей з позицій моральних норм, але через недостатній життєвий досвід вона постійно звертається до дорослих з метою підтвердження правильної оцінки нею певних вчинків. З позиції цих норм.



3)

  • сфера самосвідомості. У дошкільному віці продовжується формування самосвідомості дитини. У цьому віці розвивається її самооцінка. Дитина здатна оцінювати окремі свої вчинки, як правило спостерігається завищена самооцінка, що спричинено бідним досвідом.



4)

  • емоційно вольова сфера. Дошкільники вирізняються імпульсивністю поведінки тобто діють під впливом безпосередніх спонук. Це пов'язано зі слабким розвитком вольових якостей дитини. Діти ще не здатні розуміти емоції ні свої ні оточуючих. У цьому віці вони дуже безпосередні у вираженні своїх емоційних проявів, ще не вміють їх контролювати. Наприкінці віку під впливом рольової гри та учіння, елементарної праці, рольової гри та продуктивної діяльності. Під впливом цього розвивається здатність певним чином виявляти своїми емоційними проявами, починається розвиток вольових якостей особистості.



Психологічна готовність дитини до навчання



  • Психологічна готовність дитини до школи ґрунтується на фізичній готовності. Фізична готовність — це той рівень фізичного розвитку дитини, який дозволяє без значних труднощів виконувати учбову діяльність. Психологічна готовність до навчання це рівень психічного розвитку дитини який дозволяє їй безболісно займатися навчанням. Психологічна готовність включає: особистісна готовність (готовність дитини виконувати нову соціальну роль, роль школяра.) у дитини має бути сформована ієрархічність мотивів яка дозволяє дитині управляти власною поведінкою. У дитини також повинна бути сформована певна інформативна стабільність. Дитина повинна мати бажання йти до школи, якщо сформована особистісна готовність до навчання її приваблюють не зовнішні атрибути, але й сам процес учіння; інтелектуальна готовність включає — достатній рівень розвитку елементів словесно-логічної та смислової пам'яті, розвиток елементів логічного мислення, здатність дитини здійснювати певні розумові дії та мисленнєві операції, вміння виділяти учбову задачу, розвиток диференційованого сприймання, оволодіння мовою на слух та розуміння символів, розвиток тонкої моторики руки і здатність дитини відтворювати зразок, розвиток елементів довільної уваги, більший реалізм образів уяви та підкорення їх законам реальності та законам логіки. Соціально психологічний розвиток — це розвиток у дитини вміння спілкуватися та взаємодіяти з іншими учасниками навчання, виховного процесу. Діти мають визнати керівну роль вчителя, вміти підкорятися вимогам дитячого колективу і при необхідності себе захищати.



Характерні особливості навчальної діяльності мол. школ

  • У молодшому шкільному віці провідною діяльністю виступає навчання, коли дитина розпочинає учбову діяльність у неї переважають утилітарні мотиви учіння. Під впливом вчителя у дитини починає розвиватисьсоціальні та пізнавальні мотиви учіння. Динаміка формування пізнавальних інтересів: позитивне ставлення дитини до факту вступу до школи; ставлення до шкільного життя як до цікавої ситуації, як до гри(2-3 тижні); формування у дитини інтересу до процесу виконання учбової діяльності; формування інтересу до результату учбової діяльності; формування інтересу до змісту учбової діяльності. Шляхи формування пізнавального інтересу у молодших школярів: Новизна навчального матеріалу; (показ його практичної значущості; створення у дітей ефекту здивування через використання: засобів наочності, технічних засобів навчання, творів літератури та мистецтва, створення ігрових уроків); активізація пізнавальної діяльності дитини через створення проблемних ситуацій та організації учбових дискусій; врахування вікових та індивідуальних особливостей; психологічно обґрунтована оцінка знань дитини.



Особливості ігрової та трудової діяльності

  • Ігрова діяльність має велике значення для розвитку спонукальної сфери учня, в тому числі й для розвитку свідомого бажання вчитися. Саме у грі відбувається перехід від мотивів як до свідомих, афективно забарвлених, безпосередніх бажань до спонукань як узагальнених, тобто найбільш усвідомлених, намірів. Жодній діяльності не властиве таке емоційно захоплене входження дитини в життя дорослих, як грі, в якій вона добровільно підкоряється різним вимогам. Потреба молодших школярів у русі залишається такою сильною, як і в дошкільників. Часто вона заважає їм зосередитись на занятті. Стримуючи себе на уроці, вони нерідко проявляють особливу рухливість на перерві, що втомлює їх і знижує працездатність на наступному занятті. Тому вчитель повинен уміти організувати відпочинок дітей, включаючи їх у рухливі ігри на перервах, даючи їм змогу рухатися на уроках (фізкультхвилинки). Трудова діяльність. Рішення багатьох питань трудового виховання підростаючого покоління істотно залежить від правильного розуміння функцій, цілей і психологічного змісту дитячої праці.



  • Праця школяра має свою специфіку. Насамперед праця учнів відрізняється від праці дорослих тим заради чого він організований. Дитяча праця організовується насамперед з виховними цілями. Праця в суспільстві, як правило, носить колективний характер, тому від кожного учасника потрібно уміння взаємодіяти. Отже, молодші школярі повинні включатися в суспільне виробництво. Підготувати дитину до праці — це значить сформувати в неї психологічну готовність трудитися. Психологічна готовність до праці означає рівень розвитку особистості, що є достатнім для успішного освоєння будь-яким видом продуктивної праці. Формування в школяра психологічної готовності до праці відбувається у таких видах діяльності як: гра, навчання, побутова і продуктивна праця, технічна творчість.



Розвиток пізнавальних інтересів

  • Увага — у молодшому шкільному віці домінує мимовільна увага, але під впливом учіння інтенсивно розвивається довільна увага. Властивості уваги: нестійка увага молодших школярів; діти відчувають значні труднощі у розподілі уваги на два види діяльності; молодші школярі відчувають труднощі і при переключені уваги з одного предмета на інший. Вчитель повинен давати їм час; обсяг уваги дітей менший обсягу уваги у дорослих.



Сприймання у молодшому шкільному віці:

  • домінує мимовільне сприймання проте під впливом учіння розвивається довільне сприймання: спочатку сприймання першокласників іде на здійснення ними практичних дій з предметами. Дії з предметами є головною метою, а сприймання їх виступає засобом досягнення цієї мети. Наприкінці молодшого шкільного віку змінюється співвідношення між сприйманням та предметними діями. Сприймання перетворюється в основну мету, а дії стають засобом досягнення цієї мети.



Вікові особливості сприймання:

  • мала диференційованість сприймання коли діти плутають схожі предмети; тісний зв'язок сприймання з практичними діями, зв'язок сприймання з емоціями.



Засоби розвитку сприймання: 

  •  використання методу порівняння; виділення головного і суттєвого в об'єктах які сприймаються дітьми; використання наочності та технічних засобів; словесний звіт про те, як вони сприйняли певні об'єкти; врахування вікових та індивідуальних особливостей сприймання.



Пам'ять.

  • На початку віку у дитини механічна та образна пам'ять. Причини: домінування механічної пам'яті — досить високий рівень розвитку цього виду пам'яті; діти не впливають розрізняють мнемічні завдання; недостатньо розвинене мовлення, тому їм легше запам'ятовувати дослівно, ніж відтворювати матеріал своїми словами. Ще не володіють прийомами смислового запам'ятання. Пам'ять молодших школярів протягом даного періоду має дві тенденції розвитку: посилення ролі смислової пам'яті у порівнянні з механічною; розвиток словесно-логічної пам'яті.



Засоби розвитку пам'яті



Засоби розвитку пам'яті



Мислення



Шляхи розвитку уяви: 

  • використання творчих завдань; використання творів літератури та мистецтва; використання позакласної та позашкільної роботи; врахування вікових та індивідуальних особливостей. Мовлення. На початку віку у дітей домінує усне діалогічне мовлення. Під впливом учіння у дітей розвивається усне монологічне мовлення та писемне. Діти оволодівають лексичними, фонетичними та граматичними сторонами рідної мови. Засобом розвитку мовлення виступає використання різних видів словесної творчості, насамперед творів та переказів.



Висновок 

  • Розвиток особистості дітей дошкільного віку включає дві сторони:  - Дитина починає розуміти навколишній світ, усвідомлювати своє місце в ньому;  - Розвиток почуттів і волі забезпечує дію мотивів поведінки.  Зміни в особистісному розвитку дітей дошкільного віку призводить до появи наступних психічних новоутворень: довільність поведінки, самостійність,креативність, самосвідомість, дитяча компетентність.  Все ж таки основним особистісним утворенням дошкільного віку є розвиток самосвідомості дитини, що полягає в оцінці своїх умінь, фізичних можливостей, моральних якостей, усвідомлення себе в часі. Поступово дошкільник починає усвідомлювати свої переживання, емоційний стан.  Емоційна сфера допомагає внутрішньої регуляції поведінки дітей через переживання позитивних і негативних емоцій. Зміни у емоційному розвитку пов'язані з включенням мови в емоційні процеси. Емоційний комфорт активізує пізнавальну діяльність дитини, спонукає до креативності.  Таким чином, у дошкільному віці інтенсивно розвивається гра, мова, що сприяє формуванню словесно-логічного мислення, довільності психічних процесів, можливості формування оцінки власних дій і поведінки. 






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка