1. Етнос: ґенеалогія поняття та основні підходи



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.



1. Етнос: ґенеалогія поняття та основні підходи.

  • 1. Етнос: ґенеалогія поняття та основні підходи.

    • 1.1. Примордіалізм.
    • 1.2. Інструменталізм.
    • 1.3. Конструктивізм.
  • 2. Нація й націєтворення: ключові парадигми інтерпретації.

    • 2.1. Ґенеалогія поняття “нація”.
    • 2.2. Етнос і нація: кореляція понять.
    • 2.3. Основні моделі націєтворення.
    • 2.4. Етапи націєтворення.


Давньогрецьке слово «ethnos» позначало окремі колективи, об’єднані спільністю життя, звичаями, традиціями.

  • Давньогрецьке слово «ethnos» позначало окремі колективи, об’єднані спільністю життя, звичаями, традиціями.

  • Аристотель це слово використовував для протиставлення еллінів і варварських народів.

  • Вживання слова «етнос» для позначення периферійних народів від класичної античності перейшло в новогрецьку мову.

  • Після Великих географічних відкриттів слово “етнос” вживалося в негативному сенсі, щоб протиставити колоніальні народи «цивілізованим народам». Ідеологічне значення такого застосовування виражало ідею легітимації колоніальної політики у «піднятті дикунів до рівня цивілізації».



Спочатку етнологія як наука про етноси акцентувалися на вивченні неєвропейських народів і лише на певному етапі етнологи звернулися до європейського соціально-культурного контексту. Перехід від розвідок у колоніальному просторі до метрополії відбувся у середині ХХ ст.

  • Спочатку етнологія як наука про етноси акцентувалися на вивченні неєвропейських народів і лише на певному етапі етнологи звернулися до європейського соціально-культурного контексту. Перехід від розвідок у колоніальному просторі до метрополії відбувся у середині ХХ ст.

  • Показово, що й нині в німецькомовних країнах використовують поняття «фелькеркунде» і «фолькскунде». Традиції власного народу (німців, шведів, датчан, голландців) є об’єктом вивчення фолькскунде, а традиції інших народів, неєвропейських – фелькеркунде.

  • Склалося дві паралельні традиції: етнологія (еволюціонізм, дифузіонізм, соціальна й культурна антропологія) – описова дисципліна для дослідження неєвропейських народів; соціологія – аналітичний рівень досліджень етносу.





Примордіалістський підхід розглядає етнічність як об’єктивну даність, споконвічну (примордіальну) характеристику людства.

  • Примордіалістський підхід розглядає етнічність як об’єктивну даність, споконвічну (примордіальну) характеристику людства.

  • Етнічність оголошується вродженою властивістю людської ідентичності, яка має свої об’єктивні основи в самій природі людини.

  • У межах даного підходу підвалину етнічності складають генетичні, природно-географічні чинники.



Кліфорд Гірц

  • Кліфорд Гірц

  • Ентоні Сміт

  • П’єр ван ден Берг

  • Лев Гумильов

  • Юрій Бромлєй





ОСНОВНІ ІДЕЇ:

    • ОСНОВНІ ІДЕЇ:
  • ґрунтується на ідеях еволюціонізму;

  • етнос трактується як спільнота, що утворилася в результаті розвитку розширених кровноспоріднених груп;

  • етнічні зв'язки тлумачаться як похідні від родинних, результат їх еволюції під впливом демографічних чинників;

  • підвалиною етнічних зв'язків є кровна спорідненість та емоційність;

  • світогляд фундований бінарною опозицією «свої/чужі».;

  • наріжний феномен – етнічна солідарність.

  • Найбільш виразно репрезентована в працях П’єра ван ден Берга.



Інша назва підходу - культурний варіант примордіалізму, оскільки акцент аналізу робиться не на біологічних, а на культурних етнічних чинниках.

  • Інша назва підходу - культурний варіант примордіалізму, оскільки акцент аналізу робиться не на біологічних, а на культурних етнічних чинниках.

  • ОСНОВНІ ІДЕЇ:

  • етноси розглядаються як висхідні, окремі та незмінні соціокультурні спільноти, що існують лише, тільки і завжди у відповідності до соціально-історичного контексту;

  • етнос – це спільнота, об’єктивними характеристиками приналежності до якої виступають: мова, релігія, психічний склад, звичаї, норми поведінки, народне мистецтво;

  • у центрі уваги знаходиться духовна основа буття народу.



групове власне ім’я, яке дає можливість ідентифікувати себе;

  • групове власне ім’я, яке дає можливість ідентифікувати себе;

  • міф про спільних предків, який містить ідею спільного початку в часу та просторі і який надає етносу відчуття уявленого споріднення;

  • спільна історична пам’ять;

  • один або більше елементів загальної культури (релігія, мова, звичаї);

  • символічна прив’язаність до конкретної «рідної землі»;

  • почуття солідарності у значної частини населення.



Етнонім – титульна назва етносу.

  • Етнонім – титульна назва етносу.

  • Етнофор – представник етносу.

  • Етногенез – процес формування етносу в історичній ретроспективі.

  • Етнічна солідарність – згуртованість представників одного етносу через протиставлення іншим етнічним групам.

  • Етнічна ідентичність – ототожнення себе з певним етносом, конституюючий вплив етнічної ознаки на формування Я-образу індивіда.

  • Примордіальні етнодетермінанти – об'єктивні чинники, що вплинули на появу та специфіку певного етносу.



Представники:

  • Представники:

  • Л. Гумильов;

  • Ю. Бромлєй;

  • С. Широкогоров;

  • С. Токарєв;

  • Ю. Семенов

  • та інші.

  • Ця школа виноситься на самостійне опрацювання.



ОСНОВНІ ІДЕЇ:

  • ОСНОВНІ ІДЕЇ:

  • наголошується штучний характер етносів і націй;

  • етнос/нація розглядається як ідеологічне утворення, що використовується політичним класом для укріплення панівного впливу на суспільство і суспільною елітою для мобілізації мас у боротьбі за владу;

  • етнос – це політичний інструмент в руках еліти;

  • етнічність є не спадкоємною якістю (як в примордіалізмі), а прескрипцією, тобто приписаною якістю;

  • велика увага приділяється маніпуляції символами культури з метою створення політичної ідентичності.

  • етнічна ідентичність – це штучне утворення, що виникає завдяки зусиллям правлячої еліти; це процес мобілізації навколо культурних символів;

  • зміст етнічної ідентичності в кожному суспільстві змінюється відповідно до закону циркуляції еліт.



Н. Глезер,

  • Н. Глезер,

  • Д. Горовіц,

  • Д. Нейгел;

  • К. Вердері.



ОСНОВНІ ІДЕЇ:

  • ОСНОВНІ ІДЕЇ:

  • Етнос розглядається як певна конструкція, яка виникає і існує в результаті цілеспрямованих дій зацікавлених груп.

  • Етнічність тлумачиться виключно як інтелектуальний конструкт політиків, письменників, вчених.

  • Етнос виступає не як об’єктивна спільнота, що вимірюється економічними, політичними й іншими об’єктивними критеріями, а як суб’єктивна спільнота, що вимірюється виключно соціально-психологічними критеріями.



ОСНОВНІ ІДЕЇ (продовження):

  • ОСНОВНІ ІДЕЇ (продовження):

  • Етнічність вважається похідною від етнічної свідомості. При цьому питання автохтонного походження і етнічної ґенези самої по собі проголошуються вторинними.

  • При описуванні етноґенези підкреслюється, що основним детермінантним чинником є колективне уявлення про неї, а не та чи інша етноконсолідуюча чи етнодиференціюча ознака.



Б. Андерсон (“Уявлені спільноти”);

  • Б. Андерсон (“Уявлені спільноти”);

  • Ф. Барт;

  • Е. Гелнер;

  • П. Бурдйо;

  • Е. Гобсбаум;

  • В. Тишков (“Реквієм по етносові”).



Етнос – це форма соціальної організації культурних відмінностей.

  • Етнос – це форма соціальної організації культурних відмінностей.

  • Вводиться поняття “етнічний кордон” як ключове для розуміння етнонаціональної проблематики – суб'єктивно усвідомлювана мінлива межа між етносами.

  • Природа етнічних конфліктів полягає в мобілізації етнічних почуттів, яка може змінити межі етнічної групи, суспільства і держави (класичний приклад - колишня Югославія).



Ключову роль в конструюванні етнічності відіграє політика етнічного підприємництва, тобто мобілізація членів етнічної групи з боку лідерів.

  • Ключову роль в конструюванні етнічності відіграє політика етнічного підприємництва, тобто мобілізація членів етнічної групи з боку лідерів.

  • Етнічна ідентичність є множинною за своєю природою, адже сучасна людина може жити і діяти в декількох культурах.

  • Замість відродження, формування, переходу, зникнення етносів – мандрування індивідуальної/колективної ідентичності доступними в цей момент культурними конфігураціями або системами.





2.1. Ґенеалогія поняття “нація”

  • 2.1. Ґенеалогія поняття “нація”

  • Слово «нація» має латинське походження: nation означає плем’я, рід чи походження. В Давньому Римі воно позначало ім’я богині народження і походження Natio.

  • В латинському перекладі Святого Письма (Вульгаті) термін «нація» позначав віддалені народи, тобто чужинців, тоді як слово «народ» є відповідним «богообраним» євреям.

  • В ХІІ-ХІІІ ст. словом «нація» позначались великі замкнуті групи людей, наприклад студентські спільноти, об’єднання купців, церковну еліту тощо.

  • У Новий час в англійській мові й за доби Просвітництва у французькій мові слово «нація» стало синонімом слова «народ».



Тотожність (примордіалізм)

  • Тотожність (примордіалізм)

  • Послідовні етапи (радянська традиція)

  • Різні сфери: етнос – культурна спільнота, нація – соціально-політична спільнота.

  • Етнос – моноспільнота, нація – поліспільнота.

  • Нація – це етнос, що прагне державної визначеності (нація – це етнос+).















1. РОМАНТИЧНИЙ ЕТАП: збір інтелігенцією етнографічного, історичного, лінгвістичного тощо матеріалу про автентичність етносу, відділення від суміжної етнонаціональної групи.

  • 1. РОМАНТИЧНИЙ ЕТАП: збір інтелігенцією етнографічного, історичного, лінгвістичного тощо матеріалу про автентичність етносу, відділення від суміжної етнонаціональної групи.

  • На даному етапі затребувана примордіалістська ідеологія: доведення “об’єктивності”, “реальності” етносу.



2. МОДЕРНИЙ ЕТАП: національний рух за здобуття незалежності.

  • 2. МОДЕРНИЙ ЕТАП: національний рух за здобуття незалежності.

  • Складається з двох пунктів:

  • 2.1. формування концепту національної держави

  • 2.2. кристалізація національної ідеї



  • 3. ПОСТ-МОДЕРНИЙ ЕТАП – розмивання, фрагментація, деактуалізація метанаративу нації та її ситуативна актуалізація на індивідуальному рівні.

  • Ключове питання – етнонаціональна ідентичність, її місце у структурі індивідуальної ідентичності.



У контексті становлення національної державності та інститутів громадянського суспільства в Україні гармонізація співвідношення етнічної та національної ідентичностей має велике практичне значення для консолідації суспільства навколо демократичних цінностей. Фрагментарність і проблемність української національної ідентичності на локальному рівні та етнічна забарвленість глобальних процесів (етнонаціональні конфлікти у сучасному глобалізованому світі) вимагають опрацювання етнонаціонального питання, насамперед, на теоретичному рівні.

  • У контексті становлення національної державності та інститутів громадянського суспільства в Україні гармонізація співвідношення етнічної та національної ідентичностей має велике практичне значення для консолідації суспільства навколо демократичних цінностей. Фрагментарність і проблемність української національної ідентичності на локальному рівні та етнічна забарвленість глобальних процесів (етнонаціональні конфлікти у сучасному глобалізованому світі) вимагають опрацювання етнонаціонального питання, насамперед, на теоретичному рівні.



Етнічне і національне занадто часто розглядалися дослідниками або як тотожні феномени, або етнічне вважалось складовою частиною національного, або національне підмінювалось етнічним.

  • Етнічне і національне занадто часто розглядалися дослідниками або як тотожні феномени, або етнічне вважалось складовою частиною національного, або національне підмінювалось етнічним.

  • Розведення понять етнос (територіально-мовні і культурно-психологічні компоненти) і нація (яка окрім етнічного, охоплює також соціальні процеси) є необхідною процедурою для аналізу етнокультурних і національних процесів.

  • Етнос є спільнотою, що утворюється на культурно-історичних і духовно-регулятивних засадах, а нація є утворенням політико-правовим та соціально-економічним. Нація передбачає інтегрованість різних форм єдиного економічного, соціального, політичного і духовного організму, цілісність якого підтримується державою.



Основні підходи до вивчення етносу та нації наступні: примордіалізм, інструменталізм та конструктивізм. Основні парадигми національної ідентичності: романтична, модерна, постмодерна.

  • Основні підходи до вивчення етносу та нації наступні: примордіалізм, інструменталізм та конструктивізм. Основні парадигми національної ідентичності: романтична, модерна, постмодерна.

  • Сьогодні у філософії проблематика етнонаціонального здебільшого артикулюється через проблему національної ідентичності, яка – у межах модерної традиції – розглядається як колективна ідентичність, вторинна щодо нації як продукту модерну, а в межах постнекласичної філософської рефлексії національна ідентичність розглядається як проект, реалізований завдяки розмаїтим дискурсивним практикам.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка