1. Історія розвитку вчення про класифікацію ґрунтів



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.



1. Історія розвитку вчення про класифікацію ґрунтів.

  • 1. Історія розвитку вчення про класифікацію ґрунтів.

  • 2. Поняття про класифікацію ґрунтів.

  • 3. Номенклатура і діагностика ґрунтів.

  • 4. Умови формування ґрунтів України.

  • 5. Агроґрунтве районування.

  • 6. Характеристика основних типів ґрунтів України.



1) додокучаевський, з геологопетрографічними, хімічними та фізичними принципами класифікації, так як ґрунт розглядалася лише як продукт вивітрювання ґірських порід і враховувалися тільки літологічні особливості;

  • 1) додокучаевський, з геологопетрографічними, хімічними та фізичними принципами класифікації, так як ґрунт розглядалася лише як продукт вивітрювання ґірських порід і враховувалися тільки літологічні особливості;

  • 2) Докучаєвський, з генетичним підходом при класифікації грунтів, коли ґрунт розглядалася як природно-історичне тіло, що розвивається під впливом всіх факторів ґрунтоутворення;

  • 3) сучасний, коли остаточно була встановлена система таксономічних одиниць і діагностичних показників з повним урахуванням режимів грунтоутворення та екологічних умов.





  • Класифікація ґрунтів України, що сьогодні використовується за вимогами ДСТУ, створена на генетичних принципах, а її параметри анонсовані у 1988 році

  • клас — поділ ґрунтів на так звані "зональні" і "азональні";

  • тип — основна таксономічна одиниця. В один тип об’єднуються ґрунти з одноманітними гідротермічними умовами під однотипною рослинністю, на материнських породах подібного мінералогічного складу, з однотипною будовою профілю, близьким рівнем родючості і єдністю заходів щодо поліпшення;

  • підтип — розкриває зміст типу і включає ґрунти, у яких поряд з типовими є властивості, що характерні для інших типів;

  • рідтаксономічна одиниця, що відображає карбонатність, кислотність, оглеєння, прояв солонцюватості і засолення ґрунтів тощо;

  • літологічна серія — таксономічна одиниця, що відображає генетичну природу ґрунтоутворювальних порід;

  • вид — таксономічна одиниця, що відображає ступінь прояву ознак типу, підтипу, роду і літологічних ознак;

  • Варіант — таксономічна одиниця, що відображає трансформацію ґрунту в результаті його використання;

  • Різновидність — таксономічна одиниця, що відображає гранулометричний склад ґрунту.







Характерні риси і єдність ґрунтового типу визначаються:

  • Характерні риси і єдність ґрунтового типу визначаються:

  • а) однотипністю надходження органічних речовин і процесів їхнього розкладання і перетворення в гумус;

  • б) однотипним комплексом процесів розкладання мінеральної маси і синтезу органо-мінеральний новоутворень;

  • в) однотипним характером міграції й акумуляції речовин;

  • г) однотипною будовою ґрунтового профілю і характером генетичних горизонтів;

  • д) однотипною спрямованістю заходів щодо підвищення і підтримки родючості ґрунтів і меліоративних заходів.















Вид грунту – групи грунтів у межах роду, що розрізняються ступенем розвитку основного грунтотворного процесу.

  • Вид грунту – групи грунтів у межах роду, що розрізняються ступенем розвитку основного грунтотворного процесу.

  • Наприклад, у межах підзолистих грунтів за ступенем розвитку підзолоутворення виділяють види сильно-, середньо- і слабопідзолистих грунтів. У межах чорноземів за ступенем розвитку гумусового горизонту виділяють, з одного боку, види малопотужних, середньо-потужних, потужних і надпотужних чорноземів, а з іншого – види мало-, середньо- і багато- гумусних чорноземів.











Номенклатура у ґрунтознавстві – це найменування грунтів згідно з їх властивостями й класифікаційним станом.

  • Номенклатура у ґрунтознавстві – це найменування грунтів згідно з їх властивостями й класифікаційним станом.

  • За існуючими правилами української номенклатури грунтів, у назві грунту повинні бути відображені всі таксономічні рівні.

  • Це здійснюється так. Спочатку дається назва типу грунту, історичне формування назви якого розглянутого вище. Кожний генетичний тип має «центральний» підтип, для якого використовують терміни «типовий», «звичайний».



Діагностика – це процес опису грунту відповідно до певних правил із метою віднесення його до того чи іншого класифікаційного підрозділу.

  • Діагностика – це процес опису грунту відповідно до певних правил із метою віднесення його до того чи іншого класифікаційного підрозділу.

  • У вітчизняній генетичній школі ґрунтознавства в основу діагностики грунтів покладено декілька принципів, головні з яких такі: комплексний підхід до діагностики грунтів, порівняльно-географічний аналіз діагностики грунтів та генетичний принцип діагностики грунтів.






















База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка