1. Питання, які необхідно вирішити перед початком реформи: Чітке формулювання проблеми



Дата конвертації15.06.2016
Розмір445 b.



1.Питання, які необхідно вирішити перед початком реформи:

  • Чітке формулювання проблеми;

  • Мета та етапи реформи;

  • Підтримка зацікавлених сторін;

  • Послідовний та комплексний підхід до здійснення реформи.



2. Проблеми, які спричинили неефективність діючої системи надання безоплатної правової допомоги в Україні.

  • Обмежений доступ до безоплатної правової допомоги (багато категорій осіб, обмежене фінансування, застарілий механізм КПК, відсутність будь-якого іншого механізму),

  • Низький розмір оплати праці адвокатів та неефективний порядок проведення оплати (15 грн./один день роботи – такий розмір винагороди не може забезпечити належний рівень якості правової допомоги + ускладнений порядок отримання адвокатами і цих коштів)

  • Відсутність ефективного управління у сфері надання безоплатної правової допомоги (єдиної державної політики у цій сфері не існує, Міністерство юстиції – лише розпорядник коштів, немає моніторингу та обрахування реальних потреб).



3. Мета та завдання реформи.

  • Метою реформи є – створення державної системи територіально, фінансово доступної та якісної правової допомоги, яка відповідає потребам суспільства.

  • Завдання:

  • встановлення критеріїв доступу особи до безоплатної правової допомоги,

  • забезпечення належної якості правової допомоги, яка надається за рахунок коштів державного бюджету,

  • створення умов для добровільної та ініціативної участі представників юридичної професії в наданні безоплатної правової допомоги,

  • забезпечення належного та достатнього фінансування системи безоплатної правової допомоги,

  • забезпечення належного адміністрування системи безоплатної правової допомоги.



4. Етапи здійснення реформи системи надання безоплатної правової допомоги

  • Прийняття політичного рішення (виявлення політичної волі);

  • визначення відповідального органу;

  • зібрання аналітичної та іншої інформації для обґрунтування реформи;

  • розробка проекту концепції реформування системи надання безоплатної правової допомоги;

  • Підготовка та впровадження пілотних проектів;

  • Аналіз “уроків” пілотних проектів;

  • Розробка та прийняття закону про безоплатну правову допомогу.



4.1 Прийняття політичного рішення та визначення відповідального органу влади:

    • 24 січня 2006 року Наказом Міністра юстиції була створена Рада з координації реформи безоплатної правової допомоги.
    • До складу Ради увійшли представники Міністерства юстиції України, парламенту України, адвокатури, громадських організацій (таким чином були залучені усі зацікавлені сторони до процесу реформи). Очолив Раду міністр юстиції.
    • Основні завдання Ради:
      • підготовка пропозицій щодо формування ефективної системи надання безоплатної правової допомоги;
      • організація та координація заходів з проведення реформи безоплатної правової допомоги.
    • В складі Ради були створені експертні групи за напрямками діяльності.


4.2 Збір аналітичної та іншої інформації для обґрунтування реформи

  • Проведення дослідження стану надання безоплатної правової допомоги (законодавчий аспект).

  • Збір матеріалів пов’язаних з надання безоплатної правової допомоги в Україні (аналіз статистики та уже зроблених досліджень у цій сфері).

  • Проведення дослідження на етапі пілотного проекту у регіоні, в якому він реалізується, з метою порівняти стан сфери надання безоплатної правової допомоги у кримінальних справах до впровадження пілотних проектів та в процесі діяльності пілотних проектів.

  • Вивчення міжнародного досвіду реформування системи надання безоплатної правової допомоги (аналіз документів, участь українських експертів у навчальних візитах в Литву, Грузію, Нідерланди, Великобританію).



5. Необхідність донести інформацію про реформу до зацікавлених сторін

  • З процесом реалізації реформи та отриманими результатами мають бути ознайомлені зацікавлені сторони (Міністерство юстиції, парламент, адвокатура, суддівський корпус, громадянське суспільство):

    • Методи: публікації, проведення круглих столів, форумів (Форум організацій, Круглий стіл щодо Концепції, робочі зустрічі).
    • В Україні – також шляхом участі зацікавлених сторін в роботі Ради.
    • Мета: досягнути єдиного розуміння існуючих недоліків та дійти згоди щодо необхідності проведення реформи, а також можливої стратегії її проведення.
  • Необхідно зібрати інформацію про суб’єктів, які надають безоплатну правову допомогу на даному етапі та донести цю інформацію до потенційних клієнтів цих організацій (В Україні – створення Інтернет-порталу з “географією” організацій, які надають безоплатну правову допомогу) .



6. Стратегія реформи. Концепція формування системи безоплатної правової допомоги.

  • Необхідно узагальнити різні бачення на проведення реформи шляхом вироблення єдиної стратегії реформи. (в Україні – Концепція)

  • Концепція була розроблена Радою з координації реформи безоплатної правової допомоги та схвалена на її засіданні. Потім схвалена Національною комісією із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (дорадчий орган при Президенті України).

  • 9 червня 2006 року Президент схвалив Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні своїм Указом № 509/2006.

  • Заходи з реалізації Концепції були включені в План заходів на виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом президента № 39/2006.



7. Шляхи створення системи безоплатної правової допомоги.

  • Створення взаємопов’язаних складових систем – первинної та вторинної безоплатної правової допомоги;

  • забезпечення належного рівня та оптимального порядку оплати правової допомоги за рахунок державного бюджету;

  • встановлення чітких критеріїв доступу осіб до безоплатної правової допомоги;

  • створення ефективної моделі управління системою безоплатної правової допомоги.



8. Первинна правова допомога.

  • Первинна правова допомога – правова інформація, правові консультації та роз’яснення, складання правових документів, крім процесуальних, допомога в доступі до вторинної безоплатної правової допомоги та альтернативних форм вирішення спору, зокрема медіації (Концепція).

  • Базові засади первинної правової допомоги:

  • безоплатна для усіх осіб,

  • територіально доступна,

  • має певні часові межі.

  • Держава не обмежує коло суб’єктів надання первинної правової допомоги. Проте суб’єкти, які отримуватимуть державне фінансування на це обиратимуться за конкурсом.

  • Головним завданням є – знайти шлях та спосіб координації діяльності різних суб’єктів надання первинної правової допомоги.



9. Вторинна правова допомога

  • Вторинна правова допомога – складання процесуальних документів, захист від обвинувачення, представництво особи в судах та інших державних органах (Концепція).

  • Базові засади організації надання вторинної правової допомоги:

  • усім особам мають бути забезпечені рівні можливості доступу до правосуддя.

  • Мають бути визначені критерії для надання вторинної безоплатної правової допомоги особі, а також обсяг допомоги, яка надається безоплатно.

  • Вторинна правова допомога може повністю або частково оплачуватись за рахунок коштів державного бюджету (залежить від рівня матеріальної забезпеченості особи).



10. Критерії визначення права особи на безоплатну вторинну правову допомогу.

  • Право на безоплатну вторинну правову допомогу визначається з урахуванням:

  • інтересів правосуддя,

  • рівня матеріальної забезпеченості особи.

  • Необхідність надання правової допомоги в інтересах правосуддя має визначатись, зокрема, на підставі аналізу таких факторів (відповідно до практики застосування Європейським судом з прав людини статті 6 ЄКПЛ):

  • тяжкість обвинувачення та суворість можливого покарання

  • складність правових та фактичних обставин справи

  • скрутні життєві обставини, в яких опинилась особа

  • Критерій малозабезпеченості не повинен застосовуватись:

      • Протягом перших 72 годин затримання і під час розгляду суддею питання про тримання під вартою чи звільнення з-під арешту до суду;
      • Якщо участь захисника обов’язкова відповідно до закону.


11. Питання, які необхідно з’ясувати перед початком реалізації пілотних проектів з надання вторинної правової допомоги (Офісів громадських захисників – ОГЗ)

  • Відбір адвокатів.

  • Організаційно-правова форма.

  • Налагодження співпраці з місцевою поліцією та іншими зацікавленими сторонами (суд, прокуратура, міська влада).

  • Покриття значної частини потреб у наданні безоплатної правової допомоги в межах території, де діє ОГЗ.

  • Правила внутрішнього управління офісом і стандарти професійної діяльності – основні документи, що мають існувати до відкриття ОГЗ



12. Основи діяльності ОГЗ – пілотного проекту

  • Якість работи

    • Єдині вимоги до роботи адвокатів - акцент на захисті прав клієнтів та відданість роботі.
  • Командна робота (групове обговорення стратегій у окремих справах).

  • Постійне удосконалення професійних знань (участь у тренінгах та семінарах).

  • Контроль і професійне управління.



13. Внутрішня організація діяльності ОГЗ

  • Договір з адвокатами офісу передбачає дотримання стандартів офісу та адміністративних процедур, які є частиною договору.

  • Стандарти офісу:

  • - стандарти професійної поведінки,

  • - етичні норми (політика конфлікту інтересів: способи виявлення та подолання),

  • - командна робота,

  • Чітко виписані обов’язки співробітників офісу та вимоги до них (юрист, адміністратор, директор).

  • Адміністративні процедури в офісі:

  • - внутрішні правила (робочі години, досьє клієнта, збір даних, розподіл справ, збори співробітників Офісу),

  • - принципи фінансової політики (фінансові критерії),

  • - правила оформлення матеріалів справ Офісу (протокол зустрічі з клієнтом, перелік справ за місяць) та форм Офісу (про конфлікт інтересів, відмова від адвоката).

  • База даних Офісу (всі документи та форми в електронній формі, а також форми найбільш типових клопотань).

  • Інформування громадськості про існування Офісу та про його місію.



14. Залучення адвокатів до надання безоплатної вторинної правової допомоги.

  • Принцип – добровільна участь адвоката у наданні безоплатної правової допомоги та забезпечення з боку держави належного розміру винагороди адвоката.

  • Форми залучення адвокатів:

  • за договорами, які передбачатимуть:

  • - повну зайнятість адвоката в системі надання безоплатної правової допомоги (ОГЗ),

  • - часткову зайнятість (за окремими справами).

  • Відбір адвокатів – за конкурсом задля забезпечення високих стандартів якості.

  • * Окремі організаційні форми та процедури відбору – в законі.



15. Обсяг і зміст правової допомоги, яка надається безоплатно на першому етапі.

  • Первинна правова допомоога забезпечується усім особам безоплатно.

  • Вторинна правова допомога забезпечується безоплатно з першого етапу і надалі:

    • Особам, яких затримано або яких тримають під вартою чи позбавленим волі на будь-яких інших підставах;
    • Особам, обвинуваченим у вчиненні злочину, якщо законом передбачена обов’язкова участь захисника (інваліди, обмежено дієздатні особи, неповнолітні тощо);
    • Особам, яким чинними законами України гарантовано право на безоплатну правову допомогу в цивільних та адміністративних справах, а також чорнобильці, ветерани ВВВ, діти –сироти тощо).
      • Увага: розширення обсягу і змісту безоплатної правової допомоги може відбуватись поступово, залежно від фінансових можливостей держави. Необхідно залучати недержавних постачальників безоплатної правової допомоги та/чи організації, які фінансують послуги з надання безоплатної правової допомоги.
      • Концепція: ... Кількість категорій справ та випадків, коли забезпечується право на вторинну правову допомогу, яка повністю або частково надається за рахунок держави, має зростати.


16. Модель управління системою безоплатної правової допомоги

  • Орган управління системою безоплатної правової допомоги - статус:

  • Функції – реалізація політики в сфері безоплатної правової допомоги:

    • координація діяльності суб”єктів надання безопатної правової допомоги;
    • прийняття рішення про те, чи має заявник право на отримання безоплатної правової допомоги;
    • організація конкурсу для відбору суб”єктів надання безоплатної правової допомоги та укладення з ними відповідних договорів;
    • участь у забезпеченні якості послуг з безоплатної правової допомоги;
    • участь у формуванні бюджету системи безоплатної правової допомоги;
    • вивчення потреб в отриманні безоплатної правової допомоги та обсягу допомоги, яка надається;
    • дослідження, аналіз та моніторинг.
    • * Можливий розподіл функцій між центральним органом та місцевими службами.


17. Організаційні питання ефективного функціонування системи надання безоплатної правової допомоги в Україні.

  • Питання, пов’язані із здійснення загального управління системою:

  • створення центрального органу управління у сфері надання безоплатної правової допомоги, а також організація виконання його функцій на місцях,

  • забезпечення взаємодії та взаємозв’язку між різними суб’єктами надання як первинної так і вторинної правової допомоги.

  • забезпечення безперешкодного “доступу” особи, яка потребує правової допомоги до суб’єкта надання.

  • інформування населення про те як, де і яку допомогу можна отримати.

  • налагодження сталих відносин між Офісом та іншими учасниками системи надання безоплатної правової допомоги.

  • Питання організації функціонування ОГЗ:

  • оформлення відносин адвоката з Офісом,

  • оформлення відносин між адвокатами Офісу,

  • оформлення відносин між “клієнтом” та Офісом.

  • формування “позитивного іміджу” офісу.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка