1. Поняття, сутність та види публічної влади. Загальна характеристика форми української державності



Дата конвертації27.05.2016
Розмір445 b.



  • 1. Поняття, сутність та види публічної влади.

  • 2. Загальна характеристика форми української державності.

  • 3. Суверенітет як основна засада публічної влади.

  • 4. Основні конституційні засади організації державної влади.

  • 5. Система стримувань і противаг.



  • Визначити параметри легітимності та ефективності публічної влади:

  • - єдність повноважень і відповідальності;

  • - формування за допомогою демократичних процедур та довіра з боку більшості населення;

  • - забезпечення правової визначеності та повага гідності індивіда.



  • Верховенство права: Доповідь на засіданні Венеційської комісії від 26-27 березня 2011 р.

  • Визначення і вимірювання демократії / За ред. Д. Бітема. – Львів, 2005.

  • Власть. Очерки современной политической философии Запада. – М.,1989.

  • Европейское право / под ред. Л.М. Энтина. – М.: Норма, 2001.

  • Політико-правові інститути сучасності: Структура, функції, ефективність / За заг. ред. М.І. Панова, Л.М. Герасіної. – К.: Ін Юре, 2005.

  • Федераліст. – К., 2006.

  • Чиркин В.Е. Государствоведение. – М., 1999.



  • Публічна влада виражає юридичний режим реалізації суверенітету народу шляхом вирішення справ суспільного (публічного) значення, який заснований на єдності повноважень та відповідальності її суб’єктів.



  • 1) публічна влада як інститут конституційного права України:

    • і) публічна влада як реалізація суверенітету народу;
    • іі) повноваження та відповідальність органів публічної влади;


  • ііі) основні характеристики публічної влади:

    • А. конституційність;
    • Б. джерела та способи легітимації публічної влади;
    • В. правова форма діяльності;
    • Г. організаційна і територіальна структура;
    • Д. завдання і функції;
    • Е. публічна влада як правовідношення;


  • і) наддержавні інститути;

  • іі) держава;

  • ііі) автономія, Автономна Республіка Крим – специфічна форма публічної влади в Україні;

  • iv) місцеве самоврядування.



  • і) конституційна держава;

  • іі) верховенство права;

  • ііі) поділ влади;

  • iv) субсидіарність і пропорційність;

  • v) суверенність.



  • Взаємозв’язок між формою правління та політичного режиму:

  • і) ступінь додержання демократичних засад формування органів влади;

  • іі) збалансованість розподілу повноважень між органами влади;

  • ііі) ефективність парламентського контролю у механізмі публічної влади;

  • iv) політичні партії та структура парламенту;

  • v) роль політичних партій та парламенту у формуванні уряду;

  • vі) ефективність судового контролю за правовими актами парламенту та уряду.



  • 1) органи державної влади формуються в результаті застосування тих чи інших демократичних способів, а відносини між ними будуються на основі принципу поділу влад, системи стримувань і противаг, взаємозалежності і взаємодії влад;

  • 2) територіальна структура держави будується з урахуванням балансу інтересів різних національностей, центральної і місцевих властей;

  • 3) в діяльності органів держави акцент робиться на демократичні форми і методи ( в тому числі пошуки компромісу і консенсусу), хоч не виключається і примус, якщо створюється загроза конституційному устрою, вільному демократичному порядку;

  • 4) в тому чи іншому об’ємі використовуються різні форми участі громадян в управлінні державою, а політичні партії і групи тиску створюють умови для деконцентрації політичної державної влади;

  • 5) проголошуються і здійснюються на практиці основні демократичні права і свободи громадян, засновані на визнанні загальнолюдських цінностей (однак соціально-економічні права визнаються і забезпечуються в меншій мірі, ніж політичні і особисті).



  • 1) органи державної влади формуються або відкрито антидемократичним шляхом або псевдодемократичними методами, які служать лише прикриттям фактичного єдиновладдя;

  • 2) в територіальній структурі держави інтереси центру домінують над периферією, хоч остання може бути представлена «державними утвореннями»;

  • 3) в діяльності органів держави або робиться акцент на перевазі прямого примусу;

  • 4) участь громадян в управлінні державою або зовсім не здійснюється, або практикується в мінімальному степені чи має переважно «показовий» характер;

  • 5) демократичні права і свободи громадян або взагалі не згадуються в законодавстві або їх здійснення призупиняється.



  • „- успадковані від попереднього (радянського) режиму традиції та інститути влади не були пристосовані для вирішення нових політичних і правових питань;

  • - не було достатньої кількості підготовлених кадрів фахівців, які б могли професійно розв’язати ці проблеми;

  • - відсутня була правова база для розгортання нових політичних і економічних відносин, які, крім того, одразу вступили у суперечність з попередньою соціальною практикою;

  • - розбудова нової державності здійснювалася в умовах жорсткого політичного протистояння. У пошуках компромісу при виробленні реформ часто доводилося приймати не дуже ефективні рішення, що в свою чергу гальмувало перетворення і не сприяло вдосконаленню правової системи”[1].

  • [1] Політико-правові інститути сучасності: Структура, функції, ефективність / За заг. ред. М.І. Панова, Л.М. Герасіної. – К.: Ін Юре, 2005. – С. 117 – 118.





  • 1) поняття та ознаки суверенітету:

    • і) похідний характер державного суверенітету від влади народу:
    • А. національний суверенітет та поверхи влади;
    • іі) поняття державного суверенітету та територіальної цілісності:
    • А. територія та транснаціональні корпорації


  • 1) у людини існують природні права і свободи по відношенню до державної влади і цим правам відповідає безумовний обов’язок держави їх визнавати та захищати;

  • 2) існування у суспільстві державної влади, що володіє примусовою силою для захисту свободи, безпеки і власності членів суспільства і вирішення соціальних завдань;

  • 3) Державно організоване суспільство як необхідна умова захисту прав людини.



  • А) забезпечення конституційних засад поділу влади;

  • Б) обмеження публічної влади правом;

  • В) принцип субсидіарності;

  • Г) принцип пропорційності;

  • Д) визначення міри втручання держави у приватну сферу.



  • а) зв’язаність основними правами;

  • б) правова держава;

  • в) демократична держава;

  • г) соціальна держава;

  • д) взаємозв’язок поділу влади та суверенітету держави;

  • е) режим конституційності;

  • є) унітаризм;

  • ж) гарантія місцевого самоврядування;

  • з) забезпечення національних інтересів та підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва на міжнародній арені.



  • а) будь-які обмеження можливі тільки на підставі закону в передбачуваних Конституцією цілях та лише в межах, що є необхідними для нормального функціонування демократичного суспільства;

  • б) законодавець, визначаючи засоби та способи захисту (державних інтересів), повинен використовувати лише ті з них, які у конкретній правозастосовчій ситуації виключають можливість несумірного обмеження прав і свобод людини і громадянина;



  • в) держава, навіть маючи мету запобігти випадкам зловживання правом, для того, щоб здійснення конституційних прав не порушувало прав та свобод інших осіб, повинна використовувати не надмірні, а тільки необхідні та суворо обумовлені цілями засоби. Цей принцип сумірного обмеження прав та свобод, що закріплений у ч. 3 ст. 55 Конституції Російської Федерації, означатиме, що публічні інтереси, перелічені у цій нормі, можуть виправдати правові обмеження прав та свобод, якщо вони адекватні соціально виправданим цілям[3].

  • Постановление Конституционного суда от 13 июня 1996 года по делу о проверке конституционности части 5 статьи 97 Уголовно-процессуального кодекса РСФСР; абзац 2 пункта 5 мотивировочной части.



  • “Субсидіарність являється динамічною концепцією, яка підлягає виконанню в світлі цілей, установлених Договором. Вона дозволяє розширити сферу діяльності Співтовариства в рамках його юрисдикції в тих випадках, коли обставини цього вимагають, і, навпаки, обмежити цю діяльність, і навіть її припинити в тих випадках, коли вона більше не виправдана”.

  • Протокол про пропорційність і субсидіарність.



  • Поняття та ознаки поділу влади:

    • і) організаційна самостійність органів влади;
    • іі) функціональна самостійність органів влади;
    • ііі) взаємодія між органами влади.


  • Поділ влади по горизонталі:

  • а) розподіл владних функцій – законодавча, виконавча, судова (ст. 6);

  • б) незалежні інститути та установи – ЦВК, Рахункова палата, Національний банк, омбудсман.

  • Поділ влади по горизонталі:

  • а) гарантія місцевого самоврядування;

  • б) гарантії правового статусу АРК;

  • в) транскордонне співробітництво і поділ влади.



  • і) збалансованість розподілу повноважень;

  • іі) засоби стримувань – парламентські, президентські;

  • ііі) роль судового конституційного контролю;

  • iv) верховенство парламенту і судовий конституційний контроль;

  • v) парламентський контроль і виконавча влада.



Михайло Савчин,

  • Михайло Савчин,

  • Д.ю.н., проф. УжНУ

  • msavchyn@bigmir.net




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка