1. Психолого-педагогічні аспекти організації уроку



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.



1. Психолого-педагогічні аспекти організації уроку.

  • 1. Психолого-педагогічні аспекти організації уроку.

  •  2. Мотивація діяльності учнів на уроці.

  •  3. Психологічні причини неуспішності учнів на уроках.

  •  4. Значення оцінки на уроці.



Викладання – це мистецтво, а не ремесло – у цьому самий корінь учительської справи. Перепробувати десять методів і виробити свій, переглянути десять підручників і не триматися жодного неухильно – от єдино можливий шлях живого викладання. Вічно винаходити, вимагати, удосконалюватися – от єдиний можливий курс сучасного вчителя.

  • Викладання – це мистецтво, а не ремесло – у цьому самий корінь учительської справи. Перепробувати десять методів і виробити свій, переглянути десять підручників і не триматися жодного неухильно – от єдино можливий шлях живого викладання. Вічно винаходити, вимагати, удосконалюватися – от єдиний можливий курс сучасного вчителя.

  • М.А.Рибникова



Ми не кажемо педагогам – робіть так або інакше; але говоримо їм: вивчайте закони тих чи інших психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, співвідносячи ці закони з тими обставинами, у яких ви хочете їх прикласти.

  • Ми не кажемо педагогам – робіть так або інакше; але говоримо їм: вивчайте закони тих чи інших психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, співвідносячи ці закони з тими обставинами, у яких ви хочете їх прикласти.

  • К.Д.Ушинський



(Дайте відповіді на запропоновані нижче питання „так” чи „ні”)

  • (Дайте відповіді на запропоновані нижче питання „так” чи „ні”)

  •  

  • 1.Чи відзначаєте ви успіхи і невдачі своїх уроків?

  • 2. Чи аналізуєте ви, що вдалося на уроці, а що ні одразу після закінчення уроку?

  • 3. Чи трапляється, що свою погрішність ви усвідомлюєте відразу?

  • 4. Ви однаково ретельно аналізуєте як вдалий, так і невдалий урок?

  • 5. Причини невдалих уроків частіше ви пояснюєте власними помилками?

  • 6. Чи робите ви висновки після закінчення невдалих уроків?

  • 7. Чи пригадуєте ви вдалий або невдалий момент уроку через деякий час?

  • 8. Чи ділитесь ви результатами самоаналізу з колегами (радитеся, передаєте досвід і т. д.)?

  • 9. Чи фіксуєте ви результати самоаналізу в письмовому вигляді?

  • 10. Чи є у вас свої секрети щодо підготовки та проведення вдалого уроку?



Якщо ви відповіли 8-10 разів „так”, то вас можна віднести до вчителя, який дуже серйозно ставиться до проблеми самоаналізу. Швидше за все, вдалі уроки викликають у вас піднятий настрій і стимулюють до подальшої роботи, а невдалі уроки дозволяють зробити правильні висновки для подальшої роботи.

  • Якщо ви відповіли 8-10 разів „так”, то вас можна віднести до вчителя, який дуже серйозно ставиться до проблеми самоаналізу. Швидше за все, вдалі уроки викликають у вас піднятий настрій і стимулюють до подальшої роботи, а невдалі уроки дозволяють зробити правильні висновки для подальшої роботи.

  • 5-7 відповідей „так” свідчать про те, що ви не завжди відзначаєте (або зауважуєте) свої удачі і промахи. Вам необхідно повчитися самоаналізу.

  • Відповідей „так” 4 і менше дозволяють стверджувати, що швидше за все ваша оцінка уроку найчастіше не збігається з оцінкою, яку дають присутні на уроці колеги або самі учні. Це свідчить про низький рівень розвитку вашого самоаналізу.



Вимоги до структури уроку;

  • Вимоги до структури уроку;

  • вимоги до підготовки та організації уроку;

  • вимоги до змісту уроку та процесу навчання;

  • вимоги до техніки проведення уроку.



Чітко визначені цілі та завдання уроку;

  • Чітко визначені цілі та завдання уроку;

  • визначення типу уроку, організаційний зв’язок всіх частин уроку;

  • зв’язок уроку з попереднім уроком і закладення перспективи на наступний урок;

  • оптимальність домашнього завдання (форма, обсяг, запис у щоденнику і т. д.);

  • вибір оптимальних, виходячи з цілей і завдань уроку, методів вивчення;

  • і закріплення нового матеріалу.



підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу;

  • підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу;

  • можливість для учнів одержувати частину знань самостійно під керівництвом педагога;

  • використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі виконання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання;

  • при підготовці виділити складні моменти нової теми, продумати методику їхнього пояснення.



урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам’яті, уваги, мислення, мовлення);

  • урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам’яті, уваги, мислення, мовлення);

  • формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність);

  • урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.



Певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу;

  • Певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу;

  • сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти на допомогу учневі і т. д.);

  • взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт;

  • використання різних видів діяльності для підтримки інтересу учнів до уроку.



Погане самопочуття вчителя.

  • Погане самопочуття вчителя.

  • Невміння педагога втілити задумане в практичних діях.

  • Недостатня продуманість якихось моментів уроку (або уроку в цілому).

  • Перевантаження учнів інформацією, яку вони не в змозі обробити.

  • Відсутність системи роботи вчителя на уроці й в уроках.

  • Непідготовленість до уроку учнів.

  • Дратівливість учителя, викликана попередніми уроками.

  • Нелюбов до певної теми уроку.

  • Невдоволення якогось учня класу, який зривається на інших учнів.



1. Бути зібраним, чітко і зрозуміло ставити завдання перед учнями, послідовно вести їх до намічених цілей.

  • 1. Бути зібраним, чітко і зрозуміло ставити завдання перед учнями, послідовно вести їх до намічених цілей.

  • 2. Проявляти доброзичливість стосовно учнів. Не перебивати учня, дати можливість йому договорити, оскільки нечітка відповідь може бути наслідком незрозумілого запитання.

  • 3. Завдання для учнів повинні даватися ясно, коротко.

  • 4. Економити час: вчасно починати і закінчувати урок.

  • 5. Пред’явлена вимога до учнів має бути обов’язково реалізованою.

  • 6.Темп уроку – інтенсивний, але посильний для засвоєння навчального матеріалу більшістю учнів.

  • 7.Підтримувати ініціативу та активність учнів.



підготовчої;

  • підготовчої;

  • фази активного навчання шляхом взаємодії вчителя з учнями;

  • фази оцінювання результатів.



визначення уроку в термінах навчання учнів;

  • визначення уроку в термінах навчання учнів;

  • аналіз мети уроку для того, щоб виявити його основні елементи;

  • визначення ключових характеристик понять і навичок, яким навчатимуться учні;

  • перевірка наявного рівня володіння учнями предметом, яких їх навчатимуть;

  • прийняття рішення про те, як забезпечити поступове навчання, яке гарантує учневі високий рівень успішності;

  • прийняття рішення про тип здійснюваних учнями дій, про характер зворотного зв’язку, який слід забезпечити, про способи пред’явлення навчального матеріалу і оцінку ступеня його засвоєння.



пояснення на початку уроку характеру нового матеріалу, який учні повинні опанувати;

  • пояснення на початку уроку характеру нового матеріалу, який учні повинні опанувати;

  • забезпечення прикладів, які дають уявлення про весь діапазон ключових характеристик досліджуваних понять;

  • впорядкування прикладів для того, щоб навчання поняття було економічним і ефективним;

  • наведення контр прикладів. які не відносяться до уточнюючих понять;

  • наведення нових прикладів для того, щоб розширити розуміння понять;

  • допомога учням на початкових етапах навчання, яка поступово зникає;

  • заохочення учнів різними способами, що дозволяє їм відчути, що навчання йде успішно і підвищує їхню зацікавленість у навчанні;



заохочення учнів різними способами, що дозволяє їм відчути, що навчання йде успішно і підвищує їхню зацікавленість у навчанні;

  • заохочення учнів різними способами, що дозволяє їм відчути, що навчання йде успішно і підвищує їхню зацікавленість у навчанні;

  • заохочення учнів до пояснення нових понять за допомогою запитань, підказки, висунення гіпотез і т. п.;

  • збільшення рівня мотивації всіх учнів за допомогою забезпечення високого рівня успішності у навчанні;

  • забезпечення зворотного зв’язку з діяльністю учнів на всіх стадіях їх навчання;

  • навчання руховим навичкам впорядкування контрольних практичних занять стосовно змінюваних умов виконання навичок;

  • заохочення учнів до самостійних, аналітичних і евристичних вирішень проблем.



перевірку навчання учнів застосовувати засвоєне навчання в нових ситуаціях (перенесення на наявні умови);

  • перевірку навчання учнів застосовувати засвоєне навчання в нових ситуаціях (перенесення на наявні умови);

  • оцінку зацікавлення учнів у досліджуваному ним предметі;

  • порівняння досягнень учнів із цілями уроку.



По-перше, дидактичний і науковий рівні аналізу навчального матеріалу, який повідомляється вчителем на уроці. Сюди відносяться знання вчителя у вигляді усвідомленої, сприйнятої і зафіксованої у свідомості інформації про досліджуваний об’єкт. Це можуть бути:

  • По-перше, дидактичний і науковий рівні аналізу навчального матеріалу, який повідомляється вчителем на уроці. Сюди відносяться знання вчителя у вигляді усвідомленої, сприйнятої і зафіксованої у свідомості інформації про досліджуваний об’єкт. Це можуть бути:

  • конкретні уявлення про предмети і явища та їхні властивості;

  • поняття, які виступають у вигляді термінів, нових назв для учнів, форма знайомства учнів з новими поняттями;

  • різні зв’язки та відносини між явищами; уміння навести приклади, що демонструють практичну значимість досліджуваного питання.



По-друге, педагогічний і методичний рівні, які дозволяють учителеві успішно „побудувати” свій урок:

  • По-друге, педагогічний і методичний рівні, які дозволяють учителеві успішно „побудувати” свій урок:

  • організаційний момент;

  • перевірку домашнього завдання;

  • перевірку раніше засвоєних знань і вмінь для підготовки до нової теми;

  • постановку мети уроку перед учнями;

  • організація сприйняття та осмислення нової інформації, тобто засвоєння вихідних знань;

  • первинна перевірка розуміння;

  • організація засвоєння способів діяльності шляхом відтворення інформації і вправ у її застосуванні за зразком;

  • творче застосування та здобування знань, освоєння способів діяльності шляхом рішення проблемних завдань, побудованих на основі раніше засвоєних знань і вмінь;

  • узагальнення досліджуваного на уроці та ведення його до системи раніше засвоєних знань;

  • контроль за результатами навчальної діяльності, здійснюваний учителем і учнями, оцінка знань;

  • домашнє завдання.



По-третє, психологічний рівень пов’язаний зі знаннями індивідуальних і вікових особливостей учнів, а також створення в себе певного психологічного стану, позитивного емоційного настрою.

  • По-третє, психологічний рівень пов’язаний зі знаннями індивідуальних і вікових особливостей учнів, а також створення в себе певного психологічного стану, позитивного емоційного настрою.



перші труднощі пов’язані з пошуком такої організації уроків, яка забезпечила б не тільки засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, але і їх самостійну пізнавальну діяльність, що сприяє розумовому розвитку. Це пов’язано з підготовкою навчального матеріалу і вибором провідних методів навчання;

  • перші труднощі пов’язані з пошуком такої організації уроків, яка забезпечила б не тільки засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, але і їх самостійну пізнавальну діяльність, що сприяє розумовому розвитку. Це пов’язано з підготовкою навчального матеріалу і вибором провідних методів навчання;

  • наступні труднощі полягають у знаходженні способів і прийомів створення проблемної ситуації та підборі проблемних питань, розрахованих на індивідуальну, групову роботу учнів;

  • останні труднощі пов’язані з необхідністю формування мотивів навчання, порушення інтересу учнів до теми, підвищення їх емоційного настрою.



Мотив навчання – це спрямованість учня у різні боки навчальної діяльності. Наприклад, якщо активність учня спрямована на роботу із самим досліджуваним об’єктом (лінгвістичним, математичним і т. д.), то найчастіше в цих випадках можна говорити про різні види пізнавальних мотивів. Якщо активність учня спрямована під час навчання на відносини з іншими людьми, то йдеться, як правило, про різні соціальні мотиви. Таким чином, розрізняють дві великі групи мотивів:

  • Мотив навчання – це спрямованість учня у різні боки навчальної діяльності. Наприклад, якщо активність учня спрямована на роботу із самим досліджуваним об’єктом (лінгвістичним, математичним і т. д.), то найчастіше в цих випадках можна говорити про різні види пізнавальних мотивів. Якщо активність учня спрямована під час навчання на відносини з іншими людьми, то йдеться, як правило, про різні соціальні мотиви. Таким чином, розрізняють дві великі групи мотивів:

  • пізнавальні мотиви, пов’язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання;

  • соціальні мотиви, пов’язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми.



широкі пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації школярів на оволодіння новими знаннями. Вони відрізняються за рівнями. Ці рівні визначаються глибиною інтересу до знань. Це може бути інтерес до нових цікавих фактів, явищ, інтерес до істотних властивостей явищ, до перших дедуктивних висновків, або інтерес до закономірностей у навчальному матеріалі, до теоретичних принципів і т. д.;

  • широкі пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації школярів на оволодіння новими знаннями. Вони відрізняються за рівнями. Ці рівні визначаються глибиною інтересу до знань. Це може бути інтерес до нових цікавих фактів, явищ, інтерес до істотних властивостей явищ, до перших дедуктивних висновків, або інтерес до закономірностей у навчальному матеріалі, до теоретичних принципів і т. д.;

  • навчально-пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації школярів на засвоєння способів здобування знань: інтересу до прийомів самостійного здобування знань, до способів саморегуляції навчальної роботи, раціональної організації своєї праці;

  • мотиви самоосвіти, які полягають у спрямованості школярів на самостійне вдосконалювання способів здобування знань.



Широкі соціальні мотиви, що полягають у прагненні одержувати знання, у розумінні необхідності вчитися. Тут великим є значення мотивів усвідомлення соціальної необхідності. До цих мотивів також можна віднести бажання старших школярів добре підготуватися до обраної професії;

  • Широкі соціальні мотиви, що полягають у прагненні одержувати знання, у розумінні необхідності вчитися. Тут великим є значення мотивів усвідомлення соціальної необхідності. До цих мотивів також можна віднести бажання старших школярів добре підготуватися до обраної професії;

  • вузькі соціальні мотиви, що полягають у прагненні знайти правильну позицію, місце у відносинах з оточуючими, одержати їхнє схвалення, заслужити у них авторитет. Ці мотиви пов’язані з потребою школяра в спілкуванні, у прагненні одержати задоволення від процесу спілкування, від налагодження відносин з іншими людьми. Також цей мотив може полягати в спробах різного роду самоствердження – у бажанні зайняти місце лідера, впливати на інших учнів і т. д.

  • мотиви соціального співробітництва, які полягають у тому, що учень не тільки хоче спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми, але й прагнути усвідомлювати, аналізувати способи. форми свого співробітництва і взаємин із учителем і однокласниками. Цей мотив є важливою основою самовиховання, самовдосконалення особистості.

















Види навчальних ситуацій:

  • Види навчальних ситуацій:

  • тривала напружена робота, бо такий учень швидко стомлюється, а отже, втрачає працездатність, починає припускатися помилок, повільніше засвоює навчальний матеріал;

  • відповідальна, яка вимагає емоційного, нервово-психічного напруження (самостійна, контрольна), робота, особливо, якщо на неї виділяється обмежений час;

  • ситуація, коли вчитель у швидкому темпі ставить запитання і ставить учня в положення негайної відповіді;

  • робота в шумній обстановці;

  • ситуація, коли потрібно на уроці засвоїти великий за обсягом матеріал;

  • робота після невдалої відповіді, оціненої негативно.



Не ставити такого учня в ситуацію несподіваного запитання і швидкої відповіді на нього;

  • Не ставити такого учня в ситуацію несподіваного запитання і швидкої відповіді на нього;

  • бажано, щоб відповідь була у письмовій формі;

  • не змушувати таких учнів відповідати новий матеріал цього уроку;

  • у мінімальному ступені відволікати учня, намагатися не переключати його увагу;

  • заохоченням підвищувати впевненість у своїх силах;

  • обережніше оцінювати невдачі учня.







вивчення можливих причин неуспішності і по можливості нейтралізувати їх;

  • вивчення можливих причин неуспішності і по можливості нейтралізувати їх;

  • допомогти учням у плануванні режиму дня, тісний контакт з батьками для того, щоб вони могли за необхідності допомогти школяреві;

  • створювати ситуації успіху відстаючим учням;

  • навчати школярів прийомам самостійної роботи;

  • організувати постійний контроль за їхньою навчальною діяльністю;

  • організувати систематичні додаткові заняття;

  • індивідуалізувати роботу з ними на уроках, а також домашнє завдання;

  • знайти оптимальне поєднання допомоги з боку інших учнів.



Предметний вид припускає оцінювання того, як зробив школяр запропоноване навчальне завдання, тобто оцінюється зміст, предмет, процес і результати його діяльності.

    • Предметний вид припускає оцінювання того, як зробив школяр запропоноване навчальне завдання, тобто оцінюється зміст, предмет, процес і результати його діяльності.
    • Персональний вид пов’язаний з оцінюванням індивідуальних якостей учня, які проявляються в діяльності, його старанні, умінні, наполегливості і т.д.
    • Результативний вид передбачає оцінювання кінцевого результату діяльності, тобто оцінюється те, що вийшло в остаточному підсумку, а не те, яким чином цього було досягнуто.
    • Процесуальний вид навпроти оцінюють процес вирішення, а ен кінцевий результат діяльності.
    • Кількісний вид оцінювання обсягу виконаної роботи, наприклад, виконаних вправ.
    • Якісний вид пов’язаний з якістю виконаної роботи, точністю, акуратністю, старанністю та іншими показниками її досконалості.


До найпопулярніших способів стимулювання відносять:

  • До найпопулярніших способів стимулювання відносять:

  • увагу до навчальних дій учня;

  • схвалення дій учня;

  • визнання успіхів і удач школяра;

  • підтримку при виконанні навчальних завдань;

  • посилення соціальної ролі, престижу і статусу при вдалому виконанні навчальних дій школярем;

  • і, звичайно ж , оцінку діяльності учня.



Гіперактивні школярі

  • Гіперактивні школярі

  • При оцінюванні відповідей таких дітей педагогові доцільно:

  • давати тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити;

  • надавати можливість звертатися за допомогою до вчителя у випадках ускладнення;

  • пропоновані завдання пред’являти в письмовому вигляді;

  • дозувати учневі виконання великого завдання, пропонувати його у вигляді послідовних частин і періодично контролювати хід роботи над кожною із частин, вносячи необхідні корективи;

  • оберігати від перевтоми, оскільки воно приводить до зниження самоконтролю;

  • стримано й спокійно коментувати виставлену оцінку.



Ледачі діти

  • Ледачі діти

  • При оцінюванні відповідей таких дітей педагогові доцільно:

  • формулювати установку на виконання певного обсягу навчальних завдань;

  • вимагати виконання необхідного обсягу навчальних завдань;

  • сприяти бажанню дитини перебороти лінь, створюючи у нього необхідну мотивацію.



Спочатку визначте, що ви хочете перевірити і оцінити. Концентруйте при цьому свою увагу на головному.

  • Спочатку визначте, що ви хочете перевірити і оцінити. Концентруйте при цьому свою увагу на головному.

  • Перевіряйте та оцінюйте ретельно, регулярно і по-різному.

  • Оцінювання регулярно включає методи контролю за успішністю школярів (письмовий і усний контроль, контроль виконання класних і домашніх завдань, цілеспрямоване спостереження за окремими учнями, їхньої роботи на уроці, із чого потім виводиться так звана оцінка за урок; методи контролю, що випливають зі специфіки окремих уроків, наприклад, лабораторні та практичні роботи, уроки фізкультури, малювання, музики).

  • Висувайте високі вимоги, але учні повинні знати, що в них завжди відкрита дорога до успіху.

  • Завжди контролюйте та оцінюйте і свої власні педагогічні досягнення.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка