1. Виховання дітей в архаїчній Греції IX-VII ст до н е.



Дата конвертації28.05.2016
Розмір445 b.



1. Виховання дітей в архаїчній Греції IX-VII ст.до н.е. (Гомер “Іліада”, “Одісея”).

  • 1. Виховання дітей в архаїчній Греції IX-VII ст.до н.е. (Гомер “Іліада”, “Одісея”).

  • 2. Спартанська і афінська система освіти.

  • 3. Зародження елементів педагогічної теорії в Давній Греції (Геракліт, Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель).

  • 4. Просвіта в епоху Еллінізму ( ІІІ-І ст.до н.е.). Північне Причорномор'я.

  • 5. Виховання освіта і педагогічна думка в Стародавньому Римі (методологічні положення Квінтіліана) (самостійно).

  • 6. Зародження християнської системи виховання (Августин Аврелій Блажений, Флавій Касіодор) (самостійно).



  • 1. История педагогики. Ч. 1 /Под ред. А.И.Пискунова, 1998. - С.52-94. 2. Хрестоматія з історії зарубіжної педагогіки. - С.10-46. 3. Хрестоматия по истории педагогики, т.1., /Под ред. Свадковского. - С.9-61. 4. П.Соколов "Історія педагогічних систем", С.Петербург, 1913. - С.4-76. 5. П.С.Таранів "Антологія мудрості.120 філософів".- т.1, 1997. - С.173-204, 213-249, 264-280. 6. Сократ. Платон. Аристотель. Сенека: Біогр. нариси, 1998. - 416 с.



Подальший розвиток школи здійснювався на наступному етапі історичного розвитку – в епоху Античності. Межі Античного світу: від 3 тис. років до н.е. до 5 ст. н.е. Складове письмо (острів Крит) поширилось у середині 2 ст. до н.е. Ним володіли жреці у царських палацах, багаті городяни. У письмі були всі ознаки переходу до алфавітного письма.

  • Подальший розвиток школи здійснювався на наступному етапі історичного розвитку – в епоху Античності. Межі Античного світу: від 3 тис. років до н.е. до 5 ст. н.е. Складове письмо (острів Крит) поширилось у середині 2 ст. до н.е. Ним володіли жреці у царських палацах, багаті городяни. У письмі були всі ознаки переходу до алфавітного письма.

  • Правила писемності:

  • - напрямок письма зліва направо;

  • - напрямок строчок зверху вниз;

  • - виділення великих літер і червоного рядка.



  • Культурний розвиток у Давній Греції і на Криті затримало вторгнення з Балкан дорійських племен. Виховання і навчання описане в гомерівських поемах "Іліада" і "Одісея". Шкільних форм навчання не було, але увага до виховання дітей була високою.

  • Досконала людина – особистість освічена, розвинена фізично і морально.

  • Освітня мета : "Так, я тебе всьому навчу, щоб був ти в речах вітія і творець справ знаменитий". Герої Гомера володіють усною образною мовою, знають міфи, діяння богів, історію роду, грають на музичних інструментах, володіють зброєю. Кінцева мета виховання за Гомером: досягти слави, перевершити свого батька: "Нехай про нього скажуть, бачучи як він іде з бою: він і батька перевершує" – говорить Гектор про свого сина.

  • Підліткам прищеплювалось бути кращими серед однолітків.



  • На межі VIII – VII ст. н.е. традиційне давньогрецьке виховання знайшло відображення в поемі Гесіода "Труди і дні". Тут викладені правила життєвої мудрості. Тим самим Гесіод поклав початок дидактичної поезії. Давня Греція – країна, що поєднувала безліч рабовласницьких міст – полісів. В історії Греції особливе місце мали два поліси – м. Афіни (Аттика) і м. Спарта (Лаконія). У кожному з них склалася своя система виховання.



Особливості спартанського виховання.

  • Особливості спартанського виховання.

  • Виникло на початку ІХ ст. до н.е. в результаті вторгнення племенних угруповань дорян, на територію Лаконії, що заволоділи землею і поневолили місцевих жителів.

  • Контроль держави над вихованням починався з перших днів життя дитини. Новонароджених оглядали старійшини "філи" в особливому місці "лесхе". І тільки здорові діти поверталися до рук батьків. Хворобливих, на думку Плутарха, кидали в Тайгетську прірву.



Плутарх відзначив переваги годувальниць із Лаконії. Вони "… не цілували дітей, давали повну волю їх членам і всьому тілу взагалі, привчали їх не їсти багато, не бути розбірливими в їжі, не боятися темряви або не лякатися,коли залишалися на самоті, не вередувати, не плакати".

  • Плутарх відзначив переваги годувальниць із Лаконії. Вони "… не цілували дітей, давали повну волю їх членам і всьому тілу взагалі, привчали їх не їсти багато, не бути розбірливими в їжі, не боятися темряви або не лякатися,коли залишалися на самоті, не вередувати, не плакати".

  • До 7 років діти виховувались у родині. Потім, держава брала виховання під свій контроль.

  • У 7 років дітей забирали від батьків і розселяли у особливі дитячі державні гуртожитки – агелли, де вони перебували до 18 років. Виховання в агеллах здійснювали педономи, люди, які були спеціально виділені державою.



"Вони їли й пили разом і привчалися грати, проводити час один з одним… Читанню і письму вони вчилися за необхідностю, решта їх виховання переслідувало одну мету: беззаперечна покора, витривалість та наука перемагати.

  • "Вони їли й пили разом і привчалися грати, проводити час один з одним… Читанню і письму вони вчилися за необхідностю, решта їх виховання переслідувало одну мету: беззаперечна покора, витривалість та наука перемагати.

  • З роками їх виховання ставало все суворіше : їх наголо стригли, привчали ходити босоніж, грати разом, звичайно без одягу. На 13 році життя вони знімали з себе сорочку і одержували на рік по одному плащу. Їхня шкіра була грубою. Вони не приймали теплих ванн і ніколи не мастились, тільки кілька днів на рік вони дозволяли собі цю розкіш. Спали вони разом по "ілам" відділенням, і "агеллам" на ліжках, зроблених з очерету, який збирали на берегах Єврота, зриваючи його без допомоги ножа (руками)”.



  • Питання виховання молоді було справою всієї держави. Старці приділяли процесу виховання багато часу і уваги. До їхніх обов`язків належали наступні:

  • - ходити до школи для гімнастичних вправ; - дивитися, якщо діти й підлітки билися або сміялися один над іншим їх карали, виносили догану;

  • - вважали себе батьками , учителями та наставниками молодих людей.



Спартіатів навчали лаконічної мови (уміння чітко і коротко відповідати).

  • Спартіатів навчали лаконічної мови (уміння чітко і коротко відповідати).

  • Від 7 до 14 років важливою формою суспільного контролю над вихованням були щорічні публічні випробування "агони".

  • Поряд з гімнастичними і мусичними змаганнями біля вівтаря Артеміди Ортії, які включали публічне побиття.

  • На цьому закінчувався перший період життя.



  • Письменники ІІ ст. н.е. Лукіан і Павсаній пишуть: "… не смійся, якщо побачиш, як спартанських юнаків бичують перед вівтарями і обливаються кров'ю вони, а матері і батьки стоять тут же і не жаліють їх, а погрожують їм, якщо вони не витримають ударів, і благають їх довше терпіти біль і зберігати самовладання. Багато померли в цьому стані, не бажаючи за життя здатися на очах у своїх домашніх або показати, що вони ослабшали, – ти побачиш статуї поставлені на їх честь за кошти держави.

  • Отже, коли ти побачиш усе це, не думай, що юнаки божеволіють, і не говори, що вони терплять муки без усякої потреби, за велінням тирана або під тиском ворогів. .. Ти зрозумієш, я думаю, і сам, що, потрапивши в полон, такий юнак не видасть таємниць Батьківщини, навіть якщо вороги будуть катувати його. Він з глузуванням буде переносити удари бича, змагаючись з тим, хто б’є його , хто з них перший втомиться".



Від 14 до 15 років – проміжний рік. Рік випробувань (криптії). Нічні облави, винищування непокірних рабів. Пробний рік завершувався зарахуванням в ейрени (помічники керівника виховної роботи). Після 21 року ейрени зараховувалися до війська.

  • Від 14 до 15 років – проміжний рік. Рік випробувань (криптії). Нічні облави, винищування непокірних рабів. Пробний рік завершувався зарахуванням в ейрени (помічники керівника виховної роботи). Після 21 року ейрени зараховувалися до війська.

  • Вікова періодизація

  • неповнолітні (до 30 років);

  • мужі (від 30 до 60 років);

  • старці (після 60 років).

  • Спартанське виховний прийом. Добування їжі для свого стола шляхом розкрадань. Таким було виховання юнаків спартіатів.



Виховання жінок

  • Виховання жінок

  • Ксенофонт писав: "Дівчата повинні були бігати для зміцнення тіла, боротися, кидати диск, кидати списа, щоб майбутні діти їх були міцними. Діючі статути забороняли їм пестити себе, вести зніжений спосіб життя".

  • Вони мали право глузувати з будь-кого, користуючись його помилкою. Жінки охороняли місто, коли чоловіки воювали, тримали в покорі рабів.



Особливості Афінської системи виховання

  • Особливості Афінської системи виховання

  • Виховання і школа в Афінах має багато відмінних рис від системи виховання в Спарті. V ст. до н.е. – рабовласницькі держави досяглися найбільшого розквіту в області філософії, культури, літератури, педагогіки.



Система виховання

  • Система виховання

  • До 7 років – у родині (годувальниці з Лаконії розвивали фізично і розумово, читали казки, грали, водили на урочистості). Флейта – улюблений інструмент.

  • З 7 років хлопчики навчалися в мусичних школах.

  • Мусичні школи

  • З 13-14 років (палестра) фізичні вправи, пятиборство, біг, боротьба, плавання … (педотриб).



Шановані громадяни вели з учнями бесіди на політичні, моральні теми. Багаті рабовласники Афін віддавали своїх дітей у гімнасії (Вивчали: філософію, літературу, управління державою).

  • Шановані громадяни вели з учнями бесіди на політичні, моральні теми. Багаті рабовласники Афін віддавали своїх дітей у гімнасії (Вивчали: філософію, літературу, управління державою).

  • Академія, лікей, кіносарг – у гаях за межами города. В Афінах (V-IV ст. до н.е.) приватні школи відкривали вчителі мудрості – софісти (логіка, красномовство). Учителі мудрості (софісти ) професійно займалися вихованням.

  • - 18 років (ефебія) спортивне виховання, фізична підготовка. Таке різноманітне виховання було доступне лише аристократам. Демос – освіта закінчувалася в палестрі. Раби – не одержували систематичної освіти в школах.



1. У чому відмінність у вихованні жінок Спарти? 2. Сформулюйте мету виховання в педагогіці Давніх Афін. (гармонійний розвиток особистості: моральне, естетичне, розумове, фізичне виховання).

  • 1. У чому відмінність у вихованні жінок Спарти? 2. Сформулюйте мету виховання в педагогіці Давніх Афін. (гармонійний розвиток особистості: моральне, естетичне, розумове, фізичне виховання).

  • 3. У чому відмінність із вихованням у Спарті? У чому подібність? (аристократичний напрямок). 4. Чим зумовлена подібність і відмінність? (Подібність: а). Класовий характер; б). Закономірності розвитку держави; Відмінність: географічне положення). Педагогіка в цей період часу розвивалася як частина філософії і займала важливе місце у вченнях Геракліта, Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля.



  • "Перший енциклопедичний розум серед греків". К.Маркс "Найбільш яскравий представник матеріалізму стародавності". В.І. Ленін

  • Математик, фізик, анатом, медик, історик і т.д. Написав 70 творів, які, на жаль, не збереглися. Творець атомістичної теорії. Її сутність – все живе складається з дрібних частинок (атомів).

  • Відкидав безсмертя душі, підривав підвалини релігійних уявлень.

  • Дав розгорнуту теорію пізнання: розрізняючи чуттєве і розумове пізнання, чуттєвий досвід – початок пізнання.



Демокрит вважав, що розвиток особистості залежить від природи і виховання. "Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо ним не вчитися". Природа дитини – мікрокосмос. "Природа і виховання подібні. А саме виховання перебудовує людину і, переутворюючи, створює (їй) іншу природу". "Виховання є прикраса в щасті і притулок у нещасті". "Гарними стають люди більше від поваги, ніж від природи".

  • Демокрит вважав, що розвиток особистості залежить від природи і виховання. "Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо ним не вчитися". Природа дитини – мікрокосмос. "Природа і виховання подібні. А саме виховання перебудовує людину і, переутворюючи, створює (їй) іншу природу". "Виховання є прикраса в щасті і притулок у нещасті". "Гарними стають люди більше від поваги, ніж від природи".



"Іноді молодим людям властивий розум, а старцям нерозсудливість, тому що розуму вчить не час, а належне виховання і природа". Велике значення Демокрит надавав середовищу, прикладу дорослих. "Постійне спілкування з дурними, розвиває дурні задатки". "Розсудливість батька є найдієвіше наставлення для дітей". Одним із перших висунув питання про принцип природовідповідності, підкреслив роль трудової діяльності.

  • "Іноді молодим людям властивий розум, а старцям нерозсудливість, тому що розуму вчить не час, а належне виховання і природа". Велике значення Демокрит надавав середовищу, прикладу дорослих. "Постійне спілкування з дурними, розвиває дурні задатки". "Розсудливість батька є найдієвіше наставлення для дітей". Одним із перших висунув питання про принцип природовідповідності, підкреслив роль трудової діяльності.



  • (469-399 р. до н.е.)

  • Сократ – син скульптора, був скульптором. (І частина діалогу: порівнював з дією проносного, особливо розум і душу, ІІ частинамайєвтика (повивальне мистецтво)- вміння самостійно приходити до істини). Брав участь у воєнних діях проти пелопонесців. Подальше життя протікало на площі міста. Просвітницька діяльність – індивідуалістичний характер. Особисте моральне вдосконалювання.



Сократ – засновник учення про добру природу.

  • Сократ – засновник учення про добру природу.

  • У педагогічній системі Сократа вчення про здібності відіграє чималу роль. "Пізнай самого себе".

  • Головне завдання вчительської діяльності: "викликати до життя кращі таємні сили душі" (друге народження). Ця діяльність була дорожче життя. У хвилину смертельної небезпеки він свідомо обрав останній вихід. Афінські судді обвинуватили його в тому, що він не шанував богів, визнаних містом.



"Навіть, якщо Ви мене тепер відпустите… і при цьому скажете: Сократ, ми, … відпускаємо тебе , однак за умови, що ти більш не проводитимеш часу у цьому дослідженні і не займатимешся філософією, якщо ж надалі будеш викритий в цій справі, то помреш", якби ви відпустили мене на цій умові, я сказав би вам: я вас, афіняни люблю й обожнюю, але коритися буду більше богові, ніж вам, і доки дихаю і маю сили, не перестану займатись філософією. Афіняни, … відпустіть мене, або не відпускайте – робити інакше, ніж я роблю, я не буду, навіть якби мені довелося померти десять разів".

  • "Навіть, якщо Ви мене тепер відпустите… і при цьому скажете: Сократ, ми, … відпускаємо тебе , однак за умови, що ти більш не проводитимеш часу у цьому дослідженні і не займатимешся філософією, якщо ж надалі будеш викритий в цій справі, то помреш", якби ви відпустили мене на цій умові, я сказав би вам: я вас, афіняни люблю й обожнюю, але коритися буду більше богові, ніж вам, і доки дихаю і маю сили, не перестану займатись філософією. Афіняни, … відпустіть мене, або не відпускайте – робити інакше, ніж я роблю, я не буду, навіть якби мені довелося померти десять разів".



Сократ і його учні Евклід-математик, Платон та інші відмовлялися від волі батьків, колишнього устрою життя.

  • Сократ і його учні Евклід-математик, Платон та інші відмовлялися від волі батьків, колишнього устрою життя.

  • Таким чином, Сократ у своїй філософії виходив з ідеалістичних поглядів про моральні поняття. У сучасній педагогіці існує метод навчання, розробку якому поклав Сократ. 1. Як називається цей метод?

  • 2. У чому його сутність?



  • (427-347 р. до н.е.)

  • Ідеаліст. Ідеолог рабовласницького суспільства. Зміст шкільної освіти розкритий в роботах "Політика або держава", "Держава", "Закони", в основі теорія пізнання.

  • 1). Ідеї вічні і незмінні.

  • 2). Область ідей є область буття.

  • 3). Знання ідей – справжнє знання.

  • 4). Держава складається зі станів

  • 5). Почуття – багатоголовий звір, безформне тіло, позбавлене єдиного центру.



Платон порівнює душу з колісницею. Три частини душі:

  • Платон порівнює душу з колісницею. Три частини душі:

  • 1) чуттєва – раби;

  • 2) вольова – вартові;

  • 3) розумна – правителі. Почуттями потрібно управляти. Платон виступає реакціонером аристократії. Усі люди брати, але в спадщину одержали різні задатки, які визначають суспільне становище.

  • Подав ідею створення державних шкіл. Полісна система зобов'язана регулювати навіть шлюби, не допускаючи розпаду соціальних груп.



Розглядаючи душу Платон розробляє вчення про чесноти.

  • Розглядаючи душу Платон розробляє вчення про чесноти.

  • Помірність – перша чеснота. Мета: гармонія чеснот. Вважав за необхідне створити державу кастового характеру шляхом правильної системи виховання. Робить спробу встановити періодизацію. Платон організував філософську школу – академію (387 р.). Для впорядкування організації школи Платон вигадав водяний годинник – будильник.

  • Зміст освіти був різнобічним: тут навчали математиці, діалектиці, астрономії, природознавству.

  • Методика навчання – сократична бесіда.



Спеціальні чиновники підбирали пари батьків, здатних народити здорове потомство. Немовлят вигодовували загальні годувальниці. - 3-6 років цілеспрямоване виховання виховательками на майданчиках біля храмів (ігри), які готували до школи.

  • Спеціальні чиновники підбирали пари батьків, здатних народити здорове потомство. Немовлят вигодовували загальні годувальниці. - 3-6 років цілеспрямоване виховання виховательками на майданчиках біля храмів (ігри), які готували до школи.

  • - З 7 років відвідування державних та приватних шкіл.

  • - З 12-16 – гимнасії.

  • - З 16-18 - палестри. - З 18-20 - ефебія ( розглядалася як вищі навчальні заклади).



І період - з народження і до 17 років - чуттєва частина душі (моральне і релігійне виховання). ІІ період - від 17 до 30 років – виховання волі. ІІІ період - 30-35 – вища освіта. IV період - 35-50 – державна служба. V період - 50 – свобода дій , діалектика і т.д. Система розроблена Платоном стосувалася тільки дітей рабовласників.

  • І період - з народження і до 17 років - чуттєва частина душі (моральне і релігійне виховання). ІІ період - від 17 до 30 років – виховання волі. ІІІ період - 30-35 – вища освіта. IV період - 35-50 – державна служба. V період - 50 – свобода дій , діалектика і т.д. Система розроблена Платоном стосувалася тільки дітей рабовласників.

  • Рабам – релігійне виховання, карати, не розпещувати, поєднувати за принципом різномовності.

  • Система Платона характеризується:

  • - відривом науки від практики,

  • - аристократичною спрямованістю. Ідеалістичні ідеї Платона вступали в протиріччя з матеріалістичними поглядами Аристотеля.



  • У гімназії Лікей він створив філософську школу, де навчання відбувалося під час прогулянок – "перипата", а школа отримала назву - перипатетична.

  • Створив ряд праць, що охоплюють всю суму тодішнього знання (за логікою). На відміну від Платона в основі лежало сенсорне сприйняття. Інструмент пізнання – дедукція та індукція в поє'днанні. Великою повагою користувався вчитель (досвідчений громадянин). У своїй „Поетиці” Аристотель розкрив основи естетичного навчання. "Риторика" – класичний досвід ораторського мистецтва.

  • Фізика – натуралістичні погляди.



Завдання загальної освіти, за Аристотелем, повідомлення учням фундаментальних неспеціалізованих знань з різних областей і вироблення самостійних суджень.

  • Завдання загальної освіти, за Аристотелем, повідомлення учням фундаментальних неспеціалізованих знань з різних областей і вироблення самостійних суджень.

  • Людину він називав "суспільною твариною" Виховання дітей з семирічного віку повинне перебувати під контролем держави. Система "раб – пан" настільки ж природна як система "дружина – чоловік". Аристотель розвив вчення про душу. Ним виділено три основні групи факторів: зовнішня, оточуюча людину і яка сприймається органами чуття; внутрішні, що розвивають у людині задатки; цілеспрямоване виховання, що розвиває здібності.



Зміст освіти (за Аристотелем)

  • Зміст освіти (за Аристотелем)

  • Виділив 4 блоки:

  • 1) - пропедевтичний, підготовчий блок: читання, письмо, граматика, арифметика, гімнастика, малювання, музика, елементарні знання логіки, уміння і навички логічного мислення;

  • 2) - основний блок знання про світ, тобто науки про природу, історія, астрономія, математика, фізика, філософія;

  • 3) - керівництво до практичного доброчесного життя в родині: етика, політика;

  • 4) - блок знань, що є основою практичної діяльності та творчості: риторика, поетика.



Розробив вікову періодизацію і запропонував форми виховання:

  • Розробив вікову періодизацію і запропонував форми виховання:

  • - до 7 років (сімейне виховання);

  • - 7-14 років (школа);

  • - 15-21 до досконалості. Ступені пізнавальної діяльності: відчуття, пам'ять, досвід і наукове знання (уміння користуватися понятійним апаратом).

  • Аристотель відкидає "ідеальну державу" Платона і розробляє теорію кращої держави, де головну роль відіграють рабовласники середнього статку, тому що вони мають найбільш міцні моральне підгрунття.



Аристотель розвив вчення про душу, підкреслюючи її існування у:

  • Аристотель розвив вчення про душу, підкреслюючи її існування у:

  • 1) рослин – рослинна душа;

  • 2) тварин – рослинна та чуттєва;

  • 3) людини – рослинна, чуттєва, розумна (пізнавальна діяльність).

  • Завдання: розумна душа підкорювала рослинну й чуттєву. Турбота про виховання: державна турбота. Приватні школи не розв‘язували поставлених завдань (чеснота, мужність, загартованість). Таким чином, школи Давньої Греції – організовані навчально-виховні установи.

  • Організація шкіл, навчання, політика визначалися державою та відбивали її класовий характер.



Політика визначала також і завдання виховання:

  • Політика визначала також і завдання виховання:

  • - виховання молоді в дусі відданості справі існуючого ладу;

  • - охорони соціальних підвалин;

  • - ідеології; - відбір матеріалу; - контроль ігор; - культивування презирства до праці, рабів. Позитивні: глибокий інтерес до особистості дитини, особливості його віку та рушійної сили розвитку.



  • Римська Імперія почала зростати, під її тиском Афінська держава втратила свою могутність. На зміну музичному вихованню прийшло виховання ораторів.

  • Римська система виховання і навчання склалась у VI—V ст. до н.е. і відповідала розвиткові рабовласницького ладу. Це був період розвитку рабовласництва і класового розшарування населення (патриції - рабовласники, вільне привілейоване населення; плебеї - вершники, біднота).

  • Соціально-класове розшарування населення Давнього Риму наклало свій відбиток і на систему виховання. Для бідного населення тут існували елементарні приватні і платні школи, для дітей привілейованих верств населення - граматичні школи.



Елементарні школи обслуговували частину небагатого і незнатного вільно народженого населення (плебеїв). Навчали: писати, читати і рахувати, знайомили з законами держави. Багаті і знатні люди навчали своїх синів грамоті в домашніх умовах.

  • Елементарні школи обслуговували частину небагатого і незнатного вільно народженого населення (плебеїв). Навчали: писати, читати і рахувати, знайомили з законами держави. Багаті і знатні люди навчали своїх синів грамоті в домашніх умовах.

  • У граматичних школах, також приватних і платних, навчалися діти знаті. Учні вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику (мистецтво красномовства з деякими відомостями з літератури та історії).

  • У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. Розвиток цих шкіл був спричинений необхідністю оволодіння ораторським мистецтвом тими, хто намагався зайняти керівні посади у державі.



Пізніше у Римі з'явилися школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали: риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання було платним. У середині 1-го тис. до н.е. приватні граматичні й риторські школи були перетворені в державні.

  • Пізніше у Римі з'явилися школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали: риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання було платним. У середині 1-го тис. до н.е. приватні граматичні й риторські школи були перетворені в державні.

  • Проголошення християнства державною релігією Римської імперії спричинило різку зміну змісту навчання і виховання дітей у школах. Християнство надало школі яскраво забарвленого релігійного характеру, що знижувало рівень розумового виховання підростаючих поколінь.

  • Найбільш відомим педагогом у Давньому Римі був Марк Фабій Квінтіліан. Зокрема, у своєму творі "Про виховання оратора" він вперше визначив якості викладача школи риторів. Доречними є його думки щодо утвердження рівних взаємин з учнями, виявлення поваги до них.



Орієнтована система виховання у Давньому Римі

  • Орієнтована система виховання у Давньому Римі

  • Сімейне виховання (від народження до 7 років).

  • Елементарна школа (від 7 до 11-12 років) - з V ст. н. е. - мала цілком практичний характер (хлопчиків і дівчат навчали читанню, письму, лічбі).

  • Граматична школа (від 11 до 12-15 років) - передбачалося вивчення латинської і грецької мови та літератури (граматика, поетика, стилістика на основі творів Гомера, Вергілія, Теренція) (оволодінню основами "вільних мистецтв" приділялось другорядне значення), здійснювалося формування "досконалого оратора”.

  • Школа ритора (від 15 до 20 років) - незначна кількість юнаків теоретично і практично детально вивчала ораторське мистецтво за зразками промов Цицерона як підготовку до судової діяльності.



  • (III – I ст. до н.е.)

  • Початок епохи Еллінізму датується роком смерті О. Македонського (323 р.).

  • Культурне життя характеризувалося переплетенням еллінських і східних елементів. Відбувається зміна ідеалів (у класичній Греції ідеал бачили в героїчній особистості, в епоху Еллінізму – незалежна сильна особистість мудреця). Одержують розвиток державні навчальні заклади, що перебувають під контролем міської адміністрації. Рішення затверджуються магістратурою поліса, здобуваючи силу закону.

  • Елементарну освіту одержують у дидасхалейонах (початкова школа з 7 до 12 років) загальнодоступна для вільнонароджених громадян.



  • Навчали грамоті, арифметиці, літературі, музиці, малюванню. Навчав учитель,відповідав за поведінку – раб. Державні дидосхалейони платили вчителям до 700 драхм на рік. Вчителі жили в достатку. Існувала система фізичного впливу. Початкове навчання грамоті здійснювалося буквоскладальним способом. Учителі вибирали короткі тексти "Шануй батьків". Писали на вощених табличках (церах), для лічби користувалися абаком. Більш ґрунтовна освіта давалася в граматичній школі. Антична граматика досяглася найбільшого розвитку в елліністичний період (вивчали твори Гомера, Есхіла, Софокла). У гімнасіях як інтелектуальних центрах полісів навчали у вільній бесіді літературі, філософії, музиці, математиці, географії, риториці. Міська влада керувала гімнасіями через посадових осіб – гімнасіархів – багатих городян – меценатів.



  • При гімнасіях були навчальні бібліотеки. Імена меценатів і тих батьків, які були покровителями гімнасій гравіювалися золотом на мармурових плитах.

  • У багатьох полісах була введена "книжкова повинність" (поповнення навчального фонду літератури). Найбільшим центром наук і мистецтв – Мусейон була Олександрія в Єгипті. Займалися проблемами астрономії математики, ботаніки, зоології, філології. Навчали Евклид, філософ Стратон, ритор Діодор.

  • Отримала розвиток і жіноча освіта. Найбільшу увагу освіті дівчат приділяли піфагорійці. Однієї з них була Гіпатія (370-415 р. н.е.), керувала школою в Олександрії, математик, філософ. Була вбита фанатами- християнами, а школа спалена.



Велику популярність в елліністичному світі одержав центр освіти Епікура (341-270 р. до н.е.).

  • Велику популярність в елліністичному світі одержав центр освіти Епікура (341-270 р. до н.е.).

  • Педагогічне завдання: звільнити людину від неуцтва. Школа його в саду Афінах називалася "Сад Епікура". Відвідувати її могли вільні чоловіки, жінки і раби. "Школою" епохи Еллінізму був скептицизм. Засновник Піррон (360-270 р. до н.е.). Скептики вчили, як стати щасливим. Шлях до щастя бачили у відмові від пізнання. Елліністична філософська думка поширилася на все Середземномор'я, Азію, Вірменію, Колхіду, Північне Причорномор'я.



Піфагорійська філософська школа

  • Піфагорійська філософська школа

  • Засновник: Піфагор( 540-537 р. до н.е.) В основу вікової періодизації розвитку людини покладена цифра 7. У першу седьмицю – випадають зуби, у другу – наступає статева зрілість, у третю – відростає борода.

  • Геракліт (520-460 р. до н.е.)

  • У людини є два основні знаряддя пізнання: відчуття і розум. Інтелектуальна освіта і моральний виховання у Геракліта – єдиний процес.



  • З VII ст. до н.е. влаштувалися грецькі колоністи, що познайомили скіфо-праслов'янський мир з античною культурою. Шкільна справа була організована не гірше, ніж в Елладі. Наприклад, у Херсонесі біля Севастополя, проходили спортивні військові змагання.

  • У Пантікапеї (Керч) був чудовий театр і гімнасія, філософська школа. В Ольвії були розташовані гімнасії і палестра (знайдені археологами). Тут був ув'язненийв оратор Діонісій.

  • Гіпербореї – північні люди, так греки називали скіфів і праслов’ян. Скіфи з'явилися на початку VII ст. до н.е. в українських степах.



У 5- му столітті до н.е. батько історії Геродот відвідав Скіфію і описав її населення. Це були індоєвропейці, представники іраномовних кочівників, які тисячоліттями господарювали в євроазіатських степах. Типи скіфів: на правому березі Дніпра жили скіфи - хлібороби. Вони були предками слов'ян. Політична влада зосереджувала в руках царських скіфів- кочівників. Нескіфські племена платили данину. Скіфські воїни мали традицію: пити кров убитих ворогів, робити з черепів прикраси. У IV ст. до н.е. для грецьких міст на українському узбережжі настав розквіт. Однією з найбагатших була Ольвія – центр торгівлі Греції і Чорноморських колоній. У Криму – Херсонес і Пантікапей (Керч).

  • У 5- му столітті до н.е. батько історії Геродот відвідав Скіфію і описав її населення. Це були індоєвропейці, представники іраномовних кочівників, які тисячоліттями господарювали в євроазіатських степах. Типи скіфів: на правому березі Дніпра жили скіфи - хлібороби. Вони були предками слов'ян. Політична влада зосереджувала в руках царських скіфів- кочівників. Нескіфські племена платили данину. Скіфські воїни мали традицію: пити кров убитих ворогів, робити з черепів прикраси. У IV ст. до н.е. для грецьких міст на українському узбережжі настав розквіт. Однією з найбагатших була Ольвія – центр торгівлі Греції і Чорноморських колоній. У Криму – Херсонес і Пантікапей (Керч).



  • 1. Левківський М.В. Історія педагогіки. - Житомир, 2002.

  • 2. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

  • 3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. -К., 1995.

  • 4. Історія педагогіки /За ред. Гриценка М.С. - К.: Вища шк., 1973.

  • 5. Історія педагогіки /За ред. М. В. Левківського, О. А. Дубасенюк. - Житомир, 1999.

  • 6. Боннар А. Греческая цивилизация. От Иллиады до Парфенова. Пер. с фр. О.В.Волкова. М., 1992.

  • 7. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.



  • 1). Дайте визначення поняттям:

  • „філа” –

  • „лесха” –

  • „агелли” –

  • „педоном” -

  • „криптії ” -

  • „ейрен” -

  • „періеки” -

  • „педотрип”-

  • „кіносарг” –

  • „ефебія” –

  • „майєвтика” -

  • „плебеї”-

  • „палестра” -



2). Дайте відповіді на запитання:

  • 2). Дайте відповіді на запитання:

  • - Яку назву мала наука про красномовство як мистецтво слова?

  • - З чим порівнював душу Платон?

  • - Назвіть давньогрецького філософа, який вперше ввів вікову періодизацію.

  • - У чому полягає суть такого методу навчання як „сократична бесіда”?

  • - Назвіть особливості освіти в епоху еллінізму.

  • - На які типи поділялися племена скіфів?




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка