1. Загальний огляд української історичної прози



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.



1. Загальний огляд української історичної прози.

  • 1. Загальний огляд української історичної прози.

  • 2. Представники української історичної романістики ІІ пол. ХХст. (З.Тулуб, І.Білик, Ю.Мушкетик).

  • 3. Життєвий шлях Павла Загребельного.

  • 4. Огляд історичної прози Павла Загребельного.



  • «...історичний роман, а тим паче для української літератури, - це особливий жанр, який формував національну свідомість,

  • зберігав і утверджував історичну пам'ять, завжди відгукувався  на найгостріші проблеми сучасності” Роман Іваничук



Історична проза - умовне позначення для різнорідних за структурою і композиції романів, повістей, оповідань, в яких розповідається про історичні події більш-менш віддаленого часу, а дійовими особами можуть виступати історичні особистості.

  • Історична проза - умовне позначення для різнорідних за структурою і композиції романів, повістей, оповідань, в яких розповідається про історичні події більш-менш віддаленого часу, а дійовими особами можуть виступати історичні особистості.



В європейській культурі загальноприйнятим засновником і першим класиком жанру був Вальтер Скотт. Жанр отримав розквіт в епоху романтизму і зберігав популярність в наступні періоди. До найбільш відомих письменників цього жанру відносяться також Віктор Гюго,Фенімор Купер, Олександр Дюма-батько, Олександр Пушкін.

  • В європейській культурі загальноприйнятим засновником і першим класиком жанру був Вальтер Скотт. Жанр отримав розквіт в епоху романтизму і зберігав популярність в наступні періоди. До найбільш відомих письменників цього жанру відносяться також Віктор Гюго,Фенімор Купер, Олександр Дюма-батько, Олександр Пушкін.



Історична проза на українському ґрунті має давню історію та заслужену шану, її витоки потрібно шукати в народних піснях та переказах, житійній літературі, літописах, поемах і драмах на історичну тему. На початку ХІХ ст. з’являються перші публікації історичних пісень і дум: збірники Цертелєва, Максимовича. Така зацікавленість національним минулим була не випадковою: вона пов’язана із зародженням нового культурного мислення в Європі, що відбилося на становленні нового літературного напряму — романтизму, характерною рисою якого було звернення до історії.

  • Історична проза на українському ґрунті має давню історію та заслужену шану, її витоки потрібно шукати в народних піснях та переказах, житійній літературі, літописах, поемах і драмах на історичну тему. На початку ХІХ ст. з’являються перші публікації історичних пісень і дум: збірники Цертелєва, Максимовича. Така зацікавленість національним минулим була не випадковою: вона пов’язана із зародженням нового культурного мислення в Європі, що відбилося на становленні нового літературного напряму — романтизму, характерною рисою якого було звернення до історії.



На початок 30-х років ХІХ ст. припадає пік активності українських романтиків. Саме в цей час починає інтенсивно розвиватись етнографія, історіографія, з’являються нариси з історії України Д. Бантиш-Каменського, науково-історичні розвідки О. Бодянського, М. Костомарова, П. Куліша. Розвиток історичної науки дав поштовх для відтворення історичного минулого в художній літературі: твори

  • На початок 30-х років ХІХ ст. припадає пік активності українських романтиків. Саме в цей час починає інтенсивно розвиватись етнографія, історіографія, з’являються нариси з історії України Д. Бантиш-Каменського, науково-історичні розвідки О. Бодянського, М. Костомарова, П. Куліша. Розвиток історичної науки дав поштовх для відтворення історичного минулого в художній літературі: твори

  • Є. Гребінки, М. Гоголя, П. Куліша, пізніше М. Старицького, І. Нечуя-Левицького.



Унія і Петро Могила, київський

  • Унія і Петро Могила, київський

  • митрополит”;

  • “Перші київські князі Олег, Ігор, Святослав

  • і святий Володимир і його потомки”,

  • “Татари і Литва на Україні”,

  • “Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина”,

  • “Українські гетьмани Іван Виговський та Юрій Хмельницький”,

  • “Руїна на Україні. Українські гетьмани Дорошенко, Многогрішний та Самойлович



Андрій Чайковський (1857-1935)

  • Андрій Чайковський (1857-1935)



  • Найбільше уваги письменники приділяли періодам історії України, коли вона була незалежною або автономною державою, тим самим протиставляючи її сучасному становищу українського народу, який утратив свою державність, перебував під соціально-національним гнітом Російської імперії.



Дозволені теми:

  • Дозволені теми:

  • Київська Русь

  • Козаччина

  • Хмельниччина

  • Заборонені:

  • Часи Руїни

  • Роль Петра I і Катерини II в долі народу

  • Іван Мазепа

  • Знищення Січі



  • «Гетьман Іван Виговський» І. Нечуя-Левицького,

  • «Молодість Мазепи», «Руїна»

  • М. Старицького,

  • «Людолови» Зінаїди Тулуб,

  • «Мальви» Р. Іваничука,

  • «Меч Арея» І. Білика та ін.



Юрій Косач

  • Юрій Косач

  • (1908-1990) :

  • «Сонце в Чигирині»,

  • «Рубікон Хмельницького»



І. Білик (“Меч Арея”, “Похорон богів”)

  • І. Білик (“Меч Арея”, “Похорон богів”)

  • З. Тулуб (“Людолови”)

  • П. Загребельний (“Диво”, “Первоміст”, Смерть у Києві”, “Євпраксія”, “Роксолана”)

  • В. Шевчук (“На полі смиренному”, “Три листки за вікном”)

  • С. Скляренко (“Святослав”, “Володимир”)



Один із найпопулярніших українських письменників

  • Один із найпопулярніших українських письменників

  • Твори відомі далеко за межами України, перекладені багатьма мовами

  • Автор більше 20 романів, кількох повістей, оповідань, літературно-критичних статей, кіносценаріїв

  • Вважав, що “ніхто не має права мовчати, а надто письменник”

  • Звертався до різноманітних жанрів (від пригодницького роману до історико-психологічної і сатиричної повісті)







1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії.

  • 1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії.

  • Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, у серпні 1941 р. був поранений.

  • Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого — полон, і до лютого 1945 р. — фашистські концтабори смерті.



У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.

  • У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.

  • З 1946 p. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету.



  • Після закінчення університету (1951 p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи

  • в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.



У другій половині 50-х років Павло Загребельний видав збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957).

  • У другій половині 50-х років Павло Загребельний видав збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957).







  • Протягом 60 — 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них:

  • «День для прийдешнього» (1964);

  • «Шепіт» (1966);

  • «Добрий диявол» (1967);

  • «Диво» (1968);

  • трилогія «З погляду вічності» (1970);

  • «Розгін»;

  • «Левине серце», (продовженням «Левиного серця» став роман «Вигнання з раю» (1975));

  • «Переходимо до любові» (1976);

  • «Намилена трава» (1974);

  • «Євпраксія»(1975);

  • «Південний комфорт» (1984).

  • «Під шибеницею».





















1. Військово-патріотичний: «Європа 45», «Європа. Захід», «Шепіт», «Добрий диявол».

  • 1. Військово-патріотичний: «Європа 45», «Європа. Захід», «Шепіт», «Добрий диявол».







Події в романі відбуваються на межі XI—XII століть. Внучка Ярослава Мудрого київська княжна Євпраксія виходить заміж за Генріха IV і стає германською імператрицею.

  • Події в романі відбуваються на межі XI—XII століть. Внучка Ярослава Мудрого київська княжна Євпраксія виходить заміж за Генріха IV і стає германською імператрицею.

  • Але ж доля молодої жінки складається трагічно: на чужині вона зазнає тяжких принижень і страждань, втрачає любов.

  • Проте, долаючи злобу, чвари, інтриги імператорського двору, Євпраксія дістається рідної землі.



У романі «Роксолана» письменник відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її разом з іншими дівчатами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана.

  • У романі «Роксолана» письменник відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її разом з іншими дівчатами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана.

  • Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов’янка виборює собі іншу долю.

  • Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, володаркою Сходу, відомою світу на ім’я Роксолана.



Розкрити «таємниці» характеру Богдана Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою Павло Загребельний в романі «Я, Богдан». Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVІI ст.

  • Розкрити «таємниці» характеру Богдана Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою Павло Загребельний в романі «Я, Богдан». Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVІI ст.



“Усе, що написав і що напишу, у мене тільки про одне: про збереження людської особистості, людини як найбільшої коштовності”

  • “Усе, що написав і що напишу, у мене тільки про одне: про збереження людської особистості, людини як найбільшої коштовності”

  • “Україна – як скіфське золото в таємничих курганах: ще не розкопана, ще не знана світові”

  • “Головне в літературі – написати. Але написати так, щоб поєднати людські серця, змусити їх здригнутися”

  • “Хотілося показати нерозривність часів, показати, що великий культурний спадок, полишений нам історією, існує не самодостатньо, а входить в наше щоденне життя, формує в нас відчуття краси й величі”



  • Велич людини-у спокої, а спокій-у терпеливості й повільності. Без зволікань слід розправлятися тільки з ворогами.

  • Вершина радості існування - любов.

  • Взагалі коли ти стоїш, а твій супротивник сидить, то вже цим ваші ролі визначено наперед: той, хто сидить, звинувачує, хто стоїть-виправдовується.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка