1. Збір матеріалів, які описують мій населений пункт у період окупації



Дата конвертації27.05.2016
Розмір445 b.

































План

  • План

  • 1. Збір матеріалів, які описують мій населений пункт у період окупації

  • 2. Опис окупаційних органів влади, які існували на території мого населеного пункту.

  • 3. Характеристика установ та організацій, які діяли під час окупації.

  • 4. Дослідження повсякденного життя мешканців мого населеного пункту під час окупації.

  • 5. Опис відносин між місцевим населенням та окупаційною владою.

  • 6. Відображення надзвичайних подій на території мого населеного пункту в роки окупації.

  • 7. Опис наслідків окупації для мого населеного пункту та його жителів.



Понад сім десятиліть минуло від однієї з найвизначніших в історії подій – перемоги над гітлерівською Німеччиною. Дедалі виразніше вимальовуються деталі, виразнішим стає головне. Схвильовано думаєш про те,як важливо нам, сучасній молоді, не забувати минуле, а навпаки, дізнаватися більше, поки ми маємо таку можливість. Нас дуже зацікавило минуле, тому ми вирішили взяти цю тему і дізнатися більше про Велику Вітчизняну війну на Дніпропетровщині.

  • Понад сім десятиліть минуло від однієї з найвизначніших в історії подій – перемоги над гітлерівською Німеччиною. Дедалі виразніше вимальовуються деталі, виразнішим стає головне. Схвильовано думаєш про те,як важливо нам, сучасній молоді, не забувати минуле, а навпаки, дізнаватися більше, поки ми маємо таку можливість. Нас дуже зацікавило минуле, тому ми вирішили взяти цю тему і дізнатися більше про Велику Вітчизняну війну на Дніпропетровщині.

  • Органи влади. Окупувавши Україну, гітлерівці встановили режим кровавого терору. Згідно зі своїми цілями, вони поділили Україну на окремі адміністративні одиниці. Українські землі, де здійснювалося цивільне управління, були «поділені» між польським генерал-губернаторством, Румунією та рейхскомісаріатом України. Рейхскомісаріат охоплював основну частину українських земель і складався з шести генеральних округів (генералбецирків):

  • «Волинь» — Рівненська, Волинська і Кам'янець-Подільська області, а також південні райони Брестської і Пінської областей Білорусі;

  • «Житомир» — Житомирська, північні райони Вінницької, а також південні райони Поліської області БРСР;

  • «Київ» — Київська і Полтавська області.

  • «Миколаїв» — Миколаївська (без західних районів) і Кіровоградська області;

  • «Таврія» — лівобережні райони Миколаївської (тепер Херсонської) і Запорізької областей.

  • «Дніпропетровськ» - Дніпропетровська і частина Запорізької області.

  • Рейхскомісаром України було призначено Е. Коха, відомого своєю жорстокістю й нетерпимістю, а також особливою ненавистю до слов'ян.



Аналіз. З усіх східних територій, захоплених третім рейхом, найважливішою була Україна з її багатими корисними копалинами, родючими землями, робочою силою. Перші бої Великої Вітчизняної війни на території області розпочались 13 серпня 1941 р. Вже 25 серпня була окупована вся правобережна частина області і Дніпропетровськ, у кінці жовтня 1941 р. територія області була окупована повністю.

  • Аналіз. З усіх східних територій, захоплених третім рейхом, найважливішою була Україна з її багатими корисними копалинами, родючими землями, робочою силою. Перші бої Великої Вітчизняної війни на території області розпочались 13 серпня 1941 р. Вже 25 серпня була окупована вся правобережна частина області і Дніпропетровськ, у кінці жовтня 1941 р. територія області була окупована повністю.

  • Окупаційний період тривав 2 роки і 6 місяців. За період окупації фашистами було страчено на території області 78118 мирних громадян, 37185 військовополонених, примусово вивезено до Німеччини 176303 особи.

  • В період окупації на території області діяли: підпільні обком, 7 міськкомів, 29 райкомів Комуністичної партії, 28 партизанських загонів та похідні групи ОУН. За неповними даними ними було знищено понад 3,2 тис. ворожих солдат та офіцерів, пущено під укіс 22 залізничних ешелони, зруйновано 30 мостів, виведено з ладу й знищено майже 550 одиниць військової техніки. Визволення області почалось 8 вересня 1943 р., 8-9 березня 1944 р. вся територія області було звільнена від окупантів.

  • 550 одиниць військової техніки. Визволення області почалось 8 вересня 1943 р., 8-9 березня 1944 р. вся територія області було звільнена від окупантів.



За бойові дії під час форсування Дніпра та визволення області за проявлений героїзм та виняткову мужність 540 солдат та офіцерів нагороджені зіркою героя Радянського Союзу, десятки тисяч були нагороджені різними урядовими нагородами. При обороні й визволенні області загинули і поховані у братських та індивідуальних могилах 135240 військових.

  • За бойові дії під час форсування Дніпра та визволення області за проявлений героїзм та виняткову мужність 540 солдат та офіцерів нагороджені зіркою героя Радянського Союзу, десятки тисяч були нагороджені різними урядовими нагородами. При обороні й визволенні області загинули і поховані у братських та індивідуальних могилах 135240 військових.

  •  Дослідження повсякденного життя мешканців під час окупації. Опис відносин між місцевим населенням. Відображення надзвичайних подій. Наслідки окупації для мого населеного пункту та його жителів.

  •  

  • Мій прадідусь Лавренюк Віктор Олексійович народився на Вінниччині, в невеликому селі Балабанівка . Коли почалась Велика Вітчизняна війна, йому виповнилось 16 років. В армію його не брали, з окупацією німцями його рідного села він в листопаді 1941року став партизаном. Воював до березня 1944 року. Брав участь в диверсіях на залізниці, нападав на невеликі німецькі гарнізони, руйнував техніку, яка працювала на окупантів, брав участь в визволенні районних ценртів Дашив, Сітковци Вінницької області, визволенні станції Франтовка та інш.



медаль « Партизану Вітчизняної Війни І ступеня»

  • медаль « Партизану Вітчизняної Війни І ступеня»

  • Нагороджений медаллю « Партизану Вітчизняної Війни І ступеня». Такими медалями було нагороджено всього 2 тисячі чоловік. Нагороджений орденом Вітчизняної війни, орденом Мужності, медаллю « З бойові заслуги», медаллю «Захиснику Вітчизни» і. т.д. Всього 17 штук. Влітку 1941 року 11 партизанів ,вночі повертались з-під Києва, де розгромили німецький воїнський склад. Під ранок вони прийшли в Турський ліс Київського району Київської області. Вони розташувались у селі поблизу лісу, і заховалися в трьох будинках. До 12-ї години дня вони побачили німців здалеку, які наближалися до них.

  • Загін німців і поліцаїв безжалісно почав розгромлювати село. Їх було приблизно 50 чоловік. Вони почали підпалювати будинки. На жаль, деякі партизани не змогли врятуватися. Цей момент Віктор Олексійович згадує

  • дуже важко. Ті партизани , які змогли вижити, почали відбиватися від ворога як могли. Невдовзі німці почали трохи відступати. Скільки було вбито противників, він точно не може сказати, але набагато більше, ніж наших. Ввечері ті партизани, які вижили, пішли з села до свого основного табору в Дашівському районі, Вінницької області.

  • Ці слова,почуті з вуст Віктора Олексійовича,просто не можуть не торкнутись наших сердець,тому що розповідають про тяжку партизанську долю юнака,який на той час був нашим із вами ровесником.



Період Великої Вітчизняної війни дійсно тяжко переживався мирними жителями нашого краю, особливо під час окупації. Спогади тих днів обливають серце кров'ю і учасника Великоі Вітчизняної війни Онискевич Любов Павлівну(3.11.1922). Вона народилась і виросла у Дніпропетровську,навчалась у школі медсестер.

  • Період Великої Вітчизняної війни дійсно тяжко переживався мирними жителями нашого краю, особливо під час окупації. Спогади тих днів обливають серце кров'ю і учасника Великоі Вітчизняної війни Онискевич Любов Павлівну(3.11.1922). Вона народилась і виросла у Дніпропетровську,навчалась у школі медсестер.

  • Вийшла заміж, коли їй було лише 18,а у період початку війни була на третьому місяці вагітності. Ті роки, за словами Любов Павлівни, дійсно згадати без сліз не можливо. Квітучий,плодовитий край вмить став чорною хмарою,яка не давала змоги жити спокійно. Жила вона із сім'єю в одній кімнаті по вулиці Михайлівській(поблизу заводу Комінтерна), тому що ще 2 кімнати в них забрали німецькі офіцери,і тому жили як могли.

  • Їсти не було нічого,лише інколи, коли була можливість, їздили в села і обмінювали одяг на їжу. Маленького сина годувала лише грудним молоком.

  • На фото Любов Павлівна в 15 лікарні, 1962р.

  • Лише починаючи із 1943,коли наше місто визволили і на територію ввійшли наші солдати,тоді вона почала працювати в шпиталі,лікувати поранених. Зараз на цьому місці, де працювала Любов Павлівна, знаходиться палац ім. Леніна. Починаючи із 1945 року, вона стала працювати в 15 лікарні. Там пропрацювала більше 17 років.



1946 рік,післявоєнний період, запам'ятався їй страшним голодом. Вони годинами стояли в чергах в очікуванні черствого хліба. В цей час нічого не працювало,нічого не випускалось. Був стан руїни.

  • 1946 рік,післявоєнний період, запам'ятався їй страшним голодом. Вони годинами стояли в чергах в очікуванні черствого хліба. В цей час нічого не працювало,нічого не випускалось. Був стан руїни.

  • Тяжкі часи минули, і зараз Любов Павлівна із радістю поділилась із нами своїми спогадами, щоб вічний вогонь пам'яті ніколи не згасав у серцях юних українців.

  • Протягом тривалого часу Любов Павлівна є представником спільноти ветеранів АНД району.

  • Не дають нам спокою і спогади нашої вчительки історії Синєнок Ірини Павлівни(1.02.1937),яка хоч і в часи Великої Вітчизняної війни була дитиною, проте добре пам’ятає страшні роки свого життя. Народилася вона в селі Асканівці Херсонської області, яке в період війни називалося 8 відділенням. В сімї іх було троє,ще були молодші братик та сестричка, які померли в 1942 році від кору. В селі, де проживала Ірина Павлівна, бойових дій не було, ворожі війська лише зупинялися на цій території,брали добровольців в полон.



В цей страшний період люди виживали як могли, їли те, що виростили, проте й досі найприємнішим ароматом для Ірини Павлівни є аромат хліба. В період війни, щоб хоч якось прогодувати дітей, мати була змушена працювати в колгоспі,тому що батько був на фронті, і жінка змушена була самостійно прогодувати трьох дітей. В 1944 році Ірина Павлівна пішла до першого класу,на той час у селі була одна вчителька, а діти навчалися по різних сільських хатках, школи не було. Ідучи до першого класу, маленькій Іринці пошили сукню із товстого мішка та сумку через плече із матраца,а зі старого пальто зробили бурки. Бажання стати вчителькою зародилося в ній ще з дитячих років,тому що навчалася Ірина Павлівна на одні п’ятірки.

  • В цей страшний період люди виживали як могли, їли те, що виростили, проте й досі найприємнішим ароматом для Ірини Павлівни є аромат хліба. В період війни, щоб хоч якось прогодувати дітей, мати була змушена працювати в колгоспі,тому що батько був на фронті, і жінка змушена була самостійно прогодувати трьох дітей. В 1944 році Ірина Павлівна пішла до першого класу,на той час у селі була одна вчителька, а діти навчалися по різних сільських хатках, школи не було. Ідучи до першого класу, маленькій Іринці пошили сукню із товстого мішка та сумку через плече із матраца,а зі старого пальто зробили бурки. Бажання стати вчителькою зародилося в ній ще з дитячих років,тому що навчалася Ірина Павлівна на одні п’ятірки.

  • Лікарень на той час не було,лише у сусідньому селі жила медсестра, у якої був градусник. Ані ліків, ані якихось лікувальних засобів не було,люди виживали як могли. Село, у якому проживала Ірина Павлівна, було визволено в 1944 році,і лише з плином часу в 1946-1947 роках село почало оживати, почали працювати колгоспи, відкриватись крамниці, у яких можна було обміняти товари. Зі слів Ірини Павлівни, ми зрозуміли, що дійсно дуже і дуже тяжко було вижити в ті смутні часи нашої історії, в часи, коли світлий сонячний день не приносив людям радості,в часи, коли люди не жили собі на радість, а просто існували, боячись, що в будь-яку мить їх може не стати.



  • Перелік використаної літератури:

  • Базима Г.Я. Слідами великого рейду. – К.: Політвидав України, 1977. – 384с.

  • Грушовий К.С.Тоді в сорок першому…- К.:Політвидав України, 1979. – 296с.

  • Історія України (Мирончук В.Д., Ігошкін Г.С.)

  • Стороженко І. С. Дніпропетровськ. Віхи історії. – Дніпропетровськ: Грані, 2001

  • Федоров О.Ф. Остання зима./Літ. Запис Єшатрова. Пер. З рос. А. Шияна. – К.: Політвидав України, 1982. – 328с.І. С. Стороженко. «Дніпропетровськ. Віхи історії.»/2001



Використовуючи різні форми і методи роботи на уроках історії я досягла прогнозованого результату:

  • Використовуючи різні форми і методи роботи на уроках історії я досягла прогнозованого результату:

  • Учні отримали вміння і навички самостійної роботи

  • Була сформована пізнавальна активність учнів та їх критичне мислення

  • Учні навчилися пошуку нестандартних рішень проблем

  • Сформовано вміння самостійного пошуку інформації з різних джерел

  • Навчилися створювати презентації

  • Приймали участь в проведенні круглих столів, диспутів, конкурсів

  • Було сформовано творчу особистість – написання наукових робіт




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка