3 Поняття, форми та види міжнародних інвестицій



Дата конвертації27.05.2016
Розмір445 b.



3.1. Поняття, форми та види міжнародних інвестицій

  • 3.1. Поняття, форми та види міжнародних інвестицій

  • 3.2. Міжнародна інвестиційна діяльність та політика країн: мотиви, стимулювання, регулювання МІД

  • 3.3. Методи міжнародної інвестиційної діяльності

  • 3.4. Міжнародний інвестиційний ринок

  • 3.5. Міжнародне виробництво



Інвестиції – спосіб розміщення (використання) фінансових ресурсів та інших економічних активів (іноземна валюта, національна валюта, рухоме та нерухоме майно, акції, фінансові інструменти, права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність, послуги, реінвестиція прибутку) суб'єктів міжнародної економічної діяльності на створення, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння основного капіталу та пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, які забезпечують збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток).

  • Інвестиції – спосіб розміщення (використання) фінансових ресурсів та інших економічних активів (іноземна валюта, національна валюта, рухоме та нерухоме майно, акції, фінансові інструменти, права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність, послуги, реінвестиція прибутку) суб'єктів міжнародної економічної діяльності на створення, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння основного капіталу та пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, які забезпечують збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток).



Внутрішні інвестиції стосуються юридичних і фізичних осіб однієї держави, які використовуються ними на території своєї країни для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

  • Внутрішні інвестиції стосуються юридичних і фізичних осіб однієї держави, які використовуються ними на території своєї країни для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

  • Зовнішні (міжнародні, іноземні) інвестиції — це фінансові активи або матеріальні кошти, які експортуються юридичними або фізичними особами І однієї країни і вкладаються у бізнес на території іншої країни; це спосіб розміщення фінансових ресурсів та інших економічних активів однієї країни в іншій країні для збереження та примноження вартості цих активів; це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку:

    • прямі іноземні інвестиції;
    • портфельні іноземні інвестиції.


Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – це:

    • Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – це:
    • як первісне придбання власності за кордоном, так і всі наступні інвестиційні угоди між інвестором та компанією, в яку вкладено капітал (визначення МВФ і системи національних рахунків ООН);
    • придбання резидентом однієї країни (прямим інвестором) стійкого і довгострокового економічного інтересу і впливу на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни (підприємство прямого інвестування)


















часткою інвестицій;

    • часткою інвестицій;
    • внутрішньо фірмові кредити та реінвестування прибутку;
    • зниження кількості операцій ЗіП;
    • скорочення прибутків іноземних філій
    • скорочення інвестицій в основні галузі – добувний сектор, сільське господарство, обробна промисловість, послуги;
    • скорочення на 65% розміщення ПІІ приватними фондами;
    • падіння ринку викупів за рахунок залучених коштів.
    • ПІІ фондів національного благостану: зросли на 15%;
    • підвищенні активності на глобальних фондових ринках;
    • динаміці прибутків корпорацій: з другого півріччя 2009 р. спостерігається помірне відновлення рівня реінвестування прибутку;




Міжнародна інвестиційна діяльність – діяльність, що поєднує процеси експорту інвестиційного капіталу за кордон в грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку і розширення економічного впливу та залучення іноземних інвестицій в економіку країни.

    • Міжнародна інвестиційна діяльність – діяльність, що поєднує процеси експорту інвестиційного капіталу за кордон в грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку і розширення економічного впливу та залучення іноземних інвестицій в економіку країни.


Фактори мотивації МІД

    • Фактори мотивації МІД
    • І. Конкурентні фактори (за М. Портером):
    • власність,
    • інтернаціоналізація;
    • розміщення.
    • ІІ. Загальні факторів:
  • 2.1) ступень ризику (інвестиції з низьким ступенем ризику, інвестиції з високим ступенем ризику);

  • 2.2) Глобально-економічні фактори

  • 2.3) політико-економічні фактори;

  • 2.4) економічні фактори;

  • 2.5) ресурсно-економічні фактори;

  • 2.6) очікувана прибутковість



Отримання більшого прибутку за кордоном;

  • Отримання більшого прибутку за кордоном;

  • Мотивація прямого іноземного інвестування як засобу оволодіння значною ринковою часткою країни — імпортера капіталу компанією-інвестором;

  • Забезпечення стійких довготривалих інтересів в країні або регіоні;

  • Зниження ризику шляхом географічної диверсифікації виробництва;

  • Можливість ефективності виробничої діяльності через прямий доступ до національних ринків ресурсів;

  • Поширення новітніх технологій та домінування окремих країн у розвитку цих технологій;

  • Перспектива отримати квазірентні доходи на нововведеннях до їх тотального поширення дуже часто приваблює компанії вкладати капітали саме в передові галузі, які, як правило, просуваються тільки деякими розвиненими країнами.



Стимулювання міжнародних інвестицій

    • Стимулювання міжнародних інвестицій
    • МВФ, COT, МБРР здійснюють глобальні макроекономічні та регулятивні умови стимулювання міжнародної інвестиційної діяльності
    • Багатостороння агенція гарантій інвестицій (БАГІ) надає гарантії для фінансування міжнародних інвестиційних проектів,
    • Міжнародна фінансова корпорація (МФК) фінансує міжнародні та національні інвестиційні проекти
    • Організація з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) здійснює глобальний моніторинг міжнародної інвестиційної діяльності та розробку підходів до його регулювання;
    • На рівні інтеграційних угруповань стимулювання міжнародних інвестицій здійснюється шляхом лібералізації руху капіталу, застосування спеціального режиму інвестування для пріоритетних цілей (наприклад, інвестування у відсталі регіони та ін.).


6) Міждержавні регіональні банки розвитку: Європейський банк реконструкції та розвитку, Латиноамериканський банк розвитку, Азійський банк розвитку, Арабський банк розвитку, Чорноморський банк розвитку та співробітництва — здійснюють стимулювання інвестиційної діяльності шляхом надання пільгових інвестиційних кредитів, здійснення портфельних інвестицій, підтримки приватизації;

    • 6) Міждержавні регіональні банки розвитку: Європейський банк реконструкції та розвитку, Латиноамериканський банк розвитку, Азійський банк розвитку, Арабський банк розвитку, Чорноморський банк розвитку та співробітництва — здійснюють стимулювання інвестиційної діяльності шляхом надання пільгових інвестиційних кредитів, здійснення портфельних інвестицій, підтримки приватизації;
    • 7) На міждержавному та національному рівнях стимулювання іноземних інвестицій здійснюється шляхом укладання двосторонніх угод про підтримку та взаємний захист інвестицій, запровадження національного (недискримінаційного) або преференційного режиму іноземних інвестицій, регулювання руху капіталу, оподаткування та репатріації прибутків іноземних інвесторів.




Заходи в щодо стимулювання лібералізації ПІІ:

    • Заходи в щодо стимулювання лібералізації ПІІ:
    • доступ до раніше закритих секторів;
    • режим доступу до земельних ділянок;
    • ліквідація монополій та приватизація державних підприємств.
    • Заходи щодо стимулювання та спрощення інвестиційних процедур:
    • спрощення процедур перевірки та затвердження;
    • прискорення видачі дозволів на реалізацію проектів;
    • створення податково-бюджетних та фінансових стимулів в певних галузях, регіонах, створення спеціальних економічних зон; покращення ділового клімату: зниження ставки оподаткування корпорацій (в розвинених країнах та в країнах, що розвиваються в африканському та азійському регіонах).


1) в деяких галузях з’явилися нові національні обмеження іноземних інвестицій;

    • 1) в деяких галузях з’явилися нові національні обмеження іноземних інвестицій;
    • 2) посилені процедури відбору та затвердження інвестиційних проектів з метою національної безпеки в межах рятівних фінансових операцій;
    • 3) тимчасова націоналізація певних секторів;
    • 4) перевага національним інвесторам при приватизації;
    • 5) відбувається стрімка еволюція міжнародного інвестиційного режиму в результаті підписання нових договорів, збільшення кількості арбітражних рішень






збільшення кількості економічних угод з обмеженим колом учасників;

    • збільшення кількості економічних угод з обмеженим колом учасників;
    • переваги у створенні регіональних інвестиційних зон (Південь-Південь);
    • віднесення в ЄС питання щодо інвестицій іншим компетентним органам;
    • анулювання двосторонніх інвестиційних угод з метою вирівнювання договірного ландшафту та ліквідації протиріч з іншими правовими інструментами;
    • посилення умов щодо міжнародних принципів відповідального інвестування у сільське господарство;
    • стимулювання іноземних інвестицій для розвитку низьковуглеводної економіки;
    • розробка механізмів мобілізації приватного сектору.


І. Розвиток контрактних форм співробітництва

    • І. Розвиток контрактних форм співробітництва
    • 1. Експорт-імпорт;
    • 2. Інжинірингові контракти:
    • інженерно-консультаційні – компанія консультує замовника на стадії підготовки будівництва (вибір оптимального проекту, складання кошторисної документації);
    • інженерно-будівельні - компанія консультує замовника основному в нафтопереробній галузі
    • 3. Ліцензійні угоди – компанія надає в користування протягом певного терміну захищену ліцензією технологію без права передачі третім суб'єктам, і залишається власником технології;




4. Франчайзинг – угода про співпрацю між крупним підприємством – франчайзером та малим – франчайзі (оператором), що об'єднує елементи оренди, купівлі-продажу, підряду, представництва (експлуатація ресторанів і готелів. прокат та обслуговування автомобілів, роздрібна торгівля, будівництво). Предмет франчайзингової угоди передбачає надання компанією-франчайзером підприємству-франчайзі в обмін на пряму чи непряму винагороду прав на використання франшизи з метою маркетингу специфічних видів товарів та (або) послуг .

    • 4. Франчайзинг – угода про співпрацю між крупним підприємством – франчайзером та малим – франчайзі (оператором), що об'єднує елементи оренди, купівлі-продажу, підряду, представництва (експлуатація ресторанів і готелів. прокат та обслуговування автомобілів, роздрібна торгівля, будівництво). Предмет франчайзингової угоди передбачає надання компанією-франчайзером підприємству-франчайзі в обмін на пряму чи непряму винагороду прав на використання франшизи з метою маркетингу специфічних видів товарів та (або) послуг .
    • 5. Міжнародні субконтракти – надання місцевому партеру обладнання чи технології, які орієнтовані на експорт;
    • 6. Експорт гудвіла – це передача невидимих активів: досвіду управління та організації виробництва, управління фінансовими активами, товарного знаку;
    • 7. Підрядне виробництво – зв’язки на основі внутрішньогалузевої спеціалізації




9. Лізинг – це

    • 9. Лізинг – це
    • договір на право користування обладнанням та майном на основі орендних відносин;
    • це форма фінансування вкладень на придбання обладнання, машин тривалого користування, будівель, споруд та іншого рухомого і нерухомого майна, що можуть бути об'єктами оренди;
    • це особливий вид оренди, який передбачає, що лізингодавець за пропозицією майбутнього користувача купує вибране останнім обладнання у власність і потім здає його цьому суб'єкту в оренду;
    • 4) це особливий вид інвестиційної діяльності, спрямований на придбання лізингодавцем у власність вибраного лізинго-одержувачем майна у певного виробника (продавця) та надання цього майна за певну плату в тимчасове користування для підприємницької діяльності.


Залежно від обсягу обов'язків лізингодавця та терміну використання устаткування лізинг поділяється на:

    • Залежно від обсягу обов'язків лізингодавця та терміну використання устаткування лізинг поділяється на:
      • А) Оперативний лізинг характеризується невеликим терміном контракту (від 3-ох до 9-ти років) та неповною амортизацією об’єктів лізингу. Після закінчення строку об'єкт лізингу може повертатися орендарем, чи укладається нова угода.
      • Б) Фінансовим (капітальним) лізингом вважається оренда, при якій до орендаря переходять усі ризики та переваги, пов'язані з володінням об'єктом оренди. Умови фінансового лізингу
    • право власності на орендоване майно повністю переходить до орендаря після закінчення терміну оренди;
    • орендарю надається можливість після закінчення терміну оренди придбати орендоване майно за залишковою вартістю або відновити оренду на умовах символічної орендної плати;
    • термін оренди охоплює більше 75 % строку корисного використання майна;
    • дійсна вартість мінімальних орендних платежів дорівнює або перебільшує 90 % поточної вартості орендованого об'єкту.


10. Контракти на управління – є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату

    • 10. Контракти на управління – є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату
    • 11. “Проекти під ключ” – це укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності.
    • ІІ. Створення власних зарубіжних фірм, ЗіП, створення спільних підприємств, стратегічних альянсів, створення ВЕЗ та зон пріоритетного розвитку


Спільне підприємництво – це

    • Спільне підприємництво – це
    • а) діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності;
    • б) організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності;
    • в) підприємство, статутний капітал якого формується шляхом об'єднання майна його засновників (серед них можуть бути й іноземні юридичні особи та громадяни). Засновники спільно провадять господарську діяльність, керують виробництвом, розподіляють прибутки;
    • г) організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сфері інвестування, управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо.


Спільні підприємства створюються в таких формах:

    • Спільні підприємства створюються в таких формах:
    • акціонерні товариства («Ісузу Авто, Україна»: Корпорація «Богдан» - 50%, Isuzu MOTORS - 30% и Sojitz Corp. - 20%),
    • товариства з обмеженою відповідальністю,
    • командитні товариства, холдинги тощо.
    • Вони характеризуються трьома головними ознаками:
      • спільним майном;
      • спільним управлінням;
      • спільним розподілом прибутку.


Стратегічні альянси (СА) — це

    • Стратегічні альянси (СА) — це
    • а) особлива організаційна форма міжфірмових, міжкорпораційних зв'язків двох або більшої кількості компаній, в рамках якої здійснюється довгострокова координація економічної діяльності учасників з метою реалізації масштабних виробничих проектів, максимізації результатів технологічної кооперації, скорочення тривалості інноваційних процесів, зниження вартості та ризикованості виробництва, поліпшення умов доступу до певних ринків;
    • б) довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.


Стратегічні альянси – довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють їм розвивати співробітництво в галузі збуту продукції, НДДКР, виробництва продукції та технологічного розвитку

  • Стратегічні альянси – довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють їм розвивати співробітництво в галузі збуту продукції, НДДКР, виробництва продукції та технологічного розвитку













дочірньої компанії – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом, але контролюється материнською компанією, яка володіє частиною акцій або всім капіталом;

    • дочірньої компанії – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом, але контролюється материнською компанією, яка володіє частиною акцій або всім капіталом;
    • асоційованої (змішаної) компанії – материнській компанії належить не основна частина акцій або 50%;
    • відділення – не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі (представництво, партнерство, рухоме майно (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року).
  • Відділення можуть мати форму представництва головної компанії за кордоном, партнерства, у тому числі й з місцевими підприємцями, рухомого майна (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року.

  • Країна, у якій розташовується головна компанія, називається країною базування, а країни, де знаходяться компанії-філії – приймаючими країнами.



Злиття і поглинання підприємств – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і поглинань компаній виступають:

    • Злиття і поглинання підприємств – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і поглинань компаній виступають:
    • глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції.
    • переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР.
    • проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту.






















Звільнення від оподаткування прибутку: можливий варіант сплати 50% ставки податку на прибуток, до 10 років – у випадку реінвестування;

  • Звільнення від оподаткування прибутку: можливий варіант сплати 50% ставки податку на прибуток, до 10 років – у випадку реінвестування;

  • Звільнення від оподаткування інвестицій: до 5 років

  • Звільнення від сплати ввізного мита та ПДВ: на період освоєння ділянки, до 10 р.- 50%

  • Звільнення від обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті

  • Звільнення від плати за землю: на період освоєння ділянки, до 10 р. – до 50%

  • Звільнення від сплати зборів до деяких бюджетних фондів



Вільні економічні зони (ВЕЗ)це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню.

  • Вільні економічні зони (ВЕЗ)це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню.

  • Виникли у 30-х роках у США в період виходу країни з “великої депресії”. Інтенсивно почали створюватися в країнах Західної Європи та Америки у 50-х роках ХХ ст.

  • Зараз у світі нараховується близько 500 експортно-виробничих зон у 60 країнах.

  • Обсяг їх експорту становить понад 20 млрд. дол., а зайнятість – близько 4 млн. осіб.

  • Світовий досвід свідчить, що за відсутності експортних зон вивіз із країни товарів та послуг збільшується в середньому за рік на 7%, за наявності їх – на 20%.





безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зони, митні зони на підприємствах;

  • безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зони, митні зони на підприємствах;

  • експортно-промислові зони, туристсько-рекреаційні – орієнтовані на зовнішню торгівлю;

  • імпортно-промислові зони або імпортозамінні – їх мета – забезпечити споживачів імпортною продукцією або стимулювати виробництво по заміщенню імпорту;

  • парки технологічного розвитку – створюються на основі існуючого науково-технічного потенціалу для залучення іноземного капіталу з використанням устаткування, ноу-хау, іноземного управлінського, комерційного чи маркетингового досвіду;

  • банківські і страхові безмитні зони – створений пільговий режим здійснення банківських і страхових операцій;

  • комплексні зони – великі за територією, мають ознаки різних ВЕЗ.









Міжнародний інвестиційний ринок – це

    • Міжнародний інвестиційний ринок – це
    • сукупність учасників міжнародного інвестиційного ринку та економічних і правових відносин між ними щодо всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, які направляються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності через національні кордони з метою отримання прибутку;
    • механізм регулювання сукупності економічних відносин, що виникають між продавцем і покупцем інвестиційних ресурсів, котрі є резидентами різних країн. Основною відмінністю інвестиційного ринку від інших ринків є специфічний характер його товару – міжнародних інвестицій.


Структура міжнародного інвестиційного ринку складається із його учасників:

    • Структура міжнародного інвестиційного ринку складається із його учасників:
      • держава,
      • міжнародні організації (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, ООН та ін.),
      • приватних корпорацій,
      • банків і інших фінансових установ, які переміщують активи (капітал) за кордон або приймають його із-за кордону.




створення стабільного законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

  • створення стабільного законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

  • створення сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів;

  • сприяння залученню продуктивного прямого іноземного капіталу в сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням;

  • створення сприятливих умов для розвитку СП, які займаються виробництвом;

  • створення СП за так званою китайською схемою, яка передбачає з самого початку володіння контрольним пакетом акцій підприємства українською стороною, згодом, через 5-7 років, українськими мають бути 75% акцій, і ще через 10-12 років СП стає повністю українським;

  • 6) заборона ввезення СП застарілої продукції та технологій, які в розвинених країнах вважаються вичерпаними;

  • 7) розробка та прийняття законодавчої бази щодо страхування ризиків СП



Міжнародне виробництво за своєю економічною природою уявляє собою продуктивну силу, що дозволяє досягати намічуваного суспільно корисного результату у сфері виробництва, наукових досліджень, збуту при менших затратах живої та уречевленої праці порівняно з необхідними для досягнення подібного результату у випадках, коли учасники діють поодинці.

    • Міжнародне виробництво за своєю економічною природою уявляє собою продуктивну силу, що дозволяє досягати намічуваного суспільно корисного результату у сфері виробництва, наукових досліджень, збуту при менших затратах живої та уречевленої праці порівняно з необхідними для досягнення подібного результату у випадках, коли учасники діють поодинці.
    • Міжнародне виробництво охоплює виробничі відносини, що проявляються на:
    • макрорівні – це процес розширення та поглиблення світогосподарських зв’язків,
    • мезо- та мікрорівнях – у залученні регіонів, галузей, підприємств до міжнародних операцій


За еклектичною парадигмою міжнародного виробництва Дж. Данінга виділяється п'ять головних типів міжнародного виробництва залежно від детермінуючих факторів:

    • За еклектичною парадигмою міжнародного виробництва Дж. Данінга виділяється п'ять головних типів міжнародного виробництва залежно від детермінуючих факторів:
    • 1) виробництва, що ґрунтуються на ресурсній базі й спільному використанні капіталів, технології, додаткових активів, природних ресурсів, інфраструктури, ринків;
    • 2) виробництва ринкової основи: реконструкція й модернізація, ввід в дію інші потужності, ефект масштабів виробництва, зниження матеріальних і трудових витрат;
    • 3) виробництва, що базуються на раціональній спеціалізації продуктів або технологічних процесів;
    • 4) виробництва, пов'язані з торгівлею й розподілом продукту: скорочення затрат на виробництво і доступ до місцевих ринків, близькість замовників, післяпродажне обслуговування;
    • 5) змішані виробництва, що становлять різні комбінації назва них чотирьох і використовують, крім того, переваги ринку та портфельних інвестицій.















База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка