А в сфері емоцій патологічно понижений тужливий настрій, депресія



Дата конвертації11.06.2016
Розмір445 b.



Клінічно МДП у типових, класичних випадках характеризується наявністю двох зовні протилежних станів, або фаз – маніакальної або депресивної, а також зміною цих фаз з наявністю “світлого” проміжку між ними інтермісіями, т. певною періодичністю перебігу без прогредієнтності і деградації особистості.

  • Клінічно МДП у типових, класичних випадках характеризується наявністю двох зовні протилежних станів, або фаз – маніакальної або депресивної, а також зміною цих фаз з наявністю “світлого” проміжку між ними інтермісіями, т. певною періодичністю перебігу без прогредієнтності і деградації особистості.



а) порушення в емоційній сфері – патологічна вітальна емоція радощів, ейфорія, безпричинно піднесений настрій, іноді з відтінком гнівливості, дратівливості;

  • а) порушення в емоційній сфері – патологічна вітальна емоція радощів, ейфорія, безпричинно піднесений настрій, іноді з відтінком гнівливості, дратівливості;

  • б) порушення інтелектуальної діяльності – прискорення плину думок, асоціацій, яке в тяжких випадках доходить до fuga igearum (“скачки ідей”);

  • в) ефекторно-вольові розлади – загальне посилення інстинктів і цілеспрямованої активності, загальне психомоторне збудження.



а) в сфері емоцій – патологічно понижений тужливий настрій, депресія;

  • а) в сфері емоцій – патологічно понижений тужливий настрій, депресія;

  • б) в сфері інтелекту – сповільнення мислення, асоціацій;

  • в) з боку ефекторно-вольової сфери – рухова загальмованість, послаблення інстинктів, в т.ч. харчового, сексуального і інших.



Це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, що характеризується дисоціацією психічних функцій або “розчепленням психіки”, т. втратою єдності психічних процесів, яке з часом приводить до змін особистості особливого типу: зниження енергетичного потенціалу, прогресуюче емоційне збіднення – апато-абулічний синдром і різноманітні продуктивні психопатологічні розлади.

  • Це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, що характеризується дисоціацією психічних функцій або “розчепленням психіки”, т. втратою єдності психічних процесів, яке з часом приводить до змін особистості особливого типу: зниження енергетичного потенціалу, прогресуюче емоційне збіднення – апато-абулічний синдром і різноманітні продуктивні психопатологічні розлади.



І рівень – обов’язковий для всіх клінічних форм і типів перебігу – порушення єдності між особистістю і навколишнім світом та оточуючими, що проявляється прогресуючою байдужістю і бездіяльністю, зануренням у світ своїх переживань (аутизм) або хворий реагує неадекватно в емоційно-вольовій сфері.

  • І рівень – обов’язковий для всіх клінічних форм і типів перебігу – порушення єдності між особистістю і навколишнім світом та оточуючими, що проявляється прогресуючою байдужістю і бездіяльністю, зануренням у світ своїх переживань (аутизм) або хворий реагує неадекватно в емоційно-вольовій сфері.



  • ІІ рівень – втрачається природний взаємозв’язок між двома чи більше сферами психіки, їх гармонія.

  • Клінічно – неможливість продуктивної діяльності при формальному збереженні інтелекту (розчеплення між інтелектуально-мнестичною та емоційно-вольовою сферами) або неадекватне емоційне відреагування на подразники (розчеплення між сприйманням і емоційно-вольовою сферами) або тотальна дисоціація функціонування всіх головних сфер психіки, коли хворий сприймає одне, розуміє друге, емоційно забарвлює по-третьому, а поступає по четвертому. “Гра симфонічного оркестру без диригента”.



ІІІ рівень – розчеплення (дисоціація) психічних процесів всередині однієї сфери психіки:

  • ІІІ рівень – розчеплення (дисоціація) психічних процесів всередині однієї сфери психіки:

  • Наприклад, в сфері емоцій – амбівалентність: наявність двох протилежних емоцій (любов і ненависть, жорстокість і ніжність) одночасно;

  • в сфері волі – амбітендентність (наявність двох протилежних спонукань одночасно).



Часто при шизофренії порушується

  • Часто при шизофренії порушується

  • Сприймання:

  • Ілюзії:

  • -         фізичні

  • -         фізіологічні

  • -         психічні

  • Психосенсорні розлади:

  • -         дисморфопсія

  • -         макропсія

  • -         мікропсія

  • аутометаморфопсії (порушення схеми тіла).



Виділяють: слухові, зорові, нюхові, смакові, тактильні, тілесні і вісцеральні галюцинації (сенестопатії)

  • Виділяють: слухові, зорові, нюхові, смакові, тактильні, тілесні і вісцеральні галюцинації (сенестопатії)

  • Галюцинації поділяються на:

  • Справжні (повні): Псевдогалюцинації (неповні):

  • - Екстрапроекція - Інтрапроекція

  • - Чуттєва жвавість - Відсутність чуттєвої жвавості

  • (відчуття реальності) - Враження штучності і сторонності

  • - Відсутність довільної змінюваності



З боку мислення часто маячні, рідше нав’язливі ідеї

  • З боку мислення часто маячні, рідше нав’язливі ідеї

  • Маячні синдроми:

  • Параноїдний

  • Паранойяльний

  • Парафренний

  • Емоційні порушення: ейфорія, депресія, амбівалентність, часто наростаюча холодність до близьких, байдужість, емоційна тупість, ненависть до рідних, особливо до матері.

  • Вольова сфера: амбітендентність, послаблення волі аж до абулії, що поєднується з апатією, утворюючи апато-абулічний синдром.



Ознаки пароксизмальності:

  • Ознаки пароксизмальності:

  •         стереотипність (постійність одних і тих же проявів);

  •         періодичність (повторюваність);

  •         раптовість початку;

  •         немотивованість, самоусунення;

  •         автономність (незалежність від волі хворого і некерованість);

  •         різного ступеня зміни свідомості;

  •         повна або часткова амнезія пароксизму;

  • зміни на ЕЕГ.



        егоцентризм;

  •         егоцентризм;

  •         утрирована педантичність, прискіпливість;

  •         догідливість;

  •         нудна солодкуватість, і в той же час

  •         злобливість (“полярність характеру”)

  •         жорстокість;

  •         мстивість;

  • злопам’ятство.



        деталізація мислення;

  •         деталізація мислення;

  •         неможливість виділити головне;

  •         в’язкість мислення;

  •         інертність мислення;

  •         зниження пам’яті;

  • олігофазія.



Основними формами інволюційних психозів, які не призводять до зниження інтелекту є пресенільна депресія і пресенільний параноїд. В клініці пресенільної депресії домінує тужливо-тривожний настрій, песимістичні думки і переживання, які стосуються майбутнього хворого і членів його родини. Нерідко депресія має елементи ажитації – хвора лементує, плаче, стогне, заламує руки тощо. Нерідко маячні ідеї самозвинувачення, гріховності; хворий відмовляється від їжі, бо “не заслуговує їсти”, “за їжу нікому платити” і т.п. Хворі слабнуть, марніють, страждають від безсоння.

  • Основними формами інволюційних психозів, які не призводять до зниження інтелекту є пресенільна депресія і пресенільний параноїд. В клініці пресенільної депресії домінує тужливо-тривожний настрій, песимістичні думки і переживання, які стосуються майбутнього хворого і членів його родини. Нерідко депресія має елементи ажитації – хвора лементує, плаче, стогне, заламує руки тощо. Нерідко маячні ідеї самозвинувачення, гріховності; хворий відмовляється від їжі, бо “не заслуговує їсти”, “за їжу нікому платити” і т.п. Хворі слабнуть, марніють, страждають від безсоння.



Спочатку посилюється властива їм підозріливість, далі виникає маячення переслідування, збитків, ревнощів, отруєння, ставлення, т.з. “маячення малого” розмаху, побутового змісту. Воно конкретне, спочатку іноді правдоподібне, лише з часом стає абсурдним.

  • Спочатку посилюється властива їм підозріливість, далі виникає маячення переслідування, збитків, ревнощів, отруєння, ставлення, т.з. “маячення малого” розмаху, побутового змісту. Воно конкретне, спочатку іноді правдоподібне, лише з часом стає абсурдним.

  • Виділяють т.з. деменції пресенільного віку: хвороба Альцгеймера і Піка, для яких характерні атрофічні процеси з боку кори головного мозку, що призводить до тотального недоумства з розладом вищих кіркових функцій (мови, письма, праксису).



а) розлади пам’яті: прогресуюча амнезія, амнестична дезорієнтація;

  • а) розлади пам’яті: прогресуюча амнезія, амнестична дезорієнтація;

  • б) апраксії;

  • в) розлади мови (афазії – амнестична і сенсорна), ехолалії;

  • г) алексія; д) аграфія; є) акалькулія.

  • В кінцевій стадії – психічний та фізичний маразм.



розгальмованість потягів, ейфорія – при переважній локалізації процесу у фронтоорбітальній ділянці;

  • розгальмованість потягів, ейфорія – при переважній локалізації процесу у фронтоорбітальній ділянці;

  • млявість, афективна тупість – при пораженні випуклих частин лобних доль мозку, наявність схильності до повторення одних і тих фраз, дій, жестів, т. стереотипій.



Це порушення ВНД, що розвивається під впливом психогеній – психічних травм чи тривалого емоційного напруження і виявляється переважно емоційними порушеннями, тим часом як зміни мислення і поведінки в основному спричинені станом афекту.

  • Це порушення ВНД, що розвивається під впливом психогеній – психічних травм чи тривалого емоційного напруження і виявляється переважно емоційними порушеннями, тим часом як зміни мислення і поведінки в основному спричинені станом афекту.

  • Основні різновиди неврозів:

  •         неврастенія;

  •         невроз нав’язливих станів;

  • істеричний невроз.



Характерним є поганий настрій та емоційна лабільність, що поєднується із швидким виснаженням нервових процесів (на відміну від істеричного неврозу). Емоційні “вибухи” виникають легко і нерідко з незначного приводу. Типовою є слізливість, навіть у чоловіків. Зниження працездатності, особливо розумової.

  • Характерним є поганий настрій та емоційна лабільність, що поєднується із швидким виснаженням нервових процесів (на відміну від істеричного неврозу). Емоційні “вибухи” виникають легко і нерідко з незначного приводу. Типовою є слізливість, навіть у чоловіків. Зниження працездатності, особливо розумової.

  • Невроз нав’язливих станів:

  •         різні нав’язливості;

  •         постійне почуття напруження з важкими передчуттями;

  •         панування уявлень щодо своєї соціальної неспроможності;

  •         підвищена стурбованість щодо критики на свою адресу;

  •        небажання вступати в контакт без гарантії сподобатись;

  •    ухиляння від соціальної і професійної діяльності, зв’язаної із значними соціальними контактами;

  • як наслідок вказаного, не досягають заслуженого рівня у суспільстві, на роботі.



        агорафобія (боязнь відкритого простору, площ);

  •         агорафобія (боязнь відкритого простору, площ);

  •         ерейтофобія (страх почервоніти у присутності сторонніх);

  •         акрофобія (страх висоти);

  •         зоофобія (боязнь тварин);

  •   клаустрофобія (боязнь тісних та закритих приміщень);

  • канцерофобія, сифілофобія і ін.



        у психічній сфері – емоційна яскравість і театральність емоційних проявів, капризність, плаксивість, егоцентризм, брехливість, схильність до патологічного фантазування, афективне мислення, афективне звуження свідомості аж до істеричних потьмарень свідомості;

  •         у психічній сфері – емоційна яскравість і театральність емоційних проявів, капризність, плаксивість, егоцентризм, брехливість, схильність до патологічного фантазування, афективне мислення, афективне звуження свідомості аж до істеричних потьмарень свідомості;

  •        неврологічні розлади: анестезії і гіпестезії, сурдомутизм, заїкання, істеричні напади, спазми, парези, паралічі;

  • соматичні розлади: нудота, блювання, навіть “гострий живіт”, псевдовагітність;



        висока емоційна лабільність;

  •         висока емоційна лабільність;

  •  швидке переключення психічного в соматичне;

  • “захисний” характер симптоматики.



Олігофренія – недорозвиток інтелекту і психіки в цілому, пов’язаний з ураженням ЦНС у внутрішньоутробний період або в ранньому дитинстві (до 3-ох років), що не має тенденції до прогресування.

  • Олігофренія – недорозвиток інтелекту і психіки в цілому, пов’язаний з ураженням ЦНС у внутрішньоутробний період або в ранньому дитинстві (до 3-ох років), що не має тенденції до прогресування.

  • 3 ступені важкості:

  •         Ідіотія;

  •         Імбецильність;

  • Дебільність



       Вираженість патологічних особливостей характеру до такої ступені, що порушується адаптація особистості до середовища, порушуються нормальні взаємовідносини з навколишніми, т. соціальна дезадаптація;

  •        Вираженість патологічних особливостей характеру до такої ступені, що порушується адаптація особистості до середовища, порушуються нормальні взаємовідносини з навколишніми, т. соціальна дезадаптація;

  • Тотальність психопатологічних особливостей особистості, коли патологічними є не окремі риси, а весь психічний склад, вся психічна конституція людини;

  • Відносна стабільність патологічних рис характеру особистості, їх мала зворотність (зберігаються упродовж усього життя).



Це наявність лише певних психопатичних рис особистості, виявляються лише в певних ситуаціях і не супроводжуються соціальною дезадаптацією, т. немає тріади Ганнушкіна.

  • Це наявність лише певних психопатичних рис особистості, виявляються лише в певних ситуаціях і не супроводжуються соціальною дезадаптацією, т. немає тріади Ганнушкіна.

  • Типи акцентуацій:

  •         Демонстративні

  •         Педантичні (ананкасти)

  •         Застрягаючі (паранойяльні)

  •         Збуджувані

  •         Гіпертимні

  •         Дистимічні

  •         Афективно-лабільні

  •         Екстравертовані

  •         Інтравертовані

  • Епілептоїдні



Дякую

  • Дякую

  • за

  • увагу




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка