Абсцес легень та емпієма плеври Професор кафедри терапії та сімейної медицини фпо звершхановський Фелікс Андрійович



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.


Абсцес легень та емпієма плеври

  • Професор кафедри терапії та сімейної медицини ФПО Звершхановський Фелікс Андрійович


Абсцес легені - обмежена ділянка легеневого некрозу інфекційної етіології з єдиною або домінуючою порожниною розміром 2 см і більш.

  • Абсцес легені - обмежена ділянка легеневого некрозу інфекційної етіології з єдиною або домінуючою порожниною розміром 2 см і більш.

  • За наявності множинних порожнин або при солітарній порожнині менше 2 см в діаметрі використовують термін "некротизуючої", або "деструктивної" пневмонії.



Найчастіше деструкція легеневої тканини розвивається при пневмонії, викликаній Staphylococcus aureus і Klebsiella pneumoniae. В той же час для пневмококової пневмонії звичайно не характерний розвиток деструкції легенів.

  • Найчастіше деструкція легеневої тканини розвивається при пневмонії, викликаній Staphylococcus aureus і Klebsiella pneumoniae. В той же час для пневмококової пневмонії звичайно не характерний розвиток деструкції легенів.

  • Останніми роками показана роль стрептококів групи А (Streptococcus pyogenes) в розвитку некрозу легеневої тканини [1].



На рентгенограмі визначається вогнище(і) ущільнення легеневої тканини, в якому помітні ділянки просвітлення. При дренуванні порожнини абсцесу з бронхом рентгенологічно визначається повітряна порожнина з горизонтальним рівнем рідини (мал. 2).

  • На рентгенограмі визначається вогнище(і) ущільнення легеневої тканини, в якому помітні ділянки просвітлення. При дренуванні порожнини абсцесу з бронхом рентгенологічно визначається повітряна порожнина з горизонтальним рівнем рідини (мал. 2).



Стафілококова деструкція легенів звичайно характеризується наявністю декількох невеликих порожнин, що рентгенологічно визначається у вигляді неоднорідної інфільтрації з ділянками просвітлення.

  • Стафілококова деструкція легенів звичайно характеризується наявністю декількох невеликих порожнин, що рентгенологічно визначається у вигляді неоднорідної інфільтрації з ділянками просвітлення.

  • Для K.pneumoniae характерно формування крупного одиночного абсцесу (мал. 3).



Інша група мікроорганізмів, що викликає деструктивну пневмонію, - анаеробні бактерії.

  • Інша група мікроорганізмів, що викликає деструктивну пневмонію, - анаеробні бактерії.

  • Анаероби займають провідне значення в етіології аспіраційної пневмонії, основним механізмів розвитку якої є аспірація орофарингеального секрету.



Чинники, сприяючі аспірації :

  • Чинники, сприяючі аспірації :

  • Алкоголізм

  • Eпілепсія

  • Нейром'язові захворювання

  • Мозковий інсульт

  • Порушення свідомості різного генезу

  • Захворювання ясен і зубів

  • Захворювання стравоходу, що супроводжуються дисфагією і рефлюксом



Етіологічні чинники деструктивної і абсцедуючої пневмонії. Бактерії, що викликають некроз легеневої тканини:

  • Етіологічні чинники деструктивної і абсцедуючої пневмонії. Бактерії, що викликають некроз легеневої тканини:

  • S. Aureus

  • K. pneumoniae Аспірація секрету ротоглотки:

  • Анаероби порожнини рота Streptococcus spp.



При виборі режиму антибактеріальної терапії абсцедуючої пневмонії необхідно враховувати можливу роль аеробних (S.aureus, K.pneumoniae) і анаеробних бактерій (табл. 2).

  • При виборі режиму антибактеріальної терапії абсцедуючої пневмонії необхідно враховувати можливу роль аеробних (S.aureus, K.pneumoniae) і анаеробних бактерій (табл. 2).



Раніше як засіб стартової терапії звичайно рекомендували бензилпеніцилін.

  • Раніше як засіб стартової терапії звичайно рекомендували бензилпеніцилін.

  • Проте слід враховувати, що препарат не активний відносно K.pneumoniae, крім того, більшість штамів стафілококів в даний час стійко до бензилпеніциліну.



Кліндаміцин і лінкоміцин проявляють високу активність відносно стафілококів і анаеробних бактерій і часто розглядаються як засоби 1-го ряду при лікуванні абсцедуючої пневмонії.

  • Кліндаміцин і лінкоміцин проявляють високу активність відносно стафілококів і анаеробних бактерій і часто розглядаються як засоби 1-го ряду при лікуванні абсцедуючої пневмонії.

  • Проте останніми роками відмічене зростання стійкості анаеробів групи Bacteroides fragilis до лінкозамідів.



Крім того, лінкозаміди не активні відносно грамнегативних аеробних мікроорганізмів (K.pneumoniae і ін.).

  • Крім того, лінкозаміди не активні відносно грамнегативних аеробних мікроорганізмів (K.pneumoniae і ін.).

  • У зв'язку з цим в даний час лінкозаміди, видно, не можуть розглядатися як адекватні засоби лікування деструктивної пневмонії, принаймні в режимі монотерапії.



Найбільш збалансованою дією на аеробні і анаеробні мікроорганізми, що викликають деструктивну і абсцедуючу пневмонію, володіють інгібіторозахищені пеніциліни, які в даний час можуть розглядатися як оптимальні засоби емпіричної монотерапії.

  • Найбільш збалансованою дією на аеробні і анаеробні мікроорганізми, що викликають деструктивну і абсцедуючу пневмонію, володіють інгібіторозахищені пеніциліни, які в даний час можуть розглядатися як оптимальні засоби емпіричної монотерапії.



Висока надійність амоксициліну/клавуланату як засіба стартової емпіричної терапії ускладненої пневмонії показана в чисельних клінічних дослідженнях.

  • Висока надійність амоксициліну/клавуланату як засіба стартової емпіричної терапії ускладненої пневмонії показана в чисельних клінічних дослідженнях.

  • Застосування амоксициліну/клавуланату (по 2,4 г 3 рази на добу внутрішньовенно з подальшим застосуванням всередину) привело до одужання всіх 40 досліджених пацієнтів з некротизуючою пневмонією або абсцесом легені [14].



Амоксицилін/клавуланат є одним з найбільш активних антибіотиків: значення МПК90 амоксициллина/клавуланата для Bacteroides fragilis, Prevotella spp., Fusobacterium nucleatum, PeptoStreptococcus anaerobicus, P.micros, P.magna склали 4, 1, 0,25, 8, 0,5 і 0,5 мкг/мл відповідно, а відсоток чутливих штамів склав 84% для P.anaerobicus, 95% для B.fragilis і 100% для інших анаеробів [9].

  • Амоксицилін/клавуланат є одним з найбільш активних антибіотиків: значення МПК90 амоксициллина/клавуланата для Bacteroides fragilis, Prevotella spp., Fusobacterium nucleatum, PeptoStreptococcus anaerobicus, P.micros, P.magna склали 4, 1, 0,25, 8, 0,5 і 0,5 мкг/мл відповідно, а відсоток чутливих штамів склав 84% для P.anaerobicus, 95% для B.fragilis і 100% для інших анаеробів [9].



Такою ж високою активністю відносно найбільш значущих аеробних і анаеробних мікроорганізмів, що викликають деструктивну пневмонію, володіють інші інгібіторзахищені b-лактами (ампіцилін/сульбактам, амоксицилін/сульбактам, тікарцилін/клавуланат, цефоперазон/сульбактам), проте клінічні дані по ефективності цих режимів терапії обмежені.

  • Такою ж високою активністю відносно найбільш значущих аеробних і анаеробних мікроорганізмів, що викликають деструктивну пневмонію, володіють інші інгібіторзахищені b-лактами (ампіцилін/сульбактам, амоксицилін/сульбактам, тікарцилін/клавуланат, цефоперазон/сульбактам), проте клінічні дані по ефективності цих режимів терапії обмежені.



Цефалоспорини III-IV покоління володіють високою активністю проти грамнегативних бактерій, в той же час природна антистафілококова активність у препаратів III покоління не дуже висока, що може пояснювати неуспіх лікування цими антибіотиками.

  • Цефалоспорини III-IV покоління володіють високою активністю проти грамнегативних бактерій, в той же час природна антистафілококова активність у препаратів III покоління не дуже висока, що може пояснювати неуспіх лікування цими антибіотиками.



Ранні фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин) разом з високою активністю проти грамнегативних бактерій характеризуються лише помірною активністю проти стафілококів і пневмококів, що разом з низькою антианаеробною активністю обмежує їх використання при ускладненій пневмонії.

  • Ранні фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин) разом з високою активністю проти грамнегативних бактерій характеризуються лише помірною активністю проти стафілококів і пневмококів, що разом з низькою антианаеробною активністю обмежує їх використання при ускладненій пневмонії.



Нові фторхінолони - левофлоксацин і моксифлоксацин - відрізняються істотно вищою активністю проти грампозитивних бактерій, проте антианаеробна активність у них різна: у левофлоксацина виявлена помірна активність проти деяких анаеробів

  • Нові фторхінолони - левофлоксацин і моксифлоксацин - відрізняються істотно вищою активністю проти грампозитивних бактерій, проте антианаеробна активність у них різна: у левофлоксацина виявлена помірна активність проти деяких анаеробів



Моксифлоксацин - єдиний з фторхінолонів, що проявляє високу активність проти анаеробів, причому по активності він поступається тільки карбапенемам і інгібіторзахищеним пеніцилінам і частота стійких штамів не перевищувала 5% [18, 19].

  • Моксифлоксацин - єдиний з фторхінолонів, що проявляє високу активність проти анаеробів, причому по активності він поступається тільки карбапенемам і інгібіторзахищеним пеніцилінам і частота стійких штамів не перевищувала 5% [18, 19].



Отже, нові фторхінолони потенційно ефективні при ускладненій пневмонії і можуть призначатися як альтернативні засоби, причому моксифлоксацин - в режимі монотерапії, левофлоксацин - в комбінації з метронідазолом.

  • Отже, нові фторхінолони потенційно ефективні при ускладненій пневмонії і можуть призначатися як альтернативні засоби, причому моксифлоксацин - в режимі монотерапії, левофлоксацин - в комбінації з метронідазолом.



















Природня активність: ++ - высока; + -помірна, 0 - відсутня.

  • Природня активність: ++ - высока; + -помірна, 0 - відсутня.

  • Резистентність: 0 - відсутня; r - незначна (до 5%); r-R – помірна (5-10%) або варіабельна; R - висока (>30%).



Наибільш надійні Амоксицилін/клавуланат Іміпенем Левофлоксацин + метронідазол Меропенем Моксифлоксацин Тикарцилін/клавуланат Цефепім + клиндаміцин Ертапенем

  • Наибільш надійні Амоксицилін/клавуланат Іміпенем Левофлоксацин + метронідазол Меропенем Моксифлоксацин Тикарцилін/клавуланат Цефепім + клиндаміцин Ертапенем



Альтернативні схеми Амоксицилін/сульбактам Ампіцилін/сульбактам Хлорамфенікол Цефотаксим + кліндамицин Цефтріаксон + клиндаміцин Ципрофлоксацин + метронідазол

  • Альтернативні схеми Амоксицилін/сульбактам Ампіцилін/сульбактам Хлорамфенікол Цефотаксим + кліндамицин Цефтріаксон + клиндаміцин Ципрофлоксацин + метронідазол













Слід зазначити низьку клінічну ефективність аміноглікозидних антибіотиків при деструктивній пневмонії.

  • Слід зазначити низьку клінічну ефективність аміноглікозидних антибіотиків при деструктивній пневмонії.

  • Це пояснюється, з одного боку, природною стійкістю анаеробних бактерій до аміноглікозидів, з іншого - активність цих препаратів значно знижується в кислому середовищі, що спостерігається в порожнині абсцесу.



У більшості сучасних рекомендацій по лікуванню деструктивної і абсцедуючої пневмонії, як засоби вибору, вказуються інгібіторозахищені b-лактами, кліндаміцин, карбапенеми або моксифлоксацин.

  • У більшості сучасних рекомендацій по лікуванню деструктивної і абсцедуючої пневмонії, як засоби вибору, вказуються інгібіторозахищені b-лактами, кліндаміцин, карбапенеми або моксифлоксацин.



Кліндаміцин доцільно призначати в поєднанні з цефалоспоринами III-IV покоління, причому при ускладненій позалікарняній пневмонії цілком надійні препарати III покоління - цефтриаксон або цефотаксим, а при аспіраційній або абсцедуючій нозокоміальній пневмонії, безумовно, перевагу матиме комбінація цефепіма з кліндаміцином. Рекомендовані схеми терапії приведені табл.

  • Кліндаміцин доцільно призначати в поєднанні з цефалоспоринами III-IV покоління, причому при ускладненій позалікарняній пневмонії цілком надійні препарати III покоління - цефтриаксон або цефотаксим, а при аспіраційній або абсцедуючій нозокоміальній пневмонії, безумовно, перевагу матиме комбінація цефепіма з кліндаміцином. Рекомендовані схеми терапії приведені табл.



Неодмінною умовою адекватного лікування абсцедуючої пневмонії є достатня тривалість антибактеріальної терапії. Звичайно рекомендується призначення антибіотиків на 3-4 тиж.і більше.

  • Неодмінною умовою адекватного лікування абсцедуючої пневмонії є достатня тривалість антибактеріальної терапії. Звичайно рекомендується призначення антибіотиків на 3-4 тиж.і більше.



Емпієма - інфікований парапневмонічний плевральний випіт, є рідкісним, але важким ускладненням бактерійної позалікарняної пневмонії.

  • Емпієма - інфікований парапневмонічний плевральний випіт, є рідкісним, але важким ускладненням бактерійної позалікарняної пневмонії.

  • Плевральний випіт спостерігається приблизно в 40% випадків позалікарняної пневмонії, але в більшості випадків інфікування не відбувається і випіт розрішується самостійно.



Летальність при емпіємі плеври складає, за даними різних авторів, від 2 до 50%, причому найбільш серйозний прогноз спостерігається у немолодих і імуноскомпроменсованих пацієнтів.

  • Летальність при емпіємі плеври складає, за даними різних авторів, від 2 до 50%, причому найбільш серйозний прогноз спостерігається у немолодих і імуноскомпроменсованих пацієнтів.

  • Прогноз також значно погіршується у разі виділення резистентних штамів збудників і при відстроченому початку інтенсивної терапії і адекватної антибиотикотерапии.



 Якщо абсцес легені викликають мікроорганізми, здатні приводити до деструкції і некрозу легеневої тканини, то емпієму плеври здатний викликати будь-який мікроорганізм, що проник в плевральну порожнину.

  •  Якщо абсцес легені викликають мікроорганізми, здатні приводити до деструкції і некрозу легеневої тканини, то емпієму плеври здатний викликати будь-який мікроорганізм, що проник в плевральну порожнину.







Для емпієми плеври характерна типова рентгенологічна картина (мал. 5), яка, проте, виявляється при поширенному ураженню. Чутливішим методом є комп'ютерна томографія.

  • Для емпієми плеври характерна типова рентгенологічна картина (мал. 5), яка, проте, виявляється при поширенному ураженню. Чутливішим методом є комп'ютерна томографія.





Гнійний характер ексудату:

  • Гнійний характер ексудату:

  • підвищена кількість лейкоцитів (більше 15 000 в 1 мл) з переважанням нейтрофілів;

  • вміст глюкози менше 40 г/л, при неінфікованому ексудаті - 40-60 г/л;

  • рН<7,1;

  • наявність бактерій при мікроскопії або позитивний результат культурального дослідження.



Найбільш важливими для прогнозу і визначення тактики ведення хворого є рН плеврального випоту і мікроскопія забарвленого препарату.

  • Найбільш важливими для прогнозу і визначення тактики ведення хворого є рН плеврального випоту і мікроскопія забарвленого препарату.

  • При значеннях рН<7,1 і виявлені бактерій в забарвленому препараті необхідно проводити дренування плевральної порожнини.



 Враховуючи серйозний прогноз при емпіємі плеври, доцільно проводити діагностичну плевральну пункцію у всіх хворих пневмонією, ускладненою значущим плевральним выпотом.

  •  Враховуючи серйозний прогноз при емпіємі плеври, доцільно проводити діагностичну плевральну пункцію у всіх хворих пневмонією, ускладненою значущим плевральним выпотом.



Це дослідження обов'язково при підозрі на інфікування плеврального випоту і емпієму.

  • Це дослідження обов'язково при підозрі на інфікування плеврального випоту і емпієму.

  • При проведенні плевральної пункції необхідно відібрати вміст в три пробірки:

  • 1) для клініко-біохімічного дослідження і мікроскопії забарвленого препарату;

  • 2) у стерильну пробірку для мікробіологічного дослідження;

  • 3) для дослідження на мікобактерії.



Діагностична плевральна пункція  1-а пробірка Клинико-біохімічне дослідження і мікроскопія забарвленого препарату: рН Білок ЛДГ Глюкоза Лейкоцити

  • Діагностична плевральна пункція  1-а пробірка Клинико-біохімічне дослідження і мікроскопія забарвленого препарату: рН Білок ЛДГ Глюкоза Лейкоцити



2-а пробірка Мікробіологічне дослідження Посів на середовища Виділення чистої культури Визначення чутливості

  • 2-а пробірка Мікробіологічне дослідження Посів на середовища Виділення чистої культури Визначення чутливості



 3-а пробірка  Дослідження на мікобактерії Культуральний метод або полімеразна ланцюгова реакція

  •  3-а пробірка  Дослідження на мікобактерії Культуральний метод або полімеразна ланцюгова реакція



Клінічні ознаки, що дозволяють запідозрити інфікування плеврального випоту при позалікарняній пневмонії:

  • Клінічні ознаки, що дозволяють запідозрити інфікування плеврального випоту при позалікарняній пневмонії:



Збереження лихоманки >38°С або рецидив лихоманки на фоні антибіотикотерапії

  • Збереження лихоманки >38°С або рецидив лихоманки на фоні антибіотикотерапії

  • Поява або посилення болю в грудній клітці при диханні

  • Посилення задишки Лейкоцитоз

  • Збільшення зони притуплення при перкуссии

  • Поява анемії 



Антибактеріальна терапія емпієми плеври представляє значні складнощі. Слід підкреслити, що антибіотики мають визначальне значення тільки на ранніх етапах розвитку цього ускладнення, в подальшому тільки своєчасний комплексний підхід до лікування може дати позитивний ефект: дренаж + хірургічні лікування + антибіотики + фібринолітична терапія. 

  • Антибактеріальна терапія емпієми плеври представляє значні складнощі. Слід підкреслити, що антибіотики мають визначальне значення тільки на ранніх етапах розвитку цього ускладнення, в подальшому тільки своєчасний комплексний підхід до лікування може дати позитивний ефект: дренаж + хірургічні лікування + антибіотики + фібринолітична терапія. 



Адекватною антибактеріальна терапія емпієми може вважатися в тому випадку, якщо призначений препарат(и) володіють надійною активністю відносно всіх груп основних збудників захворювання: S.aureus + S.pneumoniae + Enterobacteriaceae + Bacteroides spp. + PeptoStreptococcus spp. + Fusobacterium spp.

  • Адекватною антибактеріальна терапія емпієми може вважатися в тому випадку, якщо призначений препарат(и) володіють надійною активністю відносно всіх груп основних збудників захворювання: S.aureus + S.pneumoniae + Enterobacteriaceae + Bacteroides spp. + PeptoStreptococcus spp. + Fusobacterium spp.



З цих позицій найбільш надійні в режимі монотерапії карбапенеми і інгібіторозахищені антипсевдомонадні пеніциліни, проте рівень резистентності грамнегативних бактерій до останніх препаратів останніми роками істотно збільшився.

  • З цих позицій найбільш надійні в режимі монотерапії карбапенеми і інгібіторозахищені антипсевдомонадні пеніциліни, проте рівень резистентності грамнегативних бактерій до останніх препаратів останніми роками істотно збільшився.



Потенційно високоефективні також цефалоспорини III-IV покоління і фторхінолони, проте всі вони вимагають поєднаного призначення з кліндаміцином (табл. 7). Як і при абсцесі легені, ефективність аміноглікозидних антибіотиків викликає обгрунтовані сумніви.

  • Потенційно високоефективні також цефалоспорини III-IV покоління і фторхінолони, проте всі вони вимагають поєднаного призначення з кліндаміцином (табл. 7). Як і при абсцесі легені, ефективність аміноглікозидних антибіотиків викликає обгрунтовані сумніви.







Слід зазначити, що переконливих даних по ефективності введення антибактеріальних препаратів в плевральну порожнину немає, і місцеве застосування антибіотиків не має переваг в порівнянні з їх системним призначенням. 

  • Слід зазначити, що переконливих даних по ефективності введення антибактеріальних препаратів в плевральну порожнину немає, і місцеве застосування антибіотиків не має переваг в порівнянні з їх системним призначенням. 



Література

  • Література

  • G, Caglar M et al. Fatal necrotizing pneumonia caused by group A Streptococcus. J Paediatr Child Health 2004; 40 (1-2): 69-71. 2. Finegold SM. Lung abscess. In: Principles and Practice of infectious diseases. Ed. By G.Mandell, J.Bennett, R.Dolin. 5th Edition. Churchill Livingstone, USA. 2000; 751-5. 3. Hacimustafaoglu M, Celebi S, Sarimehmet H et al. Necrotizing pneumonia in children. Acta Paediatr 2004; 93 (9): 1172-7. 4. Bartlett JG, Gorbach SL. Theatment of aspiration pneumonia and primary lung abscess with penicillin G vs clindamycin. JAMA 1975; 234 (9): 935-7. 5. Jacobson SJ, Griffiths K, Diamond S et al. A randomized controlled trial of penicillin vs clindamycin for the treatment of aspiration pneumonia in children. Arch Pediatr Adolesc Med 1997; 151 (7): 701-4. 6. Brook I. Antimicrobial drugs in the management of anaerobic infections in children. Drugs 1983; 26 (6): 520-9. 7. Levison ME, Mangura CT, Lorber B et al. Clindamycin compared with penicillin for the treatment of anaerobic lung abscess. Ann Intern Med 1983; 98 (4): 466-71. 8. Gudiol F, Manresa F, Pallares R et al. Clindamycin vs penicillin for anaerobic lung infections. High level of penicillin failures associated with penicillin-resistant Bacteroides melaninogenicus. Arch Intern Med 1990; 150 (12): 2525-9. 9. Koeth LM, Good CE, Appelbaum PC et al. Surveillance of susceptibility patterns in 1297 European and US anaerobic and carnophilic isolates to co-amoxiclav and five other antimicrobial agents. J Antimicrob Chemother 2004; 53 (6): 1039-44. 10. Behra-Miellet J, Calvet L, Dubreuil L. Activity of linezolid against anaerobic bacteria. Int J Antimicrob Agents 2003; 22 (1): 28-34. 11. Oteo-Iglesias J, Alos JI, Gomez-Garces JL. Increase in resistance to new fluoroquinolones from 1998 to 2001 in the Bacteroides fragilis group. J Antimicrob Chemother 2002; 50 (6): 1055-7.



12. Perlino CA. Metronidazole vs clindamycin treatment of anerobic pulmonary infection. Failure of metronidazole therapy. Arch Intern Med 1981; 141 (11): 1424-7. 13. Ewig S, Schafer H. Treatment of community-acquired lung abscess associated with aspiration. Pneumologie 2001; 55 (9): 431-7. 14. Fernandez-Sabe N, Carratala J, Dorca J et al. Efficacy and safety of sequential amoxicillin-clavulanate in the treatment of anaerobic lung infections. Eur J Clin Microbiol Infect Dis 2003; 22 (3): 185-7. 15. Germaud P, Poirier J, Jacqueme P et al. Monotherapy using amoxicillin/clavulanic acid as treatment of first choice in community-acquired lung abscess. Apropos of 57 cases. Rev Pneumol Clin 1993; 49 (3): 137-41. 16. Roson B, Carratala J, Tubau F et al. Usefulness of beta-lactam therapy for community-acquired pneumonia in the era of drug-resistant Streptococcus pneumoniae: a randomized study of amoxicillin-clavulanate and ceftriaxone. Microb Drug Resist 2001; 7 (1): 85-96. 17. Allewelt M, Schuler P, Bolcskei PL et al. Ampicillin + sulbactam vs clindamycin +/- cephalosporin fort he treatment of aspiration pneumonia and primary lung abscess. Clin Microbiol Infect 2004; 10 (2): 163-70. 18. MacGowan AP. Moxifloxacin: a new 8-methoxyquinolone: comparative in vitro activity with nine other antimicrobials against anaerobic bacteria. J Antimicrob Chemother 1997; 40: 503-9. 19. Nilsson LE, Hanberger H. A Nordic study of activity of moxifloxacin and other antimicrobial agents against the Bacteroides fragilis group [abstr]. 10th Eur Congr Clin Microbiol Inf Dis, Stockholm, 2000; N WeP 132. In: Clin Microbiol Inf 2000; 6 (Suppl. 1). 20. Яковлев В.П., Яковлев С.В. Моксифлоксацин. М.: Информэлектро, 2002. 21. Fein A, Grossman R, Ost D, Farber B, Cassiere H. Diagnosis and management of pneumonia and other respiratory infections. Professional Communications, nc. USA. 1999. 22. Bartlett JG. Management of respiratory tract infections. Third edition. Lippincott Williams & Wilkins, USA. 2001. 23. Mangino JE, Fass RJ. Lung abscess and pleural abscess. In: Infectious diseases. Ed. By D.Armstrong, J.Cohen. Mosby, 1999, USA. Vol 1, Chapter 29, P. 29.1-29.8.

  • 12. Perlino CA. Metronidazole vs clindamycin treatment of anerobic pulmonary infection. Failure of metronidazole therapy. Arch Intern Med 1981; 141 (11): 1424-7. 13. Ewig S, Schafer H. Treatment of community-acquired lung abscess associated with aspiration. Pneumologie 2001; 55 (9): 431-7. 14. Fernandez-Sabe N, Carratala J, Dorca J et al. Efficacy and safety of sequential amoxicillin-clavulanate in the treatment of anaerobic lung infections. Eur J Clin Microbiol Infect Dis 2003; 22 (3): 185-7. 15. Germaud P, Poirier J, Jacqueme P et al. Monotherapy using amoxicillin/clavulanic acid as treatment of first choice in community-acquired lung abscess. Apropos of 57 cases. Rev Pneumol Clin 1993; 49 (3): 137-41. 16. Roson B, Carratala J, Tubau F et al. Usefulness of beta-lactam therapy for community-acquired pneumonia in the era of drug-resistant Streptococcus pneumoniae: a randomized study of amoxicillin-clavulanate and ceftriaxone. Microb Drug Resist 2001; 7 (1): 85-96. 17. Allewelt M, Schuler P, Bolcskei PL et al. Ampicillin + sulbactam vs clindamycin +/- cephalosporin fort he treatment of aspiration pneumonia and primary lung abscess. Clin Microbiol Infect 2004; 10 (2): 163-70. 18. MacGowan AP. Moxifloxacin: a new 8-methoxyquinolone: comparative in vitro activity with nine other antimicrobials against anaerobic bacteria. J Antimicrob Chemother 1997; 40: 503-9. 19. Nilsson LE, Hanberger H. A Nordic study of activity of moxifloxacin and other antimicrobial agents against the Bacteroides fragilis group [abstr]. 10th Eur Congr Clin Microbiol Inf Dis, Stockholm, 2000; N WeP 132. In: Clin Microbiol Inf 2000; 6 (Suppl. 1). 20. Яковлев В.П., Яковлев С.В. Моксифлоксацин. М.: Информэлектро, 2002. 21. Fein A, Grossman R, Ost D, Farber B, Cassiere H. Diagnosis and management of pneumonia and other respiratory infections. Professional Communications, nc. USA. 1999. 22. Bartlett JG. Management of respiratory tract infections. Third edition. Lippincott Williams & Wilkins, USA. 2001. 23. Mangino JE, Fass RJ. Lung abscess and pleural abscess. In: Infectious diseases. Ed. By D.Armstrong, J.Cohen. Mosby, 1999, USA. Vol 1, Chapter 29, P. 29.1-29.8.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка