Адама Сміта займає концепція економічного лібералізму



Дата конвертації03.06.2016
Розмір444 b.



Центральне місце в методології Адама Сміта займає концепція економічного лібералізму, яка полягала в тому, що: роль держави зведена практично до збирача податків та вартового існуючих економічних та політичних інститутів. У своїй книзі «Дослідження про природу і причини багатства народів» Сміт виділив головну проблему – економічний розвиток суспільства і підвищення його добробуту. Автор вводить поняття «економічна людина» і «невидима рука» (дія об’єктивних економічних законів ринку).

  • Центральне місце в методології Адама Сміта займає концепція економічного лібералізму, яка полягала в тому, що: роль держави зведена практично до збирача податків та вартового існуючих економічних та політичних інститутів. У своїй книзі «Дослідження про природу і причини багатства народів» Сміт виділив головну проблему – економічний розвиток суспільства і підвищення його добробуту. Автор вводить поняття «економічна людина» і «невидима рука» (дія об’єктивних економічних законів ринку).

  • «Догма Сміта» припускає, що вартість товару визначається як сума доходів (заробітна плата, прибуток і рента), оскільки у кожному розвиненому суспільстві всі ці три складові частини більшою або меншою мірою входять у ціну величезної кількості товарів.

  • Досліджуючи теорію вартості А. Сміт приходить до висновку, що: праця виступає як єдине джерело створення вартості; у створенні продукту беруть участь праця, капітал і земля; створений у процесі виробництва дохід розподіляється на прибуток, заробітну плату та ренту.

  • А. Сміт визначав як головні такі функції держави в ринковій економіці: витрати на суспільні роботи, витрати на здійснення правосуддя включаючи охорону прав власності, витрати на забезпечення військової безпеки та оборони.



Давид Рікардо виявив закономірність в умовах вільної конкуренції тенденцію норми прибутку до зниження, розробив теорію про форми земельної ренти.

  • Давид Рікардо виявив закономірність в умовах вільної конкуренції тенденцію норми прибутку до зниження, розробив теорію про форми земельної ренти.

  • Основною умовою процвітання країни вважав політику економічного лібералізму основану на принципах вільної конкуренції.

  • Він стверджував, що цінність продуктів визначається кількістю праці, необхідної для їх виробництва.

  • В 1817 р. була опублікована його головна праця «Основи політичної економії та оподаткування». Основне завдання політичної економії Рікардо вбачає у відкритті законів розподілу.

  • Рікардо наполягав на тому, що витрати праці є єдиною передумовою ціни.

  • Ціну товарів, яка встановлюється у залежності від співвідношення витраченої праці, Рікардо називає природньою ціною.



Томас Роберт Мальтус у 1798 році випустив свою книгу «Досвід про закон народонаселення». Згідно закону народонаселення, швидке зростання населення, якщо воно нічим не стримується, вступає в гостру суперечність з обмеженими можливостями забезпечити це населення засобами існування. Мальтус вперше підняв проблему закономірностей зміни чисельності населення і фактично поклав початок демографії як науки. Він показав, що реальною може бути проблема перенаселення і поставив питання про необхідність регулювання народжуваності. Також Мальтус приходить до висновку, що народонаселення зростає в геометричній прогресії, а засоби існування - в арифметичній.

  • Томас Роберт Мальтус у 1798 році випустив свою книгу «Досвід про закон народонаселення». Згідно закону народонаселення, швидке зростання населення, якщо воно нічим не стримується, вступає в гостру суперечність з обмеженими можливостями забезпечити це населення засобами існування. Мальтус вперше підняв проблему закономірностей зміни чисельності населення і фактично поклав початок демографії як науки. Він показав, що реальною може бути проблема перенаселення і поставив питання про необхідність регулювання народжуваності. Також Мальтус приходить до висновку, що народонаселення зростає в геометричній прогресії, а засоби існування - в арифметичній.

  • Вчення Т. Мальтуса щодо народонаселення отримало назву мальтузіанство, а її сучасних прихильників називають неомальтузіанцями.

  • Досліджуючи проблеми народонаселення, Т. Мальтус зробив суттєвий внесок в теорію вартості, теорію заробітної плати, теорію нагромадження, теорію реалізації (недоспоживання), теорію «третіх осіб».



Жан Батист Сей був прихильником ідей економічного лібералізму та гармонії економічних інтересів суб’єктів ринкової економіки. Розвиваючи «теорію корисності», Сей стверджував, що виробництво створює корисність, яка в свою чергу надає предметам цінність. Він обґрунтував теорію трьох факторів виробництва. Згідно з цією теорією, три основні фактори виробництва – праця, капітал і земля – формують цінність товарів та визначають доходи власників цих факторів: зарплату найманих робітників (носіїв праці), прибуток підприємців (власників капіталу), ренту землевласників.

  • Жан Батист Сей був прихильником ідей економічного лібералізму та гармонії економічних інтересів суб’єктів ринкової економіки. Розвиваючи «теорію корисності», Сей стверджував, що виробництво створює корисність, яка в свою чергу надає предметам цінність. Він обґрунтував теорію трьох факторів виробництва. Згідно з цією теорією, три основні фактори виробництва – праця, капітал і земля – формують цінність товарів та визначають доходи власників цих факторів: зарплату найманих робітників (носіїв праці), прибуток підприємців (власників капіталу), ренту землевласників.

  • Сей розробив теорію ринків, яка пізніше одержала назву «закон Сея». Суть цього закону в тому, що виробництво не тільки збільшує пропозицію товарів, але й породжує адекватну потребу в споживанні (попит) на них завдяки необхідності покривати витрати виробництва. Спираючись на тезу «Продукти обмінюються на продукти» доводив неможливість кризи надвиробництва. На думку Ж. Б. Сея, надвиробництво стає неможливим тому, що в масштабі суспільства пропозиція і попит завжди урівноважуються. Збут для продуктів створюється самим виробництвом.



Англійський економіст Джон Стюарт Мілль найбільш повно і виразно виклав економічні погляди у своїй основній праці "Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії". Він вказував на необхідність органічного поєднання дедуктивного і індуктивного методів у процесі дослідження.

  • Англійський економіст Джон Стюарт Мілль найбільш повно і виразно виклав економічні погляди у своїй основній праці "Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії". Він вказував на необхідність органічного поєднання дедуктивного і індуктивного методів у процесі дослідження.

  • Мілль виводить спрощену характеристику багатства, яке, на його думку, визначається сумою благ, які купуються і продаються на ринку. Обґрунтовуючи необхідність «деякого запасу капіталу» для організації виробництва, Дж. С. Мілль висловлює свій погляд і на суть прибутку або процента. Вони мають бути винагородою за «жертву» або «утримання» тих, хто може дозволити собі почекати появи кінцевого продукту.



Марксизм виник у 40-х роках ХІХ ст. Джерелами марксизму були німецька класична філософія (Г. Гегель, Л. Фейєрбах), французький утопічний соціалізм (Р. Оуен, П. Фур’є, Сен-Сімон), англійська класична політекономія (А. Сміт, Д. Рікардо).

  • Марксизм виник у 40-х роках ХІХ ст. Джерелами марксизму були німецька класична філософія (Г. Гегель, Л. Фейєрбах), французький утопічний соціалізм (Р. Оуен, П. Фур’є, Сен-Сімон), англійська класична політекономія (А. Сміт, Д. Рікардо).

  • Історичні умови формування марксизму розглядають з двох сторін: перша — загострення соціальних суперечностей, що знайшли втілення у боротьбі робітничого класу за свої права (цей клас був згуртований і численний); і друга — нові тенденції в розвитку економічної науки.

  • Першим політичним твором марксизму вважається праця Фрідріха Енгельса «Нариси до критики політичної економії», де розглядаються проблеми приватної власності як вихідної бази капіталізму; нагромадження, концентрація і централізація капіталу; економічні кризи.



Ключові положення концепції Карла Маркса - історичність форм суспільного виробництва, суспільні суперечності, класова боротьба, класові інтереси, криза, класична і “вульгарна” політекономія.

  • Ключові положення концепції Карла Маркса - історичність форм суспільного виробництва, суспільні суперечності, класова боротьба, класові інтереси, криза, класична і “вульгарна” політекономія.

  • Центральне місце в методології досліджень К. Маркса займає його концепція про базис і надбудову. Маркс був впевненим у перемозі ідеалів безкласового суспільства. Ця впевненість ґрунтується передусім на теорії класів.

  • Фундаментальною працею К. Маркса є “Капітал”. Маркс досліджує ґенезу капіталу на шляху від простого товарного виробництва до капіталістичного, беручи за основну його складову — товар. Центральною проблемою аналізу є процес виробництва додаткової вартості як основи розвитку й виразника відносин між капіталом та працею.

  • Економічні категорії капіталізму Маркс аналізує з позиції його основоположної теорії — трудової теорії вартості, згідно з якою всі вартості створено живою працею, а тому вони підлягають вимірюванню затратами цієї праці.



Історична школа в Німеччині або «німецька історична школа» вважає предметом економічної теорії аналіз історії народного господарства кожної окремої країни.

  • Історична школа в Німеччині або «німецька історична школа» вважає предметом економічної теорії аналіз історії народного господарства кожної окремої країни.

  • Представники цієї течії звернули увагу на надмірну абстрактність і необґрунтований універсалізм класичної школи, що претендувала на розкриття єдиних і загальних для всіх часів і народів «природних» законів, які управляють господарчими процесами. При такому підході зовсім не враховуються особливості історичного розвитку окремих країн, їх національно-культурні традиції, конкретні умови.

  • Історична школа пройшла в своєму розвитку три етапи.

  • На першому етапі, у 1840-1860-х рр. існувала стара історична школа. Представниками цієї школи були В. Рошер, Б. Гільдебранд, К. Кніс та інші.

  • Другий етап - 1870-х рр. – 1890 рр., з'являється нова («молода») історична школа; основними авторами були – Л. Брентано, Г. Шмоллер, К. Бюхер.

  • На третьому етапі, на початку XX ст., у Німеччині виникає новітня («юна») історична школа. Основні представники – В. Зомбарт, М. Вебер, А. Шпітхоф.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка