Адаптація та модифікація змісту спеціальної дошкільної освіти осіб із розумовими вадами; адаптація та модифікація змісту спеціальної дошкільної освіти осіб із розумовими вадами



Дата конвертації26.12.2016
Розмір445 b.









адаптація та модифікація змісту спеціальної дошкільної освіти осіб із розумовими вадами;

  • адаптація та модифікація змісту спеціальної дошкільної освіти осіб із розумовими вадами;

  • ідентичність принципів спеціальної дидактики та принципів корекційного виховання, які полягають в єдності підходів до розуміння особливостей становлення та корекції психічної сфери як розумово відсталої, так і аутичної дитини;

  • Організаційними психолого-педагогічними умовами, за якими моделюються способи виконання навчальних завдань.



формування психологічної установки педагогів та вихователів на необхідність педагогічної роботи з розумово відсталим учнем за відповідною до його можливостей програмою;

  • формування психологічної установки педагогів та вихователів на необхідність педагогічної роботи з розумово відсталим учнем за відповідною до його можливостей програмою;

  • розуміння всіма учасниками інклюзивного процесу потреб, реакцій, станів, поведінки розумово відсталого дошкільника;

  • проведення бесід з батьками та дітьми групи;

  • випередження виникнення конфліктів між дітьми;

  • спілкування дітей і батьків з батьками розумово відсталої дитини;

  • психологічний супровід розумово відсталого дитини фахівцем з інклюзії;

  • моделювання ситуацій з психологічною складовою, наступність в роботі всіх учасників інклюзивного процесу.

  • забезпечення толерантного виваженого ставлення до труднощів у навчанні розумово відсталого дошкільника;

  • психологічна готовність дітей допомогти розумово відсталому товаришу, емпатія і толерантність у стосунках;

  • психологічне забезпечення успіху розумово відсталої дитини перед здоровими однолітками;

  • використання прийомів психологічної підтримки дитини;

  • емоційне забарвлення та заохочення комунікативної діяльності дитини;

  • демонстрація перед батьками і родичами успіхів дитини;

  • зміщення акцентів з ознак інтелектуального порушення на акцент позитивних досягнень розумово відсталої дитини;

  • психологічна підтримка дитини під час тривожних, негативних, афективних станів;

  • уникання приниження дитини;

  • формування мотивації досягнення кращого результату у всіх видах діяльності розумово відсталої дитини.



Встановлювати емоційний контакт з дитиною;

  • Встановлювати емоційний контакт з дитиною;

  • включати дитину в колектив класу, представляючи її одноліткам як цікаву, доброзичливу, розумну дитину;

  • попереджувати прояви негативізму та байдужості по відношенню до дитини, не залишати її на самоті;

  • інтегрувати дитину в усі сфери шкільного життя, враховуючи її особистісні характеристики попереджати прояви її негативного впливу на інших дітей;

  • формувати толерантне ставлення батьків класу до особливостей психічної сфери дитини;

  • забезпечити в навчальний процес виконання спеціальних освітніх програм, які доступні та відповідають можливостям дитині;

  • сприяти процесам спілкування дитини з іншими дітьми дошкільного закладу, стимулюючи її активність та позитивне ставлення до взаємодії;

  • долати прояви агресії по відношення до інших дітей та самоагресії до себе;

  • проводити консультативну та роз’яснювальну роботу з батьками дитини з порушеннями розвитку;

  • формувати адекватні батьківські установки на захворювання та соціально-психологічні проблеми дитини шляхом активного залучення близьких аутичної дитини до участі у психокорекційному процесі



У вчителя мають бути сформовані наступні навички:

  • У вчителя мають бути сформовані наступні навички:

  • миттєвого реагування на прояви негативізму, вокалізації, крики аутичної дитини;

  • систематичного спостереження за діями та поведінкою дитини;

  • передбачення негативної емоційної реакції аутичної дитини на ту чи іншу ситуацію під час уроків чи інших форм навчання та виховання дітей у школі;

  • кореційної роботи з аутичними дітьми (спокійний тихий голос, рівний тон мовлення, орієнтування на тотожність дій аутичної дитини, залучення інших дітей до діяльності аутичної дитини тощо);

  • подолання тривоги, неспокої, страхів та фобій аутичної дитини;

  • переключення уваги ауичної дитини з об’єкта неспокою на інший об’єкт;

  • нівелювання однотипних переживань;

  • зменьшення негативних афективних форм поведінки: потягів, агресії, само агресії.





Аутистичні розлади охоплюють всі сфери психічної діяльності дитини;

  • Аутистичні розлади охоплюють всі сфери психічної діяльності дитини;

  • протиріччя, неоднозначність проявів;

  • нездатність до генералізації навичок;

  • порушення вибірковості;

  • страхи, фобії;

  • особливі потяги та інтереси;

  • одержимість;

  • порушення емоційного контакту з людьми та тваринами;

  • порушенні адекватні форми самозбереження;

  • змінена харчова поведінка;

  • порушення інтегральної функції реагування на інтенсивність середовища;

  • явна недостатність психічного тонусу – загальна в’ялість, пасивність;



різкі перепади в розподіленні активності – «то біжить, то лежить»;

  • різкі перепади в розподіленні активності – «то біжить, то лежить»;

  • сенсорна гіперестезія по відношенню до звуку, світла, кольору, запаху, дотику;

  • типова тенденція довго фіксуватися на неприємних враженнях;

  • пересиченість навіть приємними враженнями

  • труднощі організації у взаємодії з дорослими, яка потребує активності і довгої концентрації уваги, довільного зосередження, можливості прийняти та врахувати нову інформацію, долати труднощі;

  • паніка в інноваційних для дитини ситуаціях;

  • напружена пристрасність в сенсомоторних, мовленнєвих, інтелектуальних формах аутостимуляції;

  • напруженість при виникненні загрози: поява об’єкту страху, ситуації фобії, зміна обставин, спроба дорослого чи дитини залучити до гри, або довільно організувати діяльність;

  • дисбаланс між моторною вправністю та незграбністю в процесі виконання любої предметної дії;

  • у реальному житті відсутнє співвідношення між минулим, теперішнім та майбутнім;

  • отримання задоволення від рухаючих предметів: транспорт, об’єкти спортивних тренажерів тощо;

  • розхитування, перебирання випадковими предметами, моторні стереотипії;

  • дії, які включають нав’язливі рутинні заняття та ритуали;

  • нездатність розуміти думки, почуття, наміри інших людей;

  • мають труднощі, пов’язані з побудовою зв’язних висловлювань, не використовують жести, щоб пояснити свої почуття, емоції, бажання.



агресивність;

  • агресивність;

  • втрата контролю над власними діями та поведінкою з причин, якщо дитину примусово залучають до виконання тих чи інших завдань;

  • відсутність наполегливості у завершенні певного виду діяльності, якщо вона не цікава дитині;

  • порушення у перебігу нервових процесів, наявність гіпердинамічного синдрому; особливості нейропсихологічної основи мовлення, діяльності, дій та поведінки аутичної дитини.



Потреба у спілкуванні у них споконвічно не порушена;

  • Потреба у спілкуванні у них споконвічно не порушена;

  • діти не - не хочуть, а не можуть взаємодіяти з людьми;

  • невміння активно вибудовувати адаптивну поведінку;

  • жорстка негативна вибірковість в контактах зі світом: обмеження, заборони, страхи;

  • різка зміна позитивної насиченості контакту на переживання дискомфорту;

  • стереотипність по відношенню до світу і людей;

  • постійне наближення та ухиляння від контактів;

  • новизна не є приємною різноманітністю;

  • недорозвиток довільної взаємодії сполучається із прагненням обмежити спілкування стереотипними штампами, педантично дотримуваними соціальними нормами;

  • вибірковість, бідність контактів;

  • пристрасть задавати одні і ті ж питання, не чекаючи відповіді;

  • нікому не адресовані монологічні висловлювання;

  • для перших фраз та слів характерне їх невикористання для комунікації з оточуючими.



Труднощі у побудові цілеспрямованої, гнучко адресованої мовленнєвої дії, замість цього використовують штампи «реклама, вірші, виступи політиків тощо», папугове мовлення;

  • Труднощі у побудові цілеспрямованої, гнучко адресованої мовленнєвої дії, замість цього використовують штампи «реклама, вірші, виступи політиків тощо», папугове мовлення;

  • стереотипна гра окремими фразами, словами, звукосполученнями;

  • неможливість діалогу;

  • мовлення «руками» - здатність взяти дорослого за руку, підвести до бажаного предмета і , красномовно, мутична «мовчазна» вимога, бажання цей предмет отримати;

  • неадекватність використовування мовлення в соціальному контексті;

  • дефіцит домовленнєвих (превербальних) вокалізацій і жестів, реверсії займенників та ехолалій;

  • мутизм та регрес вже сформованого мовлення;

  • відсутність реагування на звернене до дитини мовлення: пропозиції, прохання, пестливі слова;

  • немотивована насолода звучащим словом, словосполученням, реченням або фразою;

  • символічне, випурне, формальне оформлення мовлення;

  • асинхронний розвиток різних компонентів мовленнєвої системи;

  • страждає виразність мовлення: або монотонна, позбавлена інтонації, або навпаки, акцентуйована зі скандуванням окремих слів та звуків;

  • характерними для мовлення є високий голос та підвищення тембру у кінці фрази;

  • не володіють навичками прагматичного використання мовлення;

  • не розуміють мовлення в буквальному смислі метафор, переносного значення слів, гумористичного оформлення мовлення;

  • не вміють адаптувати характер власного мовлення до ситуації, в котрій вони знаходяться;



Невміння активно вибудовувати адаптивну поведінку;

  • Невміння активно вибудовувати адаптивну поведінку;

  • намагання механічно використовувати свої навички, моделі поведінки тільки в вихідному заданому їм вигляді;

  • розвиток стереотипної поведінки, яка допомагає уникнути труднощів та не допустити у своє життя нові обставини;

  • жорстокий систематичний контроль над ситуацією, що відбувається: фіксація нових деталей, реагування проявами негативізму, розхитування, вокалізації, репетування;

  • прояви страху, метушіння в ситуаціях - невизначення, незрозумілості що відбувається, якщо виникають перешкоди у досягненні дитиною мети;

  • у спілкуванні з іншими людьми відчувають значні труднощі, пов’язані з недостачею навичок орієнтації на соціальні стимули;

  • недостатність навичок розпізнавання та розуміння емоційних станів оточуючих;

  • автономність мовлення і неспроможність її використання у якості інструменту для спілкування, навчання, гри, побуту тощо;

  • маніпулювання словом або відображення власних переживань;



Порушення активності;

  • Порушення активності;

  • вікові особливості аутичної дитини;

  • освітній статус (дитячі дошкільні, реабілітаційні, шкільні, позашкільні установи, гуртки);

  • особистісні цінності дитини;

  • характер, темперамент;

  • поведінка;

  • діяльність;

  • продуктивність діяльності;

  • ознаки та зміст авторської аутистичної діяльності;

  • порушення активності та самостійності під час контактів;

  • низький рівень мотивації до самореалізації, саморегуляції, самоконтролю власних дій, поведінки, афектів, мовлення, почуттів;

  • функціонування особистості за системою власних потреб і установок;

  • нахили дитини, аутистичні здібності дитини, занурення в певну діяльність.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка