Анатомія, фізіологія та хвороби носа і навколоносових пазух Завідувач кафедри оториноларингології, офтальмології та нейрохірургії проф. О.І. Яшан



Дата конвертації01.01.2017
Розмір445 b.


Анатомія, фізіологія та хвороби носа і навколоносових пазух

  • Завідувач кафедри оториноларингології, офтальмології та нейрохірургії проф. О.І.Яшан


Анатомія носа і навколоносових пазух



Анатомія носа і навколоносових пазух



Решітчастий лабіринт

  • 6-10 комірок, об'ємом 3 мл, повністю сформовані при народженні;

  • Передні, середні, задні;

  • Решітчаста буля – найбільша передня комірка

  • Комірки Agger Nasi – переднє викривлення в місці прикріплення середньої носової раковини, край лобного заглиблення;

  • Збільшення або блок цих вузьких просторів приводить до погіршення дренажу та етмоідальному чи фронтальному синуситу



Кордони решітчастого лабіринта

  • Зверху – основа черепа;

  • Ззовні - lamina papyracea відділяє від орбіти;

  • Ззаду – основна пазуха; зоровий нерв

  • Зсередини верхня і нижня раковини



Лобна пазуха

  • Може бути відсутня при народженні, формується в 14-18 років;

  • Перегородка між двома сторонами;

  • Відкривається через фронтальне заглиблення в середній носовий хід;

  • Лобне заглиблення

  • Дуже вузький простір у вигляді пісочного годинника, найвужча частина в місці входу в пазуху;

  • Сполучає лобну пазуху з середнім носовим ходом;

  • Задня частина підходить під кістку передньої черепної ямки;

  • Комірки Agger Nasi – передня стінка

  • Більшість фронтальних синуситів можна вилікувати тотальною етмоідотомією



Верхньощелепна пазуха

  • Найбільша пазуха до 15 ml

  • Можуть бути асиметричними

  • Одне вічко, розміщене зверху або посередині медіальної стінки

  • В середній носовий хід

  • Верхня стінка відмежовує від орбіти, дно - корені зубів



Основна пазуха

  • Сама задня пазуха

  • Варіабельна у розмірах 0.5 - 3ml

  • Може бути відсутня 3-5% пацієнтів;

  • Не розвивається до 6 років.

  • Може бути внутрипазушна перегородка

  • Відкриваєтсья в сфено-етмоїдальний карман разом з задніми решітками





Анатомія латеральної стінки носа





Іннервація носа



Кровопостачання носа



Комп'ютерна томографія (аксіальна проекція)



Фізіологія навколоносових пазух

  • Функції

  • Полегшують лицевий череп;

  • Резонатори голосу;

  • Виробники слизу (велика площа, буфер, адгезив);

  • Резервуар повітря (60-100 мл).

  • Умови нормального функціонування

  • Наповненість повітрям (аерація – вільне вічко);

  • Ефективний механізм очищення від вмісту (дренаж – мукоціліарний транспорт здоровою слизовою оболонкою).



Шляхи аерації і дренажу з пазух латеральною стінкою носа



Середній носовий хід

  • Передній остеомеатальний комплекс

  • Вічко ВЩ пазухи

  • Гачкоподібний відросток

  • Етмоідальна буля

  • Фронтальна заглибина

  • Решітчаста лійка

  • Середня раковина (MT)

  • Нижня раковина (ІТ)

  • Дренаж з :

    • Лобної пазухи
    • Передніх решіток
    • ВЩ пазухи


Слизова оболонка носа і пазух

  • НН Пазухи і ніс вкриті миготливим епітелієм. Війки рухаються для того щоб переміщати слиз в напрямку до вічка пазухи та вузьких просторів.

  • Бактеріальна інфекція може викликати набряк слизовох оболонки вузьких просторів

  • Війки перестають правильно працювати

  • Вічко закривається і блокує слиз всередині пазухи.



Війки вузьких просторів

  • У здорової людини війки у вузьких просторах рухаються одночасно з обох боків, підсилюючи дію одне одного і транспортну функцію

  • Під час хвороби протилежні поверхні слизової оболонки стикаються, припиняється рух війок і блокується транспорт



Носові раковини

  • Функція

  • Фільтрація

  • Зволоження

  • Хеморецептори

  • Верхня, середня і нижня

  • Вкриті миготливим респіраторним епітелієм;

  • Будь-які викривлення можуть погіршувати дренаж



Синусит





Функціональна ендоскопічна хірургія носа і ННпазух



Чоловік, 43 р. Протягом 2 тижнів відмічав закладеність носа, виділення з носа (постназальні) і слабкість.

  • Чоловік, 43 р. Протягом 2 тижнів відмічав закладеність носа, виділення з носа (постназальні) і слабкість.

  • Приймав безрецептурні назальні деконгестанти і ацетомінофен, однак покращення не наступило.

  • Протягом останніх днів розвинувся біль в обличчі і відчуття тиснення в навколоносових пазухах, які не зникали при використані деконгестантів.

  • У останні дні виділення із носа змінили колір, стали жовтими (зеленими) замість прозорих, з'явився неприємний запах.









При гострому верхньощелепному синуситі переважають

  • При гострому верхньощелепному синуситі переважають

  • S.pneumoniae, H.influenzae и M.catarrhalis.

  • При хронічному верхньощелепний синуситі основними збудниками є анаеробні бактерії

    • Peptostreptococcus,
    • Fusobacterium,
    • Prevotella, пігментована форма
    • Porphyromonas
  • Бактерії, які продукують β-лактамази, були виділені у 46% пацієнтів











В рекомендаціях ряду країн амоксицилін/клавуланат розглядають як препарат першої/другої лінії терапії

  • В рекомендаціях ряду країн амоксицилін/клавуланат розглядають як препарат першої/другої лінії терапії

  • (Франція, Німеччина, США, Іспанія, Великобританія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Канада)*



Мета-аналіз рандомізованних контрольованих порівняльних досліджень фторхінолонів і β-лактамних антибіотиків при ГБРС:

  • Мета-аналіз рандомізованних контрольованих порівняльних досліджень фторхінолонів і β-лактамних антибіотиків при ГБРС:

    • Не виявив статистично достовірної різниці між фторхінолонами і амоксициліном/клавуланатом по ефективності і безпечності


Мета-аналіз рандомізованих контрольованих порівняльних досліджень фторхінолонів і β-лактамних антибіотиків при ГБРС:

  • Мета-аналіз рандомізованих контрольованих порівняльних досліджень фторхінолонів і β-лактамних антибіотиків при ГБРС:

    • В 2 сліпих рандомізованих контрольованих дослідженнях при використанні фторхінолонів відмічалося більше побічних явищ, ніж при використанні β-лактамних антибіотиків.


В 2009 р. Європейська агенція з лікарських засобів (ЕМЕА) рекомендувала розширити перелік застережень щодо пероральних форм моксифлоксацину (левофлоксацину) і додати до них:

  • В 2009 р. Європейська агенція з лікарських засобів (ЕМЕА) рекомендувала розширити перелік застережень щодо пероральних форм моксифлоксацину (левофлоксацину) і додати до них:

    • ризик виникнення діареї,
    • серцевої недостатності у жінок і осіб старшого віку,
    • тяжкі шкірні реакції ,
    • ушкодження печінки з летальним закінченням.
  • В EMEA дійшли висновку, що ці хінолони

    • слід призначати при лікуванні гострого бактерійного синуситу, ГХБ і позагоспітальної пневмонії
    • тільки тоді, коли інші антибіотики не можуть бути використані або лікування ними виявилось неефективним.


  • Управління з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (FDA)

  • повідомило виробників антимікробних препаратів групи фторхінолонів про те, що:







ХРОНІЧНІ СИНУСИТИ

  • – хронічне запалення навколоносових пазух.

  • Причини

  • • Перехід гострого запалення пазухи у хронічну форму.

  • • Патологічні зміни в носі (хронічний гіпертрофічний риніт, поліпоз носа, викривлення перегородки носа тощо), які порушують вентиляцію пазухи та відтік її вмісту у порожнину носа.

  • Патологія зубів.

  • • Зниження реактивності організму.

  • • Професійні фактори.



Міжнародна класифікація хвороб 10

  • J.32. Хронiчний синусiт

  • J.32.0 Хронiчний верхньощелепний синусит

  • J.32.1 Хронiчний фронтальний синусит

  • J.32.2 Хронiчний етмоiдальний синусит

  • J.32.3 Хронiчний сфеноiдальний синусит

  • J.32.4 Хронiчний пансинусит

  • J.32.8 Iншi хроничнi синусити

  • J.32.9 Хронiчний синусит, неуточнений

  • J.33. Полiп носа

  • J.33.0 Полiп носової порожнини

  • J.33.1 Полiпоiдна дегенерацiя синусу

  • J.33.8 Iншi полiпи синусiв

  • J.33.9 Полiп носа, неуточнений

  • J.34. Iншi ураження порожнини та синусiв носа

  • J.34.0 Aбсцес, фурункул та карбункул носа

  • J.34.1 Kiста та мукоцеле носового синуса

  • J.34.2 Cкривлення носової перетинки

  • J.34.3 Гiпертрофiя носових раковин

  • J.34.8 Iншi уточненi ураження носа та носових синусiв



форми хронічних синуситів:

  • 1. Катаральна.

  • 2. Гнійна.

  • 3. Поліпозна.

  • 4. Поліпозно-гнійна.

  • За ураженням тієї чи іншої пазухи розрізняють хронічні: верхньощелепний синусит, фронтит, етмоїдит та сфеноїдит.



Лікування

  • Повторні пункції пазухи з подальшим її промиванням та введенням антибактеріальних препаратів, кортикостероїдів, протеолітичних ферментів тощо.

  • Промивання пазухи через дренажну трубочку, яку вводять в пазуху при першій пункції та залишають до кінця лікування (на 5-8 діб).

  • Медикаментозні засоби у ніс (судинозвужувальні, протиалергічні краплі чи аерозолі тощо).

  • Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо).

  • При загостренні процесу (погіршанні загального стану та підвищенні температури) застосовують внутрішнє чи парентеральне ведення антибіотиків.

  • Хірургічне лікування – гайморотомію виконують при поліпозній та поліпозно-гнійній формах верхньощелепного синуситу або при неефективному лікуванні катаральної чи гнійної його форм; а також при підозрі чи виникненні ускладнень захворювання (внутрішньочерепних чи орбітальних). Мета цієї операції полягає у видаленні патологічного вмісту з пазухи та у створенні надійного сполучення (отвору) пазухи з порожниною носа.



ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ

  • Клініка

  • 1. Відчуття тиску в ділянці лобних пазух і перенісся.

  • 2. Тупий біль в усій лобній ділянці, який посилюється при нахиленні голови донизу або при натужуванні хворого.

  • 3. Слизово-гнійні виділення з носа.

  • 4. Можливі нориці у медіальному куті ока.

  • Риноскопія

  • • Слизові або гнійні виділення в середньому носовому ході.

  • • Набряк слизової оболонки переднього кінця середньої носової раковини.

  • • Поліпи в середньому носовому ході (при поліпозній і полі­поз­но-гнійній формах фронтиту).

  • Для діагностики хронічного фронтиту вдаються до:

  • 1. Рентгенографії.

  • 2. Комп’ютерної томографії.

  • 3. Пробного проколу лобної пазухи – трепанопункції, яку виконують спеціальним інструментом – трепаном.

  • Лікування

  • 1. Забезпечення відтоку запального секрету з лобної пазухи (судинозвужувальні краплі в ніс).

  • 2. Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо).

  • 3. Ліквідація патології в носі (видалення поліпів, конхотомія, резекція викривленої носової перегородки тощо).

  • 4. Операція на лобній пазусі – фронтотомія – виконується при хронічному поліпозному або при поліпозно-гнійному фронтиті, наявності нориці чи при підозрі на внутрішньочерепне або орбі­тальне ускладнення. Фронтотомію також виконують при відсутності ефекту консервативних методів лікування. Мета цієї операції – видалення патологічного вмісту з лобної пазухи та віднов­лення надійного сполучення пазухи з порожниною носа.



ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ

  • Клініка

  • 1. Відчуття тиску в ділянці перенісся.

  • 2. Утруднене носове дихання.

  • 3. Гнійні або слизисто-гнійні виділення з носа.

  • 4. Порушення нюху.

  • 5. Можливе погіршення зору (при ураженні зорового нерва внаслідок переходу запалення із задніх комірок решітчастого лабіринту).

  • Риноскопія

  • Набряк та почервоніння слизової оболонки середнього і верх­нього носових ходів.

  • Гнійні або слизисто-гнійні виділення в середньому і верх­ньому носових ходах.

  • Множинні поліпи (при поліпозній і поліпозно-гнійній формах) в середніх і верхніх відділах носа.

  • Наявність (іноді) нориці біля внутрішнього кута орбіти із слизисто-гнійним або гнійним виділенням.

  • Для діагностики етмоїдиту вдаються до рентгенографії і комп’ютерної томографії.

  • Лікування

  • Судинозвужувальні та протизапальні краплі в ніс.

  • Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо).

  • Хірургічне розкриття комірок решітчастого лабіринту – етмоїдотомія з видаленням патологічно зміненої тканини та створення сполучення з носом.



ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ

  • Клініка

  • 1. Головний біль з розповсюдженням на потиличну або тім’яну ділянку.

  • 2. Слизисто-гнійні виділення з носа.

  • 3. Слизисто-гнійні виділення можуть виділятися через носоглотку – відхаркуватись, заковтуватись чи спльовуватись.

  • 4. Можливе зниження зору.

  • Задня риноскопія

  • • Гній або кірки в носоглотці.

  • • Запалення слизової оболонки носоглотки внаслідок постій­ного подразнення гнійними виділеннями.

  • Для діагностики сфеноїдиту вдаються до рентгенографії, комп’ютерної томографії, зондування та промивання основної пазухи спеціальним катетером через вивідний отвір у верхньому носовому ході.

  • Лікування

  • 1. Введення судинозвужувальних засобів на турунді у верхні відділи носа.

  • 2. Зондування і промивання основної пазухи.

  • 3. Хірургічне розкриття пазухи (при поліпозній і поліпозно-гнійній формах).



ХРОНІЧНИЙ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИЙ СИНУСИТ (ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ)

  • Фактори, що сприяють виникненню захворювання

  • 1. Високе, по відношенні до дна пазухи, розміщення вічка пазухи, яке сполучає пазуху з порожниною носа, це утруднює відтік вмісту.

  • 2. Низьке розміщення дна пазухи (нижче дна порожнини носа).

  • 3. Розміщення коренів 4-7-го верхніх зубів недалеко від дна верхньощелепної пазухи (іноді і в самій пазусі), запальний процес в яких може розповсюдитись на слизову оболонку пазухи.

  • Клініка

  • 1. Головний біль.

  • 2. Біль або відчуття тиснення в ділянці верхньощелепної пазухи.

  • 3. Однобічний нежить гнійного характеру.

  • 4. Закладення носа.

  • 5. Зниження або відсутність нюху з боку ураження.

  • 6. Іноді неприємний запах в носі (переважно при одонтогенних гайморитах).

  • Передня риноскопія

  • • Гіперемія і набряклість слизової оболонки середнього відділу носа.

  • • Слизові або гнійні виділення під середньою носовою раковиною.

  • • Поліпи в середньому носовому ході (при поліпозній та полі­позно-гнійній формах гаймориту).

  • Для діагностики хронічного верхньощелепного синуситу виконують оглядову та контрастну рентгенографію або комп’ютерну томографію та вдаються до діагностичної пункції.



Ключові покази до функціональної хірургії

  • Інфекції Infections such as:

  • Поліпоз

  • Рекурентні хронічні синусити

  • Грибкова інфекція

  • ГРВІ / Астма

  • Орбітальні ускладнення гострих синуситів

  • Окремі випадки храпу

  • Анатомічні варіації



Задачі мінімальної інвазивної хірургії

  • Видалення лише уражених і хворих тканин;

  • Мінімальна травма нормальної слизової оболонки шляхом точної контрольованої хірургічної техніки;

  • Відновлення нормального мукоціліарного транспорту;

  • Зберігати слизову всюди де тільки можливо



Що таке функціональна ендоскопічна хірургія?

  • Відновлення функціональної фізіологічної аерації і дренажу через розширений остеомеатальний комплекс;

  • Мінімізація хірургічної травми природнім шляхам і механізмам повітрообміну і видалення слизу.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка