Анестезіологія ( від an – відсутність, еstesia – відчуття, logos – наука) – це наука про знеболення при хірургічних втручаннях і не лише при них



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.





Анестезіологія ( від an – відсутність, еstesia – відчуття, logos – наука) – це наука про знеболення при хірургічних втручаннях і не лише при них.

  • Анестезіологія ( від an – відсутність, еstesia – відчуття, logos – наука) – це наука про знеболення при хірургічних втручаннях і не лише при них.

  • Основне завдання анестезіології – захистити організм від операційної травми. З часом, в міру накопичення знань і сфер застосування, значення слова ”анестезіологія“ значно розширилось.

  • На сьогодні це наука про керування життєвими функціями не лише у зв’язку з операцією, а і при критичних станах любого походження.



Конкретні завдання (компоненти) анестезіологічного забезпечення оперативних втручань можна зформулювати так:

  • Конкретні завдання (компоненти) анестезіологічного забезпечення оперативних втручань можна зформулювати так:

  • - виключення свідомості – гальмування психічного сприйняття (наркоз, сон);

  • - знеболення – блокада больових імпульсів (аналгезія);

  • - нейровегетативна блокада;

  • - втрата рухових функцій (міорелаксація);

  • - підтримання адекватного газообміну;

  • - підтримання нормального обміну речовин;



  • Досягнути ці завдання методом мононаркозу практично неможливо.

  • Тому основним принципом сучасної анестезії є її комбінованість, тобто використання для досягнення адекватної анестезії різних засобів (препаратів) і методів (маніпуляцій).



Місцева анестезія

  • Місцева анестезія

  • 1. Медикаментозна:

  • - термінальна;

  • - інфільтраційна футлярна за О.В.Вишневським

  • - провідникова: стовбурова, плексусна, паравертебральна;

  • - регіонарна: перидуральна, епідуральна.

  • - внутрішньовенна регіонарна (під джгутом)

  • - внутрішньокісткова (під джгутом)

  • 2. Немедикаментозна:

  • - акупунктурна;

  • - електро- і фармакоакупунктурна;

  • - холодова.



Оснащення для проведення місцевої анестезії

  • Оснащення для проведення місцевої анестезії

  • Шприци обємом 2,5,10 мл

  • Набір голок різної довжини і товщини

  • Спеціальні голки для спинномозкової анестезії

  • Стерильний анестезуючий розчин



  • Показання до місцевої анестезії

  • Амбулаторні оперативні втручання

  • Короткочасні, невеликі за об’ємом операції

  • Хворим з високим ризиком загального знеболення з ШВЛ

  • Хворим з важкою серцевою чи дихальною недостатністю

  • Пацієнти старечого віку

  • Виснажені і ослаблені хворі



Протипоказання до місцевої анестезії

  • Протипоказання до місцевої анестезії

  • Підвищена індивідуальна чутливість (сенсибілізація) до місцевих анестетиків

  • Психоемоційна лабільність і психічно хворі

  • Дитячий вік

  • Запальні зміни шкіри та нагнійні захворювання в ділянці проведення анестезії

















  • Позитивні сторони місцевої анестезії

  • Не потребує дороговартісної апаратури

  • Дешевизна препаратів

  • Швидкість застосування

  • Простота виконання

  • Не потрібен додатковий медичний персонал



  • Позитивні сторони місцевої анестезії

  • Незначна кількість ускладнень

  • Не потребує спеціальної передопераційної підготовки

  • Не має депресивного впливу надихання і газообмін

  • Немає необхідності в тривалому післяопераційному спостереженні

  • Можливість застосування при масовому поступленні поранених чи травмованих

  • Економічна вигода



  • Негативні сторони місцевої анестезії

  • Немає розслаблення м’язів

  • Неможливість керування функціями організму при тривалих і великих за об’ємом операціях

  • Неможливість точного дозування анестетика

  • Не завжди доцільна збережена свідомість хворого при виконанні операції

  • Не виключається ймовірність передозування препарату



Загальні ускладнення

  • Загальні ускладнення

  • - інтоксикація анестетиком при передозуванні (запаморочення , задишка, серцебиття ,падіння тиску) – 0,6 %

  • - алергічні реакції (набряк, ларингоспазм, анафілактичний шок) – 0,1 %



Ускладнення регіонарних анестезій

  • Ускладнення регіонарних анестезій

  • Механічні пошкодження судин з утворенням гематом – 0,06 %

  • Травма нервів (післяпункційний неврит) – 0,01 %

  • Ускладнення спинальної анестезії

  • Післяпункційний головний біль - 2,5 %

  • Пошкодження судинної стінки – 1,4 %

  • Больові відчуття в момент введення анестетика в спинальний канал – 1,7 %



  • 1. Медикаментозна:

  • Мононаркоз Комбінована

  • - інгаляційний - два і більше інгаляційних анесте-

  • - масочний тиків

  • - ендотрахеальний

  • -ендобронхіальний - два і більше не інгаляційних анесте-

  • - не інгаляційний тиків

  • - внутрішньовенний - інгаляційний і не інгаляційний анес-

  • - пероральний тетики

  • - ректальний - анестетики + нейротропні засоби

  • - внутрішньом’язевий (аналгетики,атарактики,міорелак-

  • - підшкірний санти)

  • - внутрішньокістковий - нейротропні засоби без анестетиків

  • - внутрішньопорожнинний

  • 2. Не медикаментозна

  • - електронаркоз

  • - гіпнонаркоз









Інгаляційні анестетики:

  • Інгаляційні анестетики:

  • - Газоподібні (закис азоту, севофлуран, ксенон);

  • - Рідкі летучі (ефір, фторотан і його похідні)

  • Не інгаляційні анестетики:

  • -барбітурати, кетамін, пропофол

  • - Для премедикації застосовують бензодіазепіни

  • - Для знеболювання застосовують нейролептики (дроперидол, галоперидол), наркотичні аналгетики (морфін, фентаніл, меперидин)

  • - Для розслаблення поперечносмугастих м’язів при виконанні інтубації трахеї та створення оптимальних умов для виконання операції застосовують м’язеві релаксанти (дитілін, ардуан)



Методи інтубації трахеї

  • Методи інтубації трахеї

  • Оротрахеальний

  • Назотрахеальний

  • З допомогою бронхоскопа







  • Можуть виникати на різних етапах анестезіологічного забезпечення: премедикації, вводного наркозу, підтримання наркозу,в післяопераційному періоді

  • Причиною ускладнень можуть бути:

  • - специфічна дія анестетика,

  • - порушення технології ведення анестезії,

  • - особливості хворого і захворювання,

  • - характер оперативного втручання.



Органи дихання: накопичення мокроти, ларінго- бронхоспазм, западіння щелепи, аспірація блювотних мас в дихальні шляхи при блювоті і регургітації (синдром Мендельсона), розлади регуляції дихання

  • Органи дихання: накопичення мокроти, ларінго- бронхоспазм, западіння щелепи, аспірація блювотних мас в дихальні шляхи при блювоті і регургітації (синдром Мендельсона), розлади регуляції дихання

  • СС система: зміни серцевого ритму, артеріального тиску, фібріляція міокарда (передсердь), емболії і тромбози (причини – розлади газообміну)

  • Нервова система: повільне пробудження, судоми, психічні порушення (збудження, амнезія), периферичні неврити, парези, паралічі.

  • Шлунково-кишковий тракт: блювота.



Реанімація (re – знову, animatio – оживлюю) – процес лікування термінальних станів, оживлення організму, комплекс лікувальних заходів, направлених на відновлення згасаючих, або щойно згаслих життєво важливих функцій організму.

  • Реанімація (re – знову, animatio – оживлюю) – процес лікування термінальних станів, оживлення організму, комплекс лікувальних заходів, направлених на відновлення згасаючих, або щойно згаслих життєво важливих функцій організму.

  • Реаніматологія (реанімація + logos – наука) – наука про оживлення організму.

  • Інтенсивна терапія (intensive kare)– процес лікування хворих в критичних станах, комплексна терапія при важких і загрозливих життю станах. Вона направлена на корекцію або заміщення життєво важливих функцій організму.



  • Критичний стан – випадки, коли наявні порушення життєво важливих функцій організму не можуть спонтанно корегуватись шляхом саморегуляції і потребують часткового, або повного заміщення.

  • Термінальний стан (передагонія, агонія, клінічна смерть) – на межі (terminus) між життям і смертю, яка відображає прогресуюче згасання життєво важливих функцій організму аж до їх втрати.



Інтенсивне спостереження – спостереження і догляд за хворими з потенційною можливістю розвитку критичного стану.

  • Інтенсивне спостереження – спостереження і догляд за хворими з потенційною можливістю розвитку критичного стану.

  • Спостереження проводиться:

  • • інвазивними (з вторгненням наприклад в систему кровообігу, сечовидільну систему і т.д.) і

  • неінвазивними методами з використанням спеціальних технічних засобів з безперервною чи через певні проміжки часу регістрацією показників.



Преагонія. Характеризується прогресивним згасанням свідомості. Зміни гемодинаміки: тахікардія, слабкий пульс, знижений А/Т, порушена мікроциркуляція, дихання поверхневе, часто патологічне.

  • Преагонія. Характеризується прогресивним згасанням свідомості. Зміни гемодинаміки: тахікардія, слабкий пульс, знижений А/Т, порушена мікроциркуляція, дихання поверхневе, часто патологічне.

  • Термінальна пауза. Частіше має місце при крововтраті. Перехідний стан між преагонією і агонією. Стан безсвідомий. При накопиченні РСО2 з’являються поодинокі дихальні рухи.

  • Агонія. Характерним є підсилення серцевої діяльності та дихання у результаті відновлення оксигенації. Дихання по типу риб’ячого. Потім серцева діяльність різко згасає.

  • Клінічна смерть. Зупинка дихання і кровообігу.Основні обмінні процеси збережені і в анаеробних умовах різко сповільнені. Триває 3 – 5 хвилин. Ця фаза характерна тим, що при гострій клінічній смерті є можливість відновити всі життєво важливі функції, в тому числі і мозку.



  • Соціальна смерть (духовна, теологічна,цивільна) . Характеризується втратою функції кори головного мозку при збереженні вегетативних функцій. Розвивається в тому випадку, коли реанімація розпочинається пізно і проводиться неефективно. Тривалість її від годин до кількох місяців і залежить від важкості пошкоджень, які розвиваються в період клінічної смерті, якості інтенсивної терапії і догляду в післяреанімаційному періоді.

  • Смерть головного мозку. Характеризується втратою функції всього головного мозку при штучному підтриманні дихання та кровообігу.

  • Біологічна смерть (справжня). Характерні незворотні біофізіологічні порушення всіх функцій і систем організму. Мутна, висихаюча рогівка, трупні п’ятна, широкі зіниці.



Основні ознаки:

  • Основні ознаки:

  • - відсутність пульсації на сонних артеріях

  • - відсутність дихання

  • - широкі зіниці,не реагують на світло (через 40 – 60 сек. після зупинки кровообігу).

  • Додаткові ознаки:

  • - блідість або ціаноз шкірних покривів з переходом в землисто – сірий колір

  • - відсутність самостійних рухів та арефлексія.

  • Після встановлення діагнозу клінічної смерті необхідно приступити до проведення реанімації



  • Перша стадія реанімації

  • Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів

  • Штучна вентиляція легень

  • Масаж серця







  • Друга стадія реанімації

  • Починається з моменту прибуття швидкої допомоги.

  • Ціль цієї стадії:

  • - відновлення самостійного кровообігу.

  • -забезпечення апаратного дихання (інтубація трахеї)

  • -продовження закритого масажу серця



  • Третя стадія реанімації

  • - довготривале продовження життя

  • - лікування післяреанімаційної хвороби

  • - відновлення вищих мозкових функцій



На сьогодні медична наука переглядає своє розуміння смерті. Нові дані свідчать про те, що смерть є не кінцем життя особистості, а переходом її в інші умови існування.

  • На сьогодні медична наука переглядає своє розуміння смерті. Нові дані свідчать про те, що смерть є не кінцем життя особистості, а переходом її в інші умови існування.

  • Встановлено, що смерть тіла ще не є кінцем існування особистості. Якась частина людини, яку називають по різному ”особа“, ”свідомість“, ”я“, ”душа“ покидає вмерле тіло і продовжує жити в нових умовах.





  • Л.В.Усенко, А.А.Усенко, Д.В.Оленюк

  • НАУЧНЫЙ КОНТЕКСТ СОВРЕМЕННОГО ВЗГЛЯДА НА ПОНЯТИЯ «ЖИЗНЬ» И «СМЕРТЬ»



Люди, які на собі перенесли тимчасову смерть, розповідають про свої переживання під час перебування у стані клінічної смерті. При цьому вони зберігали здатність сприймати все, що їх оточує, спостерігали зі сторони за своїм мертвим тілом, бачили зусилля медичного персоналу направлені на повернення їх до життя, чули і розуміли їхні розмови.

  • Люди, які на собі перенесли тимчасову смерть, розповідають про свої переживання під час перебування у стані клінічної смерті. При цьому вони зберігали здатність сприймати все, що їх оточує, спостерігали зі сторони за своїм мертвим тілом, бачили зусилля медичного персоналу направлені на повернення їх до життя, чули і розуміли їхні розмови.

  • Це свідчить про те, що повернена до життя людина зберегла в пам’яті все, що відбувалось з нею і навколо неї, і може розповісти про те, що вона бачила і чула, коли тіло було мертвим.



  • Роботами багатьох вчених, зокрема і Войно-Ясенецьким (архієпископ Лука) доказано, що особа після смерті дійсно продовжує існувати, зберігаючи здатність бачити, чути, думати і відчувати.

  • На сьогодні наука близько підійшла до пізнання душі. Вчені починають вивчати структуру і властивості тонкого тіла людини (душі), здатного існувати разом з фізичним тілом і відділятися від нього в моменти кризису та смерті.



Таким чином реаніматологія підтвердила, що якась частинка особи переходить в нові умови реальності і продовжує свідоме існування.

  • Таким чином реаніматологія підтвердила, що якась частинка особи переходить в нові умови реальності і продовжує свідоме існування.

  • На підставі сучасних даних про життя і смерть можемо стверджувати що ми наближаємось до розуміння нової ери в житті людського суспільства, коли на зміну духовному згасанню приходить новий високо духовний сенс життя.

  • Бо як писав Ф.М.Достоєвський ”Все життя людини, особисте і суспільне стоїть на вірі в безсмертя душі. Це найвища ідея, без якої ні людина ні народ не можуть існувати“.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка