Англійський лікар Уільям Гарвей (1578-1657) на підставі своїх експериментів описав роботу серця, мале і велике кола кровообігу



Дата конвертації17.06.2016
Розмір445 b.









Англійський лікар Уільям Гарвей (1578-1657) на підставі своїх експериментів описав роботу серця, мале і велике кола кровообігу.

  • Англійський лікар Уільям Гарвей (1578-1657) на підставі своїх експериментів описав роботу серця, мале і велике кола кровообігу.

  • У 1791 р. професор Болонського університету Луїджі Гальвані написав "Трактат про електричні сили при м'язовому русі", що зробив його відомим у всьому світі завдяки дослідженню електричних явищ при м'язовому скороченні.

  • Видатний німецький фізіолог Карл Людвіг (1816-1895) у 1847 р. уперше застосував кімограф і ртутний манометр для запису кров'яного тиску. Разом з В. Ф. Овсянніковим К. Людвіг виявив у довгастому мозку наявність судинорухового центру.

  • Герман Гельмгольц (1821-1894) — німецький фізик, математик, фізіолог і психолог. Створив модель вуха, розробив математичну теорію взаємодії звукових хвиль з органом слуху, довів здатність слухового апарату аналізувати складні звуки, ввів поняття "тембр звуку."







Основні види транспорту

  • Основні види транспорту

  • 1. Пасивний транспорт:

  • Проста дифузія

  • Полегшена дифузія

  • Осмос

  • Фільтрація

  • 2. Активний транспорт:

  • Первинний

  • Вторинний

  • Везикулярний механізм транспортування (ендоцитоз, екзоцитоз)















Будь-яка нервова клітина організму обмежена ліпопротеїновою мембраною, яка є добрим електричним ізолятором. Якщо в середину клітини ввести мікроелектрод, а другий розмістити ззовні, то між мікроелектродами можна зареєструвати різницю потенціалів. Отже, клітинна мембрана поляризована, тобто має різний біоелектричний потенціал на внутрішній і зовнішній поверхні. Ця різниця потенціалів має назву мембранного потенціалу спокою.

  • Будь-яка нервова клітина організму обмежена ліпопротеїновою мембраною, яка є добрим електричним ізолятором. Якщо в середину клітини ввести мікроелектрод, а другий розмістити ззовні, то між мікроелектродами можна зареєструвати різницю потенціалів. Отже, клітинна мембрана поляризована, тобто має різний біоелектричний потенціал на внутрішній і зовнішній поверхні. Ця різниця потенціалів має назву мембранного потенціалу спокою.

  •  

  •  



Мембранний потенціал спокою – це різниця біоелектричних потенціалів між зовнішньою і внутрішньою поверхнею мембрани, яка існує в стані фізіологічного спокою. Його величина в нервових клітинах знаходиться в межах від - 60 до - 80 мв.

  • Мембранний потенціал спокою – це різниця біоелектричних потенціалів між зовнішньою і внутрішньою поверхнею мембрани, яка існує в стані фізіологічного спокою. Його величина в нервових клітинах знаходиться в межах від - 60 до - 80 мв.

  • Потенціал спокою виникає тому, що мембрана клітини в проникною для іонів. З внутрішнього боку мембрани іонів К+ більше, ніж зовні, то вони будуть пасивно проходити зсередини назовні.

  • Щодо іонів Сl-, то вони навпаки входять в клітину і їх проникність значно менша.

  • Крім того має значення пасивний вхід іонів Na+. Вхід Na+ в клітину зменшує величину електронегативності внутрішньої поверхні мембрани.

  • Таким чином, вихід іонів К+ і вхід іонів Сl- сприяє збільшенню величини мембранного потенціалу спокою, а вхід іонів Na+ – її зменшенню.

  • Зменшенню величини мембранного потенціалу, за рахунок пасивного входу іонів Na+, активно протидіє натрій-калієвий насос, який виводить Na+ з клітини і вводить К+. Цей процес є енергозалежним.

  • Отже, шляхом пасивного та активного перенесення іонів створюється і підтримується мембранний потенціал спокою.





Види подразників (за природою):

  • Види подразників (за природою):

  • хімічні (розчини кислот, лугів, солей, органічних сполук),

  • механічні (удар, стиснення, укол),

  • температурні (нагрівання, охолодження);

  • електричні.

  •  

  • Види подразників (за силою):

  • допорогові,

  • порогові,

  • надпорогові.



Після дії допорогового подразника на мембрану, в місці її подразнення виникає деполяризація. Ці зміни називають місцевою або локальною відповіддю. Локальна відповідь – це не здатна до поширення деполяризація мембрани. В основному вона обумовлена переміщенням іонів Na+ в клітину. Рівень поляризації мембрани зменшується.

  • Після дії допорогового подразника на мембрану, в місці її подразнення виникає деполяризація. Ці зміни називають місцевою або локальною відповіддю. Локальна відповідь – це не здатна до поширення деполяризація мембрани. В основному вона обумовлена переміщенням іонів Na+ в клітину. Рівень поляризації мембрани зменшується.

  • Особливості локальної відповіді:

  • 1. Виникає при дії допорогових подразників.

  • 2. Градуально залежить від сили деполяризуючого подразника.

  • 3. Не здатна до розповсюдження.

  •   Якщо сила подразника викличе таке підвищення проникності для іонів Na+ і мембрана зможе деполяризуватися не місцево, а вся, без будь-яких додаткових впливів, то виникає потеніцал дії, а такий подразник, що його викликав, називається пороговим, а сила подразника – порогом.

  •   Величина мембранного потенціалу, з якої мембрана може продовжувати деполяризуватися автоматично називається критичним рівнем деполяризації.

  •  











Умови:





Безмієліновими нервовими волокнами збудження розповсюджується безперервно, а міеліновими від перехвату Ранв'є до перехвату Ранв'є. Це можливо тільки тому, що мембрана перехвату має майже в 100 разів більше натрієвих каналів, ніж мембрана безмієлінових нервових волокон. Щодо швидкості поширення збудження, то вона більша в мієлінових волокнах.

  • Безмієліновими нервовими волокнами збудження розповсюджується безперервно, а міеліновими від перехвату Ранв'є до перехвату Ранв'є. Це можливо тільки тому, що мембрана перехвату має майже в 100 разів більше натрієвих каналів, ніж мембрана безмієлінових нервових волокон. Щодо швидкості поширення збудження, то вона більша в мієлінових волокнах.

























Синапс (гр. sinapsis – з'єднання, зв'язок) – це спеціалізована зона контакту між збудливими структурами, що забезпечує передачу біологічної інформації.

  • Синапс (гр. sinapsis – з'єднання, зв'язок) – це спеціалізована зона контакту між збудливими структурами, що забезпечує передачу біологічної інформації.

  • Класифікація синапсів.

  • За локалізацією:

  • 1. Периферійні (нервово-м'язові, нейро-секреторні);

  • 2. Центральні (нейро-нейрональні):

  • а) аксо-соматичні;

  • б) аксо-дендритні;

  • в) аксо-аксональні;

  • г) дендро-дендритні.

  • За функціональним значенням:

  • 1. Збуджуючі;

  • 2. Гальмівні.

  • За способом передачі сигнала:

  • 1. Електричні.

  • 2. Хімічні.

  • 3. Змішані (електро-хімічні).









Хімічні синапси – це утвори, в яких збудження з клітини на клітину передається за допомогою хімічних речовин, які називаються медіаторами. Класифікація хімічних синапсів (за типом медіатора):

  • Хімічні синапси – це утвори, в яких збудження з клітини на клітину передається за допомогою хімічних речовин, які називаються медіаторами. Класифікація хімічних синапсів (за типом медіатора):

  • Холінергічні – медіатор ацетилхолін;

  • Адренергічні – медіатор норадреналін, адреналін;

  • Гістамінові – медіатор гістамін;

  • Серотонінові – медіатор серотонін;

  • Дофамінергічні – медіатор дофамін;

  • ГАМК-ергічні – медіатор ГАМК.







1 - надходження потенціалу дії до пресинаптичноі частини синапсу;

  • 1 - надходження потенціалу дії до пресинаптичноі частини синапсу;

  • 2 - вхід іонів кальцію у кінцеву бляшку;

  • 3 - виділення у синаптичну щілину кванта медіатору (ацетилхоліну) і його дифузія через внутрішньощілинну речовину до постсинаптичної частини;

  • 4 - ацетилхолін діє на особливо чутливі до нього ділянки - рецептивну субстанцію каналу;

  • 5 - постси­наптична мембрана на короткий час стає проникною для іонів, насам­перед для натрію (дещо й для кальцію) і у постсинаптичній мембрані виникає деполяризація;

  • 6 - виникнення на постсинаптичній мембрані деполяризаційного потенціалу - збуджувальний постсинаптичний потенціал (ЗПСП);

  • 7 - руйнування ацетилхоліну холінестеразою; рецепто­ри повертаються у вихідний стан;

  • 8 - всмоктування продуктів розщеплен­ня медіатору в пресинаптичну мембрану





















Виникнувши, у відповідь на якийсь стимул, збудження циркулює, або реверберує в ланцюжку нейронів до того часу, поки якийсь зовнішній стимул не загальмує одної ланки або в ній не наступить втома.

  • Виникнувши, у відповідь на якийсь стимул, збудження циркулює, або реверберує в ланцюжку нейронів до того часу, поки якийсь зовнішній стимул не загальмує одної ланки або в ній не наступить втома.

























ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

  • ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка