Асфіксія новонароджених к мед н., доцент Баутіна Т. В



Дата конвертації26.12.2016
Розмір445 b.


АСФІКСІЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ

  • к.мед.н., доцент Баутіна Т.В.


Визначення

  • Гіпоксія плода – патологічний стан, що виникає внаслідок обмеженого постачання кисню. За часом виникнення виділяють хронічну внутрішньоутробну гіпоксію плода, гостру інтранатальну гіпоксію та змішану.



Асфіксія при народженні

  • Асфіксія при народженні” – це окрема нозологічна форма, яку характеризують лабораторні ознаки шкідливої дії гіпоксії на організм плода до або під час пологів (значний метаболічний або змішаний ацидоз у крові з артерії пуповини), а також клінічні симптоми кардіореспіраторної і неврологічної депресії новонародженого з можливим наступним розвитком енцефалопатії і поліорганної дисфункції.



Етіологія гострої гіпоксії

  • Порушення материнської оксигенації (гостра гіпоксія у матері, будь-який вид шоку, наприклад , геморагічний).

  • Неадекватна перфузія материнської частини плаценти (порушення скоротливої діяльності матки, артеріальна гіпер- або гипотензія).

  • Порушення плацентарного кровообігу (передчасне відшарування плаценти).

  • Порушення пуповинного кровотоку внаслідок багатьох причин – коротка пуповина, вузли пуповини, обвиття пуповиною, випадіння петель пуповини, притискування пуповини до стінок пологових шляхів.

  • Недостатність дихальних зусиль новонародженого, що може бути при антенатальному ураженні головного мозку, природжених вадах серця, легенів, мозку, впливі медикаментозної терапії в матері, зокрема, наркозі.





Шкала Апґар (продовження)

    • Ця оцінка характеризує загальний стан новонародженого та ефективність проведених реанімаційних заходів.
    • Оцінку за шкалою Апґар слід проводити:
  • під час надання реанімаційної допомоги дитині наприкінці 1-ої і 5-ої хвилин після народження незалежно від терміну гестації і маси тіла при народженні;

  • якщо результат оцінки на 5 хвилині менше 7 балів, додаткові оцінювання за шкалою Апгар треба робити кожні 5 хвилин до отримання 7 балів або до 20-ї хвилини життя немовляти



Діагностичні критерії „помірної (легкої) асфіксії при народженні або асфіксії при народженні середньої важкості” [Р21.1]

  • 1.Оцінка стану новонародженого за шкалою Апґар протягом перших 5 хвилин менше 7 балів.

  • 2.Наявність клінічних симптомів помірного ураження ЦНС (1-2 стадії гіпоксично-ішемічної енцефалопатії), які виникли в перші 72 години життя, у дітей, народжених при терміні гестації ≥ 32-34 тиж (можуть бути відсутніми у випадках помірної [легкої] „асфіксії при народженні”).

  • 3.Ознаки транзиторного порушення функції принаймні ще одного життєво важливого органу або системи - дихальної, серцево-судинної, сечовидільної, травного каналу тощо протягом перших 3 днів життя (можуть бути відсутніми у випадках неважкої „асфіксії при народженні”).



  • 4.Метаболічний або змішаний ацидоз (рН < 7,15 і (або) дефіцит основ (ВЕ) більше -12 ммоль/л) у крові з артерії пуповини – основна діагностична ознака асфіксії будь-якої важкості.

    • За відсутності технічних можливостей оцінити кислотно-лужний стан крові новонародженого діагноз „асфіксії при народженні” ґрунтується на перших 3 ознаках.
    • Оцінка стану новонародженого за шкалою Апґар менше 7 балів за відсутності діагностичних ознак, перелічених у підпунктах 2-3, не може бути підставою для клінічного діагнозу „асфіксія при народженні”.
    • Підтвердити наявність гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС в новонародженого можна також за допомогою додаткових інструментальних обстежень (ЯМР томографія, спектроскопія, нейросонографія, визначення особливостей мозкового кровоплину тощо), проведених в перші дні життя дитини.


Діагностичні критерії „важкої асфіксії при народженні” [Р21.0]

  • 1.Оцінка стану новонародженого за шкалою Апґар менше 4 балів упродовж перших 5 хвилин життя.

  • 2.Наявність клінічних симптомів ураження ЦНС важкого ступеня (стадія 3 гіпоксично-ішемічної енцефалопатії, які виникли в перші 72 години життя, у дітей, народжених при терміні гестації ≥ 32-34 тижні.

  • 3.Ознаки порушення функції принаймні ще одного життєво важливого органу або системи – дихальної, серцево-судинної, сечовидільної, травного каналу тощо протягом перших 3 днів життя.

  • 4.Метаболічний або змішаний ацидоз (рН < 7,0 і (або) дефіцит основ (ВЕ) більше -12 ммоль/л) у крові з артерії пуповини.



НЕОНАТАЛЬНА ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ

  • Неонатальна енцефалопатія – поліетіологічний синдром, який в новонароджених з терміном гестації ≥ 32-34 тижні характеризується явними клінічними симптомами дисфункції ЦНС – значним порушенням свідомості, рефлекторної діяльності, м’язового тонусу, а також виникненням судом, апное і проблем з вигодовуванням.

  • Цей термін рекомендується використовувати для опису дисфункцій ЦНС в неонатальному періоді, оскільки він не визначає етіологію перинатального ураження ЦНС, яка в більшості випадків залишається не визначеною.



Неонатальна енцефалопатія (продовження)

  • Якщо є підстави вважати, що причиною неонатальної енцефалопатії може бути асфіксія (гіпоксично-ішемічне ураження мозку), доцільно використовувати термін „гіпоксично-ішемічна енцефалопатія” (ГІЕ), яка представляє лише частину випадків неонатальної енцефалопатії. Водночас, своєчасна клінічна діагностика ГІЕ має важливе значення для підтвердження діагнозу „асфіксія при народженні” і визначення важкості асфіксії. ГІЕ є одночасно найважливішим наслідком і суттєвою ознакою „асфіксії при народженні”.





Загальна методологія оцінки стану новонародженої дитини під час народження та прийняття рішення про реанімацію

  • Вирішення питання щодо необхідності подальшої допомоги новонародженому під час народження ґрунтується на одночасній оцінці трьох клінічних ознак:

        • наявності й адекватності самостійного дихання;
        • частоти серцевих скорочень (ЧСС);
        • кольору шкіри і слизових оболонок.
  • Після кожних 30 секунд надання реанімаційної допомоги новонародженій дитині потрібно:

  • оцінити зазначені вище життєво важливі ознаки;

  • використовуючи загальний алгоритм реанімації вирішити, що робити далі;

  • виконати відповідну дію;

  • знову оцінити 3 життєво важливі ознаки; вирішити, яке втручання необхідне в цей момент, і діяти;

  • продовжувати цикл „оцінка-вирішення-дія” до повного закінчення реанімації.





Надати дитині положення на спині або на боці з помірно розігнутою назад головою з підкладеним під плечі валиком



Техніка проведення кисневої терапії під час реанімації.



Показання до проведення ШВЛ реанімаційним мішком і маскою

  • Відсутнє або неадекватне самостійне дихання після початкових кроків допомоги, проведених протягом 30 секунд після народження дитини (Розділ II Протоколу).

  • ЧСС < 100 за 1 хвилину незалежно від наявності і адекватності самостійного дихання після початкових кроків допомоги, проведених протягом 30 секунд після народження дитини.

  • Стійкий центральний ціаноз, незважаючи на наявність адекватного самостійного дихання, ЧСС > 100 за 1 хвилину і подавання вільного потоку 100 % кисню протягом щонайменше 5 хвилин.



Показання до інтубації трахеї на будь-якому з етапів первинної реанімації

  • Абсолютні показання:

    • необхідність відсмоктати меконій з трахеї;
    • наявність діафрагмальної грижі у дитини.
  • Відносні показання:

    • вентиляція мішком і маскою неефективна або довготривала;
    • необхідність вводити ліки ендотрахеальним шляхом;
    • народження дитини з екстремально малою масою тіла (< 1000 г);


Приготування до ларингоскопії



Техніка проведення ларингоскопії



Техніка інтубації трахеї



Непрямий масаж серця Показання

  • ЧСС менше 60 скорочень за 1 хвилину після 30 секунд ефективної ШВЛ.



Дві техніки непрямого масажу серця: великих пальців (А) і двох пальців (В)



Правильне введення катетера у вену пуповини під час реанімації новонародженого



Перелік лікарських засобів, які застосовують у пологовому залі:

  • Адреналін.

  • Засоби, що нормалізують судинний об’єм - фізіологічний розчин.

  • Натрію гідрокарбонат.

  • Налоксон.



Припинення реанімації

  • Реанімацію новонародженого можна припинити, якщо, незважаючи на своєчасне, правильне і повне виконання всіх її заходів, у дитини відсутня серцева діяльність протягом щонайменше 10 хвилин (Міжнародні рекомендації з реанімації новонароджених, 2005).

  • Наявні дані підтримують висновок про те, що реанімація новонародженого після 10 хвилин повної асистолії, звичайно, закінчується смертю дитини або її виживанням з важкою інвалідністю [С].

  • Відсутність самостійного дихання щойно народженої дитини довше 30 хвилин збільшує ризик її смерті або важкої інвалідності відносно стандартного ризику в загальній популяції новонароджених майже в 7 разів, однак, лише до 9,3 %. Тому цю ознаку не можна вважати надійним критерієм, що вказує на необхідність припинення реанімації.

  • Відображення реанімації в карті розвитку новонародженого має включати опис усіх проведених втручань із зазначенням ефективності та часу їхнього виконання.



Необхідні додаткові обстеження новонародженого після тривалої (повної) реанімації



Необхідні додаткові обстеження новонародженого після тривалої (повної) реанімації (продовження)

  • 1 – перша, друга і п’ята доби життя; далі – за показаннями;

  • 2 – щонайменше 3 рази на добу експрес-методом упродовж перших 3 днів життя; далі – за показаннями;

  • 3 – за наявності олігурії (< 1 мл/кг/годину), після відновлення діурезу; катетер використовувати лише за наявності показань;

  • 4 – щонайменше 1 раз на добу впродовж перших 3 днів життя за умови нестабільності клінічного стану;

  • 5 – за наявності олігурії (< 1 мл/кг/годину);

  • 6 – за наявності дихальних розладів.















Пологова травма

  • Пологова травма (ПТ) – це порушення цілісності тканин або органів плода під час пологів, яке розвивається внаслідок місцевої дії на плід механічних сил.



Класифікація пологової травми

  • А. Травматичні ушкодження м’яких тканин голови, кісток черепа та головного мозку

  • Травматичні ушкодження без внутрішньочерепених крововиливів

  • місцеві травматичні ушкодження м’яких тканин голови

  • кефалогематома

  • субапоневротичний крововилив

  • переломи кісток черепа

  • інші ушкодження м’яких тканин голови під час пологів

  • Внутрішньочерепні крововиливи

  • субарахноїдальний крововилив

  • внутрішньошлуночковий крововилив

  • епідуральна гематома

  • субдуральна гематома (супратенторіальна, субтенторіальна)

  • внутрішньомозкова гематома

  • розрив внутрішньочерепних тканин та крововиливи внаслідок пологової травми, неуточнені

  • Травматичний набряк головного мозку



  • Б. Травматичні ушкодження хребта і спинного мозку (пологова травма спинного мозку)

  • В. Травматичні ушкодження периферичної нервової системи

  • ураження лицьового нерва

  • ураження діафрагмального нерва

  • параліч Ерба

  • параліч Клюмпке

  • тотальний параліч

  • пологова травма інших відділів периферичної нервової системи

  • Г. Поєднані та комбіновані травматичні ушкодження (головного, спинного мозку, периферичної нервової системи, внутрішніх органів)

  • За перебігом розрізняються наступні періоди пологової травми:

  • Гострий (7 – 10 днів з дня народження до 1-го місяця життя);

  • Ранній відновний (2 – 4 місяці життя)

  • Пізній (до одного, двух років).




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка