Bacteria, від дав-гр. βακτήριον паличка одна з основних груп живих організмів. Наука, що вивчає бактерій бактеріологія, підрозділ мікробіології



Дата конвертації29.12.2016
Розмір445 b.



Бакте́рії (Bacteria, від дав-гр. βακτήριον — паличка) — одна з основних груп живих організмів. Наука, що вивчає бактерій — бактеріологія, підрозділ мікробіології. Бактерії — мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми, різних включень, відсутність ядра, мітохондрій, пластид та інших органел. Вони звичайно мають клітинні стінки, як рослинні та грибні клітини, але бактеріальні клітинні стінки звичайно зіткані з пептидогліканів. Більшість з них дуже малі, звичайно тільки 0,5—5,0 μм у своєму найбільшому розмірі.

  • Бакте́рії (Bacteria, від дав-гр. βακτήριον — паличка) — одна з основних груп живих організмів. Наука, що вивчає бактерій — бактеріологія, підрозділ мікробіології. Бактерії — мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми, різних включень, відсутність ядра, мітохондрій, пластид та інших органел. Вони звичайно мають клітинні стінки, як рослинні та грибні клітини, але бактеріальні клітинні стінки звичайно зіткані з пептидогліканів. Більшість з них дуже малі, звичайно тільки 0,5—5,0 μм у своєму найбільшому розмірі.



Позитивне: Бактерії необхідні для існування здорової людини, але вони також складають істотну загрозу здоров'ю, породжуючи хвороби. У тілі здорової людини міститься в 10 разів більш бактеріальних клітин, ніж клітин людини, більшість бактерій знаходяться на шкірі і в травному тракті. Проте, їх зростання може бути збільшене теплотою і потом, тому велике населення цих організмів в людині — наслідок виділень тіла. У здоровій людині присутні біля 1000 видів бактерій, здебільшого у кишечнику як флора кишечника, до вони можуть сприяти імунітету кишечнику, синтезувати деякі необхідні вітаміни, наприклад фолієву кислоту, вітамін K і біотин, також як і розчиняти за рахунок ферментації складні нерозчинні вуглеводи.

  • Позитивне: Бактерії необхідні для існування здорової людини, але вони також складають істотну загрозу здоров'ю, породжуючи хвороби. У тілі здорової людини міститься в 10 разів більш бактеріальних клітин, ніж клітин людини, більшість бактерій знаходяться на шкірі і в травному тракті. Проте, їх зростання може бути збільшене теплотою і потом, тому велике населення цих організмів в людині — наслідок виділень тіла. У здоровій людині присутні біля 1000 видів бактерій, здебільшого у кишечнику як флора кишечника, до вони можуть сприяти імунітету кишечнику, синтезувати деякі необхідні вітаміни, наприклад фолієву кислоту, вітамін K і біотин, також як і розчиняти за рахунок ферментації складні нерозчинні вуглеводи.



Негативне: Хоча обширна більшість бактерій безневинні або вигідні, деякі хвороботворні бактерії викликають інфекційні захворювання. Найзагальнішою бактеріальною хворобою зараз є туберкульоз, який викликається бактерією Mycobacterium tuberculosis, яка вбиває близько 2 мільйонів чоловік у рік, здебільшого в Південній та Центральній Африці. Хвороботворні бактерії викликають і інші глобально важливі хвороби, наприклад пневмонію, яку можуть викликати багато бактерій, таких як Streptococcus і Pseudomonas, іхарчові отруєння, які можуть викликати такі бактерії як ShigellaCampylobacter і Salmonella. Хвороботворні бактерії також викликають такі інфекції як стовбняк, черевний тиф, дифтерит, сифіліс і проказа.

  • Негативне: Хоча обширна більшість бактерій безневинні або вигідні, деякі хвороботворні бактерії викликають інфекційні захворювання. Найзагальнішою бактеріальною хворобою зараз є туберкульоз, який викликається бактерією Mycobacterium tuberculosis, яка вбиває близько 2 мільйонів чоловік у рік, здебільшого в Південній та Центральній Африці. Хвороботворні бактерії викликають і інші глобально важливі хвороби, наприклад пневмонію, яку можуть викликати багато бактерій, таких як Streptococcus і Pseudomonas, іхарчові отруєння, які можуть викликати такі бактерії як ShigellaCampylobacter і Salmonella. Хвороботворні бактерії також викликають такі інфекції як стовбняк, черевний тиф, дифтерит, сифіліс і проказа.



Інфекційні захворювання - це хвороби, причинами яких є мікроорганізми: бактерії, віруси, гриби, паразити або їх токсини.

  • Інфекційні захворювання - це хвороби, причинами яких є мікроорганізми: бактерії, віруси, гриби, паразити або їх токсини.

  • Сприйнятливість до інфекційних захворювань залежить від безлічі факторів: від віку, перенесених і супутніх захворювань, харчування, вакцинації. Вона змінюється під час вагітності і, можливо, залежить від емоційного стану. Всі ці фактори впливають на імунітет - здатність людини протистояти інфекціям. Інфекційний процес являє собою взаємодію макро-і мікроорганізму. При нормальному імунітеті проникненню збудника перешкоджає цілий ряд захисних бар’єрів; при зниженні сили хоча б одного з них сприйнятливість людини до інфекцій збільшується.



Профілактика інфекцій, також важлива, як і боротьба з ними. Адже навіть просто вимиті вчасно руки після відвідин убиральні або по приходу з вулиці, можуть врятувати вас від ряду кишково-інфекційних захворювань. Наприклад, того ж черевного тифу. Звичайно, можна скористатися дезінфікуючими засобами для “поверхонь ризику”. Але в будь-якому випадку, це не дає стовідсоткової гарантії на досить тривалий термін. Варто звернути увагу і на той факт, що джерелом інфекцій може бути що завгодно, від перил на сходах і кнопок у ліфті, до настільки шанованих нами грошових банкнот, які пройшли через безліч рук. Щоб звичайні овочі не стали джерелом небезпечних мікробів або навіть гельмінтів, їх слід особливо ретельно вимивати. У деяких випадках, навіть слабким розчином марганцівки.

  • Профілактика інфекцій, також важлива, як і боротьба з ними. Адже навіть просто вимиті вчасно руки після відвідин убиральні або по приходу з вулиці, можуть врятувати вас від ряду кишково-інфекційних захворювань. Наприклад, того ж черевного тифу. Звичайно, можна скористатися дезінфікуючими засобами для “поверхонь ризику”. Але в будь-якому випадку, це не дає стовідсоткової гарантії на досить тривалий термін. Варто звернути увагу і на той факт, що джерелом інфекцій може бути що завгодно, від перил на сходах і кнопок у ліфті, до настільки шанованих нами грошових банкнот, які пройшли через безліч рук. Щоб звичайні овочі не стали джерелом небезпечних мікробів або навіть гельмінтів, їх слід особливо ретельно вимивати. У деяких випадках, навіть слабким розчином марганцівки.

  • Крім того, профілактика інфекцій може виражатися і в боротьбі з такими небезпечними носіями інфекційних захворювань як гризуни і таргани. Для чого сучасна промисловість випускає досить багато як ефективних, так і не дуже, коштів. Носіями інфекцій можуть стати і ненависні кліщі і комарі. Причому це може бути як енцефаліт і малярія, так і СНІД, який переноситься комарами разом з кров’ю його носія. Для того, щоб позбавитися від кліщів, широко застосовуються наносяться на шкіру спеціальні мазі та гелі. А для того, щоб позбавитися від комарів, можна скористатися широко поширеними фумігатора і навіть більш прогресивними акустичними відлякувачами.



Грип та інші гострі респіраторні інфекції–антропонозні захворювання переважно вірусної етіології з аерозольним механізмом передачі. Найбільш значущими є грип, парагрип, RS-віруси та аденовірусна інфекція.

  • Грип та інші гострі респіраторні інфекції–антропонозні захворювання переважно вірусної етіології з аерозольним механізмом передачі. Найбільш значущими є грип, парагрип, RS-віруси та аденовірусна інфекція.

  • Гострі респіраторні інфекції в осіб з ослабленою імунорезистентністю часто ускладнюються розвитком пневмоній.

  • Для створення специфічної несприйнятливості грипу застосовуються інактивовані грипозні вакцини.

  • З появою захворювань на грип та інші ГРІ проводяться протиепідемічні заходи, що включають: активне виявлення в хворих, їх ізоляцію та госпіталізацію (за клінічними показаннями); заборону або обмеження масових заходів до ліквідації осередка; розгортання додаткових приміщень під ізолятор; проведення поточної і заключної дезінфекції в ізоляторі, посилення профілактичної дезінфекції в житлових і службових приміщеннях і на об’єктах харчування; проведення екстреної профілактики (ремантадин, інтерферони тощо).

  •  



Черевний тиф і паратифи– бактеріальні антропонози з фекально-оральним механізмом передачі інфекції. Інкубаційний період при черевному тифі продовжується від 6 до 25 діб (у середньому близько 2тижнів), при паратифах – від 3 діб до 2 тижнів (у середньому 6–7 діб). Джерелом черевного тифу є тільки людина. Джерелом паратифів можуть бути домашні тварини, птахи і гризуни. Близько 5 % осіб, що перехворіли черевним тифом, і 7–9 % – паратифами, залишаються хронічними реконвалесцентними носіями і створюють основний резервуар інфекції. Провідне значення в поширенні тифо-паратифозних захворювань має водний шлях передачі збудника. Роль харчового шляху передачі (через салати, молочні та інші продукти) збудників черевного тифу і паратифів зростає за наявності джерел інфекції серед працівників харчування.

  • Черевний тиф і паратифи– бактеріальні антропонози з фекально-оральним механізмом передачі інфекції. Інкубаційний період при черевному тифі продовжується від 6 до 25 діб (у середньому близько 2тижнів), при паратифах – від 3 діб до 2 тижнів (у середньому 6–7 діб). Джерелом черевного тифу є тільки людина. Джерелом паратифів можуть бути домашні тварини, птахи і гризуни. Близько 5 % осіб, що перехворіли черевним тифом, і 7–9 % – паратифами, залишаються хронічними реконвалесцентними носіями і створюють основний резервуар інфекції. Провідне значення в поширенні тифо-паратифозних захворювань має водний шлях передачі збудника. Роль харчового шляху передачі (через салати, молочні та інші продукти) збудників черевного тифу і паратифів зростає за наявності джерел інфекції серед працівників харчування.

  • Профілактика черевного тифу і паратифів ґрунтується на проведенні загальних для кишкових інфекцій санітарних, дезінфекційних і дезінсекційних заходів, спрямованих на попередження водного та харчового шляхів передачі інфекції.

  • Для попередження водного фактору передачі інфекції особлива увага приділяється контролю забезпечення людей доброякісною водою для пиття і господарсько-побутових потреб. Не рідше одного разу на місяць здійснюється лабораторний контроль якості води на її відповідність держстандарту.

  • Запобігання харчового шляху передачі досягається проведенням медичного контролю за станом здоров’я працівників харчування і підтримкою в належному санітарному стані об’єктів харчування, дотриманням санітарних норм і правил під час доставки, збереження харчових продуктів і технології приготування їжі, проведенням профілактичної дезінфекції і протимушиних заходів.

  • Усі особи, які перехворіли на черевний тиф і паратифи, беруться на облік і за ними встановлюється диспансерний нагляд.

  • З появою хворого проводяться протиепідемічні заходи: раннє активне виявлення хворих, їх ізоляція та госпіталізація; лабораторне обстеження працівників харчування, водопостачання та осіб, що підпали під ризик зараження; поточна і заключна дезінфекція; вакцинація (ревакцинація) проти черевного тифу; екстрена профілактика сухим полівалентним черевнотифозним бактеріофагом по 2таблетки на прийом через кожні 3 дні 3–4 рази.

  •  



Чума–трансмісивний природноосередковий зооноз бактеріальної природи, що відноситься до групи особливо небезпечних карантинних інфекційних захворювань. Збудник чуми належить до І групи патогенності. Резервуаром збудника в природі є багато видів диких гризунів, специфічними переносниками – різні види бліх. Можливість зараження різко зростає під час розвитку епізоотії чуми серед синантропних гризунів. Механізм передачі збудника трансмісивний, який реалізовується через укуси бліх, що інфікувалися на гризунах, або людині. Можливий контактний механізм – який реалізовується під час зняття шкурок з хворих гризунів, зайців тощо, або під час розробки туш хворих тварин. Спостерігається також повітряно-крапельний механізм передачі, який реалізовується в разі, коли джерелом збудника є людина, хвора на легеневу форму чуми, або в разі аварії під час роботи з культурою збудника в лабораторних умовах. Зараження від хворих бубонною і септичною формою чуми може відбутися тільки трансмісивним шляхом через укуси людської або щурячої блохи. Отже вхідними воротами для збудника можуть бути шкіра, слизові оболонки, верхні дихальні шляхи, травний канал. Інкубаційний період – від декількох годин (при легеневій формі) до 6 діб (у щеплених – до 9 діб).

  • Чума–трансмісивний природноосередковий зооноз бактеріальної природи, що відноситься до групи особливо небезпечних карантинних інфекційних захворювань. Збудник чуми належить до І групи патогенності. Резервуаром збудника в природі є багато видів диких гризунів, специфічними переносниками – різні види бліх. Можливість зараження різко зростає під час розвитку епізоотії чуми серед синантропних гризунів. Механізм передачі збудника трансмісивний, який реалізовується через укуси бліх, що інфікувалися на гризунах, або людині. Можливий контактний механізм – який реалізовується під час зняття шкурок з хворих гризунів, зайців тощо, або під час розробки туш хворих тварин. Спостерігається також повітряно-крапельний механізм передачі, який реалізовується в разі, коли джерелом збудника є людина, хвора на легеневу форму чуми, або в разі аварії під час роботи з культурою збудника в лабораторних умовах. Зараження від хворих бубонною і септичною формою чуми може відбутися тільки трансмісивним шляхом через укуси людської або щурячої блохи. Отже вхідними воротами для збудника можуть бути шкіра, слизові оболонки, верхні дихальні шляхи, травний канал. Інкубаційний період – від декількох годин (при легеневій формі) до 6 діб (у щеплених – до 9 діб).

  • Профілактичні й протиепідемічні заходи здійснюються відповідно до заздалегідь розробленого комплексного плану з попередження заносу та розповсюдження особливо небезпечних інфекцій, що уточнюється з урахуванням конкретної епідемічної обстановки.

  • Профілактичні заходи спрямовані на попередження заносу збудника інфекції, скорочення епізоотологічної активності природних осередків чуми та попередження захворювань людей у цих осередках. Основним напрямком у роботі з попередження занесення чуми є проведення санітарно-епізоотичної і санітарно-епідеміологічної розвідки та спостереження. Комплекс заходів, спрямованих на скорочення епізоотичної активності природних осередків чуми, здійснюється спеціалізованими підрозділами санітарно-епідеміологічної служби та включає нагляд за чисельністю популяції гризунів на території природного осередку та наявністю епізоотій у них, а також регуляцію чисельності гризунів на їх території, боротьбу з синантропними гризунами та їх ектопаразитами.

  • Протиепідемічні заходи проводять у разі підозри або підтвердження діагнозу чуми–хворого негайно ізолюють.







Ієрсиніози (кишковий ієрсиніоз, псевдотуберкульоз) –природноосередкові та антропургічні зоонози бактеріальної природи. Збудники відносяться до родини ентеробактерій роду Yersinia.

  • Ієрсиніози (кишковий ієрсиніоз, псевдотуберкульоз) –природноосередкові та антропургічні зоонози бактеріальної природи. Збудники відносяться до родини ентеробактерій роду Yersinia.

  • Псевдотуберкульоз відноситься до групи особливо небезпечних інфекційних захворювань, кишковий ієрсиніоз–до групи небезпечних інфекційних захворювань.

  • Резервуаром та джерелом збудників у природі є дикі і синантропні гризуни, сільськогосподарські та домашні тварини, птахи. Збудники добре зберігаються в ґрунті, у воді та овочах, на яких за сприятливих умов відбувається і накопичення збудника. В антропургічних осередках інфіковані гризуни є головними поширювачами збудників. Механізм передачі збудника–фекально-оральний. Збудник проникає в організм людини переважно із забрудненими (овочі, цукор тощо) або інфікованими (молоко, м’ясо від хворих тварин) продуктами, водою. Основне епідеміологічне значення мають овочі, які тривалий час зберігаються у сховищах, мають ознаки псування (гниль, порушення цілосності тощо) та страви з них, що не підлягають термічній обробці безпосередньо перед вживанням (салати з капусти свіжої, ріпчастої цибулі, вінегрети, соління тощо). Можлива передача збудника кишкового ієрсиніозу від людини до людини. Інкубаційний період триває до 18 діб, в середньому – 3-9 діб.

  • Епідемічний процес виявляється у вигляді спорадичої, сезонної й спалахової захворюваності. Сезонні підйоми захворюваності спостерігаються в осінньо-зимово-весняний період і пов’язані з накопиченням збудника на овочах під час зберігання в овочесховищах. Тривалість гострих спалахів ієрсиніозів при одномоментному зараженні звичайно не перевищує 15діб, хронічні епідемії можуть продовжуватись протягом декількох місяців.

  • Основні заходи для профілактики захворювань: контроль за правильним збереженням запасів овочів і суворе дотримання технології їх обробки та приготування з них холодних закусок; проведення дератизаційних заходів на об’єктах продовольчої служби; проведення санітарно-просвітницької роботи; у період з грудня по травень проведення щомісячних досліджень овочів та змивів з об’єктів продовольчої служби на наявність збудників ієрсиніозів.

  • У разі виникнення захворювань проводяться протиепідемічні заходи: повідомлення про хворого, активне виявлення і госпіталізація хворих; тимчасова заборона приготування страв із сирих овочів або вилучення із вживання продуктів, що виявились причиною зараження захворілих осіб; бактеріологічний контроль (овочі та змиви з об’єктів продовольчої служби на наявність ієрсиній, при кишковому ієрсиніозі обстежують працівників їдальні), посилення контролю за умовами збереження та обробки овочів; дезінфекція приміщень їдальні, продовольчих складів і овочесховищ; забезпечення захисту харчових продуктів і води від забруднення екскрементами гризунів та їх знищення.



Гостра дизентерія і подібні до неї інші діарейні захворювання– це антропонози переважно бактеріальної (іноді вірусної) етіології з фекально-оральним механізмом передачі.

  • Гостра дизентерія і подібні до неї інші діарейні захворювання– це антропонози переважно бактеріальної (іноді вірусної) етіології з фекально-оральним механізмом передачі.

  • Джерелами інфекції є хворі і носії збудників. Зараження людини дизентерією, в основному, відбувається водним і харчовим шляхами.

  • Провідне значення в профілактиці дизентерії і подібних до неї діарейних захворювань мають санітарні заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудників інфекції: утримання у належному стані об’єктів харчування, водопостачання і території. Важливе значення має медичний контроль за станом здоров’я працівників харчування і водопостачання, санітарним станом їдалень, дотриманням правил приготування, умовами збереження і термінів реалізації готової їжі.

  • Особи, які перехворіли на гостру дизентерію, підлягають диспансерному нагляду із щомісячним бактеріологічним дослідженням калу.

  • Для попередження водного шляху передачі збудників дизентерії повинен проводитися лабораторний контроль якості питної води на відповідність держстандарту.

  • Велике значення має контроль за організацією збору і видалення сміття з території, рідких і твердих відходів з їдальні та організацією протимушиних заходів (попередження виплоду, знищення мух).

  • Після появи хворого проводяться протиепідемічні заходи: активне виявлення, ізоляція і госпіталізація хворих; бактеріологічне обстеження контактних осіб, працівників харчування, водопостачання; посилення контролю за санітарним станом їдальні, миттям і знезараженням посуду, якістю питної води, підтримкою чистоти на території; поточна і заключна дезінфекція; протимушині заходи; екстрена профілактика бактеріофагом.

  •  




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка