Біотоп – товстий і тонкий кишківник



Дата конвертації15.06.2016
Розмір445 b.



















Біотоп – товстий і тонкий кишківник

  • Біотоп – товстий і тонкий кишківник

  • В воді і грунті живуть до 2-3 міс.

  • При 60ºС гинуть через 30 хв., при

  • 100 ºС – відразу, чутливі до хлорвмісних дезрозчинів

  • 5 % фенол, 3 % хлорамін вбивають їх за кілька хвилин

  • В 1 г випорожнень міститься 2-3 млрд. E. coli



























  • Субдиниці:

    • A: діє на рибосомальному рівні, інгібує синтез білка
    • B: зв’язується з гліколіпідними рецепторами на клітинах






Джерело інфекції – хвора людина

  • Джерело інфекції – хвора людина

  • Шлях передачі – фекально-оральний

  • Сприйнятливість – найчастіше діти перших 2 років життя

  • Умовнопатогенні кишкові палички - люди з ослабленим імунітетом – типові ендогенні інфекції









Матеріал: випорожнення блювотні маси, промивні води, дуоденальний вміст, кров, сеча, гній, змиви з рук, продукти харчування, вода → середовище Ендо → орієнтовна реакція аглютинації з ОК- сироватками → скошений агар → ідентифікація → розгорнута реакція аглютинації

  • Матеріал: випорожнення блювотні маси, промивні води, дуоденальний вміст, кров, сеча, гній, змиви з рук, продукти харчування, вода → середовище Ендо → орієнтовна реакція аглютинації з ОК- сироватками → скошений агар → ідентифікація → розгорнута реакція аглютинації

  • Прискорені методи діагностики – РІФ – результат через 2 год



Етіотропне (антибіотикотерапія)

  • Етіотропне (антибіотикотерапія)

  • Регідратація

  • Детоксикація

  • У відновному періоді – еубіотики

  • Специфічна профілактика - відсутня



  • Нітрофурантоїн

  • Налідіксова кислота

  • Норфлоксацин

  • Ампіцилін

  • Котримоксазол

  • Додатково:

  • Ципрофлоксацин/Цефтриаксон/

  • Ценфуроксим

  • Гентаміцин































Гемокультура, мієлокультура – перші 7 днів і весь гарячковий період

  • Гемокультура, мієлокультура – перші 7 днів і весь гарячковий період

  • білікультура з 2 тижня хвороби

  • уринокультура, копрокультура з 3 тижня захворювання

  • з 8-10 дня – реакція Відаля

  • носійство - уринокультура, копрокультура









Поряд із гнійно-септичними та опортуністичними інфекціями часто причиною внутрішньолікарняних захворювань є збудниками запальних процесів різних тканин і органів та гастроентероколітів представники таких родів:

  • Поряд із гнійно-септичними та опортуністичними інфекціями часто причиною внутрішньолікарняних захворювань є збудниками запальних процесів різних тканин і органів та гастроентероколітів представники таких родів:

  • Edwardsiella,

  • Citrobacter,

  • Enterobacter,

  • Hafnia,

  • Serratia,

  • Proteus,

  • Providencia











Лактозонегативні та гемолітичні

  • Лактозонегативні та гемолітичні

  • E. coli (49 – 45,3 %)

  • Citrobacter spp. – 5 (4,6 %),

  • Enterobacter spp. – 18 (16,7 %),

  • Hafnia spp. – 7 (6,5 %),

  • Klebsiella spp. - 5 (4,6 %),

  • Proteus spp. - 7 (6,5 %),

  • Providencia spp. – 6 (5,6 %),

  • Serratia spp. – 11 (10,2 %)



Бактерії отримали назву на честь японського бактеріолога Кийосі Шига, котрий вперше описав збудника бактеріальної дизентерії (шигельозу).

  • Бактерії отримали назву на честь японського бактеріолога Кийосі Шига, котрий вперше описав збудника бактеріальної дизентерії (шигельозу).

  • Рід утворюють прямі нерухомі палички, хеморганотрофи, оксидазонегативні, каталазопозитивні. Оптимальна tْ для культивування складає 37 ْ С.





















Найважливішою здатністю шигел, що обумовлює їх патогенність – здатність проникати в епітелій слизової оболонки товстої кишки і розмножуватися в ньому. Також вона обумовлена факторами адгезії, інвазії, і стійкістю до дії захисних механізмів, а також здатністю до токсиноутворення. Гени, що кодують комплекс вірулентності розташовані у хромосомі і плазмідах.

  • Найважливішою здатністю шигел, що обумовлює їх патогенність – здатність проникати в епітелій слизової оболонки товстої кишки і розмножуватися в ньому. Також вона обумовлена факторами адгезії, інвазії, і стійкістю до дії захисних механізмів, а також здатністю до токсиноутворення. Гени, що кодують комплекс вірулентності розташовані у хромосомі і плазмідах.

















Метою дослідження є визначення біохімічних ознак і антигенної структури збудника.

  • Метою дослідження є визначення біохімічних ознак і антигенної структури збудника.

  • Сіють матеріал на середовище Ендо і Плоскірєва або на рідкі живильні середовища накопичення. Після виділення чистих культур визначають їх видову належність.

  • Визначення антигенної структури проводять за здатністю моно- і полівалентних антисироваток аглютинувати бактерії.

  • Для виявлення Аг шигел в крові, сечі і випорожненнях використовують ІФА, реакцію коаглютинації, ПЛР.



Бактеріологічне дослідження по можливості потрібно починати до початку етіотропної терапії, забір проводять натщесерце;

  • Бактеріологічне дослідження по можливості потрібно починати до початку етіотропної терапії, забір проводять натщесерце;

  • Посуд для матеріалу ошпарюють кип′ятком і ні в якому разі не обробляють дезрозчинами;

  • Досліджуваний матеріал швидко висівають на середовище збагачення та паралельно на селективний агар.







  • Холера - гостра, карантинна, особливо небезпечна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі, характеризується рясним поносом, блюванням, сильною інтоксикацією та зневодненням організму.  

  •  Холерний вібріон вперше описав італійський вчений Ф. Пачіні в 1854 р., детально вивчив його властивості і виділив у чистій культурі Р. Кох у 1883 р., Ф. Готшліх у 1906 р. виділив з кишечника прочанина вібріон Ель-Тор, який відрізняється від холерного гемолітичними властивостями й також спричиняє холеру.





V. cholerae, V. eltor мають форму зігнутих (нагадують кому) або прямих поліморфних паличок довжиною 1,5-3 мкм, шириною 0,3-0,6 мкм, спор і капсул не утворюють, мають один, полярно розташований джгутик (монотрих), завдяки якому дуже активно рухаються. У мазках з чистих культур розташовуються поодинці, а в свіжих препаратах із фекалій хворого мають вигляд табунців рибок.

  • V. cholerae, V. eltor мають форму зігнутих (нагадують кому) або прямих поліморфних паличок довжиною 1,5-3 мкм, шириною 0,3-0,6 мкм, спор і капсул не утворюють, мають один, полярно розташований джгутик (монотрих), завдяки якому дуже активно рухаються. У мазках з чистих культур розташовуються поодинці, а в свіжих препаратах із фекалій хворого мають вигляд табунців рибок.











Холерні вібріони - факультативні анаероби, легко культивуються в аеробних умовах при 37 °С. До живильних середовищ невибагливі, але вимагають лужної реакції (рН 8,5-9,5). Дуже добре й швидко ростуть у 1 % лужній пептонній воді (ПВ), випереджаючи ріст інших бактерій. Вже через 5-6 год на її поверхні виникає ніжна плівка блакитного кольору. На лужному МПА через 10-12 год утворюють середніх розмірів гладенькі круглі прозорі колонії з блакитним відтінком і чітко окресленим краєм.

  • Холерні вібріони - факультативні анаероби, легко культивуються в аеробних умовах при 37 °С. До живильних середовищ невибагливі, але вимагають лужної реакції (рН 8,5-9,5). Дуже добре й швидко ростуть у 1 % лужній пептонній воді (ПВ), випереджаючи ріст інших бактерій. Вже через 5-6 год на її поверхні виникає ніжна плівка блакитного кольору. На лужному МПА через 10-12 год утворюють середніх розмірів гладенькі круглі прозорі колонії з блакитним відтінком і чітко окресленим краєм.











Холерні вібріони мають термостабільні специфічні О-антигени і термолабільні джгутикові Н-антигени. За О-антигеном всі вібріони поділені на багато серогруп О1, О2, О3... О160.

  • Холерні вібріони мають термостабільні специфічні О-антигени і термолабільні джгутикові Н-антигени. За О-антигеном всі вібріони поділені на багато серогруп О1, О2, О3... О160.

  • Холерний вібріон належить до 01 серогрупи. У свою чергу 01-антиген складається з окремих антигенних фракцій А, В, С. Різні комбінації їх властиві трьом сероварам: Oгава (АВ), Інаба (АС) і Гікошима (АВС). Усі три серовари аглютинуються 01 сироваткою. V. eltor належить до серогрупи О1. Крім того, є ще серогрупи RO та О139.





Холерні вібріони виділяють два типи токсинів: 1) білковий екзотоксин (холероген), який діє на ентероцити тонкого кишечника, спричиняючи ентерит з водянистими випорожненнями і зневоднення організму; 2) ендотоксин - ліпополісахаридний комплекс, який звільняється тільки при руйнуванні вібріонів, він також бере участь у механізмі розвитку хвороби.

  • Холерні вібріони виділяють два типи токсинів: 1) білковий екзотоксин (холероген), який діє на ентероцити тонкого кишечника, спричиняючи ентерит з водянистими випорожненнями і зневоднення організму; 2) ендотоксин - ліпополісахаридний комплекс, який звільняється тільки при руйнуванні вібріонів, він також бере участь у механізмі розвитку хвороби.

  • Токсигенні штами О1, О139 мають ген холерного токсину (vct+) і викликають холеру, схильну до широкого епідемічного розповсюдження.












База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка