"Черти і рези" були в ужитку й у східнослов'янських племен на Русі. Такі знаки присутні серед досить численних археологічних знахідок



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.



Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу. Вона виникає тоді, коли в результаті соціально-економічного і культурного розвитку суспільства в ній з'являється потреба.

  • Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу. Вона виникає тоді, коли в результаті соціально-економічного і культурного розвитку суспільства в ній з'являється потреба.



Спочатку, коли слов'яни були язичниками, вони не мали книжок, а для ворожіння і лічби користувались "чертами і резами" (рисками і зарубками). Це були найпростіші календарні чи родові знаки, знаки власності тощо

  • Спочатку, коли слов'яни були язичниками, вони не мали книжок, а для ворожіння і лічби користувались "чертами і резами" (рисками і зарубками). Це були найпростіші календарні чи родові знаки, знаки власності тощо

  • "Черти і рези" були в ужитку й у східнослов'янських племен на Русі. Такі знаки присутні серед досить численних археологічних знахідок.







Проникнення християнства на Русь у ІХ ст., зростаючі торгові та дипломатичні відносини потребували створення у східних слов'ян письма. Складні філософські догмати християнського вчення не могли бути передані за допомогою "черт і резів".

  • Проникнення християнства на Русь у ІХ ст., зростаючі торгові та дипломатичні відносини потребували створення у східних слов'ян письма. Складні філософські догмати християнського вчення не могли бути передані за допомогою "черт і резів".

  • Тому висунуто гіпотези про існування докирилівського письма ("без впорядкування"). За цими гіпотезами, слов'яни були змушені користуватись грецькими літерами для передачі своїх звуків, які передавали їх лише приблизно, що призвело до перших спроб доповнення грецької абетки спеціальними знаками для досконалішої передачі особливостей слов'янської фонетики.



На доказ існування наводяться повідомлення перського історика кінця XII ст. Фахр еддіна Мерверудді про абетку русів (19 грецьких і три слов'янські літери: Б, ДЖ, Ш) та абетка ХІ ст. на стіні Софійського собору, що складається з 27 літер (23 грецькі літери та слов'янські: Б, Ж, Ш, Щ)

  • На доказ існування наводяться повідомлення перського історика кінця XII ст. Фахр еддіна Мерверудді про абетку русів (19 грецьких і три слов'янські літери: Б, ДЖ, Ш) та абетка ХІ ст. на стіні Софійського собору, що складається з 27 літер (23 грецькі літери та слов'янські: Б, Ж, Ш, Щ)

  • Повідомлення "Житія Кирила« розповідає, що Костянтин Філософ (Кирило) під час подорожі до Хозарії у 860 р. бачив у Корсуні (Херсоні) Євангеліє та Псалтир, написані "роусьскыми письмены". За два тижні перебування в Херсоні він за допомогою людини, яка володіла "руською бесідою", почав читати, перекладати й розмовляти цією мовою.



Про наявність писемності на Русі задовго до офіційного хрещення держави свідчать договори з греками 911 і 944, 970 рр., Олега, Ігоря та Святослава, які є найважливішим джерелом писемності язичницьких часів. Сам факт існування договорів, зміст текстів яких зберігся в "Повісті минулих літ.

  • Про наявність писемності на Русі задовго до офіційного хрещення держави свідчать договори з греками 911 і 944, 970 рр., Олега, Ігоря та Святослава, які є найважливішим джерелом писемності язичницьких часів. Сам факт існування договорів, зміст текстів яких зберігся в "Повісті минулих літ.



Подібні документи, за традицією візантійської дипломатії, писалися в двох примірниках: грецькою мовою та мовою того народу, з яким укладався мир, тобто в нашому випадку слов'янською.

  • Подібні документи, за традицією візантійської дипломатії, писалися в двох примірниках: грецькою мовою та мовою того народу, з яким укладався мир, тобто в нашому випадку слов'янською.

  • Дослідник мови договорів С. П. Обнорський дійшов висновку, що договір 944 р. перекладено болгарином, отже, враховуючи, що в цей час у Болгарії вже існувала розвинута кирилиця, договір, імовірно, був написаний саме нею.

  • У договорі багато свідчень про писемність. Так, йдеться про те, що посли та купці, які прямували до Візантії, повинні були вже мати не золоті та срібні печатки, як раніше, а писані грамоти від київського князя.

  • Згадується й звичай писати грамоти-заповіти для тих, хто йде на військову службу. Частина послів Ігоря, як видно з договору, були християнами, які клялися дотримуватися умов договору не перед Перуном, а у церкві св. Іллі на Подолі у Києві.



Засвідчують досить жваве дипломатичне листування між Руссю та Візантією.

  • Засвідчують досить жваве дипломатичне листування між Руссю та Візантією.

  • Доповнюють вони й відомості про християнство у Києві, зокрема існування, крім згаданих вище церков, ще й соборного храму Іллі на Подолі. А це в свою чергу свідчить, що в середині X ст. у Києві добре знали не тільки князівські грамоти, а й богослужбові книги, оскільки для річної соборної служби необхідно було їх мати 26, а для парафіяльних церков — 8. Що це були за книги і якою мовою вони були писані — невідомо. Однак, найімовірніше, це була старослов'янська або грецька мова.



Таким чином, археологічні й історичні дані, а також логічний хід міркувань загально-лінгвістичного й соціологічного плану свідчать на користь припущення, що писемність на Русі виникла задовго до офіційного прийняття християнства як необхідний етап внутрішнього розвитку східнослов’янських племен у період їх консолідації й переходу до державного життя.

  • Таким чином, археологічні й історичні дані, а також логічний хід міркувань загально-лінгвістичного й соціологічного плану свідчать на користь припущення, що писемність на Русі виникла задовго до офіційного прийняття християнства як необхідний етап внутрішнього розвитку східнослов’янських племен у період їх консолідації й переходу до державного життя.



Недовговічністю найдавніших матеріалів для письма. Пергамен з’явився значно пізніше, а спочатку писали, очевидно, на корі (бересті), на дереві, можливо, на воскових пластинках тощо.

  • Недовговічністю найдавніших матеріалів для письма. Пергамен з’явився значно пізніше, а спочатку писали, очевидно, на корі (бересті), на дереві, можливо, на воскових пластинках тощо.

  • Негативним ставленням християнської церкви до всього язичницького і дохристиянського взагалі. Після офіційного введення християнства у ході запеклої боротьби з язичництвом до поганських реалій могли бути віднесені разом з ідолами та іншими язичницькими символами й ранні писемні документи, потрібні відомості з яких, очевидно, були використані, а оригінали знищені (проблема збереження пам’яток для майбутніх поколінь тоді, звичайно, ще не виникала).

  • Золотоординськоа навала, в ході якої люто нищилось усе, що піддавалося руйнуванню.



Як відомо, з кінця X ст. християнство на Русі стало обов’язковою, примусово введеною релігією, що викликало серед широких верств язичницького (особливо сільського) населення шалений опір.

  • Як відомо, з кінця X ст. християнство на Русі стало обов’язковою, примусово введеною релігією, що викликало серед широких верств язичницького (особливо сільського) населення шалений опір.

  • Зона християнізації фактично обмежилася лише містами, де християнська віра прищеплювалася також з великими труднощами. Навіть панівні верстви населення, в інтересах яких було введено нову віру, довго не могли відвикнути від язичницьких імен, звичаїв і обрядів. Ще й у середині XII ст. на Русі будували храми з хрестильнями (для дорослих язичників), а в селах аж до XIII ст. насипали язичницькі кургани. Давньоруські селяни стали християнізуватися лише після золотоординської навали.



За таких умов писемність, якби вона справді була принесена разом з християнством і насаджувалась на непідготовлений грунт, сприймалася б як складовий компонент нової релігії й зустріла б такий самий опір, як і саме християнство (як пізніший культурний аналог можна навести опір книгодрукуванню в XVI ст. там, де для нього ще не визріли відповідні соціально-культурні передумови). Проте на Русі писемність ніколи не асоціювалася з християнством. До неї прагнули найширші верстви населення.

  • За таких умов писемність, якби вона справді була принесена разом з християнством і насаджувалась на непідготовлений грунт, сприймалася б як складовий компонент нової релігії й зустріла б такий самий опір, як і саме християнство (як пізніший культурний аналог можна навести опір книгодрукуванню в XVI ст. там, де для нього ще не визріли відповідні соціально-культурні передумови). Проте на Русі писемність ніколи не асоціювалася з християнством. До неї прагнули найширші верстви населення.



Християнство принесло на Русь не писемність взагалі, використання якої на цей час мало вже значну традицію, а лише удосконалену, і пристосовану до слов’янської мови систему письма.

  • Християнство принесло на Русь не писемність взагалі, використання якої на цей час мало вже значну традицію, а лише удосконалену, і пристосовану до слов’янської мови систему письма.



Численні написи (графіті) на стінах Софійських соборів у Києві й Новгороді, новгородські берестяні грамоти, написи й клейма на будівельних плитах, цеглі, зброї, пряслицях та на інших предметах XI ст. і т. п. свідчать про те, що в X— XI ст. писемність набула значного поширення, зокрема і в побуті різних верств населення, навіть простолюдинів.

  • Численні написи (графіті) на стінах Софійських соборів у Києві й Новгороді, новгородські берестяні грамоти, написи й клейма на будівельних плитах, цеглі, зброї, пряслицях та на інших предметах XI ст. і т. п. свідчать про те, що в X— XI ст. писемність набула значного поширення, зокрема і в побуті різних верств населення, навіть простолюдинів.

  • Отже, писемність в Київській Русі мала існувати до того вже кілька століть. На це ж указує й висока майстерність давньоруських книжників XI ст. в оформленні рукописних книг (Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава 1073 р. та ін.)












База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка