Д м. н., професор Кондратюк В. А



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.


  • Автор:

  • д.м.н., професор

  • Кондратюк В.А.




























екологія людини (антропоекологія),

  • вивчає місце людини в екосистемі, взаємовплив людини й екосистем, які виникають внаслідок цього впливу, а також в об’єднанні зусиль багатьох дисциплін та наукових напрямів.



Предмет екології людини

  • Предметом екології людини є вивчення біотичної взаємодії людини на організмовому та популяційному рівні з навколишнім середовищем із метою забезпечення високого рівня здоров’я населення.

  • Об’єктом вивчення екології людини вважають систему «людина – навколишнє середовище», в якій людина виступає як на організмовому, так і на популяційному рівнях, а поняття «навколишнє середовище» охвачує природне, техногенне і соціокультурне середовище.



Головним завданням екології людини є

  • прогнозування можливих змін у рівня здоров’я людини (популяції) під впливом навколишнього середовища і в розробці науково-обгрунтованих нормативів корекції у відповідних компонентах систем життєзабезпечення із врахуванням прогнозів та аналізу антропоекологічного напруження.



Навколишнє природне середовище – сукупність природних та змінених природних умов проживання людини і виробничої діяльності суспільства.



Фактор навколишнього середовища

  • –будь-який фізичний, хімічний, біологічний чи психоемоційний компонент навколишнього середовища, природного чи антропогенного походження, здатний впливати на здоров’я людини як безпосередній чинник.

  • будь-який фізичний, хімічний, біологічний чи психоемоційний компонент середовища проживання людини, в тому числі природного, виробничого, побутового та іншого, здатний за певних умов прямо чи опосередковано шкідливо впливати на здоров'я людини;

  • фактор риску, тобто будь-який зовнішній чи внутрішній вплив на організм людини, що з достатньо високою вірогідністю може підвищити ймовірність захворювання або подальшого його розвитку, не будучи безпосереднім чинником.



Фактори середовища

  • Фактори суспільного середовища – це соціальні (включаючи політичні), економічні та культурні фактори: демографія, економіка, освіта, суспільний устрій, культура, професійні та побутові стреси, тип медичної допомоги, відпочинку, спосіб життя тощо.

  • Фактори фізичного та суспільного середовища крім прямого впливу на здоров’я людини можуть спричиняти істотні екологічні, економічні та естетичні наслідки.



ВИДИ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ НА ОРГАНIЗМ

  • Деякі фактори впливають постійно, інші – періодично, але практично ніколи ні один із них не діє ізольовано.

  • Розрізняють різні види їхнього впливу.

  • Комбінована дія – це сумарний вплив декількох факторів однієї природи, наприклад, декількох хімічних сполук або декількох фізичних факторів.

  • Поєднана дія – це сумарний вплив одночасно двох або більше факторів різної природи, наприклад, хімічних та фізичних факторів.

  • Комплексна дія – це така дія, при якій одна і та ж речовина надходить в організм людини з різних середовищ біосфери; або це одночасна дія хімічної речовини, яка надходить в організм кількома шляхами (перорально, респіраторно, через шкіру).



Спільна дія факторів на організм (комбінована, поєднана)

  • Проста сумація їх впливу (адитивна дія);

  • підсилення впливу, який перевищує суму впливу діючих факторів (синергічна дія);

  • ослаблення впливу одного фактора іншим (антагоністична дія).

  • Деякі хімічні речовини можуть посилювати перебіг захворювання або змінювати імунобіологічну резистентність організму (паратоксична дія)

  • Спричиняют розвиток патологічних процесів після того, як уже закінчилося отруєння (метатоксична дія).



Природні, або есенціальні фактори

  • складають природний фон біосфери, який забезпечує відносну постійність її складу і кругообігу речовин у природі і є основою функціонування живої матерії.

  • більшсть антропогенних, або неесенціальних факторів факторів, (в залежності від величини їх впливу на організм людини) є небажані або небезпечні. Відмінність реакції організму на вплив їх можна прослідкувати з допомогою аналізу залежності «доза-ефект» на прикладі металів, відображає характер впливу антропогенних факторів і природних факторів.



зона оптимуму

  • Основною відмінністю між реакціями організму на вплив природних факторів є наявність зони оптимуму (0,1–1,0) у межах якої зміни в організмі не виходять за межі фізіологічних коливань функцій і характеризуються як нормальні.

  • Зменшення дози впливу (0,1–0,01) або її збільшення (1,0–10,0) викликає несприятливі зміни, які при достатній тривалості впливу, можуть перейти в патологічні.



Реакції-відповіді організму на вплив факторів навколишнього середовища залежать

  • від патогенності,

  • зміни інтенсивності або потужності,

  • швидкості наростання цієї потужності,

  • тривалості впливу, резистентності організму, яка, у свою чергу, залежить від спадковості, віку, статі, фізіологічного стану та ін.

  • Виникнення всіх можливих реакцій організму в залежності від дози і диференціюють їх таким чином:

  • 1) смертність;

  • 2) захворюваність;

  • 3) фізіологічні й біохімічні ознаки хвороби;

  • 4) зміни в організмі невідомої етіології;

  • 5) нагромадження забруднюючої речовини в органах і тканинах.



в адаптаційному синдромі виділяються три фази:

  • Перша – фаза тривоги («аварійна фаза»

  • за З. І. Барбашовою) – містить у собі заклик до мобілізації захисних сил організму у відповідь на зовнішній вплив.

  • Друга фаза – фаза резистентності (або «стабільності функцій» за Н. А. Агаджаняном) – характеризується досягненням певної динамічної стійкості у співвідношенні організм-навколишнє середовище і стабілізації основних функціональних систем. У цій фазі відмічається підвищення стійкості не тільки до діючого фактора, але і до інших несприятливих впливів (так звана перехресна резистентність). Саме ця обставина дає можливість використовувати різноманітні методи і прийоми для підвищення резервних можливостей організму.

  • Третя фаза – фаза виснаження; наявність її необов’язкова і виникає вона тоді, коли організм не в стані повністю компенсувати порушення, які виникли при тривалому впливі екстремального фактора.



Як реакції пристосування в людини відбуваються ритмічні зміни біологічних процесів, так звані біоритми:: циркадні (добові), циркасептанні (місячні) і цирканні (річні, сезонні).



Офіційне визначення здоров’я Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я (ВООЗ)

  • яке міститься у преамбулі її Статуту: «Здоров’я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів».



В екології людини використовуються такі визначення здоров’я

  • здоров’я індивіда – це динамічний стан (процес) збереження й розвитку його психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості активного життя i максимальному збереженнi функцiональних резервiв;

  • здоров’я популяції – процес соціально–історичного розвитку біологічної і психосоціальної життєздатності населення, яке проживає на певній території, в ряді поколінь, підвищення його працездатності й продуктивності колективної праці, росту екологічного домінування, удосконалення виду Homo sapiens.



Показники груп «популяційного здоров’я» здоров’я населення за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я

  • медичні (захворюваність, смертність загальна й дитяча, фізичний розвиток, інвалідність);

  • соціального благополуччя (демографічна ситуація, санітарно-гігієнічні показники навколишнього середовища, спосіб життя, рівень медичної допомоги, соціально-гігієнічні показники);

  • психічного благополуччя (захворюваність психічними хворобами, частота невротичних станів і психопатій, психологічний клімат).



Критерії, що формують здоров”я

  • а) процент валового національного продукту, які виділяються на потреби охорони здоров’я;

  • б) доступність первинної медико-санітарної допомоги;

  • в) охоплення населення безпечним водопостачанням;

  • г) процент осіб, імунізованих проти шести особливо поширених серед населення країн, що розвиваються, інфекційних захворювань (дифтерії, коклюшу, стовбняка, кору, поліомієліту й туберкульозу);

  • д) ступінь обслуговування жінок кваліфікованим персоналом у період вагітності та при пологах;

  • е) процент дітей, які народились з низькою масою тіла (менше 2500 г);

  • ж) середня тривалість прийдешнього життя;

  • з) рівень грамотності серед населення.



Фактори довкілля, що впливають на здоров”я

  • Штучне міське глибоко деградоване середовище,

  • фактори якого можуть спричиняти комплексний вплив на здоров’я населення: забрудненість атмосфери, гідросфери, літосфери;

  • комплексний вплив деградованого міського середовища - вуличний транспортний шум, міський травматизм, забруднення повітря транспортом,

  • інші стрес-фактори (прискорений ритм життя, скупченість населення, незадовільні житлові умови, соціальні умови тощо).



Здійснення своєї мети гігієна досягає через природні і соціальні чинники. Для цього гігієнічна наука ставить перед собою і вирішує ряд завдань:

  • Здійснення своєї мети гігієна досягає через природні і соціальні чинники. Для цього гігієнічна наука ставить перед собою і вирішує ряд завдань:

  • 1. Вивчення закономірностей впливу чинників навколишнього середовища і соціальних умов на організм людини (на її здоров’я).

  • 2. Вивчення стану навколишнього середовища з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку як для здоров’я населення, так і для об’єктів навколишнього середовища.

  • 3. Наукове обгрунтування оптимальних і гранично допустимих параметрів чинників навколишнього середовища, на підставі відомостей про їх якісну, кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини.

  • 4. Впровадження гігієнічних нормативів і рекомендацій у практику, перевірці їх ефективності і подальшому вдосконаленні.

  • 5. Науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої та віддаленої перспективи розвитку окремих регіонів чи країни в цілому.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка