Демократія і національний суверенітет. Основні інститути безпосередньої демократії



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.



  • Демократія і національний суверенітет.

  • Основні інститути безпосередньої демократії.

  • Виборче право.

  • Виборча система.

  • Народне представництво і природа представницького мандату.



Виборче право України / За ред. В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук. – К.: Парламентське видавництво, 2003.

  • Виборче право України / За ред. В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук. – К.: Парламентське видавництво, 2003.

  • Грасхоф К. Право на вільні вибори (Додатковий протокол № 1 до Європейської конвенції з прав людини, стаття 3) // Відомості Конституційного Суду України. – 2001. - № 2. – С. 60-61.

  • Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. – К.: ІДП НАН, 2001.

  • Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдум в Україні: історія та сучасність: Монографія. – К.: ІДП НАН, 2000.

  • Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія. Дослідження структур, мотивів і результатів. – К.: АртЕк, 2001.



Закон України “Про вибори народних депутатів України”

  • Закон України “Про вибори народних депутатів України”

  • Закон України “Про вибори Президента України”

  • Закон України “Про вибори сільських, селищних, міських голів і місцевих рад”

  • Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” // ВВР України. – 1991. - № 33. – Ст. 443.

  • Закон України “Про політичні партії” // Урядовий кур’єр. – 2001, 28 квітня.

  • Закон України “Про Центральну виборчу комісію України” // Урядовий кур’єр. – 1998. - № 5-6.



Дискусія між прибічниками концепцій національного і народного суверенітету:

          • Дискусія між прибічниками концепцій національного і народного суверенітету:
          • 1. Народний суверенітет і невизначеність поняття народу:.
          • а) народ як корпус виборців;
          • б) народ як сукупність громадян і проблема недопустимості дискримінації.
          • 2. Національний суверенітет як самовизначення політичної нації.
          • суверенітету:
          • а) політична інтеграція між етнічними, релігійними та іншими спільнотами;
          • б) демократія як процес і узгодження та баланс інтересів більшості і меншості




  • а) у суспільстві забезпечується баланс інтересів більшості і меншості;

  • б) права та інтереси меншості конкретизується у правах опозиції;

  • в) встановлюються демократичні процедури формування органів публічної влади та громадського контролю за здійсненням;

  • г) недопущення незаконного арешту;

  • г”) повага до принципів верховенства права з боку як пересічних громадян, так і органів публічної влади;

  • д) конституційні гарантії свободи слова, зібрань, об’єднань, інших політичних свобод



Демократія спирається на свідомого громадянина, який поважає республіканську традицію.

  • Демократія спирається на свідомого громадянина, який поважає республіканську традицію.

  • Традиція республіканізму (представництво і рівність).

  • Балансування інтересів в багатоманітному суспільстві.

  • Вимоги і стандарти демократичної процедури:

    • засіб захисту особистої свободи і людського розвитку;
    • засіб захисту особистих інтересів


  • Якщо благо та інтереси кожного будуть оцінюватися однаково і якщо будь-яка доросла людина є найкращим суддею власного блага чи інтересу, тоді кожна доросла людина чи член будь-якої асоціації достатньо добре, загалом і в цілому, підготовлений для участі в розробці зобов'язальних колективних рішень, які стосуються його благ та інтересів, тобто для того, щоб бути повнокровним громадянином демосу. Коли ухвалюються зобов'язальні рішення, то вимоги громадян до закону, правилам чи політики, що ухвалюється, мають вважатися обґрунтованими, і обґрунтованими рівною мірою.



  • Здійснення влади великою коаліцією;

  • Кожен член коаліції має право вето на запроваджувані заходи як гарантія прав меншості;

  • Пропорційність як важливий принцип заміщення посад та розподілу бюджетних коштів;

  • Високий рівень автономності кожного сегменту управління



  • Теорія комунікативної (деліберативної демократії):

  • Інтерсубєктність суспільної взаємодії;

  • Багаторівневість ухвалення рішень > багаторівневий конституціоналізм;

  • Принцип дорадчості в ухвалюванні рішень;

  • Рефлективність при ухваленні владних рішень;

  • Принцип зваженості і збалансованості ухвалюваних рішень;

  • Демократична легітимність юдикатури і парламентська демократія



  • А) демократія як відкрита, структурована соціальна система;

  • Б) динамічний і гнучкий поділ влади та контроль громадянського суспільства над здійсненням державної влади;

  • В) забезпечення упорядкованості та цілісності суспільства



А. політичний та ідеологічний плюралізм;

  • А. політичний та ідеологічний плюралізм;

  • Б. змагальність елементів політичної системи та відділення політичних і державних структур;

  • В. гарантії демократичної структури політичних партій;

  • Г. гарантії участі громадян в управлінні публічними справами (партиципація).



А. рівність видів власності та гарантії права приватної власності;

  • А. рівність видів власності та гарантії права приватної власності;

  • Б. свобода економічної діяльності, зокрема підприємницької діяльності та вибору професії або виду занять;

  • В. свобода конкуренції та гарантії прав споживачів;

  • Г. гарантії участі працівників в управлінні справами підприємства



  • 1) свобода волевиявлення громадян;

  • 2) партиципація;

  • 2) рівноправність;

  • 3) політичний плюралізм;

  • 4) рольова автономія;

  • 5) змагальність;



  • 6) самоврядування;

  • 7) верховенства права;

  • 8) свобода агітації;

  • 9) гласності та публічності;

  • 10) неупередженість з боку органів публічної влади та посадових осіб;

  • 11) невтручання з боку органів публічної влади, посадових осіб при волевиявленні громадян;

  • 12) гарантованість прав громадян на участь в управлінні публічними справами



  • Референдум – це сукупність конституційних принципів і норм, які визначають організацію та порядок прийняття народом або територіальним колективом рішень загального характеру, які мають суттєве значення для народу та відповідно територіального колективу, виражають їх волю і підлягають обов’язковому втіленню у діяльності органів публічної влади та посадових осіб.



Тоталітарна/авторитарна практика:

  • Тоталітарна/авторитарна практика:

    • А. нацистська Німеччина (1933, 1934, 1938 рр.);
    • Б. практика легітимації авторитарного режиму Х. Мубарака у Єгипті (1980-1990рр.);
    • В. референдум за народною ініціативою в Україні 2000 р.


  • Демократична практика:

    • А. забезпечення основних прав і свобод;
    • Б. забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності;
    • В. забезпечення самоврядності територіальних колективів (громад).


  • а) загальні вимоги щодо формули референдуму (предмету, змісту питань та вимог щодо їх правового оформлення);

  • б) статус учасників референдного процесу;

  • в) порядок формування та діяльності органів, що безпосередньо здійснюють організацію і проведення виборів;

  • г) порядок роз’яснення змісту питань, що виносяться на голосування процес голосування;

  • д) порядок визначення результатів референдуму;

  • е) порядок виконання рішень референдуму.



  • а) питання повинно бути чітким, зрозумілим і визначати однозначну відповідь – “так” або “ні”;

  • б) питання не може містити (приховувати) у собі два або більше питань;

  • в) про зміст позитивних і негативних сторін положень, повинно бути роз’яснено народові;

  • г) “рамковий” характер закону, який належно конкретизується парламентом або урядом;

  • д) можна і доцільно надавати перевагу референдумним засобам остаточного схвалення проекту Конституції, затвердженої парламентом, конституційною асамблеєю чи установчими зборами.



  • Всеукраїнський референдум за народною ініціативою – як паліатив народної правотворчої ініціативи:

    • Здійснюється при умові, якщо зібрано не менше 3 млн. підписів виборців, не менш ніж у 2/3 областей України та не менше ніж 100 тис. підписів виборців у кожній області, на підтримку питання, що виноситься на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.
    • Має консультативний характер – при ініціюванні внесення змін до Конституції .


  • і) відклик народних представників;

  • іі) накази виборців;

  • ііі) громадські слухання;

  • іv) звіти виборних осіб;

  • v) збори громадян.



  • Вибори – це врегульований конституційним правом процес формування органів влади та посадових осіб на засадах відповідності їх учасників визначеним у законі вимогам.

  • М. Корнієнко: вибори – це акт самоврядування народу.

  • В. Маклаков: визначає вибори як процедуру формування шляхом голосування уповноважених осіб державного органу або наділення повноваженнями посадової особи, коли на кожний отриманий таким чином мандат можуть претендувати в установленому порядку два кандидати і більше.

  • М. Прело: змагання кваліфікованих юридичних воль заради мети провести призначення.

  • О. Фрицький: сукупність конституційних норм, які регулюють процес обрання кандидатів у представницькі органи та на виборні посади



  • 1) виступають інструментом реалізації народного суверенітету;

  • 2) забезпечують легітимність, стабільність, поступовість і наступність публічної влади;

  • 3) забезпечують засади для ефективного функціонування механізму публічної влади;

  • 4) служать одним із основних засобів формування громадської думки та політичної волі народу.



  • 1) загальні принципи виборчого права;

  • 2) вимоги, що пред’являються до виборців та кандидатів на виборні посади;

  • 3) порядок формування та діяльності органів, що безпосередньо здійснюють організацію і проведення виборів;

  • 4) статус учасників виборчого процесу – громадян та їх об’єднань;

  • 5) процедура виборчої кампанії та голосування;

  • 6) порядок визначення результатів виборів та

  • 7) способи оскарження порушень у ході виборчої кампанії та голосування й опротестування результатів виборів.



  • і) вільні вибори, вільне волевиявлення виборців;

  • іі) загальне виборче право;

  • ііі) рівне виборче право;

  • iv) пряме виборче право.



  • Мажоритарна виборча система призводить рано чи пізно до формування двопартійної політичної системи або системи домінуючої партії, а пропорційна виборча система викликає фрагментацію політичної системи.

  • Пропорційна виборча система – вважають (Польща, Словаччина), що така виборча система сприяє становленню політичних систем та структуризації політичних партій, які є досить слабкими у порівняні із країнами Заходу. Це має значення для побудови парламентських фракцій, здатних ефективно здійснювати політичний курс у стінах парламенту і забезпечити необхідну підтримку політиці уряду.



  • Змішана система є оптимальною, оскільки дозволяє поєднати переваги мажоритарної і пропорційної виборчої систем. При цьому спостерігається їх поєднання із висуненням списків кандидатів у парламент за регіональними списками, за допомогою чого забезпечується посилення впливу регіональних еліт та їх представництва у національному парламенті (Німеччина, Угорщина).

  • Мінливість виборчих систем, що зумовлено політичним протистоянням і намаганням політичних сил зберегти свій вплив та владні важелі у власних руках.



  • А) система відносної більшості;

  • Б) система абсолютної більшості;

  • В) система кваліфікованої більшості



Метод виборчої квоти – метод природної квоти Т. Гера (Th. Hare)

  • Метод виборчої квоти – метод природної квоти Т. Гера (Th. Hare)



А) Система єдиного непередаваного голосу, яка передбачає голосування виборців у багатомандатному окрузі. При цьому виборець голосує за конкретного кандидата, а не за список кандидатів від якої-небудь партії. Така система змушує партію орієнтуватися на власний електорат, забезпечувати постійні тісні зв’язки з виборцями.

  • А) Система єдиного непередаваного голосу, яка передбачає голосування виборців у багатомандатному окрузі. При цьому виборець голосує за конкретного кандидата, а не за список кандидатів від якої-небудь партії. Така система змушує партію орієнтуватися на власний електорат, забезпечувати постійні тісні зв’язки з виборцями.

  • Б) Голосування здійснюється за методом обмеженого вотуму – виборець вправі віддати свій голос лише за одного кандидата.



  • 1) Ефективність:

    • А) на основі чого формується урядова більшість;
    • Б) здатність уряду проводити власну політику.
  • 2) Справедливість:

    • А) невтручання адміністрації у виборчий процес;
    • Б) наявність розгалуженої мережі територіальних осередків партій та наявність у них фінансових та людських ресурсів.


  • 1. Природа народного представництва:

    • цивільно-правовий інститут представництва;
    • представництво у публічному праві
        • 2. Природа мандата представника:
          • вільний мандат;
          • імперативний мандат


  • А. Набуття повноважень народним депутатом.

  • Б. Припинення повноважень народних депутатів:

    • 1) за особистою заявою народного депутата про складання ним депутатських повноважень;
    • 2) у разі визнання народного депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім;
    • 3) у разі припинення народним депутатом громадянства України або виїздом його на постійне проживання за межі України;


  • Б. Припинення повноважень народних депутатів:

    • 4) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
    • 5) у разі смерті народного депутата (ст. 81 Конституції України);
    • 6) у разі порушення вимог Закону щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності.


  • Депутатський імунітет:

    • і) гарантії від кримінального переслідування:
      • А. правова позиція КСУ у справі про депутатську недоторканність, про гарантії депутатської недоторканності
    • іі) гарантії від притягнення до адміністративної відповідальності.
  • Депутатський індемнітет:

    • і) свобода вираження поглядів;
    • іі) свобода критики діяльності уряду;
    • ііі) вільна участь у обговорені проектів актів Верховної Ради.


  • Несумісність мандату депутата:

    • і) заборона перебування на державній службі та мати інший представницький мандат;
    • іі) заборона зайняття підприємницькою діяльністю;
    • ііі) заборона участі у роботі наглядових (спостережних) рад підприємств, установ, організацій:
      • А. правова позиція КСУ у справах про сумісництво посад народного депутата України і міського голови, щодо сумісності посад народного депутата України і члена Кабінету Міністрів України.
  • Гарантії діяльності народного депутата:

    • і) права і обов’язки;
    • іі) пільги та преференції;
    • ііі) особливості регулювання режиму роботи.


Михайло Савчин,

  • Михайло Савчин,

  • д.ю.н., проф. УжНУ.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка