Діагностика конфлікту: опис, пояснення, оцінка. Діагностика конфлікту: опис, пояснення, оцінка



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.



Діагностика конфлікту: опис, пояснення, оцінка.

  • Діагностика конфлікту: опис, пояснення, оцінка.

  • Процес врегулювання та сучасний стан конфлікту.

  • Побудова сценаріїв, прогнозування.



Розташований на заході Судану. Межує з Чадом та Центрально-Африканською Республікою та Лівією. Складає 1/5 частину території Судану. Включений до складу Англо-Єгипетського Судану в 1916 р. (з поч. XVI ст. до 1916 р. – султанат Дарфур).

  • Розташований на заході Судану. Межує з Чадом та Центрально-Африканською Республікою та Лівією. Складає 1/5 частину території Судану. Включений до складу Англо-Єгипетського Судану в 1916 р. (з поч. XVI ст. до 1916 р. – султанат Дарфур).

  • Включає три провінції:

    • Північний Дарфур (м. Ель-Фашер)
    • Західний Дарфур (м. Ель-Генейна)
    • Південний Дарфур (м. Ньяла)
    • Населення – 6 млн.чол (на 2004 р.)/ населення Судану – 33 млн.чол.
    • 60% - арабські племена (переважно кочові скотарі)
    • 40% - африканські племена (переважно землероби)
  • Релігія – іслам (мусульмани-суніти)

    • Арабські племена підтримують духовний орден “аль-Ансарійа”
    • Африканські племена підтримують ордени “аль-Таджунійа” і “ас-Сенусійа”


Просторові межі – територія Судану – Дарфур – провінція на заході Судану

  • Просторові межі – територія Судану – Дарфур – провінція на заході Судану

  • Часові рамки – 2003 р. – до сьогодні

  • Внутрішньосистемні межі – збройне протистояння між центральним керівництвом Судану, неформальними провладними озброєними групами “Джанджавід” та повстанськими групами негроїдного населення Дарфуру.

  • Характер конфлікту – етно-політичний



Воєнізовані формування представників африканських етнічних груп фур, масалітів і загава (місцеве негроїдне населення)

  • Воєнізовані формування представників африканських етнічних груп фур, масалітів і загава (місцеве негроїдне населення)

    • “Рух (армія)визволення Судану” Sudan Liberation Movement – SLM (діє з 2002 р.).
    • Керівники:
    • Мінні Міннаві (загава)
    • Абдул Вахід аль Нур (фур)
    • “Рух справедливості і рівності” Justice and Equality Movement – JEM (діє з 2000 р.)
    • Керівник:
    • Халіль Ібрахім (загава)
    • Фронт національного порятунку National Redemption Front (діє з 2006 р.) – включає “Рух справедливостіі рівності”, “Рух звільнення Судану”, Федеративний демократичний альянс Судану
    • Керівник:
    • Ахмед Дігайре
    • “Рух за свободу та справедливість” Liberation and Justice Movement – LJM (діє з 2010 р.)
    • Керівник:
    • Тіджані Сесе


  • Центральне керівництво Судану

    • Президент Судану - генерал Омар Хасан Ахмад аль Башир (з 1989 р.)
    • Віце-президент – Алі Осман Таха
  • Озброєні групування

    • “Джанджавід” – неформальні провладні озброєнні формування арабомовних кочівників переважно з племен Абба (пастухи верблюдів) та Багара (пастухи великої рогатої худоби). Janjaweed – “джин на коні”.
    • Керівник:
    • Муса Хілам
    • Збройні сили Судану
    • Поліція Судану
    • Найманці


Країни регіону:

  • Країни регіону:

  • Треті сторони :

    • Африканський Союз та ООНЮНАМІД (United Nations African Union Mission in Darfur, UNAUMID) – спільна миротворча місія (заснована в 2007 р.) – 42 країни
    • Керівник:
    • Ібрахім Гамбарі
    • ЄС
    • Ліга арабських держав
    • Міжнародний кримінальний суд
    • Росія, Китай, Франція / США та Великобританія


Ціннісні орієнтації. Етнічна ідентичність

  • Ціннісні орієнтації. Етнічна ідентичність

  • Матеріальні ресурси

    • Природні ресурси – земля і вода
    • Територія
    • Запаси нафти в регіоні. Прибутки від продажу нафти
  • Влада. Політичний контроль та вплив



Природні опустелювання, засухи пустеля почала поглинати раніше

  • Природні опустелювання, засухи пустеля почала поглинати раніше

  • придатні для життя території,

  • заселені арабами - кочівниками

  • Етнічні араби (кочівники, скотарі) - 60%

  • африканці (осілі землероби)– 40%

  • Побутові

  • Історичні з поч. 16ст. до 1916р. – султанат,

  • приєднаний до брит. Судану

  • військовими силами

  • Ресурсні земля, пасовища, вода, нафта

  • Політичні військова диктатура

  • маргінальне становище

  • «грабіжницька держава»

  • маніпуляції благами на користь груп

  • Зовнішньополітичні 1990-і рр. масові міграції з Чаду

  • Політико-економічні екстенсивне використання

  • ресурсів, нерівномірний розподіл

  • благ і розвиток



1990-ті рр.

  • 1990-ті рр.

  • 2003 р.

  • 2011 р.



Латентна 1916 – 1960-ті рр.

  • Латентна 1916 – 1960-ті рр.

  • Включення Дарфуру до складу Судану в результаті завоювання англо-єгипетськими військами в 1916 р. Зародження протиріч між місцевими чорношкірими племенами та арабами-суданцями.

  • Ініціація 1960ті – 2003

  • В кінці 1960-х рр. вперше відкрито з'являються і поступово посилюються протестні настрої серед неарабського населення. Почали створюватися регіональні політичні організації.



Ескалація лютий-грудень 2003 р.

  • Ескалація лютий-грудень 2003 р.

  • На початку 2003 року боротьба неарабських жителів Дарфура за свої права стала приймати більш організовані форми, у тому числі збройні. У лютому партизанську боротьбу проти уряду почав «Рух за звільнення суданського Дарфура» (РЗСД). Уряд не йшов на переговори і використовував проти повстанців військові угрупування арабів-кочівників «джанджавід».

  • Влітку 2003 року масштаби конфлікту розширилися. Загони Суданського визвольного руху (СВР) вели бої з урядовими військами в різних районах Дарфура.

  • Наприкінці 2003 року в Дарфурі почала діяти інша повстанське угрупування - «Рух справедливості та рівноправності» (РСР). Зараз у регіоні діє ще одна повстанське угрупування - «Національний рух за реформу та розвиток».



Інституціалізація 2004 –2006 рр.

  • Інституціалізація 2004 –2006 рр.

  • Посилення воєнних дій. Неспроможність сторін вести мирний діалог.

  • Деескалація 2006 р.

  • Залучення третіх сторін до врегулювання конфлікту. ООН і Африканський союз докладають всіх зусиль для того, щоб залучити всі сторони до участі в переговорах і зблизити позиції повстанців і влади з гострих питань. Поступовий перехід до мирного врегулювання.

  • Врегулювання 2006-2011 рр. Початок переговорного процесу за участі посередників. 5 травня 2006 р. уряд Судану і головне опозиційне угруповання - Суданський визвольний рух - підписали мирну угоду по Дарфуру. Однак інші впливові угрупування відмовились приєднуватись до угоди. 2007 р. ООН розгортає миротворчу місію. Припинення вогню не відбувається. АС, ООН та зацікавлені сторони намагаються виробити прийнятний варіант мирної угоди.



Березень-жовтень 2004 р. - спроби врегулювати кризу силами самих африканців і уникнути застосування міжнародних санкцій відносно Судану. Угода про припинення вогню від 6 березня 2004 р. була зірвана.

  • Березень-жовтень 2004 р. - спроби врегулювати кризу силами самих африканців і уникнути застосування міжнародних санкцій відносно Судану. Угода про припинення вогню від 6 березня 2004 р. була зірвана.

  • 2005 р. - в Найробі було підписано Всеосяжну мирну угоду між урядом Судану та Рухом визволення Судану. Рада Безпеки в своїй резолюції 1590 постановила заснувати Місію ООН в Судані (МООНВС) в цілях підтримки Всеосяжної мирної угоди.

  • 2006 р. - в Абудже (Нігерія) між урядом Судану і фракцією Мінні Мінаві Суданського визвольного руху було підписано Дарфурську мирну угоду. Здійснюється за підтримки Місії Африканського союзу в Судані (МАС). 31 серпня 2006 р. Рада Безпеки схвалила резолюцію 1706 про трансформацію місії Африканського союзу в Дарфурі в операцію ООН.

  • Липень 2007 р. - в Раду Безпеки ООН поступив розроблений Францією, Великобританією і Ганою проект резолюції про створення 26-тисячного контингенту військ ООН для відправки до Дарфуру. 31 липня 2007 р.– рішення про те, що місія Африканського Союзу в Дарфурі має бути укріплена через співпрацю з ООН, створення місії ЮНАМІД.

  • 18 січня 2010 р. - в столиці Катара Досі представники постійних членів Ради Безпеки ООН, Євросоюзу і Ліги арабських держав обговорили шляхи сприяння досягненню всебічного примирення між конфліктуючими сторонами Дарфура.

  • 27-31 травня 2011 р. – в столиці Катара Досі - конференція з врегулювання конфлікту в суданському регіоні Дарфур.









Ситуація в Дарфурі у другій половині жовтня – першій половині листопада 2011 р. характеризувалася наступними моментами.

  • Ситуація в Дарфурі у другій половині жовтня – першій половині листопада 2011 р. характеризувалася наступними моментами.

  • Тимчасове затишшя в Північному Дарфурі змінилося черговим спалахом збройної активності між загонами Суданського визвольного руху і підрозділами озброєних сил Судану. Суданська авіація атакувала цілі загонів Руху за справедливість і рівність.

  • У Західному Дарфурі загони Руху за справедливість та рівність продовжують чинити опір підрозділам суданської армії, використовуючи своє знання місцевості, лояльність місцевого населення і налагоджені коридори в районі Судано-Чадського кордону.

  • У Південному Дарфурі частини урядових військ визначили основний напрям застосування своїх сил. Це район Шаєрія, який використовується через своє надзвичайно вигідне географічне положення бойовиками як оплот по проведенню локальних операцій і рейдів в інші області регіону. Одночасно у вказаному районі обмежена дія патрулів ЮНАМІД з моніторингу ситуації.

  •  Також в Дарфурі відмічені:

  • - зберігається міжетнічна напруженість, високий рівень злочинності, і напади на учасників ЮНАМІД.

  • - нормалізація стосунків між Чад і Суданом. Судан закрив кордони для опозиційних сил Чаду, що загрожують режиму в Нджамені.

  • - Військова перевага Хартума над Рухом за справедливість і рівність.



США

  • США

  • На момент початку конфлікту у Дарфурі реакція США зводилася скоріше до заяв, ніж до реальних дій. 2004 р. конгрес США абсолютною більшістю прийняв резолюцію, що характеризувала дії Хартума як геноцид. Пізніше пролунали заяви, що Сполучені Штати Америки вважають Судан державою, що не лише здійснює геноцид, а й підтримує тероризм. В липні 2011 р. президент Обама публічно пообіцяв, що санкції щодо Судану буде (як мінімум) послаблено.

  • Російська Федерація

  • з 2001 по 2007 рр. Російська Федерація являлася одним із основних прибічників суданського воєнного уряду, постійно поставляючи зброю та боєприпаси. 24 листопада 2011 р. відбулася зустріч Міністра іноземних справ РФ С.В. Лаврова із Спільним спеціальним представником ООН та Африканського Союзу по Дарфуру І.Гамбарі. З російської сторони було підтверджено принципові позиції стосовно необхідності урегулювання ситуації виключно політико-демократичними методами, через діалог усіх сторін конфлікту.



Китайська Народна Республіка

  • Китайська Народна Республіка

  • З 2001 по 2007 рр. Китай був одним із основних прибічників суданського військового уряду. Крім того, китайські компанії займаються видобутком нафти на території Судану. Пекін призначив спеціального посланника по Дарфурській проблемі. Китайська сторона, застосувавши усі можливі заходи посприяла створенню змішаної місії ООН та АС таким чином надавши «унікальні послуги». Восени 2010 р. Китай чинив перешкоди опублікуванню доповіді експертів ООН відносно дотримання ембарго на поставки зброї у Дарфур. Згідно із нею, суданська армія у Дарфурі використовує близько 12 видів озброєнь та амуніції китайського виробництва.

  • Африканський Союз

  • Ефективність дій Африканського Союзу була не надто високою. Не одноразово проводилися зустрічі під егідою АС у столицях африканських держав, проте реальних кроків на шляху вирішення ситуації так і не було знайдено. Остаточно неспроможність африканських миротворців власними силами ефективно приймати участь у врегулюванні конфлікту підтвердила трагедія на базі Хасканіта, що сталася 29 вересня 2007 р.

  • ООН

  • До 2007 р. ООН активно спонукала Судан співпрацювати із АС. Однак, коли виявилося, що АС не спроможний самостійно контролювати ситуацію в регіоні, в липні 2007 р. до Ради Безпеки ООН поступив проект резолюції про створення 26-тисячного контингенту ООН для відправлення в Дарфур. Передбачалося створення спільної місії ООН та АС – UNAMID. В липні 2011 р. Рада Безпеки прийняла резолюцію, в якій підтвердила мандат UNAMID на черговий рік, однак його не було розширено, як передбачалося.



Типологічна

  • Типологічна

  • Дарфурський конфлікт є внутрішнім асиметричним. Носить етнічний характер.

  • За часовими параметрами – довгостроковий

  • За просторовими параметрами – регіональний

  • За типом – політичний (боротьба за владу)

  • економічний (боротьба за ресурси і справедливий розподіл державних доходів)

  • етнічний (боротьба між етносами)

  • комплексний

  • «конфлікту некерованих емоцій» (відносини між лідерами повстанських фракцій)

  • «конфлікт ідеологических доктрин » (ідея арабської переваги і протистояння їй)

  • «конфлікту політичних інститутів» (відносини між центральними і місцевими органами влади)

  • Воєнна

  • Конфлікт має насильницький характер. Збройне протистояння між центральним керівництвом Судану, неформальними провладними озброєними групами “Джанджавід” та повстанськими групами негроїдного населення Дарфуру.



Політична

  • Політична

  • США. Визначають конфлікт як внутрішній. Виступають за втручання в конфлікт та його регулювання ззовні.

  • Китай. Визначає конфлікт як внутрішній. Виступає проти втручання в конфлікт. Конфлікт має бути вирішений всередині країни без допомоги третьої сторони.

  • Росія. Виступає проти втручання у конфлікт. Росія є одним з найбільших постачальників зброї суданському уряду. 

  • Африканський союз. На початку АС виступав за невтручання у конфлікт. Вважав, що конфлікт має бути вирішений власними силами. Але з часом Африканський союз виступає за залучення міжнародних сил, таких як ООН та ЄС.

  • Правова

  • Дарфурський конфлікт є однією з найважчих гуманітарних катастроф сучасності, але застосування до нього поняття «геноцид», незважаючи на відповідне звинувачення, висунуте Міжнародним кримінальним судом стосовно президента Судану Омара аль-Башира, являється недостатньо обгрунтованим.  Комісія ООН, що працювала в Дарфурі у кінці 2004- на початку 2005 р. прийшла до висновку, що уряд Судану не проводив політики геноциду в цьому регіоні, однак були скоєні злочини проти людяності та військові злочини, які, можливо, не менш серйозні та страшні, ніж геноцид.





Моральна

  • Моральна

  • З моральної точки зору для арабського населення цей конфлікт є війною за ресурси необхідні для виживання, а для африканського населення - це справедлива війна, в якій вони відстоюють власні території, ресурси та право на самоврядування.

  • Аксеологічна

  • На початку конфлікт мав форму локальних побутових зіткнень. З одного боку кочівники (араби), які намагалися захопити землі, з іншого боку африканське населення яке захищало свої землі. (людина як цінність - боротьба за життя)

  • З того часу як влада підтримала арабських кочівників - вони стали головним ворогом африканського населення, що призвело до їх єдності (етнічна належність як цінність)

  • В ході розвитку конфлікту, після певних перемог, повстанці почали виступати за отримання широкої автономії та наділення влади. (цінність - держава)



Чинники, що впливають на розвиток подій на сучасному етапі:

  • Чинники, що впливають на розвиток подій на сучасному етапі:

      • періодичні напади між озброєними рухами і урядовими силами,
      • відсутність єдиної позиції серед повстанців,
      • напади між племенами в боротьбі за землю, дефіцитні природні ресурси або політичну владу на місцях,
      • режим військової диктатури в Судані,
      • кліматичні умови (посухи), відсутність стратегій та планів по боротьбі із виснаженням земель,
      • відсутність єдності в Раді Безпеки ООН, малоефективність ЮНАМІД ,
      • учасники конфлікту користуються міжнародним визнанням і залучають для власної підтримки різні міжнародні посередники та спонсори,
      • нові переміщення біженців.


Сценарії

      • Сценарії
      • Внутрішньодарфурський діалог – вироблення спільної позиції Рухом за звільнення і справедливість та Рухом за рівність і справедливість. РРЗ дійсно висловлює зацікавленість у приєднанні до переговорного процесу. Внутрішній процес врегулювання буде залежати від позицій конфліткуючих сторін та їх зацікавленості у приході до влади.
      • Новий спалах ворожнечі між повстанцями та урядом Судану - Хоча лідери РРЗ погоджуються, щоб Документ про мир в Дарфурі став основою для переговорів, поки угруповання до нього не приєдналися. Суданський уряд надав три місяці іншим бунтівним угрупованням для вивчення цього документа і його підписання. Однак РРЗ зажадало відновити переговори з тих положень, які містяться в мирній угоді. У відповідь на це уряд країни заявив, що більше ніяких обговорень документа не буде, повстанці повинні підписати його, а потім вести переговори про їх участь в уряді країни і структурах регіональної влади. Це може призвести до нового витка ворожості.
      • Міжнародне силове втручання - міжнародне втручання малоймовірно. Спроби застосувати санкції проти Судану не проходять через зіткнення інтересів великих держав - постійних членів Ради Безпеки ООН – Китай, Росія/ США, ВБ.
      • “Нова суданська політика” – новий адміністративний поділ Дарфуру на 5 штатів.
    • Оптимістичний – створення 2 нових штатів посилить процес децентралізації і залучить до процесу управління штатами місцеві групи населення.
    • Песимістичний – Хартум провалить програму розвитку і модернізації соціальної структури регіону, місцеві спільноти відмовляться від підтримки центральної влади.





База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка