Діти із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах; внутрішньо переміщені особи



Дата конвертації29.12.2016
Розмір445 b.



Категорії дітей, які важко проходять процес адаптації у новій родині та подальшу соціалізацію в новому навколишньому суспільстві

  • діти із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах;

  • внутрішньо переміщені особи;

  • сім‘ї військовослужбовців;

  • сім’ї, в яких зруйновані родинні зв’язки;

  • діти з особовими освітніми потребами;

  • усиновлені діти в сім‘ях;

  • соціальні сироти, які потрапляють у нові родини та НЗ із дитячих будинків, шкіл-інтернатів. зазнають наслідків трагічних обставин. Це діти: чиї батьки страждають на хронічні захворювання, унаслідок чого не можуть належним чином виховувати та утримувати дітей; чиї батьки перебувають у місцях позбавлення волі



Соціально-психологічні чинники, що впливають на порушення процесу соціалізації

  • Батьки, мікроклімат сім’ї, світ і коло інтересів батьків, рівень сімейних відносин, ставлення батьків до соціуму, школи

  • Атмосфера школи, міжособові стосунки учасників педагогічного процесу, домінуючі символи, стилі педагогічної діяльності, шляхи розв'язання конфліктів, дилем, кризових ситуацій, організаційну культуру

  • Неприйняття дитини групою (негативна спадковість, життєвий досвід, що не завжди відповідає соціальному оточенню, в яке потрапляє дитина)

  • Соціальне оточення підлітка

  • Соціальне сирітство - негативний досвід життя в родині, серйозні порушення процесу соціалізації, різні види депривації (наприклад, конфліктність, агресію) та соціальну дезадаптацію, вони важко пристосовуються до зміни умов проживання та виховання. Набуті ними самостійно механізми пристосування, які допомагають змінити поведінку, не завжди спрацьовують успішно

  • ЗМІ, Інтернет дозволяє школярам з різних країн спілкуватися між собою, обмінюючись власним життєвим досвідом. Проте існує небезпека дегуманізуючого впливу медіа на особистість



  • соціалізація – це безпосереднє саме входження індивіда в соціальне середовище, «що передбачає: соціальне пізнання, соціальне спілкування, оволодіння навичками практичної діяльності, включаючи як предметний світ речей, так і всю сукупність соціальних функцій, ролей, норм, прав, обов’язків



Успішна соціалізація і виховання

  • позаурочна діяльність школярів для набуття широкого кола соціальних-навичок

  • шкільні газети, радіостанції, оркестри, ансамблі, хори, театральні студії, різноманітні клуби (спортивні, політичні, національні, комп'ютерні, туристичні і т. ін.).

  • об'єднання волонтерів, які працюють у лікарнях, піклуються про старих людей або займаються іншими соціальними роботами. Допомогу у фінансовому та організаційному аспектах справи вони отримують від батьків, місцевої громадськості, бізнесових структур.



Успішна соціалізація і навчання

  • Концепції побудови навчального плану :

  • 1. викладання системи знань в рамках спеціально організованих навчальних предметів: "Громадянська освіта", "Соціальне навчання", "Права людини", "Людина і суспільство", "Навколишній світ", "Екологія людини". Такі предмети вивчаються в середній школі - 1-4 години на тиждень

  • 2. міжпредметна основа - соціалізація є спільною відповідальністю всіх учителів, особливо учителів історії, соціальних та політичних наук, економіки (міжпредметні зв'язки); формування громадянськості на основі позаурочної діяльності. Здійснення "соціальних проектів" передбачає набуття соціального досвіду за межами класної кімнати.

  • 3. змішані, інтегровані моделі - сполучуються різні форми організації соціалізуючого впливу. "Етика і суспільство" (7-8 класи), практика виконання індивідуальних проектів (9-11 класи)



Етапи соціалізації

  • Процес соціалізації людини розгортається за віковими стадіями, формуванням особистісних якостей і ціннісних установок, розвитком конкретних психічних новоутворень особистості і характером сприйняття зовнішніх впливів.

  • Мікрофази за А. Петровським:

  • - дитинства (адаптація особистості);

  • - отроцтва (соціалізація дитини через самоідентифікацію особистості);

  • - юності, яка веде до інтеграції особистості в суспільстві.



Початковий період шкільного навчання - найбільш важливий для розвитку соціальних якостей (працелюбність, працездатність, почуття обов’язку і відповідальності) та розвитку впевненість у власних силах і прагнення до досягнення успіху, адекватною самооцінкою.

  • Початковий період шкільного навчання - найбільш важливий для розвитку соціальних якостей (працелюбність, працездатність, почуття обов’язку і відповідальності) та розвитку впевненість у власних силах і прагнення до досягнення успіху, адекватною самооцінкою.

  • дитина займає соціальну позицію в системі формальних і неформальних відносин серед ровесників; формується власний, відносно стійкий соціометричний статус, який згодом може бути перенесений і в інші соціальні групи.

  • формуються вольові механізми регуляції суспільної поведінки – цей період є сенситивним для розвитку волі. Для успішного соціального розвитку важливо також, щоб дитина змогла досягти успіху в діяльності.



Агенти соціалізації

  • методисти з психологічної служби, дошкільної освіти з виховної роботи,

  • керівники і педагоги дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів



Оптимізації процесу соціалізації учнів

  • 1. проведення діагностичних досліджень, спрямованих на виявлення здібностей комунікації в учнів, а також основних труднощів, пов’язаних із соціальною поведінкою. Використання резервів саморозвитку особистості школяра щодо процесу комунікації:

  • забезпечення учнів позитивно мотивуючою інформацією про використання й розвиток комунікативних умінь, їх застосування в різних життєвих ситуаціях;

  • забезпечення учнів необхідною інформацією про принципи, норми, правила й засоби спілкування, про використання резервів саморозвитку в комунікативній діяльності;

  • забезпечення учнів інформацією, на основі проведення діагностичних досліджень, що стосується особистісних комунікаційних особливостей, способах корекції і підвищення комунікативних можливостей.

  • активне використання різноманітних тренінгів, спрямованих на розвиток комунікативних здібностей старшокласників; застосування в навчально-виховному процесі таких методів навчання й розвитку, які зорієнтовані на прояв комунікативної активності з боку учнів.



Оптимізації процесу соціалізації учнів

  • 2. навчально-пізнавальна діяльність школярів, професійна діяльність учителів

  • (цілі, зміст, методи, форми організації, стиль викладання і характер контролю, методи, технології). - різні шляхи і способи придбання й застосування необхідних для соціалізації знань і досвіду соціальних відносин:

  • розвивальний характер навчання (розвиток критичного, креативного, позитивного мислення, оволодіння методами наукового пізнання);

  • суб’єктно-суб’єктні відношення між учасниками НВП;

  • активне використання різного виду тренінгів, спрямованих на розвиток цілепокладання; рефлексії;

  • застосування в НВП інформаційно-комп’ютерних технологій;

  • розширення мережі позанавчальних заходів для дітей, активне використанням можливостей секцій, гуртків і факультативів;

  • розширення кола заходів культурологічної спрямованості, які сприяють взаємодії учнів із зовнішнім соціумом (походи в театри і кінотеатри, музеї, галереї мистецтв, філармонії, художні салони, різноманітні експозиції);

  • розширення спектру спортивних заходів, проведення заходів, спрямованих на розвиток когнітивно-творчих здібностей учнів (вікторини, конкурси з різних предметів, науково-дослідницькі проекти, пізнавально-розвивальні ігри тощо);

  • розширення охоронно-оздоровчих заходів, спрямованих на запобігання захворювань, а також підвищення рівня культури здоров’я (походи у басейни, проведення лекції з проблем тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, СНІДу із запрошенням працівників медицини, перегляд фільмів з цієї теми тощо).



Комплексна програма психолого-педагогічного супроводу

  • Основна мета ППС - соціальний розвиток школи через використання людських чинників, а також індивідуальний розвиток кожного суб'єкта навчально-виховного процесу, підвищення його творчого потенціалу; інноваційна, освітня діяльність педагогів, яка пов'язана з упровадженням особистісно зорієнтованих технологій організації педагогічного процесу; соціалізація й індивідуальний розвиток учнів; запровадження ефективних психологічних технологій у практику освіти.

  • Основні завдання ППС:

  • 1. Визначення напрямів і необхідних умов індивідуального розвитку учасників психолого-педагогічного процесу всієї школи.Системне відстеження (діагностика) психолого-педагогічного статусу учня та динаміки його психічного розвитку у процесі навчання.

  • 2. Створення комплексної програми ППС (планування) на всіх етапах розвитку дитини. Складання гнучких моделей організації навчально-виховного процесу, які можуть трансформуватися залежно від психологічних особливостей дітей. Розробка та ведення карт індивідуального розвитку учня.

  • 3. Надання допомоги учням (профілактика) в їх особистісному розвитку.

  • 4. Корекція, що передбачає певну систему та складається із взаємопов'язаних блоків моделі ППС (тестування; спостереження; анкетування; соціальне опитування).

  • 5. Розробка критеріїв ефективності діяльності учасників НВП, аналіз результатів моніторингу розвитку особистісних параметрів.



Програми моніторингу адаптації та соціалізації учнів

  • 1 клас

  • групова діагностика «Готовність першокласників до умов навчання у школі»;

  • психологічна адаптація та соціальна зрілість учнів;

  • ставлення дитини до навчання у школі.

  • 5 клас

  • визначення особистісної адаптованості школярів;

  • психологічна та соціальна адаптація учнів 5 класу.

  • 10 клас

  • дослідження соціальної адаптованості.



1. Виявлення осіб групи ризику та організація надання їм необхідної допомоги: виявляти вразливі групи населення, здійснювати аналіз їх потреб, надавати допомогу у відповідності до здійснення своєї функціональної діяльності, перенаправляти по допомогу в органи державної влади, волонтерські групи, громадські організації

  • 1. Виявлення осіб групи ризику та організація надання їм необхідної допомоги: виявляти вразливі групи населення, здійснювати аналіз їх потреб, надавати допомогу у відповідності до здійснення своєї функціональної діяльності, перенаправляти по допомогу в органи державної влади, волонтерські групи, громадські організації

  • 2. Протидія булінгу.

  • 3. Забезпечення безпеки, захищеності дитини (фізична, психологічна, соціальна)

  • 4. Формування навичок міжособистісних стосунків; ставленням емоційно-вольової та інтелектуальної сфери особистості;

  • 5. Вирішення конфліктів

  • 6. Тренінгові заняття для батьків активізують емоційно-дійові спонуки батьківства, призводять до перебудови структури мотиваційно-ціннісного ставлення до дитини, бачення перспектив її особистісного зросту, а також впевненість у вдалій соціалізації сім'ї, разом із дитиною. Учасники можуть ставити запитання щодо процесу та подальших дій; обговорити негативи та позитиви; поведінки батьків.

  • 7. Тренінги для педагогів та інші форми методичної та психологічної підтримки.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка