Дмитро Васильович Павличко



Дата конвертації02.01.2017
Розмір445 b.


Дмитро Васильович Павличко

  • народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатові на Підкарпатті в багатодітній селянській родині.

  • в перших лавах активістів зустрічав Червону Армію, став першим головою новоутвореного колгоспу.

  • .


  • Батько - Василь Миколайович - був чоловіком освіченним, вельми працелюбним та енергійним. Перейшов через фронти та війська першої світової війни, побував і в Києві, і у Львові, де його засудили нарозтріл, а він утік, звільнивши з собою і в’язнів Бригідок. Брав участь у сільських сходах, виступав уролі народного адвоката, відстоюючи інтереси покривджених земляків. 1939



  • Мати - Параска Юріївна Бойчук - була жінкої неписьменною, але при тому багато знала з «Кобзаря» та Франкових творів, до читання вголос яких щонеділі навертала дітей. Мала чудову пам’ять і смак до поєзії. Померла 1955 р. від тяжкої праці.



  • На фото 1967року:

  • Поет Дмитро Павличко із доньками Роксоланою (у центрі) та Соломією.



  • На фото у 1970-му році з доньками сфотографувалася мати Богдана Павличко.



  • 1948 р. Д.Павличко скінчив десятирічку. Подав документи до Станіславського медичного інституту (зараз м. Івано-Франківськ), але відсутність потрібної довідки з військкому та- суто емоційне - запах йодоформу в похмурих коридорах ураз поламали ці наміри й привели юнака на фізичний факультет Чернівецького університету. Щоправда, не далі приймальної комісії. На фото йому 15років



  • Воно уконкретнилося в рішенні стати студентом філософськогофакультету Київського університету, потвердженому блискуче складеними іспитами. Але стати студентом КДУ Павличкові теж не довелося - його не прийняли на тій підставі, що він був галичанином. У міністерстві змогли допомогти лише запискою до ректорату Львівського університету, де однією фразою зазначалося, що хлопця дозволяється прийняти на історичний факультет.

  • За браком місць на історичному Д.Павличко став студентом української філології (відділ логіки й психології).



  • Ще будучи в університеті, Д.Павличко керує літературною частиною Львівського ТЮГу, з 1953 р. - навчається в аспірантурі під керівництвом академіка М.Возняка. Однак поетична творчість відсунула наукову роботу на другий план, і дисертації він так і не захистив.

  • Визнання прийшло до поета з першою збіркою. 1954 р., запропозицією М.Бажана, Д.Павличка (заочно!) прийняли до Спілки письменників. Того ж року його творчість була високо оцінена на ІІІ з’їзді письменників України.

  • Від осені 1945 р. до весни 1946 р. Д.Павличко був ув’язнений у Станіславі по сфабрикованому звинуваченню в причетності до бандерівських злочинств.



  • Від 1957 по 1959 рр. Д.Паличко керує відділом поезії журналу «Жовтень», наступних п’ять років - на «творчих хлібах».

  • Переїхавши до Києва 1964 р., поет якийсь час працює в сценарній майстерні кіностудії ім.Довженко (за його роботами поставлені фільми «Сон» - у співавторстві з В.Денисенком, та «Захар Беркут»).

  • 1966-1968 роки віддані роботі в секретаріаті правління СПУ, а потім знову «творчі хліби» і велика, може, не так за часом, (1971-1978), як за покладеними зусиллями робота на посаді редактора журналу «Всесвіт».





Нагороди

  • Нагороджений орденами:

  • -Трудового Червоного Прапора,

  • -Дружби Народів,

  • - Почесною грамотою президії ВР УРСР, орденом Республіки Болгарія "Кирила і Мефодія"; ---Лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка, Болгарської премії ім. Христо Ботева, словацької премії ім. П. Гвездослава; Заслужений діяч.



  • Дочка Дмитра Павлички Соломія.



На фото: Поет презентує свою чергову збірку «Ялівець»

  • До нової збірки «Ялівець» Дмитро Павличко додав частину своєї інтимної й еротичної лірики зі збірки «Золоте ябко» (1998). Будучи справжнім майстром сонет, поет і тут не зрадив своїх захоплень: до книжки потрапили «Львівські сонети», «Київські сонети» та «Білі сонети», а також рубаї, притчі, балади, поеми та пісні. Збірка «Ялівець» не є підсумковою в його поетичній творчості, а передовсім «книжкою-монологом, довірливим і сповідальним», як зауважив у передмові Роман Лубківський.



  • На фото збірник публіцистики, Дмитра Павлички«Українська національна ідея» — що охоплює період від 1987-го до 2003 р. Боротьба проти русифікації і за радянських часів, і в умовах незалежної України — один із провідних мотивів книжки.



  • На фото відбулася презентація збірки :"Світло і тінь" поезій Дмитра Павличка



  • У Київ. 20 серпня. Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради (УКВР) обрано Дмитра ПАВЛИЧКА. За цю кандидатуру на ІУ всесвітньому форумі українців було проголосовано майже всі, окрім 7 делеґатів, які були проти і 4 – утрималися.



Тема України у творчості

  • Тема рідної землі, Вітчизни, України посідає в творчості Дмитра Павличка особливе місце. У поетовому серці Україна жила з дитинства. Втративши матір, він ані хвилини в житті не відчував себе сиротою, бо "вела мене в світ Україна моя!" Для поета Україна - це земля Франка, земля Шевченка, яка і його діла і думки надихнула снагою, "вічно молодою жагою правди й доброти". Вірш Павличка "Батьківщині" розкриває його безмірну любов до України, яка для нього - "всенародиця", "світла безсмертного лоно", "кохання... лебедине". У рідної землі набирається поет сили, у водах Дніпра він умиває свої очі, "щоб у темряві дух... не згас". Україна - то зірниця, що світить у непроглядну ніч і не дає загинути в імлі. Вона, як мати, благословляє свого сина любов'ю і снагою на творчість.



  • І поет усі синівські почуття віддає Україні, бажає, щоб його "стражденна, ласкава" мати була вільною і вічною "в мові і в серці щасливих людей". Найбільше щастя для поета - бачити свою Україну вільною і щасливою: Я тільки в тобі - назавждие, І ти - назавждие - в мені. Мені не потрібны слава, А потрібно, щоб ти жила. ("Я древо твоє, Україно...")



Значення творчості

  • Лірика поета ввібрала в себе поклади світової та вітчизняної культури.

  • Художньо-філософський досвід попередників проймає всю поезію Павличка і виявляється в культурі думки, її доцільному рухові від знаного углиб іще непізнаного.

  • Фольклор постійно підживлює його поетичне слово ("Два кольори", "Впали роси на покоси" та ін.).



  • Низкою самобутніх образів ожив в українській поезії поганьблений жанр еротичної лірики, що має в світовій культурі величезну традицію від Сапфо й Катулла до Бодлера й Тувіма. Це не завадило поетові сягнути філософських висот, дійти вагомих істин: "Та вже не прилетить моя любов прозора. 1 добре, що нема нікому вороття. Що на одну любов дано одне життя".





Останні нагороди

  • Письменник, громадський діяч нагороджений вищим орденом держави.

  • Має звання Герой України.



Над проектом працювали:

  • Над проектом працювали:

  • -Караманян Зоя

  • -Буздиханова Зінаїда




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка