До інфекцій дихальних шляхів відноситься більше 20 всіх заразних захворювань людини вірусної та бактерійної етіології



Дата конвертації29.12.2016
Розмір445 b.



До інфекцій дихальних шляхів відноситься більше 20 % всіх заразних захворювань людини вірусної та бактерійної етіології.

  • До інфекцій дихальних шляхів відноситься більше 20 % всіх заразних захворювань людини вірусної та бактерійної етіології.

  • В Україні щорічно на ГРЗ хворіють 10–14 млн осіб, що становить 25–30% усієї та близько 75–90% інфекційної захворюваності у країні. 



на ГРІ щороку хворіє кожний третій житель планети;

  • на ГРІ щороку хворіє кожний третій житель планети;

  • припадає 75 % всіх інфекційних захворювань, а в роки епідемій – до 90 %;

  • причина до 20 % втрат від тимчасової непрацездатності;

  • з ГРІ повязаний розвиток хронічної патології серця, легень, нирок та ін.



Група інфекцій представлена

  • вірусними інфекціями:

  • грип А, В і С (загальноприйняте його окреме виділення із загальної групи ГРЗ),

  • аденовірусна інфекція (лат. – infectio adenoviralis),

  • парагрип (лат. – paragrippus),

  • RS-інфекція (лат. – infectio respiratorio-syncytialis),

  • коронавірусна інфекція (лат. – infectio coronaviralis),

  • риновірусна інфекція (лат. – infectio rhinoviralis),

  • рео- (reo-), ентеровірусна інфекція (infectio enteroviralis) та багато інших родин і родів вірусів;

  • мікоплазмоз (лат. – mycoplasmosis);

  • бактерійними інфекціями:

  • збудники яких (пневмококи, стафілококи, клебсієли, бактерії інфлюенції, нейсерії та ін.) зазвичай постійно містяться на слизовій оболонці дихальних шляхів.

  • Різні збудники вражають більшою мірою певні відділи дихальних шляхів:

  • риновіруси та коронавіруси — переважно слизову оболонку носа,

  • реовіруси — носа та глотки,

  • парагрипозні віруси — гортані,

  • вірус грипу — трахеї,

  • риносинцитіальний вірус — бронхів та бронхіол,

  • аденовіруси — лімфоїдну тканину глотки та кон’юнктиви.



Особливості інфекцій дихальних шляхів :

  • Особливості інфекцій дихальних шляхів :

  • -це антропонозні захворювання (тільки легіонельоз є сапронозом);

  • поширення збудника відбувається повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом.





Особливості аерозольного механізму передачі

  • Особливості аерозольного механізму передачі

  • Залежно від розміру частинок розрізняють :

  • - дрібнокраплинну фазу (розміри частинок менше 100 мкм);

  • крупнокраплинну (більше 100 мкм) фази аерозолю

  • збудники виділяються з організму не у вільному стані, а у вигляді краплини, яка захищає їх від несприятливого впливу зовнішнього середовища;

  • - ступінь дисперсності краплин залежить від характеру секрету, який виділяється слизовими оболонками. При великій в’язкості секрету (наприклад при туберкульозі, коклюші) утворюються великі краплі, при рідкому – дуже дрібні, як при корові.









Віковий склад

  • Віковий склад

  • “Дитячі інфекції” – кір, скарлатина, поліомієліт, епідемічний паротит, вітряна віспа. коклюш, краснуха – лишають після себе стійкий імунітет і тому звичайно не повторюються. Людина, яка перехворіла на них один раз, стає несприйнятливою до їх збудників, навіть якщо вони ще раз проникають в організм. Тому дорослі дуже рідко хворіють на зазначені хвороби



Сезонна нерівномірність

  • Сезонна нерівномірність

  • Неоднакові можливості спілкування людей протягом року (його різних сезонів). Так формування в осінній період нових колективів дітей і підлітків, тривале перебування їх в закритих приміщеннях в умовах скупчення сприяють активації аерозольного механізму передачі і зростанню захворюваності в осіннє-зимовий період.

  • Для багатьох інфекційних захворювань сезонність є одна з характерних епідеміологічних ознак.



Періодичність чи циклічність

  • Періодичність чи циклічність

  • Риса епідемічного процесу, яка виражається в хвилеподібному рухові, чергуванні підйомів і спадів захворюваності. Для кору від 2 до 5 років, скарлатини від 5 до 16, для кашлюку від 2 до 4 років. При аналізі причин цього явища встановлена пряма залежність його від збільшення чи зменшення імунного прошарку населення.



Густина населення.

  • Густина населення.

  • Скученість розміщення.

  • Народжуваність.

  • Формування організованих колективів.

  • Міграція.

  • Організація

  • профілактичних щеплень.



Складності ранньої діагностики

  • Складності ранньої діагностики

  • По-перше – для багатьох інфекцій дихальних шляхів характерна заразність хворих вже наприкінці інкубаційного періоду.

  • По-друге – наявність великої кількості хворих на маломаніфестні (стерті, атипові форми хвороби). Пізнє звернення цих хворих за медичною допомогою, утруднена діагностика призводять до запізнілих лікувальних і обмежувальних заходів.

  • По-третє – наявність не виявлених або пізно виявлених осіб, які виділяють збудників.





Гострі респіраторні вірусні інфекції

  • Гострі респіраторні вірусні інфекції

  • Багаточисельна група самостійних захворювань, які характеризуються ураженням верхніх дихальних шляхів людини і спричинюються різними видами вірусів, які належать до різних родин – міксовіруси (віруси грипу А, В, С, респіраторно-синцитіальні віруси і парагрипу), аденовіруси, пікорнавіруси (риновіруси ентеровіруси), коронавіруси, реовіруси

  • Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я підкреслюють, що останні роки зберігається тенденція постійного зростання рівня захворюваності цією групою інфекцій.





ЕТІОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ГРИП ТА ІНШІ ГРВІ, %







Гостра вірусна хвороба з повітряно-краплинним механізмом передачі збудника, епідемічним і пандемічним розповсюдженням; характеризується ураженням

  • Гостра вірусна хвороба з повітряно-краплинним механізмом передачі збудника, епідемічним і пандемічним розповсюдженням; характеризується ураженням

  • дихальних шляхів з

  • вираженою інтоксикацією,

  • гарячкою та помірними

  • катаральними явищами.



Факти про грип

  • 412 р до н.е. – Гіппократ вперше описує спалахи грипоподібного захворювання.

  • 1580р – вперше зареєстровані пандемії на території Європи, а також окремих районах Азії та Африки

  • 1781р – велика епідемія грипу з високим відсотком смертності на території сучасної Росії

  • 1918-1920 рр. – відбулася найбільш відома ”Іспанка”, викликана вірусом  грипу штамуH1N1. Це наймасштабніша пандемія, що за підрахунками вчених забрала понад 20 млн. людських життів. Захворювання супроводжувалося блискавичним розвитком та важким перебігом.

  • 1931р – Річард Шоп відкрив вірус грипу

  • 1933р – англійські вчені В. Сміт, Ф. Єндрюс та П. Лейдлоу вперше описали вірус грипу типу А

  • 1936р – Томас Френсіс вперше виділив вірус грипу типу В

  • 1940р – встановлено, що вірус грипу може бути культивований на курячих ембріонах, що дозволило подальше вивчення вірусу

  • 1947р – Тейлором вперше виділено вірус грипу типу С

  • 1988р – вчені встановили локалізацію локалізацію анигенних ділянок на молекулі гемаглютиніну вірусу грипу

  • 1997-2003 рр. – зареєстровано перший випадок інфікування людини вірусом грипу штаму H5N1, що закінчився загибеллю хворого. Збільшення кількості інфікованих людей на території Китаю, В'єтнаму, Тайланду, Камбоджі.

  • 2009р – відбулася пандемія помірного типу тяжкості грипу H1N1, що дістав назву “свинячого грипу” 



Характеризується розвитком епідемій, які періодично набувають пандемічне поширення

  • Характеризується розвитком епідемій, які періодично набувають пандемічне поширення

  • Інкубаційний період триває 1-2 дні

  • Популяції вірусу грипу А неоднорідні по антигенній структурі, вірулентності і інших ознак. Поділ вірусу на серовари проводиться відповідно до особливостей двох поверхневих антигенів - гемаглютиніну і нейрамінідази

  • Відомі 4 серовари гемаглютиніну Н0, Н1, Н2, Н3

  • і два серовари нейрамінідази N1, N2.

  • В залежності від їх поєднання виділено

  • 5 сероварів вірусу.

  • Гемаглютинін змінювався протягом

  • кожних 10 років, нейрамінідаза біля

  • 25 років



Популяції людей характеризуються неоднорідністю по сприйнятливості до захворювання, а також властивості виробляти імунітет. Специфічними факторами захисту є секреційні і гуморальні антитіла, які знижуються нижче захисного порогу через6-12 міс.

  • Популяції людей характеризуються неоднорідністю по сприйнятливості до захворювання, а також властивості виробляти імунітет. Специфічними факторами захисту є секреційні і гуморальні антитіла, які знижуються нижче захисного порогу через6-12 міс.

  • Тривалий постінфекційний імунітет забезпечують Т- i B-лімфоцити.

  • Материнські протигрипозні антитіла виділяються у дітей до 8-11 міс життя, а при штучному вигодовуванні – до 2-3 міс.

  • Пандемії виникають на фоні вираженого колективного імунітету до вірусу, який циркулював раніше.

  • Можливе одночасне інфікування людини різними збудниками.

  • На сьогодні епідемічно значущі є 2 підтипи вірусу грипу А – H3N2 та H1N1, а також вірус грипу типу В. Така ко-циркуляція призводить до розвитку в той самий епідсезон у різних країнах епідемій грипу різної етіології.



Грип В

  • Віруси більш стабільні. Різниця в гемаглютиніні має більш постійний і повільний характер, а мінливість нейрамінідази ще менше виражена.

  • Інкубаційний період триває 2-3 доби, а імунітет до вірусу зберігається 3-5 років.

  • Захворюваність, спричинена вірусом В, підвищується на спаді епідемій грипу А



Грип С

  • Грип С

  • Спорадичне захворювання. 

  • Імунітет виробляється в дитячому віці.

  • Віруси грипу А і В – постійні етіологічні

  • чинники спорадичних захворювань,

  • локальних спалахів і періодично виникаючих

  • епідемій.

  • Показник смертності від неускладненого грипу становить 0,01–0,2%, але він різко збільшується, особливо у разі виникнення грипу в літніх і ослаблених людей, або у тих, хто має хронічні захворювання серця, легень, у малолітніх дітей.



Вірус викликає спорадичні захворювання у дітей і дорослих протягом всіх сезонів, в осінньо-зимовий період можливі спалахи.

  • Вірус викликає спорадичні захворювання у дітей і дорослих протягом всіх сезонів, в осінньо-зимовий період можливі спалахи.

  • Інкубаційний період 2-7 дні.

  • Переважно хворіють діти перших 2-3років життя.

  • Основна локалізація вірусу – слизова оболонка гортані. Це зумовлює розвиток ларингіту, ларинготрахеїту.

  • Вірус виділяється наприкінці інкубації (за 1-2 дні до початку хвороби). Тривалість виділення вірусу до 12 діб. В осередках можливо виділення від здорових.

  • На долю парагрипу припадає до 20 %

  • захворювань дорослих і 30 % дітей.



Основною локалізацією збудника є слизова оболонка і лімфатичний апарат глотки, а додатковою – слизова оболонка і лімфатичні вузли кишківника

  • Основною локалізацією збудника є слизова оболонка і лімфатичний апарат глотки, а додатковою – слизова оболонка і лімфатичні вузли кишківника

  • Віруси можуть виділятися протягом 1-5 днів інкубаційного періоду і весь період реконвалесценції, а також від здорових людей

  • Є більше 30 серологічних типів збудника.

  • Спостерігається низька вірулентність в

  • міжепідемічний період і висока

  • вірулентність збудників під час

  • підйому епідемії

  • В перші 6 міс у новонароджених є

  • антитіла отримані від матері.

  • У дорослих антитіла виявляють  70 %.



Протиепідемічні заходи при грипі та ГРВІ

  • Заходи по відношенню до хворого

  • Негайна госпіталізація у інфекційний стаціонар осіб з ознаками грипу (тяжкий перебіг, приналежність до групи ризику тощо) чи лікування вдома у разі наявності відповідних умов та легкого перебігу захворювання.

  • Проведення лабораторних досліджень.

  • Надання адекватної медичної допомоги.



Протиепідемічні заходи при грипі та ГРВІ

  • Проведення поточної дезінфекції у разі залишення хворого на дому (вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів, провітрювання, часта зміна та прання білизни тощо).

  • Часте миття рук з милом та використання медичної маски під час надання допомоги хворому.

  • Одноразові респіратори

  • з клапаном

  • та без клапанів

  • Хірургічна маска

  • Одноразовий респіратор з

  • клапаном



З метою специфічної профілактики використовують живі й інактивовані вакцини зі штамів вірусів А та В.

  • З метою специфічної профілактики використовують живі й інактивовані вакцини зі штамів вірусів А та В.

  • Живі вакцини вводять тільки інтраназально або перорально, інактивовані – також підшкірно і внутрішньошкірно.

  • В епідсезоні 2012-2013 рр. використовуються вакцини, які мають державну реєстрацію та пройшли на сьогодні лабораторний контроль якості:

  • ФЛЮАРИКС/FLUARIX;

  • ВАКСІГРИП/VAXIGRIP;

  • ІНФЛУВАК®/INFLUVAC®

  • Розвиток імунітету починається з 2-го дня після вакцинації, досягає максимуму на 15-30-й день після щеплення і триває всього 6-12 міс., що вимагає щорічного повторення вакцинації. Профілактична ефективність – 70-90 %.



Порядок проведення дозорного епідеміологічного нагляду за тяжкими ГРЗ



гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок рото- і носоглотки, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем.

  • гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок рото- і носоглотки, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем.

  • «Керована» інфекція.





Інкубаційний період – 2-5 діб (зрідка можливе подовження інкубаційного періоду – максимум до 10 діб).

  • Інкубаційний період – 2-5 діб (зрідка можливе подовження інкубаційного періоду – максимум до 10 діб).

  • Заразний період розпочинається з кінця інкубаційного періоду, триває протягом клінічних проявів, а іноді й у стадії реконвалесценції. Тривалість заразливості хворого прямо пов’язана зі ступенем тяжкості недуги і зберігається протягом усього захворювання, звичайно від 2 до 4 тиж., в окремих випадках до 3-4 міс.

  • Набутий поствакцинний імунітет та імунітет, отриманий у результаті природного проепідемічування, в основному є антитоксичним.









Планова імунізація за календарем щеплень (вакцинація в 3, 4, 5 міс. вакциною АКДП, ревакцинація в 18 міс., 6, 14, 18 років вакциною АДП-М).

  • Планова імунізація за календарем щеплень (вакцинація в 3, 4, 5 міс. вакциною АКДП, ревакцинація в 18 міс., 6, 14, 18 років вакциною АДП-М).

  • Дорослим ревакцинація проводиться з інтервалом 10 років до 50 років, після 50 років – за епідемічними показаннями. Якщо немає відомостей, то вакцинація робиться двократно з інтервалом 1,5 міс, ревакцинація через 6-12 міс.



















95 % хворих – це діти до 15 років.

  • 95 % хворих – це діти до 15 років.

  • Хлопчики в 1,5 рази хворіють частіше.

  • Сприйнятливість 100 %.

  • Виробляється стійкий, пожиттєвий імунітет.

  • Повторні випадки рідко (1,5-3,0 %).

  • Інкубаційний період 2-3 тижні (3-30 днів) 11-23 частіше.

  • Хворий заразний в останні дні інкубації та перші5-8 днів.

  • Небезпеку складають хворі на абортивні і інапарантні форми.

  • Механізм передачі крапельний.

  • Підвищення захворюваності спостерігається в осінньо-зимовий період

  • Одноразова вакцинація в 15 міс. Живою паротитною вакциною коефіцієнт ефективності 95,8 %, в/ш 0,1 або п/ш 0,5.

  • Спостереження 21 день, не щеплені – з 11-21 вилучають з колективу. Дезінфекцію в осередку не проводять. Ізоляція хворого 9 днів.



Хворіють частіше діти до 1 року, можуть бути новонароджені.

  • Хворіють частіше діти до 1 року, можуть бути новонароджені.

  • Індекс контагіозності 70 %.

  • Хворий заразний найбільше в катаральному періоді, а також і в періоді судомного кашлю. Якщо рахувати всі стадії, то приблизно 4 тижні.

  • Передача відбувається повітряно-краплинним шляхом, але зараження можливе лише при безпосередньому контакті.

  • При кашлюку не спостерігається пасивного імунітету новонароджених, тому людина сприйнятлива з перших днів життя. Після перенесення захворювання розвивається імунітет пожиттєвий

  • АКДП з трьох міс. по 0,5 мл з інтервалом 30 днів, через 1,5-2 ревакцинація.



Є три групи джерела інфекції:

  • Є три групи джерела інфекції:

  • - Хворі на генералізовані форми (1 % від всіх інфікованих)

  • - Хворі на гострий менінгококовий назофарингіт – 20 %

  • - Здорові носії

  • Хворий на гострі форми менінгококової інфекції небезпечний перші 4 дні, менінгококовий назофарингіт – 2 тиж, здорові носії – 2-3 тиж. і лише 2-3 % – 6 і  тиж.

  • Особливістю механізму передачі – збудник виділяється в великих чистинах аерозолю і швидко гине. Тому для реалізації механізму передачі необхідна близькість до джерела 0,5 м і тривале спілкування з джерелом інфекції.

  • За осередком спостерігають 10 днів, проводять термометрію 2 рази на день, огляд ЛОР-лікарем, проводять бактеріологічне обстеження.

  • Спец. профілактика – менінгококова вакцина. Наростання титру спостерігається з 5 дня при одноразовому введенні і досягає максимуму тиж. Ревакцинація 1 раз в 3 роки



Серед осіб заражених стрептококами найбільше

  • Серед осіб заражених стрептококами найбільше

  • значення має хворий на скарлатину, особливо з стертою або атиповою формами хвороби (без висипки, ангіни).

  • Тривалість заразного періоду у хворих на скарлатину складає 10 днів.

  • Сприйнятливість 35-40 %. Діти перших 3 міс не сприйнятливі до скарлатини. Сприйнятливість зростає до початку 2 року. Серед дітей 3-6 років хворіє половина інфікованих. Після перенесеної хвороби залишається антитоксичний, антибактеріальний імунітет.

  • В осередку слід обробити посуд, носові хусточки, полотенця (прокип’ятити), випрати білизну, продезінфікувати іграшки – 0,5 р-н хлораміну. Заключна дезінфекція не проводиться оскільки постійно проводиться поточна.

  • При госпіталізації хворого за осередком спостерігають 7 днів, а при появі повторних випадків захворювання - 12. При залишенні хворого вдома – 17 днів.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка