Дослідницький проект учнів 9 класу „Традиції



Дата конвертації11.06.2016
Розмір445 b.


Дослідницький проект учнів 9 класу


„Традиції,

  • „Традиції,

  • звичаї,

  • обряди жителів

  • с.Пристань.”



В усіх цивілізованих країнах народній культурі завжди приділялася особлива увага. Без її глибокого знання годі говорити про високі потенції тої чи іншої нації. Культура будь-якого етносу, як крона дерева, не може розвиватися без власного коріння.

  • В усіх цивілізованих країнах народній культурі завжди приділялася особлива увага. Без її глибокого знання годі говорити про високі потенції тої чи іншої нації. Культура будь-якого етносу, як крона дерева, не може розвиватися без власного коріння.

  • В.Т.Скуратівський



  • Виховання національної свідомості, любові до української хати, рушника- оберега, національного одягу, звичаїв та обрядів своїх пращурів, почуття поваги до культурних та історичних надбань народу.



Поглиблювати знання учнів про народні звичаї, традиції, обряди.

  • Поглиблювати знання учнів про народні звичаї, традиції, обряди.

  • Організувати пошукову роботу;

  • Співставляти інформацію з різних джерел;

  • Складати характеристику пам‘яткам культури;

  • Узагальнювати зібрані матеріали;



Традиційна пристанська

  • Традиційна пристанська

  • хата

  • Підготували: Касперський Ю. та Мороз В.



Традиційне українське житло- хату- недарма порівнюють із сонцем, навколо якого повертається весь світ національних традицій та звичаїв. ЇЇ конструкція – справжній соломяно-глиняний шедевр, що досяг досконалості за багато століть.

  • Традиційне українське житло- хату- недарма порівнюють із сонцем, навколо якого повертається весь світ національних традицій та звичаїв. ЇЇ конструкція – справжній соломяно-глиняний шедевр, що досяг досконалості за багато століть.





Обовязковими предметами меблів були ліжко, полиця або мисник для посуду, стіл під іконами на покутті , лави уздовж стін і ослон – пересувна лава уздовж столу. Неодмінним атрибутом пристанської хати була скриня.



Ікони на покутті прикрашалися зашушеними квітами- чорнобривцями, волошками, гвоздиками та барвінком- і драпірувалися власноруч вишитим господинею полотняними рушниками.



Традиційні пристанська сім’я у вишиванках





Заручини та сватання



Запросини: молода з дружками молодий з боярами, ходили по селі й запрошували родичів і сусідів на весілля. Цей обряд полягав у тому, що зайшовши до хати, наречені кланялися господарям й говорили: «просили батько, просить й мати, і я прошу до мене на моє весілля.»



У селі були спеціальні музики, які супроводжували весілля. Музиканти були самоуками, вони ніколи не вчилися в музичній школі. Володіння інструментом передавалося від батька до сина.



Сімя пристанських музик- Мазурик



Всі учасники весілля одягали традиційні українські строї, що ще раз показує –Пристань завжди була осередком розвитку української культури у Західній Україні.



Звичаї та обряди святкування Різдва у рідному селі.

  • Підготували:

  • Кобрин Остап

  • Хас Михайло



"До Різдва в селі готувалися ще з літа. Під час жнив перший, а в деяких місцевостях – останній сніп збіжжя (жита або пшениці) залишали необмолоченим. До нього додавали також по кілька стеблин з інших злаків і перев'язували одним двома, а інколи трьома перевеслами. Цей сніп вносили до хати в навечір’я Різдва Христового. Називали його по-різному: "дідух", "дід", "коляда Приготування до Різдва охоплювало всі сторони життя пристанської родини. Готувалося доволі їжі, варився мед, виготовлялися різні наливки, вишняки, сливняки, тощо. Господиня купувала нові горщики, ложки, миски, дбала про нове вбрання для дітей і дорослих.

  • "До Різдва в селі готувалися ще з літа. Під час жнив перший, а в деяких місцевостях – останній сніп збіжжя (жита або пшениці) залишали необмолоченим. До нього додавали також по кілька стеблин з інших злаків і перев'язували одним двома, а інколи трьома перевеслами. Цей сніп вносили до хати в навечір’я Різдва Христового. Називали його по-різному: "дідух", "дід", "коляда Приготування до Різдва охоплювало всі сторони життя пристанської родини. Готувалося доволі їжі, варився мед, виготовлялися різні наливки, вишняки, сливняки, тощо. Господиня купувала нові горщики, ложки, миски, дбала про нове вбрання для дітей і дорослих.



Традиційні в наш час ялинки в хатах українців з'явилися переважно аж у першій половині ХХ ст. Спочатку їх підвішували до сволока і лише згодом почали ставити на підлогу. Прикрашали ялинку свічечками, горішками, яблучками, медівниками або домашніми тістечками. Звичай прикрашати різдвяну ялинку поширився з Німеччини

  • Традиційні в наш час ялинки в хатах українців з'явилися переважно аж у першій половині ХХ ст. Спочатку їх підвішували до сволока і лише згодом почали ставити на підлогу. Прикрашали ялинку свічечками, горішками, яблучками, медівниками або домашніми тістечками. Звичай прикрашати різдвяну ялинку поширився з Німеччини



Починали вечерю з куті. Їли всі з спільних мисок і пили з одного кухля, що символізувало мир і злагоду в сім'ї впродовж року. Окремі тарілки і ложки ставили лише для покійних родичів, або того з родини, кого не було в цей вечір вдома. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, окрім господині, яка підносила страви.

  • Починали вечерю з куті. Їли всі з спільних мисок і пили з одного кухля, що символізувало мир і злагоду в сім'ї впродовж року. Окремі тарілки і ложки ставили лише для покійних родичів, або того з родини, кого не було в цей вечір вдома. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, окрім господині, яка підносила страви.

  • В кінці вечері батько, а за ним і вся родина вставали з-за столу та дякували Господові за прожитий рік і просили про долю на наступний.

  • Після вечері на столі залишали кутю, інші страви, ложки, бо вірили, що вночі померлі прийдуть ще раз на вечерю.



Традиційні обряди христин. Підготував: Боднар Назар



В Україні обряд хрещення розпадається на дві частини:частина пов’язана безпосередно з Хрещення- її в селі Пристань називали просто Хрестом, і учта після охрещення,на вшанування породіллі та охрещеної дитини. Після того, як баба сходила до священника «за молитвою» чоловік, я то й баба-повитуха іде запрошувати в КУМИ. Коли куми приходять, приносять із собою хліб, а Кума-крижмо. Тоді простилали кожух і клали на нього дитину.



Коли починали сходитися гості , біля дитини вішали червоний пояс . Кожний гість звичайно приносив подарунок. У нашому селі звичайно дарували муку,горох,сушню, і яйця.

  • Коли починали сходитися гості , біля дитини вішали червоний пояс . Кожний гість звичайно приносив подарунок. У нашому селі звичайно дарували муку,горох,сушню, і яйця.

  • Щодо страв які готували на хрестини , то по всіх усю дах був нате приписаний порядок. Пекли спеціально на цей день призначені печева, паляниці калачі тощо.

  • З квіткою баба підносила й чарку варенухи, чи якої іншої горілки, пили звичайно по повній.

  • По закінченні учти баба запрошувала гостей ще й «до чопа» тобто до корчми, де всі гості ще довго гуляли.



Великдень у нашому селі Підготував: Муха П.



Великдень відноситься до тих свят, дата яких міняється кожного року, визначеної немає. Зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. У перекладі з давньоєврейської мови “ Пасха ”- “ проходження повз, позбавлення”.





Невідомо якою буде людина через

  • Невідомо якою буде людина через

  • 1000 років, але якщо відняти у сьогоднішньої людини нажитий віками й отриманий нею у спадок скарб свят та обрядів, то вона все забуде, всього розучиться й муситиме починати все з початку.

  • В.О.Ключевський




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка