Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюється за двома рівнями – часткової та загальної рівноваги



Дата конвертації01.01.2017
Розмір444 b.



Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюється за двома рівнями – часткової та загальної рівноваги.

  • Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюється за двома рівнями – часткової та загальної рівноваги.

  • Часткова конкурентна ринкова рівновага – рівновага на ізольованому ринку певного товару – є ефективною, оскільки у точці рівноваги економічна цінність продукту для споживача (MV) і граничні витрати його виробництва (MC) співпадають. Рівноважна ціна дорівнює граничним витратам і граничній цінності продукту:

  • Загальна рівновага – рівновага, що виникає внаслідок взаємодії усіх ринків, коли зміна попиту чи пропозиції на одному ринку впливає на рівноважні ціни та обсяги продажу на всіх ринках.

  • Досягнення загальної рівноваги – результат впливу зміни на одному ринку на всі інші ринки й на той ринок, з якого почався рух. У цій взаємодії на передній план виходить взаємозалежність різноманітних товарів.



Ефективність обміну – це баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках. На ринку буде досягнуто ефективного розподілу благ, якщо жоден із споживачів не зможе поліпшити свого становища, не погіршуючи становища іншого (при умові, що витрати на обмін – нульові). У дослідженні процесу обміну між споживачами А і В застосовується діаграма (коробка) Еджуорта.

  • Ефективність обміну – це баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках. На ринку буде досягнуто ефективного розподілу благ, якщо жоден із споживачів не зможе поліпшити свого становища, не погіршуючи становища іншого (при умові, що витрати на обмін – нульові). У дослідженні процесу обміну між споживачами А і В застосовується діаграма (коробка) Еджуорта.

  • Діаграма Еджуорта використовується в аналізі оптимального розподілу двох продуктів між двома споживачами і є графічною інтерпретацією моделі загальної рівноваги для економіки обміну.

  • Діаграма Еджуорта — модель, що дозволяє виявити зміни розміщення обмежених ресурсів між двома товарами (при виробництві) або між двома благами (при споживанні) і досягнення ефективного розподілу цих ресурсів.



Діаграма Еджуорта є прямокутником, сторони якого становлять обсяги ресурсів, які має в своєму розпорядженні суспільство для виробництва двох товарів. Кожна точка на діаграмі Еджуорта відповідає певному варіанту розподілу наявної кількості ресурсів для виробництва товарів А i В (рис. 12.1).

  • Діаграма Еджуорта є прямокутником, сторони якого становлять обсяги ресурсів, які має в своєму розпорядженні суспільство для виробництва двох товарів. Кожна точка на діаграмі Еджуорта відповідає певному варіанту розподілу наявної кількості ресурсів для виробництва товарів А i В (рис. 12.1).

  • Ефективність виробництва досягається за умови, що неможливо перебудувати використання наявних ресурсів так, щоб збільшити кількість одного товару без зменшення випуску іншого. Виходячи з цього, використання ресурсів в точці С неефективне.

  • Тільки ті комбінації ресурсів, які відповідають точкам дотику двох сімейств ізоквант, є ефективними варіантами розподілу ресурсів. Через усі точки дотику iзоквант можна провести криву (FN), яка має назву - крива ефективного використання ресурсів (крива ефективності виробництва) або крива контрактів. Вона показує всі ті комбінації ресурсів, у яких вони використовуються ефективно (рис. 12.2). 



  • Рис. 12.1. Діаграма Еджуорта



Крива контрактів – множина можливих ефективних варіантів розподілу двох економічних благ між двома споживачами.

  • Крива контрактів – множина можливих ефективних варіантів розподілу двох економічних благ між двома споживачами.

  • Крива контрактів - лінія в «діаграмі Еджуорта», яка об'єднує точки ефективного розподілу благ (ресурсів). Крива контрактів матиме вигляд діагоналі в діаграмі Еджуорта (FN).

  • Рис. 12.2 Крива контрактів (крива ефективності виробництва)



Розрізняють чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості: егалітарний, утилітарний, роулзівський і ліберальний.

  • Розрізняють чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості: егалітарний, утилітарний, роулзівський і ліберальний.

  • Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу, за якого всі блага поділені порівну між усіма індивідами.

  • Утилітарний підхід розглядає суспільний добробут як суму добробуту всіх членів суспільства.

  • Роулзівський (концепція Дж. Роулза) підхід допускає існування нерівності, щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до праці, але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних економічних суб’єктів на користь найбідніших членів суспільства.

  • Ліберальний підхід полягає у тому, що результати конкурентних ринкових процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня нерівність; не передбачає перерозподілу благ.

  • Егалітарний, утилітарний і роулзівський підходи передбачають державне втручання з метою коригування результатів ринкових процесів і досягнення більш справедливого розподілу, ліберальний підхід заперечує необхідність такого втручання.



Ефективність виробництва досягається тоді, коли вже неможливо перерозподіляти наявні ресурси, щоб збільшити випуск одного економічного блага без зменшення випуску іншого (Парето - оптимальний розподіл ресурсів). Випуск буде ефективним, якщо він водночас буде максимізувати корисність покупців і не виходити за межі існуючих ресурсів.

  • Ефективність виробництва досягається тоді, коли вже неможливо перерозподіляти наявні ресурси, щоб збільшити випуск одного економічного блага без зменшення випуску іншого (Парето - оптимальний розподіл ресурсів). Випуск буде ефективним, якщо він водночас буде максимізувати корисність покупців і не виходити за межі існуючих ресурсів.

  • Qy

  • MRS=MRT

  • Крива байдужості

  • Крива виробничих

  • можливостей

  • Qx

  • Рис. 12.3. Ефективність випуску



Існують різні критерії оцінки динаміки добробуту.

  • Існують різні критерії оцінки динаміки добробуту.

  • Один з них – критерій Парето, який спирається на ціннісні передумови індивіда і виходить з того, що кожна людина спроможна краще за всіх оцінити свій власний добробут. Це призводить до того, що добробут окремих людей не є співставним. Тому суспільний добробут не може бути визначений шляхом додавання, не є “сумою щастя” всіх членів суспільства.

  • У 30-ті роки Н. Калдор і Дж. Хікс висунули інший критерій: добробут підвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють свої доходи вище за збитки потерпілих.

  • Теорія квазіоптимуму стверджує, що у випадку, коли в одній галузі викривлення не можуть бути усунуті, краще відмовитись від досягнення максимуму ефективності в іншій галузі, з тим щоб збалансувати економіку в цілому.  




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка