Експеримент; експеримент



Дата конвертації24.12.2016
Розмір445 b.



1. Доказова медицина: поняття, методологія, фундаментальні принципи, основні терміни доказової медицини, об'єктивні причини формування принципу доказовості в галузі охорони здоров'я.

  • 1. Доказова медицина: поняття, методологія, фундаментальні принципи, основні терміни доказової медицини, об'єктивні причини формування принципу доказовості в галузі охорони здоров'я.

  • 2. Міжнародний досвід застосування доказової медицини.

  • 3. Напрямки медичної науки, що сформувалися в процесі розвитку технологій доказової медицини.

  • 4. Місце технологій доказової медицини в прийнятті клінічного рішення лікаря.



(англ. Evidence-based medicine –

  • (англ. Evidence-based medicine –

  • медицина, що базується на доказах;

  • науково обґрунтована медична практика)

  • підхід до медичної практики, при якому рішення про застосування профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів приймаються виходячи з наявних доказів їх ефективності та безпеки, а такі докази піддаються пошуку, порівнянню, узагальненню та широкому розповсюдженню для використання в інтересах хворих (Evidence Based Medicine Working Group, 1993).





міжнародна конференція з гармонізації (International Conference on Harmonization, ICH)



експеримент;

  • експеримент;

  • стандартизація та метрологічна повірка приладів;

  • використання сучасних науково обґрунтованих технологій;

  • дотримання вимог рандомізації, статистичної обробки, критеріїв включення та виключення при проведенні наукових досліджень;



правильне та об’єктивне використання наукової інформації;

  • правильне та об’єктивне використання наукової інформації;

  • застосування загальноприйнятих стандартів діагностики та лікування;

  • подвійні сліпі рандомізовані багатоцентрові дослідження;

  • мета-аналіз;

  • Кокранівське співробітництво



Принцип використання науково-медичної інформації лише найвищого рівня доказовості.

  • Принцип використання науково-медичної інформації лише найвищого рівня доказовості.

  • Принцип використання науково-медичної інформації лише найвищого рівня доказовості.

  • Принцип постійного знайомства всіх учасників медичної галузі з досягненнями науки і практики

  • Принцип оптимальної діагностичної доцільності.

  • Принцип раціональної фармакотерапії



Принципи доказової медицини:

  • Принципи доказової медицини:

  • Принцип науково обґрунтованого прогнозу захворювання.

  • Принцип постійного підвищення безпеки медичних втручань.

  • Принцип стандартизації медичних втручань.

  • Принцип мінімізації економічних затрат.

  • Принцип колективної відповідальності за високу ефективність діагностичних і лікувальних технологій.

  • Принцип постійної оптимізації діяльності національних систем охорони здоров’я.



Намагання визначити прогноз захворювань, тобто передбачити ймовірність їх виникнення, перебігу і завершення, виникли ще в глибокій давнині, одночасно з появою медичної практики.

  • Намагання визначити прогноз захворювань, тобто передбачити ймовірність їх виникнення, перебігу і завершення, виникли ще в глибокій давнині, одночасно з появою медичної практики.



Клінічна епідеміологія – наука, яка вивчає закономірності розповсюдження будь-яких захворювань, здійснює прогнозування їх у кожного конкретного пацієнта на основі вивчення клінічного перебігу хвороби в аналогічних випадках. Для цього нею використовуються відповідні наукові методи вивчення груп хворих, що забезпечує точність прогнозів.

  • Клінічна епідеміологія – наука, яка вивчає закономірності розповсюдження будь-яких захворювань, здійснює прогнозування їх у кожного конкретного пацієнта на основі вивчення клінічного перебігу хвороби в аналогічних випадках. Для цього нею використовуються відповідні наукові методи вивчення груп хворих, що забезпечує точність прогнозів.



На відміну від інших медичних наук клінічна епідеміологія всі свої проблеми вирішує безпосередньо на людях і ні в якому разі на тваринах або елементах людського організму – культурі тканин, клітинних мембран тощо. Клінічна епідеміологія здійснює методологічне забезпечення клінічних досліджень, їх об’єктивну оцінку, по суті є методологічною основою доказової медицини.

  • На відміну від інших медичних наук клінічна епідеміологія всі свої проблеми вирішує безпосередньо на людях і ні в якому разі на тваринах або елементах людського організму – культурі тканин, клітинних мембран тощо. Клінічна епідеміологія здійснює методологічне забезпечення клінічних досліджень, їх об’єктивну оцінку, по суті є методологічною основою доказової медицини.



Одним з напрямів доказової медицини є аналіз результатів клінічних досліджень, причому ступінь вірогідності отриманих результатів залежить від організації клінічних випробовувань.

  • Одним з напрямів доказової медицини є аналіз результатів клінічних досліджень, причому ступінь вірогідності отриманих результатів залежить від організації клінічних випробовувань.



Рандомізоване подвійне сліпе контрольоване дослідження.

  • Рандомізоване подвійне сліпе контрольоване дослідження.

  • Нерандомізоване дослідження з одночасним контролем (контрольоване дослідження без рандомізації).

  • Нерандомізоване дослідження з історичним контролем.

  • Дослідження типу “випадок-контроль”.

  • Перехресне дослідження.

  • Результати спостережень (відкрите дослідження).

  • Опис окремих випадків.



Визначення рівня значущості доказів

  • Визначення рівня значущості доказів

  • А – базуються на результатах кількох великих рандомізованих контрольованих досліджень, мета-аналізі багатьох рандомізованих досліджень або результатах хоча б одного рандомізованого контрольованого дослідження

  • В – базуються на результатах принаймні одного нерандомізованогодослідження високої якості

  • С – базуються на думці експертів за відсутності даних якісних клінічних досліджень



Золотим стандартом клінічних випробовувань є рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження – так званий GCP-стандарт. Основними поняттями, що стосуються GCP-досліджень, є рандомізація – призначення досліджуваних у групи методом випадкової вибірки (є основою статистичного порівняння груп).

  • Золотим стандартом клінічних випробовувань є рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження – так званий GCP-стандарт. Основними поняттями, що стосуються GCP-досліджень, є рандомізація – призначення досліджуваних у групи методом випадкової вибірки (є основою статистичного порівняння груп).



Подвійне сліпе дослідження (Double-blind) – коли пацієнт і дослідник не знають, яке лікування призначене, та стратифікація (Stratification) – розподіл досліджуваних на групи

  • Подвійне сліпе дослідження (Double-blind) – коли пацієнт і дослідник не знають, яке лікування призначене, та стратифікація (Stratification) – розподіл досліджуваних на групи





Мета-аналіз — це систематизований аналіз із статистичними узагальненнями (співставлення доказів).

  • Мета-аналіз — це систематизований аналіз із статистичними узагальненнями (співставлення доказів).





Важлива роль у доказовій медицині належить Кокранівському співробітництву (засноване Арчі Кокраном /Cochrane A.L./ у 1972 році) – міжнародній організації, метою якої є пошук і узагальнення вірогідної інформації про результати медичних втручань. Серед її засновників – провідні країни світу .

  • Важлива роль у доказовій медицині належить Кокранівському співробітництву (засноване Арчі Кокраном /Cochrane A.L./ у 1972 році) – міжнародній організації, метою якої є пошук і узагальнення вірогідної інформації про результати медичних втручань. Серед її засновників – провідні країни світу .





  • На сьогодні в Кокранівську асоціацію входять понад 3 тис. учасників. Вона діє у вигляді мережі центрів асоціації, які спільно працюють у різних країнах.

  • Мета асоціації – створити вичерпний реєстр всіх рандомізованих клінічних випробувань, необхідних для систематичних оглядів.



  • Створення і оновлення систематичних оглядів – головного результату діяльності Кокранівського співтовариства – здійснюють міжнародні проблемні групи, до складу яких входять науковці, лікарі, представники охорони здоров’я, тобто всі, хто зацікавлений отримати надійну, сучасну та актуальну інформацію щодо профілактики, лікування і реабілітації пацієнтів при різних захворюваннях. Після цього всі систематичні огляди надходять в електронному вигляді в Кокранівську базу даних систематизованого огляду.



Успіх науково-дослідницької діяльності визначається глобальною довгостроковою стратегією, яка потребує значних інвестицій у відкриття нових технологій, залучення великих коштів, а також високої кваліфікації тисяч людей. За статистичними даними, шанс створити новий лікарський засіб становить 1 до 5–10 тисяч. Для цього необхідно “просіяти” 300–600 хімічних сполук, щоб відібрати кандидатуру на новий лікарський засіб. Процес розробки та просування на ринок нового лікарського засобу становить приблизно 10–12 років.

  • Успіх науково-дослідницької діяльності визначається глобальною довгостроковою стратегією, яка потребує значних інвестицій у відкриття нових технологій, залучення великих коштів, а також високої кваліфікації тисяч людей. За статистичними даними, шанс створити новий лікарський засіб становить 1 до 5–10 тисяч. Для цього необхідно “просіяти” 300–600 хімічних сполук, щоб відібрати кандидатуру на новий лікарський засіб. Процес розробки та просування на ринок нового лікарського засобу становить приблизно 10–12 років.



Бути ефективнішим, ніж відомі препарати аналогічної дії.

  • Бути ефективнішим, ніж відомі препарати аналогічної дії.

  • Мати кращу сприйнятність, аніж відомі препарати (за умови однакової ефективності).

  • Бути ефективним у тих випадках, коли лікування відомими препаратами не дає очікуваних результатів.



Бути економічно вигіднішим.

  • Бути економічно вигіднішим.

  • Мати більш простий спосіб застосування.

  • Мати більш зручну лікарську форму.

  • За умови комбінованої терапії повинен підвищувати ефективність уже існуючих лікарських засобів, не підвищуючи їх токсичність.



поняття біодоступності – швидкості та ступеня накопичення активних складових лікарського засобу в місці можливого впливу, для чого визначають концентрацію активної речовини в цільній крові, сироватці чи плазмі

  • поняття біодоступності – швидкості та ступеня накопичення активних складових лікарського засобу в місці можливого впливу, для чого визначають концентрацію активної речовини в цільній крові, сироватці чи плазмі



Поява нового лікарського засобу на ринку стає можливою тільки за умови його тривалого дослідження і розробки, причому найважливіша роль у цьому процесі належить клінічним дослідженням.

  • Поява нового лікарського засобу на ринку стає можливою тільки за умови його тривалого дослідження і розробки, причому найважливіша роль у цьому процесі належить клінічним дослідженням.







На початку ХХІ сторіччя у фармацевтичній науці американськими вченими C.Bond (2000), P.Wiffen (2001) введений новий термін «доказова фармація» (Evidence-based Pharmacy), яка інтегрує знання з фармакоекономіки та фармацевтичної опіки.

  • На початку ХХІ сторіччя у фармацевтичній науці американськими вченими C.Bond (2000), P.Wiffen (2001) введений новий термін «доказова фармація» (Evidence-based Pharmacy), яка інтегрує знання з фармакоекономіки та фармацевтичної опіки.

  • Вона зосереджується на встановленні достовірних даних про використання лікарських засобів із доведеною ефективністю, безпечністю, економічною вигодою, а також доказових результатах фармацевтичної опіки.





Основна діяльність клінічних провізорів спрямована на:

  • Основна діяльність клінічних провізорів спрямована на:

  • Створення „позитивних” списків лікарських препаратів;

  • Довідників про ліки;

  • Мініторинг рівня ліків.



Клінічні фармацевти, зобов’язані:

  • Клінічні фармацевти, зобов’язані:

  • Готувати інфоормацію про лікарські засоби для медичного персоналу, хворих і членів сімей;

  • Проводити контроль за фармакотерапією;

  • Оцінювати вплив діяльності клінічної фармації на якість медичної допомоги хворим.



Отже, найбільш перспективними напрямами діяльності клінічного провізора (фармацевта) в охороні здоров”я є:

  • Отже, найбільш перспективними напрямами діяльності клінічного провізора (фармацевта) в охороні здоров”я є:

    • визначення потреби в лікарських засоюбах, її економічне обгунтування;
    • Оптимізація схеми фармакотерапії – дозування, час прийому відповідно до індивідуальних особливостей хворого;
    • Усунення і попередження побічної дії лікарських засбів;
    • Вибір клінічно ефективної та економічно вигідної схеми фармакотерапії тощо;
    • Іформування ро лікарські засоби, включаючи фармакоекономічні параметри;
    • консультації щодо лікування;
    • Роль фармацеівта у процесі самолікування;
    • Довіра пацієнта до лікаря, згода хворого;


Доказова медицина не в повній мірі досліджена лікарями всіх галузей медицини, але має широке практичне застосування в діагностиці, лікуванні і профілактиці різних захворювань.

  • Доказова медицина не в повній мірі досліджена лікарями всіх галузей медицини, але має широке практичне застосування в діагностиці, лікуванні і профілактиці різних захворювань.

  • Доказовій медицині потрібно надати більше уваги і розширити її вивчення, адже це є майбутня перспектива розвитку медицини






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка