Етичні і правові аспекти клінічних досліджень



Дата конвертації24.12.2016
Розмір445 b.


Етичні і правові аспекти клінічних досліджень


  • Захист прав і безпека суб'єктів, що беруть участь в клінічних дослідженнях - пріоритетне завдання при плануванні і проведенні клінічних випробувань.

  • У всіх нормативних документах і рекомендаціях, GCP, що стосуються, етичні і правові аспекти займають особливе місце і розглядаються найдетальніше.

  • В принципах, сформульованих в результаті роботи Міжнародної конференції з гармонізації GCP (ICH GCP, 1996), велика частина безпосередньо присвячена проблемам правового захисту учасників дослідження.



Питання етики і права при проведенні біомедичних досліджень дуже тісно переплетені і розглядаються, головним чином, спільно.

  • Питання етики і права при проведенні біомедичних досліджень дуже тісно переплетені і розглядаються, головним чином, спільно.

  • Етика не тільки розповсюджується на всю сукупність прав пацієнта, але уявлення про етику набагато ширше за поняття прав. Якщо для дотримання прав достатньо строго слідувати певним правилам, то етика вимагає від лікаря порядності, чесності, безкорисливості в найширшому сенсі слова, що не може бути гарантоване ніякими правами.

  • Етика накладає зобов'язання на дослідника і надає пацієнтам прав навіть раніше, ніж вони будуть сформульовані. Більш того, шлях розвитку міжнародного права в ділянці захисту прав людини взагалі, і в медицині зокрема достатньо довгий, а багато питань було поставлено біомедичними дослідженнями зовсім недавно.

  • Існує багато областей, де ще не діють правові положення і в умовах нової технології поки відсутні чіткі моральні норми.



Основні етичні і правові принципи сформульовані в Гельсинській декларації Всесвітньої медичної асоціації, рекомендаціях для лікарів, що проводять біомедичні дослідження за участю людини як об'єкта дослідження(прийнятою 18-ою асамблеєю Всесвітньої асоціації лікарів, Гельсинкі, Фінляндія, червень 1964 р. і переглянутою 29-ою Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Токіо, Японія, жовтень 1975 г.,35-й Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Венеція, Італія, жовтень 1983 р., 41-ою Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Гонконг, вересень 1989 р., 48-ою Генеральною Асамблеєю, Сомерсет Уест, ЮАР, жовтень 1996 г, і 52-ою Генеральною Асамблеєю, Едінбург, Шотландія, жовтень 2000 р.).

  • Основні етичні і правові принципи сформульовані в Гельсинській декларації Всесвітньої медичної асоціації, рекомендаціях для лікарів, що проводять біомедичні дослідження за участю людини як об'єкта дослідження(прийнятою 18-ою асамблеєю Всесвітньої асоціації лікарів, Гельсинкі, Фінляндія, червень 1964 р. і переглянутою 29-ою Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Токіо, Японія, жовтень 1975 г.,35-й Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Венеція, Італія, жовтень 1983 р., 41-ою Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Гонконг, вересень 1989 р., 48-ою Генеральною Асамблеєю, Сомерсет Уест, ЮАР, жовтень 1996 г, і 52-ою Генеральною Асамблеєю, Едінбург, Шотландія, жовтень 2000 р.).

  • Цей документ ліг в основу всіх подальших рекомендацій і законодавчих актів, що визначають права людини і етичні зобов'язання, що приймаються на себе лікарями при проведенні клінічних досліджень.



Викладені в Гельсинській декларації принципи служать лиш спрямовуючими положеннями, але не звільняють лікарів від кримінальної, цивільної або моральної відповідальності відповідно до національного законодавства.

  • Викладені в Гельсинській декларації принципи служать лиш спрямовуючими положеннями, але не звільняють лікарів від кримінальної, цивільної або моральної відповідальності відповідно до національного законодавства.

  • Всі основні документи, що розробляються авторитетними міжнародними організаціями (директиви і рекомендації ВООЗ, ЄС, ІСР, CIOMS) на основі Гельсинської декларації повинні бути відображені в національних законодавствах, які, зрештою, і визначають права людини і етичні зобов'язання в кожній конкретній країні. Національні законодавства, у свою чергу, повинні передбачати можливість незалежного суспільного контролю за дотриманням прав людини при плануванні і проведенні клінічних випробувань.



У українському законодавстві правові і етичні питання при проведенні клінічних випробувань розглядаються в статтях 7 і 8 Закону України «Про ліки». Так, в статті 7, зокрема, мовиться:

  • У українському законодавстві правові і етичні питання при проведенні клінічних випробувань розглядаються в статтях 7 і 8 Закону України «Про ліки». Так, в статті 7, зокрема, мовиться:

  • Стаття 7. Клінічні випробування лікарських засобів

  • Клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості лікарського засобу. Вони можуть проводитись у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, які визначаються Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом.

  • Для проведення клінічних випробувань лікарських засобів підприємства, установи, організації або громадяни подають відповідну заяву до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу. До заяви додаються матеріали, які містять загальну інформацію про лікарський засіб, результати його доклінічного вивчення, зразки лікарського засобу та проект програми клінічних досліджень. Рішення про клінічні випробування лікарського засобу приймається за наявності: позитивних висновків експертизи матеріалів доклінічного вивчення щодо ефективності лікарського засобу та його безпечності; переконливих даних про те, що ризик побічної дії лікарського засобу буде значно нижчим за очікуваний позитивний ефект.

  • Порядок проведення експертизи матеріалів клінічних випробувань встановлюється Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом.

  • Замовник клінічних випробувань має право одержувати інформацію про хід проведення клінічних випробувань лікарського засобу, знайомитись з результатами клінічної експертизи, порушувати клопотання про заміну спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, де проводяться клінічні випробування. Клінічні випробування лікарських засобів проводяться після обов'язкової оцінки етичних та морально-правових аспектів програми клінічних випробувань комісіями з питань етики, які утворюються і діють при лікувально-профілактичних закладах, де проводяться клінічні випробування. Положення про комісії з питань етики затверджується Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом. Рішення про затвердження програми клінічних випробувань та їх проведення приймається Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом.

  • Клінічні випробування лікарських засобів вітчизняного чи іноземного виробництва проводяться за повною чи скороченою програмою з урахуванням норм, що застосовуються у міжнародній практиці. В окремих випадках за рішенням Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу клінічні випробування можуть не проводитись.



Стаття 8. Захист прав пацієнта (добровольця)

  • Стаття 8. Захист прав пацієнта (добровольця)

  • Клінічні випробування лікарських засобів проводяться за наявності письмової згоди пацієнта(добровольця) на участь у проведенні клінічних випробувань або письмової згоди його законного представника на проведення клінічних випробувань за участю неповнолітнього чи недієздатного пацієнта. Пацієнт (доброволець) або його законний представник повинен отримати інформацію щодо суті та можливих наслідків випробувань, властивостей лікарського засобу, його очікуваної ефективності, ступеня ризику.

  • Замовник клінічних випробувань лікарського засобу зобов'язаний перед початком клінічних випробувань укласти договір про страхування життя та здоров'я пацієнта(добровольця) в порядку, передбаченому законодавством. Керівник клінічних випробувань зобов'язаний зупинити клінічні випробування чи окремі його етапи у разі виникнення загрози здоров'ю або життю пацієнта(добровольця) у зв'язку з їх проведенням, а також за бажанням пацієнта(добровольця) або його законного представника.

  • Міністерство охорони здоров'я України або уповноважений ним орган приймає рішення про припинення клінічних випробувань лікарського засобу чи окремих його етапів у разі виникнення загрози здоров'ю або життю пацієнта(добровольця) у зв'язку з їх проведенням, а також в разі відсутності чи недостатньої ефективності його дії, порушення етичних норм.



Відповідно до Закону України «Про ліки» були розроблені і затверджені Міністерством охорони здоров'я України (наказ №281 від 01.11.2000 р.) «Інструкція про проведення клінічних досліджень лікарських засобів і експертизи матеріалів клінічних випробувань», а також «Типове положення про комісію з питань етики». Етичні і правові аспекти проведення клінічних досліджень лікарських засобів також відображені в Методичних рекомендаціях по клінічних дослідженнях лікарських засобів в Україні, виданих Державним науково-експертним центром лікарських засобів МОЗ України в 1999 році.

  • Відповідно до Закону України «Про ліки» були розроблені і затверджені Міністерством охорони здоров'я України (наказ №281 від 01.11.2000 р.) «Інструкція про проведення клінічних досліджень лікарських засобів і експертизи матеріалів клінічних випробувань», а також «Типове положення про комісію з питань етики». Етичні і правові аспекти проведення клінічних досліджень лікарських засобів також відображені в Методичних рекомендаціях по клінічних дослідженнях лікарських засобів в Україні, виданих Державним науково-експертним центром лікарських засобів МОЗ України в 1999 році.



ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров’я України від 1 листопада 2000 р. № 281 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2000 р. за № 831/5052

  • ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров’я України від 1 листопада 2000 р. № 281 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2000 р. за № 831/5052

  •  ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМІСІЮ З ПИТАНЬ ЕТИКИ

  • 1. Загальні положення

  • 1.1. Типове Положення про комісію з питань етики (надалі — Положення) розроблено відповідно до статті 8 Закону України «Про лікарські засоби» з урахуванням норм, що застосовуються у міжнародній практиці — правил ICH GCP, Гельсінської декларації (1964).

  • 1.2. Положення встановлює основні вимоги до оцінки етичних та морально-правових аспектів матеріалів клінічних випробувань лікарських засобів, які можуть проводитись на пацієнтах (добровольцях).

  • 1.3. Основними завданнями комісії з питань етики (надалі — Комісія) є:

  • • захист прав та інтересів залучених до клінічного випробування лікарських засобів досліджуваних;

  • • захист прав та інтересів дослідників;

  • • забезпечення етичної та морально-правової оцінки матеріалів клінічного випробування.

  • 1.4. Положення про Комісію конкретного лікувально-профілактичного закладу затверджується керівником закладу, де вона створена.

  • 2. Обов’язки та права Комісії

  • 2.1. До початку проведення клінічного випробування лікарського засобу Комісія оцінює етичні та морально-правові аспекти програми (протоколу) клінічного випробування.

  • 2.2. Під час проведення клінічного випробування лікарського засобу Комісія здійснює контроль за захистом прав і здоров’я досліджуваних, є гарантом їхньої безпеки.

  • 2.3. Для виконання своїх завдань Комісія розглядає такі матеріали клінічного випробування лікарського засобу, що додаються до заяви довільної форми:

  • • протокол випробування і поправки до нього;

  • • письмову інформацію про клінічне випробування та/або форму письмової інформованої згоди та їх наступні редакції, що надаються пацієнту (добровольцю). Письмова інформація про клінічне випробування та/або форма письмової інформованої згоди складається відповідно до додатка;

  • • матеріали для залучення пацієнтів (добровольців) до клінічного випробування (якщо використовуються);

  • • брошуру дослідника та її наступні редакції;

  • • наявну інформацію з безпеки досліджуваного лікарського засобу;

  • • документ, що підтверджує страхування життя та здоров’я пацієнтів (добровольців) в передбаченому законодавством порядку. Якщо проводяться клінічні випробування за міжнародним договором, то застосовуються міжнародні правила страхування;

  • • автобіографію (curriculum vitae) дослідника на теперішній час та/або інші матеріали, що підтверджують його кваліфікацію та ознайомленість з питань проведення клінічних випробувань;

  • • будь-які інші документи, що можуть знадобитися Комісії для виконання своїх обов’язків.

  • 2.4. Комісія розглядає матеріали до початку та в процесі клінічного випробування в установлений термін і надає замовнику та/або досліднику висновок у письмовій формі із зазначенням назви випробування, розглянутих документів, дати та одного з можливих нижченаведених рішень:

  • • позитивний висновок щодо проведення клінічного випробування;

  • • вимоги про внесення змін у надану документацію для одержання позитивного висновку щодо проведення клінічного випробування;

  • • відмова на проведення клінічного випробування;

  • • скасування/призупинення наданого раніше позитивного висновку щодо проведення клінічного випробування, що виникає у процесі клінічного випробування.



2.5. Під час проведення клінічного випробування Комісія періодично розглядає матеріали проведення клінічного випробування з частотою, що залежить від ступеня ризику для досліджуваних, але не рідше одного разу на рік.

  • 2.5. Під час проведення клінічного випробування Комісія періодично розглядає матеріали проведення клінічного випробування з частотою, що залежить від ступеня ризику для досліджуваних, але не рідше одного разу на рік.

  • 2.6. У разі потреби Комісія має право запитувати в замовника або дослідника додаткові матеріали щодо клінічного випробування.

  • 2.7. Для вирішення окремих питань Комісія може залучати відповідних фахівців інших установ, організацій та закладів (за їх згодою).

  • 2.8. У разі виникнення загрози здоров’ю або життю пацієнта (добровольця) у зв’язку з проведенням клінічного випробування, за відсутності чи недостатньої ефективності дії лікарського засобу, а також у разі порушення етичних норм Комісія може подавати пропозиції до Державного фармакологічного центру МОЗ України про припинення клінічного випробування лікарського засобу чи окремого його етапу.

  • 3. Склад Комісії та порядок її роботи

  • 3.1. Комісія повинна включати достатню кількість осіб, що володіють необхідним сумарним досвідом і кваліфікацією для оцінки етичних та морально-правових аспектів планованого клінічного випробування. Склад Комісії має налічувати не менше п’яти членів. З них не менше одного члена, що не є науковцем, а також не менше одного члена, що не є співробітником медичного закладу, у якому проводиться клінічне випробування.

  • Склад Комісії повинен включати чоловіків та жінок.

  • 3.2. Перший склад Комісії формує та затверджує керівник спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, де вона створена.

  • 3.3. Комісію очолює голова. Голова Комісії, його заступник та відповідальний секретар Комісії обираються на першому засіданні Комісії з числа її членів відкритим голосуванням простою більшістю голосів.

  • 3.4. Комісія діє відповідно до розроблених письмових стандартних операційних процедур, затверджених на засіданні Комісії. Діяльність Комісії повинна відповідати вимогам ICH GCP і законодавства України. Письмові стандартні операційні процедури включають:

  • • порядок визначення складу Комісії;

  • • порядок планування та проведення засідань, інформування членів Комісії про засідання;

  • • порядок первинного та повторного розгляду матеріалів клінічного випробування;

  • • визначення періодичності розгляду матеріалів щодо випробування;

  • • порядок розгляду за спрощеною схемою незначних змін у ході клінічного випробування, що було раніше розглянуте;

  • • визначення того, що жодний пацієнт (доброволець) не може залучатися до випробувань до того, як Комісія письмово не надасть позитивний висновок щодо проведення клінічного випробування;

  • • визначення того, що не можуть бути внесені жодні зміни до протоколу клінічного випробування без попереднього письмового схвалення їх Комісією (за винятком випадків, коли необхідно терміново уникнути небезпеки для досліджуваних або коли зміни мають формальний характер);

  • • зазначення того, що дослідник повинен вчасно повідомляти Комісію про відхилення від протоколу або зміни протоколу з метою усунення безпосередньої небезпеки, що загрожує досліджуваним; про обставини, що збільшують ступінь ризику для досліджуваних та/або істотно впливають на проведення клінічного випробування в цілому; про всі непередбачені серйозні побічні явища досліджуваного лікарського засобу; про появу нових даних, які можуть свідчити про збільшення ризику для досліджуваних і вплинути на хід випробування;

  • • визначення того, що Комісія повинна вчасно в письмовій формі повідомляти дослідника про свої рішення щодо клінічного випробування; про підстави для прийняття рішень; про процедуру оскарження рішення.

  • 3.5. Формою роботи Комісії є засідання. Засідання проводяться з частотою, що визначається певною стандартною операційною процедурою у разі потреби, але не менше одного разу на два місяці.

  • 3.6. Засідання Комісії є правочинним за участю у засіданні не менше 2/3 членів комісії.

  • 3.7. У засіданнях Комісії можуть брати участь представники замовника або дослідники, але вони не беруть участі в голосуванні.

  • 3.8. Рішення Комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні. При рівній кількості голосів голос голови є ухвальним.

  • Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписує її голова та всі присутні члени Комісії.

  • 3.9. Комісія має зберігати всі записи, що торкаються проведення клінічного випробування, на протязі не менше 3 років після його завершення.

  • 3.10. На запит Комісія надає своє положення, стандартні операційні процедури та склад МОЗ України, Державному фармакологічному центру, досліднику, замовнику.

  • 3.11. Голова, його заступник та члени беруть участь у роботі Комісії на громадських засадах.

  • 3.12. Комісія під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з дослідником, замовником, Державним фармакологічним центром МОЗ України та з іншими організаціями.

  • 3.13. Організаційно-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснює лікувально-профілактичний заклад, де вона створена.

  • 3.14. При незгоді з висновком Комісії з питань етики щодо матеріалів клінічного випробування замовник та/або дослідник можуть оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку.

  • Директор Державного фармакологічного центру МОЗ України, чл.-кор. АМНУО.В. Стефанов 



Етичні комітети, склад і функції

  • З метою забезпечення прав і безпеки учасників клінічного дослідження створюються так звані незалежні етичні комітети.

  • Використовуються терміни «Етичні комітети» (Ethic Commitee/EC), прийнятий в Європі. У США використовується термін Наглядова Рада Установи (Institutional Review Board/IRB).

  • За визначенням, прийнятим в Європі (Good Clinical Practice for j trials on medicinal products in European Community (111/3976/88/-| EN, July 1991), етичні комітети - це незалежні організації, що складаються з професійних медиків і осіб немедичних спеціальностей, що несуть відповідальність за забезпечення захисту прав і здоров'я людей, що беруть участь в дослідженні і гарантують такий захист для суспільства в цілому.



Особливості діяльності етичних комітетів

  • Особливості діяльності Етичного комітету полягають в наступному:

  • а) незалежність від сторін, що беруть участь в дослідженні;

  • б) Етичні комітети є структурами non-profit, тобто не переслідуючими комерційних або яких-небудь інших матеріальних інтересів. Проте для здійснення своєї діяльності Етичні комітети потребують певного фінансування, необхідного для покриття адміністративних витрат. У ряді країн передбачена можливість оплати Етичному комітету за експертизу матеріалів клінічних досліджень. Так, близько 25% Етичних комітетів у Великобританії і менше половини в Швеції вимагають компенсації своїх витрат, у Франції всі регіональні Етичні комітети отримують гроші за експертизу. У той же час в Іспанії офіційно заборонено стягувати плату за розгляд матеріалів клінічних випробувань. Оплата членам Етичних комітетів не є прийнятою практикою;

  • в) хоча Етичні комітети є суспільними структурами, вони законодавчо наділені певними повноваженнями, а саме:

    • розглядати документи, що стосуються проведення клінічних випробувань, при необхідності вимагати внесення змін і доповнень;
    • ухвалювати рішення про можливість проведення клінічних випробувань або можливості продовження проведення КИ;
    • контролювати проведення клінічних випробувань;


г) Етичні комітети розробляють власні стандартні операційні процедури, керуючись міжнародним і національним законодавством в області клінічних досліджень. Відповідно до ЮН GCP ці стандартні операційні процедури повинні містити:

  • г) Етичні комітети розробляють власні стандартні операційні процедури, керуючись міжнародним і національним законодавством в області клінічних досліджень. Відповідно до ЮН GCP ці стандартні операційні процедури повинні містити:

    • Склад Етичного комітету, кваліфікацію його членів і установу, при якій створений Етичний комітет.
    • Графік роботи, процедури сповіщення членів Етичного комітету, їх контактні телефони.
    • Список документів, необхідних для уявлення в Етичний комітет і кількість копій.
    • Порядок розгляду матеріалів і терміни винесення ухвал.
    • Порядок і періодичність розгляду тривало поточних досліджень.
    • Зразки (стандартні форми) висновків Етичного комітету.
    • Положення, що жоден суб'єкт не може бути включений в дослідження без попереднього письмового схвалення Етичного комітету на проведення даного клінічного випробування.
    • Положення, що всі доповнення і поправки до протоколу вступають в силу тільки після письмового схвалення Етичного комітету, за винятком випадків, коли (а) доповнення і поправки приймаються з метою терміново зменшити ризик для суб'єктів дослідження або (б) коли вони зачіпають тільки адміністративні аспекти дослідження і не впливають на безпеку його учасників.
    • Положення про те, що дослідник повинен негайно повідомляти в Етичний комітет про наявність:
    • а) відхилень від протоколу або його змінах, зроблених для того, щоб уникнути безпосереднього ризику для суб'єктів дослідження
    • б) змін протоколу, що підвищують ризик для суб'єктів або роблять значний вплив на весь хід дослідження
    • в) несподіваних і серйозних небажаних лікарських реакціях
    • г) появі нової інформації, що зачіпає безпеку суб'єктів або що впливає на хід дослідження.
  • 10. Процедури апеляції по рішеннях Етичного комітету.

    • 11. Умови оплати Етичному комітету і порядок його фінансової діяльності.
    • 12. Ведення архіву Етичного комітету.
    • Процедури діяльності Етичного комітету повинні бути підписані (затверджені) його головою і бути доступні для спонсора, дослідника і офіційних інстанцій.
    • д) Відповідно до ІСН GCP офіційні інстанції мають право інспектувати Етичні комітети. У США, де подібна практика існує давно, з 1979 по 1995 р. FDA провела більше 1600 перевірок роботи Етичних комітетів.


Принципи створення Етичних комітетів

  • Принципи створення системи Етичних комітетів в різних країнах можуть бути різними:

    • а) національні Етичні комітети, що створюються, як правило, при Міністерствах охорони здоров'я або департаментах по ліках;
    • б) регіональні - юрисдикція яких розповсюджується на певну географічну територію;
    • в) місцеві (Institutional Review Board/IRB), створювані при лікувальних установах або університетах.
  • В даний час в Україні діє Комісія з питань етики, створена при Міністерстві охорони здоров'я України. Комісія з питань етики розглядає матеріали всіх клінічних випробувань, що проводяться на Україні.



Склад Етичного комітету

  • Необхідно, щоб Етичний комітет складався з людей, що мають необхідний досвід і кваліфікацію для оцінки наукових медичних і етичних аспектів клінічного дослідження.

  • Відповідно до Стандартних Операційних Процедур кожен Етичний комітет встановлює свої вимоги до складу, що включають:

    • визначення мінімальної кількості членів Етичного комітету, необхідного для створення кворуму;
    • визначення мінімального числа членів Етичного комітету, що беруть участь в розгляді і ухвалюють рішення з конкретного питання;
    • професійну і соціальну приналежність членів Етичного комітету;
    • розподіл членів Етичного комітету за віком і підлозі;
    • розподіл повноважень між членами Етичного комітету (голова, заступник голови, секретар і т.д.).


При формуванні складу Етичного комітету враховуються також директивні документи і рекомендації, що розробляються міжнародними організаціями.

  • При формуванні складу Етичного комітету враховуються також директивні документи і рекомендації, що розробляються міжнародними організаціями.

  • У керівництві ІСН GCP даються наступні мінімальні рекомендації до складу Етичного комітету:

    • наявність не меншого 5 чоловік;
    • наявність, принаймні, 1 людини, що не займається науковою діяльністю;
    • наявність, хоч би 1 людини, медустанови, що не є співробітником, в якій проводиться дослідження.
  • В результаті роботи Європейського форуму GCP були розроблені наступні рекомендації до складу Етичного комітету:

    • а) наявність в складі не меншого 5 чоловік, рекомендований максимум складає 12 чоловік;
    • б) наявність в складі, як мінімум 2 лікарів, що мають досвід досліджень по GCP і незалежних від установи, в якій проводиться випробування;
    • в) наявність у складі юриста, парамедика і хоч би однієї людини, що не займається науковою діяльністю;
    • г) представництво у складі осіб обох статей, а також осіб, що мають достатню різницю у віці;
    • д) члени Етичного комітету повинні бути добре ознайомлені з культурними і етнічними традиціями регіону, населення якого передбачається привертати до участі в дослідженні.
  • Етичні комітети можуть привертати експертів в окремих областях, що не є членами Етичного комітету для вирішення спеціальних питань. В окремих випадках на засідання Етичного комітету можуть запрошуватися представники замовника, дослідник, представники зацікавлених груп (етнічні меншини, пацієнти, хворі СНІДом і т.д.). При розгляді матеріалів клінічного дослідження мають право голосу тільки члени Етичного комітету, незалежні від дослідника і замовника даного дослідження.



Процедура представлення матеріалів в Етичні комітети

  • Етичні комітети розробляють докладну процедуру представлення матеріалів клінічних випробувань на розгляд, відповідно до якої замовникові указуються (як мінімум):

    • адреса і конкретна особа, якій слід надати матеріали;
    • кількість копій, що надаються;
    • мова, на якій повинні бути представлені матеріали;
    • форма заяви на розгляд матеріалів;
    • перелік документів, що надаються;
    • формат, в якому слід надати матеріали;
    • терміни розгляду представлених матеріалів;
    • умови, при яких замовник буде сповіщений про некомплектність наданих матеріалів;
    • витрати, пов'язані з розглядом матеріалів (якщо потрібний).
  • Рекомендується, щоб матеріали клінічного дослідження надавалися в Етичний комітет дослідниками, відповідальними за наукові і етичні аспекти випробування або представником замовника (кваліфікованим фахівцем, який може дати роз'яснення по всіх аспектах дослідження).



Перелік документів, які представляються в Етичні комітети

  • Заявником повинна бути представлена вся документація, необхідна для повної і докладної оцінки з боку Етичного комітету. Відповідно до вимог ЮН GCP в Етичний комітет повинні подаватися наступні документи:

    • форма заяви в Етичний комітет на розгляд матеріалів клінічного дослідження;
    • протокол клінічного випробування зі всіма додатками і доповненнями (у останній редакції);
    • короткий опис/надання протоколу;
    • Брошура дослідника в останній редакції;
    • дані про дослідника (-ах), що включають curriculum vitae, а при необхідності, і інші дані;
    • опис методів залучення потенційних суб'єктів до дослідження (реклама, оголошення і т.д.);
    • зміст інформації про дослідження, що надається пацієнтові;
    • форма письмової згоди пацієнта на участь в дослідженні;
    • інформація про оплату і компенсацію суб'єктам дослідження (якщо така передбачається);
    • інформація про страхування суб'єктів і відшкодування можливого збитку;
    • індивідуальна реєстраційна форма, будь-які, заповнювані пацієнтом щоденники і опитувальники;
    • документи, підтверджуючі рішення, прийняті по даному дослідженню уповноваженою інстанцією;
    • документи, підтверджуючі всі рішення (в т.ч. негативні), винесені раніше етичними комітетами (місцевими або іншими) з приводу даного дослідження.
  • Рекомендується також, щоб Етичний комітет вимагав від заявника документ, підтверджуючий відсутність зацікавленості у членів дослідницької групи в результаті дослідження.



Процедура розгляду матеріалів клінічного випробування

  • Члени Етичного комітету збираються з певною періодичністю відповідно до дат зборів, що наперед оповістили. Рекомендується, щоб співробітники Етичного комітету збиралися кожні 4 тижні (але не рідше 6 разів на рік) і щоб перелік даних питань був відомий наперед всім зацікавленим сторонам. Обговорення матеріалів клінічних : досліджень і ухвалення рішень проводиться тільки за наявності кворуму, відповідно до розроблених Стандартних операційних процедур.

  • При обговоренні матеріалів клінічних досліджень розглядаються наступні питання:

  • 1) Відповідність представленого протоколу цілям і завданням дослідження, можливість отримання обґрунтованого результату при найменшому ступені ризику для суб'єктів дослідження, виправданість можливого ризику і незручностей для суб'єкта порівняно з очікуваною користю для суб'єкта і інших осіб.

  • 2) Придатність дослідника (-ків) для проведення запропонованого клінічного дослідження. Зазвичай розглядається curriculum vitae дослідника(-ків), але при необхідності можуть вимагатися і інші документи.

  • Розглядаючи документи, члени Етичного комітету повинні переконатися в тому, що дослідник:

  • а) володіє високою професійною кваліфікацією;

  • б) має достатній досвід роботи у відповідному напрямі медицини;

  • в) має достатній досвід наукової роботи, підтверджений документами і публікаціями;

  • г) відповідає високим етичним стандартам;

  • д) має в своєму розпорядженні достатній час для проведення клінічного дослідження відповідно до протоколу;

  • е) має в своєму розпорядженні необхідні засоби і обладнання для проведення планованого дослідження.

  • 3) Відповідність дослідницького центру цілям і завданням дослідження. При цьому оцінюється:

  • а) можливість набору в заплановані терміни необхідного контингенту випробовуваних;

  • б) забезпеченість клініки необхідним персоналом;

  • в) забезпеченість клініки діагностичним і лікувальним устаткуванням, засобами комунікації, комп'ютерним устаткуванням;

  • г) можливість екстреного надання медичної допомоги у разі виникнення побічних ефектів або побічних явищ.



4) Процедура залучення потенційних суб'єктів до дослідження. Розглядається, яким чином потенційні випробовувані сповіщаються про дослідження (реклама, оголошення і т.д.), оцінюється адекватність пропонованої інформації етичним нормам. Також визначається ступінь зацікавленості потенційних випробовуваних в участі в запланованому дослідженні. Особливої уваги вимагають клінічні дослідження за участю так званих залежних суб'єктів. Залежні суб'єкти - особи, чия готовність взяти участь в дослідженні може бути пов'язана з надмірними очікуваннями від передбачуваної користі, а також з у відповідь реакцією старших членів ієрархічної групи. Прикладом можуть служити члени ієрархічних груп: військовослужбовці, члени етнічних меншин, ув'язнені, співробітники крупних підприємств. Іншим прикладом залежності можуть бути невиліковні хворі, безробітні, малоімущі, бездомні, бродяги, біженці. Потенційним суб'єктам дослідження не можна пропонувати які-небудь стимули, які можуть поставити під сумнів вільну згоду на участь в клінічному дослідженні.

  • 4) Процедура залучення потенційних суб'єктів до дослідження. Розглядається, яким чином потенційні випробовувані сповіщаються про дослідження (реклама, оголошення і т.д.), оцінюється адекватність пропонованої інформації етичним нормам. Також визначається ступінь зацікавленості потенційних випробовуваних в участі в запланованому дослідженні. Особливої уваги вимагають клінічні дослідження за участю так званих залежних суб'єктів. Залежні суб'єкти - особи, чия готовність взяти участь в дослідженні може бути пов'язана з надмірними очікуваннями від передбачуваної користі, а також з у відповідь реакцією старших членів ієрархічної групи. Прикладом можуть служити члени ієрархічних груп: військовослужбовці, члени етнічних меншин, ув'язнені, співробітники крупних підприємств. Іншим прикладом залежності можуть бути невиліковні хворі, безробітні, малоімущі, бездомні, бродяги, біженці. Потенційним суб'єктам дослідження не можна пропонувати які-небудь стимули, які можуть поставити під сумнів вільну згоду на участь в клінічному дослідженні.

  • 5) Порядок страхування пацієнтів і виплати компенсації (якщо така передбачається). Страховий поліс винен бути уважно вивчений для уточнення умов його застосування, виключень (виключені ризики), максимальної величини покриття відповідальності і тимчасових рамок виплати страховки. Особи, що піддаються медичному дослідженню, не повинні отримувати яку-небудь грошову винагороду. Проте, витрати і будь-які фінансові втрати можуть бути відшкодовані і у відповідних випадках може видаватися помірна плата за незручності, властиві клінічному випробуванню. Якщо особа, включена в клінічне дослідження, є юридично неправоспроможним, його законні представники не повинні отримувати яку-небудь винагороду, окрім відшкодування їх витрат.

  • 6) Зміст інформації про дослідження, що надається пацієнтові.

  • 7) Процедура отримання згоди пацієнта на участь в дослідженні.



Процедура прийняття рішення і інформування про прийняті рішення

  • У процедурі ухвалення рішення з приводу конкретного клінічного випробування можуть брати участь тільки члени Етичного комітету, незалежні від спонсора і дослідника. Рішення ухвалюється після того, як були надані всі необхідні документи, а також пройшов час, достатній для обговорення всіх аспектів клінічного випробування. Європейське керівництво рекомендує, щоб рішення ухвалювалося за наявності консенсусу, а у випадках, якщо це неможливо - більшістю в дві третини голосів. Письмове сповіщення про прийнятий на засіданні Етичного комітету рішенні повинно бути надано заявникові не пізніше, ніж через 2 тижні після його твердження. Висновок Етичний комітет виносить по одному з наступних варіантів:

  • а) схвалена думка (у країнах ЄС використовується термін «сприятлива оцінка» - favorable opinion, в США - «затвердити» - approve);

  • б) для сприятливого вирішення потрібне внесення змін;

  • в) негативне рішення

  • г) відміна будь-якого, раніше ухваленого рішення.



Процедури, що виконуються Етичним комітетом в ході проведення клінічного дослідження

  • В процесі проведення клінічного випробування дослідник інформує Етичний комітет в наступних випадках:

    • при внесенні будь-яких змін і доповнень до протоколу клінічного дослідження;
    • при внесенні будь-яких змін і доповнень до інформації, що надається суб'єктам клінічного випробування;
    • при виникненні важких і/або несподіваних побічних ефектів або побічних явищ;
    • при появі будь-яких нових даних про можливий вплив досліджуваного препарату на людину.
  • Матеріали, що надаються дослідником, розглядаються Етичним комітетом відповідно до розробленої процедури. За наслідками обговорення виноситься ухвала відносно:

    • а) можливості внесення тих або інших змін і доповнень;
    • б) можливості продовження клінічного дослідження або окремих його етапів;
    • в) заходів, які повинні бути зроблені для забезпечення безпеки і захисту прав суб'єктів дослідження.
  • Повинно бути чітко позначено, що жодне клінічне дослідження не може бути продовжене без попереднього схвалення змін, що вносяться, і доповнень з боку Етичного комітету. Окрім цього, Етичні комітети безпосередньо контролюють проведення клінічних досліджень з інтервалами, визначуваними потенційною небезпекою для суб'єктів дослідження, але не рідше за 1 раз на рік.



Інформована згода

  • Другим найважливішим елементом системи, що гарантує етичність медичних експериментів, разом з Етичними комітетами є Інформована згода (Informed Consent). Відповідно до ЮНИЙ Guideline for Good Clinical Practice Інформована згода - це процес, який дозволяє пацієнтові або добровольцеві підтвердити свою волю брати участь в конкретному дослідженні. Перед тим, як підтвердити свою згоду, суб'єкт повинен бути проінформований про всі аспекти клінічного випробування, які можуть зробити вплив на його рішення брати участь в експерименті. Щоб зафіксувати факт згоди, потенційний учасник дослідження повинен підписати і датувати документ, який називається формою Інформованої згоди. Як правило, форму Інформованої згоди для конкретного клінічного дослідження складають співробітники фармацевтичної компанії, що є Спонсором даного дослідження. Форма Інформованої згоди повинна бути складена відповідно до законів тієї країни, де проводиться клінічне випробування, правилами GCP і принципами Гельсинської декларації. Крім схвалення усередині компанії-спонсора, форма Інформованої згоди повинна бути затверджена офіційними інстанціями тієї країни, де проводиться випробування і Етичним комітетом. Хоча в розробці форми Інформованої згоди зазвичай бере участь цілий ряд професіоналів, далеко не всі форми відповідають встановленим вимогам. Так, за даними інспекцій FDA (1990г) в 54% Форм Інформованої згоди виявлялися недоліки.



Правильно складена форма Інформованої згоди повинна включати наступні розділи:

  • Правильно складена форма Інформованої згоди повинна включати наступні розділи:

    • Положення про те, що передбачається проведення наукового дослідження.
    • Цілі клінічного випробування.
    • Види лікування (включаючи плацебо), які передбачається використовувати в дослідженні, і вірогідність випадкового розподілу пацієнтів між різними видами лікування.
    • Процедури дослідження, які належить пройти пацієнтові, включаючи опис всіх інвазивних маніпуляцій.
    • Обов'язки пацієнтів, що беруть участь випробуванні.
    • Вказівка на аспекти дослідження, які є експериментальними .
    • Передбачений ризик, можливі незручності для учасника дослідження, і, якщо в дослідженні передбачається участь жінок, можливі наслідки для ембріона, плоду або дитини, якої годують грудьми.
    • Очікувана користь від участі в клінічному випробуванні для суб'єктів дослідження; якщо ніякої користі не очікується, це повинно бути ясно викладено.
    • Альтернативні методи лікування, доступні пацієнтам, їх переваги і недоліки.
    • Компенсація і лікування, які можуть бути надані суб'єктам, якщо їх здоров'ю буде завданий збитку унаслідок участі в клінічному дослідженні.
    • Умови оплати суб'єктам за участь в дослідженні, якщо така передбачена.
    • Можливі витрати суб'єкта в ході дослідження, якщо вони очікуються.
    • Положення про те, що участь в дослідженні є повністю добровільною і що можна відмовитися від участі як до початку, так і в процесі дослідження без всяких втрат і несприятливих наслідків для пацієнта в сенсі тношения до нього медичного персоналу.
    • Положення про те, що монітори, аудитори, представники Етичного комітету і офіційних інстанцій дістануть з урахуванням дотримання конфіденційності доступ до оригіналів медичних документів учасника дослідження з метою перевірки правильності виконання процедур клінічного дослідження і що, підписуючи форму Інформованої згоди, пацієнт дає згоду на цей доступ.
    • Положення про те, що інформація, яка дозволяє ідентифікувати учасників випробування, залишатиметься конфіденційною, що до неї матимуть доступ тільки ті, кому це дозволено в установленому порядку (див. вищий), і що імена пацієнтів не будуть вказані при публікації результатів дослідження.
    • Положення про те, що учасники дослідження будуть негайно інформовані про появу нових даних по безпеці препарату, які можуть вплинути на їх згоду продовжувати участь у випробуванні.
    • Імена і телефони контактних осіб, до яких пацієнт може звернутися з усіх питань, пов'язаним з дослідженням.
    • Умови можливого дострокового припинення участі в дослідженні.
    • Очікувана тривалість участі в клінічному випробуванні.
    • Приблизна кількість суб'єктів, яку планується включити в дослідження.


Процедура представлення пацієнту інформації про дослідження

  • Інформація, що надається суб'єктам, повинна бути змінена у разі внесення змін і доповнень до протоколу клінічного випробування, а також при появі нових важливих даних про можливий вплив препарату, що вивчається, на людину. В цьому випадку змінена форма Інформованої згоди подається на розгляд і твердження в Етичний комітет. Змінена форма Інформованої згоди може використовуватися тільки після письмового схвалення Етичного комітету. Про появу нових даних повинні бути поінформовані пацієнти, що вже підписали попередню форму Інформованої згоди, якщо отримані дані можуть вплинути на їх згоду продовжувати участь в дослідженні. В цьому випадку пацієнтів просять підписати нову форму Інформованої згоди.

  • До включення у випробування дослідник (або особа їм призначене) зобов'язаний надати потенційному випробовуваному (або його законному представникові) вичерпну інформацію щодо дослідження, що проводиться. Інформація надається як в усній, так і у письмовій формі (текст інформації повинен бути заздалегідь схвалений Етичним комітетом).

  • Ні дослідник, ні будь-яка інша особа, зайнята в проведенні випробування, не повинні примушувати пацієнта (добровольця) або викликати у нього необґрунтовану зацікавленість в участі або продовженні участі в клінічному випробуванні. Необхідно, щоб в усній або письмовій інформації про клінічне дослідження не містилося вислови, які примушують випробовуваного (або його законного представника) відмовитися від своїх прав, передбачених законом, або звільняють дослідника від відповідальності за допущену халатність. Рекомендується, щоб дані, що надаються, про клінічне дослідження не містили спеціальних термінів і були зрозумілі пацієнтові (добровольцеві) або його законному представникові.

  • Дослідник повинен дати випробовуваному або його законному представникові достатня кількість часу для ухвалення рішення про участь у випробуванні, а також вичерпно відповісти на всі виниклі питання щодо дослідження, що проводиться.



Процедура отримання письмової згоди пацієнта на участь у дослідженні

  • Інформована згода повинна бути отримана до здійснення будь-якої дії, якщо воно виконується з метою дослідження, впливає або може вплинути на здоров'ї і благополуччя пацієнта і, якщо воно не було б здійснене в рамках звичайної медичної практики.

  • Відповідно до положень ICH GCP пацієнт, що виразив готовність брати участь в дослідженні, власноручно підписує і датує форму Інформованої згоди. Окрім пацієнта, цю форму підписує дослідник або інша особа, відповідальна за отримання згоди. Один екземпляр форми Інформованої згоди залишається у дослідника і зберігається в матеріалах випробування, другою видається пацієнтові на руки.



Інформована згода в дослідженнях з участю дітей, осіб з порушеними когнітивними функціями, психічних хворих

  • Інформована згода в дослідженнях за участю дітей, осіб з порушеними когнітивними функціями, психічних хворих. Дослідження препаратів, призначених для застосування в педіатрії, в критичних медичних ситуаціях і реанімаційній практиці, для лікування психічних захворювань, старечій деменції неможливо без участі в них пацієнтів, від яких неможливо отримати Інформовану згоду. У таких випадках Інформована згода замість суб'єкта дослідження може дати його законний представник, до яких відносять близьких родичів (батьки, діти, подружжя, брати, сестри) або офіційно призначених опікунів. Законний представник повністю бере участь в процесі отримання, власноручно датує і підписує форму Інформованої згоди. Якщо потенційний учасник хоч би частково здатний сприйняти і проаналізувати інформацію про майбутнє клінічне випробування, ця інформація повинна бути йому надана і він винен сам, на додаток до згоди свого законного представника, підписати і датувати форму Інформованої згоди на участь у випробуванні.



Згода на участь в дослідженні людини, що не досягла 18 літнього віку, повинні дати його батьки або офіційно призначені опікуни. У ICH GCP не міститься відповідь на питання, чи необхідна згода обох батьків. У практиці клінічних досліджень вважається, що достатньо згоди однієї з них. Проте, якщо один з батьків заперечує проти участі своєї дитини в дослідженні і про це стає відомо дослідникові, від включення такого пацієнта краще утриматися. Питання про те, чи можуть давати згоду повнолітні брати, сестри, бабусі, дідусі теж не є однозначним. Офіційно такої заборони не існує, проте є ризик зіткнутися з ситуацією, коли батьки нічого не знали про участь їх дитини в дослідженні або були проти нього. Якщо дитина сама в змозі усвідомити інформацію, що міститься у формі Інформованої згоди (приблизно починаючи з середнього шкільного віку), він винен сам прочитати, підписати і датувати форму Інформованої згоди разом з своїм законним представником.

  • Згода на участь в дослідженні людини, що не досягла 18 літнього віку, повинні дати його батьки або офіційно призначені опікуни. У ICH GCP не міститься відповідь на питання, чи необхідна згода обох батьків. У практиці клінічних досліджень вважається, що достатньо згоди однієї з них. Проте, якщо один з батьків заперечує проти участі своєї дитини в дослідженні і про це стає відомо дослідникові, від включення такого пацієнта краще утриматися. Питання про те, чи можуть давати згоду повнолітні брати, сестри, бабусі, дідусі теж не є однозначним. Офіційно такої заборони не існує, проте є ризик зіткнутися з ситуацією, коли батьки нічого не знали про участь їх дитини в дослідженні або були проти нього. Якщо дитина сама в змозі усвідомити інформацію, що міститься у формі Інформованої згоди (приблизно починаючи з середнього шкільного віку), він винен сам прочитати, підписати і датувати форму Інформованої згоди разом з своїм законним представником.



Нетерапевтичні медичні дослідження

  • Існують так звані нетерапевтичні медичні дослідження, участь в яких свідомо не принесе медичної користі суб'єктові. Наприклад, це дослідження біодоступності або біоеквівалентності лікарських засобів. Такі дослідження потрібно проводити за участю суб'єктів, які здатні самі дати Інформовану згоду і власноручно підписати і датувати його форму. Проте, існують виключення, коли допустимо отримати згоду законних представників. Це можливо у випадках, якщо:

    • Цілі дослідження не можуть бути досягнуті за участю пацієнтів, які можуть особисто дати Інформовану згоду.
    • Ризик для суб'єктів і негативний вплив на їх благополуччя відносно невисокі.
    • Дослідження не суперечить офіційним законам.
    • Етичний комітет письмово підтверджує в своєму висновку, що він спеціально розглянув процедуру включення в дослідження саме таких суб'єктів.
    • Крім того, якщо нетерапевтичне медичне дослідження необхідно провести за участю хворих, а не здорових добровольців, це повинні бути пацієнти, страждаючі захворюванням, для лікування якого призначений досліджуваний препарат.


Участь свідків в отриманні Інформованої згоди

  • Можливі випадки, коли суб'єкт дослідження або його законний представник не можуть самі прочитати текст форми Інформованої згоди. Тоді під час отримання Інформованої згоди повинен бути присутнім незалежний свідок, тобто особа, не зв'язана жодними підлеглими стосунками з дослідником. Крім того, присутність свідка бажана у випадках, коли можуть з'явитися сумніви, що Інформована згода отримана без примушення і є дійсно інформованим, наприклад, коли форму Інформованої згоди підписує дуже немолодий або дуже хворий людина.



Коли можна включити пацієнта у дослідження без Інформованої згоди

  • Існують відносно рідкісні ситуації, коли можна включити пацієнта в дослідження без Інформованої згоди. Наприклад, при дослідженні лікарського засобу, вживаного в реанімаційній практиці, пацієнт може бути доставлений в клініку без свідомості і без супроводу родичів. Якщо протокол клінічного випробування описує можливість включення таких пацієнтів без Інформованої згоди і це схвалено офіційними інстанціями і Етичним комітетом, хворого можна включити в дослідження, але при першій же нагоді необхідно інформувати про це його або його законного представника. Дізнавшись про дослідження, пацієнт повинен вирішити, чи згоден він продовжувати в нім участь, і якщо так, то підписати форму Інформованої згоди.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка