Етно-демографічні особливості України



Дата конвертації27.05.2016
Розмір445 b.


Модуль 1. Лекція 4.

  • Тема: Етно-демографічні особливості України




1. Характеристика демографічної ситуації

  • 1. Характеристика демографічної ситуації

  • Що вивчає демографія?

  • Демографія – наука, що вивчає процеси

  • відтворення населення.

  • Що таке відтворення?

  • Відтворення – це сукупність процесів

  • народжуваності, смертності та

  • природного приросту, які

  • забезпечують зміну людських

  • поколінь.

  • Що таке природний приріст?

  • Природній приріст – різниця між кількістю

  • народжених та померлих.



ПП = Н – С;

  • де ПП – природній приріст;

  • Н – народжуваність;

  • С – смертність.

  • Природний приріст залежить від багатьох чинників, як біологічних, так і соціально-економічних: умов життя людей, їхнього добробуту, стану охорони здоров'я та харчування, залучення жінок до участі у виробництві, співвідношення міського та сільського населення тощо.

  • У наш час все відчутнішу роль відіграють саме соціально-економічні чинники.







Показники природного руху населення в різних країнах коливаються в доволі широких межах. Тому виділяють три типи відтворення населення: розширене (чисельність населення зростає), звужене (чисельність населення зменшується), просте (чисельність не змінюється).

  • Показники природного руху населення в різних країнах коливаються в доволі широких межах. Тому виділяють три типи відтворення населення: розширене (чисельність населення зростає), звужене (чисельність населення зменшується), просте (чисельність не змінюється).

  • Крім того, виділяють ще два типи відтворення населення.



Що таке депопуляція населення?

  • Що таке депопуляція населення?

  • Депопуляція населення − різке зменшення населення, за рахунок перевищення смертності над народжуваністю.

  • Демографічна політика – комплекс державних заходів, спрямованих на регулювання народжуваності у необхідний для держави бік.

  • Чисельність населення - кількість людей які проживають в певному насленому пункті, місцевості, країні.

  • Чисельність населення змінюється в результаті народжування, смертності й міграції. Тому динаміка зміни чисельності населення є важливим демографічним показником. 



Чисельність мешканців країни щорічно розраховується станом на 1 січня. 

  • Чисельність мешканців країни щорічно розраховується станом на 1 січня. 

  • На 1 січня 2012 р. чисельність населення України становила 45,6 млн. осіб.

  • На 1 серпня 2012 р. чисельність населення України становила 45,5 млн. осіб.



Чисельність населення України за областями станом на 01.01.2012 р.)



Динаміка чисельності населення України за період з 1913 по 2012 роки



Чинники впливу на сучасну демографічну ситуацію України:

  • Перша Світова та Друга світова війна;

  • Громадянська війна (1917-1920);

  • Голодомори (1921-1923, 1932-1933);

  • Масові репресії (1935-1939);

  • Освоєння цілинних земель (1953-1954);

  • Чорнобильська трагедія.

  • Економічні кризи.





Густота насе́лення — рівень заселеності певної території; кількість постійного населення, що проживає на одиниці площі (як правило, в розрахунку на один квадратний кілометр).

  • Густота насе́лення — рівень заселеності певної території; кількість постійного населення, що проживає на одиниці площі (як правило, в розрахунку на один квадратний кілометр).

  • ГН = ЧН : S;

  • де ГН – густота населення,

  • ЧН – чисельність населення,

  • S – площа території.









  • Статево-вікова піраміда або, як її ще називають, вікова піраміда чи піраміда віку - це графічне зображення розподілу населення за віком і статтю.

  • Вона являє собою двосторонню гістограму, на якій вікові інтервали в роках відкладені на вертикальній осі, а абсолютна кількість людей кожного певного віку та статі чи їх відносна частка в населенні відображені горизонтальними прямокутниками (або горизонтальними відрізками) з довжиною однакового масштабу.





Етногенез - це походження, виникнення і початки становлення певного народу.

  • Етногенез - це походження, виникнення і початки становлення певного народу.

  • Існують три теорії щодо походження українців:

  • Теорія давнього походження – трипільська

  • Ранньослов’янська теорія

  • Староруська теорія

  • Головні ознаки культурно-психологічної єдності українського народу:

  • Просторова дніпровсько-київська орієнтація

  • Історична пам’ять народу

  • Самобутня міфологія та символіка

  • Ментальність українців



На території України мешкають представники близько 130 національностей

  • Етнографічні групи українців:

  • лемки, бойки, гуцули, поліщуки, русини,

  • подоляни, слобожани



Національний склад населення України





Частка українців більше 90 %: Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська,Київська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська

  • Більше 80 %: Закарпатська, Миколаївська, Сумська, Херсонська, м. Київ

  • Більше 70 %: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Чернівецька





Частка українців за областями



  • Росіяни: АРК – 58 %

  • Луганська обл. – 39 %

  • Донецька обл. – 38 %

  • Білоруси: АРК – 1,4 %

  • Рівненська – 1 %

  • Донецька обл. – 0,9 %

  • Поляки: Житомирська – 3,5 %

  • Хмельницька – 1,6 %

  • Львівська – 0,7 %



  • Кримські татари: АРК – 12 %

  • Румуни: Чернівецька – 12,5 %

  • Закарпатська – 2,6 %

  • Молдавани: Чернівецька – 7,3 %

  • Одеська 5 %

  • Угорці: Закарпатська – 12,1 %



  • Греки: Донецька – 1,6 %

  • Болгари: Одеська – 5 %

  • Запорізька – 1,4 %

  • Гагаузи - Одеська – 1,1 %

  • Цигани: Закарпатська – 1,1 %



Особливості етнічного складу населення України

  • в усі часи значно переважала частка українців

  • за радянських часів спостерігалося поступове загальне збільшення частки представників народів-сусідів

  • частка представників кожної іншої нації в Україні не перевищує одного відсотка

  • постійно залишається малою частка представників просторово віддалених націй

  • за період самостійного розвитку України у ній поступово зростає кількість представників кавказьких націй

  • майбутньому корінних змін у національному складі України не відбудеться



Діаспора – розселення значної частини народу за межами країни.

  • Діаспора – розселення значної частини народу за межами країни.

  • Українська діаспора є досить численною групою - більше 7 млн. українців проживають в колишніх радянських республіках і до 5 млн. - в далекому зарубіжжі.



У Східній Словаччині живуть русини, в Польщі після насильницьких виселень і розселень - українці, що сильно асимілюють, в Білорусі - українци-полещуки. Українська діаспора є в Канаді, США і т.д.

  • У Східній Словаччині живуть русини, в Польщі після насильницьких виселень і розселень - українці, що сильно асимілюють, в Білорусі - українци-полещуки. Українська діаспора є в Канаді, США і т.д.

  • Загальна чисельність російських українців складає 4 379 690 чоловік. Найбільше число українців проживає на Кубані (до 47%), в Тюменській області - до 800 тис., у Воронежській, Брянській, Омській областях, Ставропольському і Приморському краях. У Молдові проживають 600,4 тис. українців, що складає 13,8% населення республіки.







Міграції – це механічний рух населення





Сальдо міграції - різниця числа осіб, які прибули на будь-яку територію, і числа осіб, які вибули звідти за один і той же проміжок часу.

  • Сальдо міграції - різниця числа осіб, які прибули на будь-яку територію, і числа осіб, які вибули звідти за один і той же проміжок часу.



  • Депортація – це примусове вислання особи або окремої категорії осіб в іншу державу або іншу місцевість, часто під конвоєм. Нерідко застосовується у відношенні іноземних громадян або осіб без громадянства, що незаконно в’їхали в ту чи іншу державу.

  • Вислання – суверенне право кожної держави переміщувати, добровільно чи примусово, іноземця зі своєї території. Це означає також насильне вигнання під охороною представника іншої країни у випадку, якщо дипломат є персоною “нон грата”, і якщо він не покинув території країни протягом строку, встановленого Віденською конвенцією з дипломатичних відносин (1961 року).



Етнічні депортації з України

  • Поляки – у 1936 р. з приграничних районів України виселяли у Казахстан (близько 35 тис. осіб). До 1941 року було вислано більш ніж 210 тис. осіб польського походження.

  • Німці – в період з 15.08 по 9.09.1941 більш ніж 50 тис. етнічних німців разом з сім'ями було вислано до Ставропольського краю з Криму. На початку Великої Вітчизняної війни було наказано вислати всіх етнічних німців з Донецької, Запорізької та Луганської областей (майже 80 тис. осіб), пізніше – з Дніпропетровської, Одеської та Харківської областей (11,7 тис. чол).

  • Кримські татари – у 1944 у зв'язку з обвинуваченнями у зрадництві, співробітництві з нацистами, були виселені з території Криму до Узбекистану. Менш, ніж за три доби було депортовано 187,9 тис. осіб.

  • Вірмени, греки, болгари – у 1944 року за наказом Сталіна, за тими ж причинам, що й татар, було виселено з Криму 37 тис. осіб до Казахстану, на Урал, в Сибір, Башкирію.



  • Репатріація (від лат. re – повторна дія, протилежна дія + patria – батьківщина) – повернення на батьківщину громадян, які в силу різних обставин опинились на території інших держав.



Репатріація в Україну

  • Українці – найбільший потік у 1992-1993 роках з країн Балтії, Туркменистану, Казахстану. Найбільше іммігрантів прибуло до областей з переважно українським населенням (Вінницька, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька область тощо). Найменше Українців прибувало до АР Крим.

  • Поляки – значна частка повернулась ще під час війни (поселялись у Сумській, Полтавській, Харківській, Чернігівській області тощо). Інші поляки, що мали бажання повернутись до України, могли без перешкод це зробити у 1970-1980 рр., тому з набуттям незалежності Україною не спостерігалось інтенсивного потоку поляків до нашої держави.

  • Німці – наказ від 3.12.1972 р. дозволив німцям повернутись до місць їх колишнього проживання. У 1992 р. був створений Українсько-Німецький Фонд, який запрошував етнічних німців з інших країн до України. Але Україна опинилась нездатною до прийому великої кількості переселенців з причини економічної кризи.



  • Кримські татари – у 1990 р. було створено Державну комісію з проблем кримськотатарського народу. Але на практиці повернення татар до Криму з 1989 року було масовим, неорганізованим та спонтанним. Виникало дуже багато проблем – самозахват землі татарами, конфлікти з владою, життя людей в непристосованих умовах, неможливість працевлаштування репатріантів. Велику допомогу в цей час надали Україні міжнародні організації.

  • Вірмени, греки, болгари – їх повна реабілітація відбулась наприкінці 1980х років. Українська держава надає їм допомогу в поверненні на колишні місця проживання, в будуванні житла.

  • Турки-месхетинці – вони історично не пов'язані з Україною, але так склалось, що за останні роки значна група турок (близько 10 тис.) оселилась на території України. Найбільше їх проживає у Донецькій області, а також у Миколаївські, Херсонській, Дніпропетровській, Черкаській областях.



Система розселення – сукупність населених пунктів певної території, неоднакових за кількістю жителів і функціями та об'єднаних різними видами зв'язків.

  • Система розселення – сукупність населених пунктів певної території, неоднакових за кількістю жителів і функціями та об'єднаних різними видами зв'язків.





За адміністративно-територіальним поділом на території України виділяється АР Крим, 24 області; 490 районів; 458 міст, в т.ч. – 179, що мають спеціальний статус, державне та обласне значення; 886 смт.; 28504 сільс. нас. пунктів; 2 міста державного підпорядкування (Київ, Севастополь).

  • За адміністративно-територіальним поділом на території України виділяється АР Крим, 24 області; 490 районів; 458 міст, в т.ч. – 179, що мають спеціальний статус, державне та обласне значення; 886 смт.; 28504 сільс. нас. пунктів; 2 міста державного підпорядкування (Київ, Севастополь).

  • МІСТО – це населений пункт з чисельністю населення не менше 10 тис. осіб, за умови, що 85 % його мешканців робочі та службовці.



За чисельністю населення:

  • Малі (до 20 тис. осіб)

  • Середні (20-100 тис. осіб)

  • Великі (100-500 тис. осіб)

  • Дуже великі (500 тис. – до 1 млн. осіб)

  • Міста-мільйонери (1 млн. осіб і більше )



За адміністративним підпорядкуванням:

  • Державного значення (підпорядкування)

  • Обласного підпорядкування

  • Районного підпорядкування



За функціями:

  • Багатофункціональні адміністративні центри

  • Багатогалузеві промислові центри

  • Промислові центри

  • Транспортні центри

  • Курортні центри

  • Організаційно-господарські центри місцевого значення



Урбанізація – процес зростання частки міст та міського населення

  • Донецька – 90 %

  • Луганська – 86 %

  • Дніпропетровська – 83 %

  • Закарпатська – 37 %

  • Чернівецька – 40 %

  • Івано-Франківська – 42 %



Міська агломерація – злиття міст та інших населених пунктів у єдине міське поселення

  • Моноцентричні

  • Біцентричні

  • Поліцентричні





Села

  • За кількістю мешканців:

  • Малі (до 500 осіб)

  • Середні (500-1500 осіб)

  • Великі (1500 – 3000 осіб)

  • За типом:

  • Багатовуличної забудови

  • Гірсько-долинні

  • Одновуличні

  • Шахові



Соціальна структура населення – система різноманітних видів спеціальностей і стійких впорядкованих зв'язків між ними.

  • Соціальна структура населення – система різноманітних видів спеціальностей і стійких впорядкованих зв'язків між ними.

  • Трудовий потенціал – дієздатна частина населення, що може бути зайнята у різних сферах і видах трудової діяльності. У 2006 р. За офіційними даними трудове населення України склало 22 280,8 тис. осіб (11 467 тис. жінок та 10 813,8 тис. чоловіків)

  • Перебудова соціальної структури населення відбувається шляхом зміни співвідношення між чисельністю осіб, зайнятих фізичною і розумовою працею, а також зміни в професійній структурі населення.

  • Трудові ресурси України характеризуються високим рівнем професійної підготовки та освіти. Більш освіченим є міське населення.



Спостерігається тенденція до зменшення трудових ресурсів країни через віковий склад населення.

  • Спостерігається тенденція до зменшення трудових ресурсів країни через віковий склад населення.

  • Найбільший показник зайнятості населення традиційно в промисловості та сільському господарстві. Простежується тенденція до збільшення зайнятих в невиробничій сфері.

  • Тенденція до зменшення частки зайнятих в економічній діяльності по всіх областях України, окрім АРК, Одеська, Дніпропетровська, Закарпатська, Миколаївська, Сумська і Харківська області та міста Харків і Севастополь, де відносна величина задіяних у народногосподарському виробництві збільшилася.

  • Проблема безробіття притаманна сільській місцевості і менш розвинутим регіонам; у віковому розрізі, найбільш уразливі вікові групи 20-26 років та старше 50 років.



Висновки

  • Для визначення багатогранного впливу населення на процес економічного і соціального розвитку країни треба детально дослідити як його демографічні параметри, так і особливості розселення, трудову діяльність.

  • Чисельність населення, його динаміка, показник природного приросту населення, його статево-вікова структура – найважливіші показники демографічної характеристики народонаселення.

  • Відбувається скорочення населення України природним і механічним шляхом.

  • Мають місце диспропорції статево-вікової структури.

  • Актуальною залишається проблема раціонального використання трудового потенціалу



Основні поняття

  • Населення, етногенез, етнічний та національний склад населення, демографічна ситуація, природний приріст, міграційний приріст, статево-вікова структура населення, система розселення, сільські і міські населені пункти, соціальна структура населення, трудовий потенціал, зайнятість, безробіття, діаспора, глобальний український простір.



Рекомендована література

  • Блій Г. де, Муллер Пітер. Географія: світи, регіони, концепти/ переклад з англ.; Передмова та розділ «Україна» О.Шаблія. – К.: Либідь, 2004. – 740с.

  • Жупанський Я. Економічна і соціальна географія України. – К., 1998.

  • Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія населення України. - Тернопіль, 2007.

  • Паламарчук М.М. Економiчна i соцiальна географiя України з основами теорiї: Посiбник для геогр.вузiв- К.: Знання, 1998. - 416 с.

  • Руденко В.П. Довідник з географіі ПРП України. К., 1998;

  • Шаблій О.І. Економічна географія України. Львів, 2000;

  • Матеріали періодичних видань:

  • Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна; Географічний журнал;

  • Економіка України; Регіональна економіка.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка