Фармацевтичне підприємство як система Визначення системності



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.


Фармацевтичне підприємство як система

  • Визначення системності

  • Класифікація систем та їх властивості

  • Фармацевтичне підприємство як відкрита система


1. Визначення системності

  • Системна методологія отримала визнання та значне поширення вже в другій половині ХХ ст. Сутність системного підходу в менеджменті полягає в уявленні про організацію як про систему.

  • Принципи системності активно досліджувалися у філософії (наприклад, І. Кант прагнув обґрунтувати системність самого процесу пізнання) і в природничих науках.

  • Теорія систем виступає методологічною базою теорії управління. Це відносно молода наука, організаційне становлення якої відбулося в другій половині XX в. Родоначальником теорії систем вважається австрійський учений Л. фон Берталанфн. Перший міжнародний симпозіум по системам відбувся в Лондоні в 1961 р.



Центральне поняття теорії систем – система (від грецького systema – «ціле, складене із частин»). Система – об'єкт довільної природи, якому притаманна виражена системна властивість, якою не володіє жодна із частин системи при будь-якому способі її членування.

  • Центральне поняття теорії систем – система (від грецького systema – «ціле, складене із частин»). Система – об'єкт довільної природи, якому притаманна виражена системна властивість, якою не володіє жодна із частин системи при будь-якому способі її членування.

  • Більш повне таке визначення: система – це цілісна сукупність взаємозалежних елементів, що має певну структуру й взаємодіє з навколишнім середовищем в інтересах досягнення мети.

  • Аналізуючи це визначення, можна виявити кілька базисних понять: цілісність, сукупність, структурованість, взаємодія із зовнішнім середовищем, наявність мети й ін. Вони являють собою систему понять, тобто внутрішню організацію певного стійкого об'єкта, цілісністю якого і є система.



Основні терміни й поняття, які широко використовуються у системних дослідження:

  • Основні терміни й поняття, які широко використовуються у системних дослідження:

  • стан системи – упорядкована безліч істотних властивостей, який вона володіє в певний момент часу.

  • властивості системи – сукупність параметрів, що визначають поведінку системи.

  • поводження системи – реальна або потенційна дія системи.

  • дія – подія, що відбувається із системою, обумовлена іншою подією.

  • подія – зміна принаймні однієї властивості системи.

  • елемент системи - найпростішу неподільну частину системи.



Якщо виникає завдання не тільки виділити систему з навколишнього середовища й досліджувати її поводження, але й зрозуміти її внутрішню будову, потрібно вивчати структуру системи.

  • Якщо виникає завдання не тільки виділити систему з навколишнього середовища й досліджувати її поводження, але й зрозуміти її внутрішню будову, потрібно вивчати структуру системи.

  • Термін «структура» походить від латинського structura – «будова», «розташування», «порядок».

  • Структура системи містить у собі її елементи, зв'язки між ними й атрибути цих зв'язків.

  • Зв'язок – поняття, що виражає необхідні й достатні відносини між елементами. Атрибутами зв'язку є: спрямованість; чинність; характер.

  • За спрямованостю зв'язки поділяються на спрямовані й ненаправлені. Спрямовані зв'язки, у свою чергу, діляться на прямі й зворотні.

  • За чинністю прояву зв'язки поділяються на слабкі й сильні.

  • За характером зв'язку розподіляються на зв'язки підпорядкування й зв'язки породження.



Використання теорії систем до управління полегшило керівникам завдання побачити організацію в єдності складових її частин, які тісно переплітаються із зовнішнім світом.

  • Використання теорії систем до управління полегшило керівникам завдання побачити організацію в єдності складових її частин, які тісно переплітаються із зовнішнім світом.

  • Система – це деяка цілісність, що складається із взаємозалеж них частин, кожна з яких вносить свій внесок в характеристики цілого.

  • Система

  • закрита відкрита

  • Організація, як відкрита система



Внутрішнє середовище організації, як системи, складається з п'яти елементів: структури, задач, технології, людей та цілей. Зовнішнє середовище, якщо і його розглядати як систему, складається із підсистем прямого (постачальник, споживачі, конкуренти, незалежні профсоюзи, закони та державні органи) та непрямого (міжнародні події, науково-технічний прогрес, політичні та соціально-культурні фактори) впливу.

  • Внутрішнє середовище організації, як системи, складається з п'яти елементів: структури, задач, технології, людей та цілей. Зовнішнє середовище, якщо і його розглядати як систему, складається із підсистем прямого (постачальник, споживачі, конкуренти, незалежні профсоюзи, закони та державні органи) та непрямого (міжнародні події, науково-технічний прогрес, політичні та соціально-культурні фактори) впливу.

  • Зовнішнє середовище само по собі є дуже складною системою, яка характеризується чотирма основними показниками:

  • взаємодією факторів, або рівнем сили, з якою один фактор діє на інші фактори;

  • складність, під якою розуміють кількість факторів, на які організація повинна реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора;

  • рухомістю – швидкістю, з якою відбуваються зміни в оточенні організації;

  • невизначеністю, що є функцією кількості інформації, якою володіє організація (або фізична особа) з приводу конкретного фактора, а також функцією впевненості в цій інформації.



Виробнича система (операційна) – це система, що використовує операційні ресурси компанії, для перетворення фактора виробництва, що вводиться («входу») в обрану нею продукцію чи послугу («вихід»). «Вхід» може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою з іншої виробничої системи, а також клієнтом (у сфері послуг), якому необхідне обслуговування.

  • Виробнича система (операційна) – це система, що використовує операційні ресурси компанії, для перетворення фактора виробництва, що вводиться («входу») в обрану нею продукцію чи послугу («вихід»). «Вхід» може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою з іншої виробничої системи, а також клієнтом (у сфері послуг), якому необхідне обслуговування.

  • Виробнича система містить у собі п'яті основних елементів, що одержали назву 5Рs (США) виробничого менеджменту від таких англійських слів:

  • персонал (Реорlе) – це трудові ресурси, безпосередньо або побічно зайняті у вироб ництві продукції чи послуг;

  • заводи (Рlants) – це фабрики, виробничі сервісні підрозділи компанії, на яких виготовляється продукція чи надаються послуги;

  • матеріали комплектуючі вироби (Раrts) проходять перетворення у виробничій системі;

  • процеси (Рroscesses) охоплюють устатку ваиня й етапи виробництва продукції і послуг;

  • система планування й управління (Рlаnning аnd Соntrol System) – це процедури й інформація, використовувані менеджерами в процесі експлуатації виробничої системи.



2. Класифікація систем

  • Абстрактні системи – це системи, всі елементи яких є поняттями.

  • Конкретні системи – це системи, елементи яких є фізичними об'єктами. Вони розділяються на природні (виникаючі й існуючі без участі людини) і штучні (створені людиною).

  • Відкриті системи – це системи, що обмінюються із зовнішнім середовищем речовиною, енергією й інформацією.

  • Закриті системи – це системи, у яких немає обміну із зовнішнім середовищем. У чистому виді відкритих і закритих систем не існує.



Динамічні системи являють собою структурований об'єкт, що має входи й виходи, об'єкт, у який у певні моменти можливо вводити й з якого можливо виводити речовину, енергію, інформацію. Динамічні системи представляються як системи, у яких процеси протікають у часі безупинно, і як системи, у яких всі процеси відбуваються тільки в дискретні моменти часу. Такі системи називають дискретними динамічними системами. При цьому в обох випадках передбачається, що поводження системи можливо аналізувати в деякому проміжку часу, що безпосередньо й визначається терміном «динамічна».

  • Динамічні системи являють собою структурований об'єкт, що має входи й виходи, об'єкт, у який у певні моменти можливо вводити й з якого можливо виводити речовину, енергію, інформацію. Динамічні системи представляються як системи, у яких процеси протікають у часі безупинно, і як системи, у яких всі процеси відбуваються тільки в дискретні моменти часу. Такі системи називають дискретними динамічними системами. При цьому в обох випадках передбачається, що поводження системи можливо аналізувати в деякому проміжку часу, що безпосередньо й визначається терміном «динамічна».

  • Адаптивні системи - системи, що функціонують в умовах початкової невизначеності й зовнішніх умов, що змінюються. У теорії управління адаптацією називають процес нагромадження й використання інформації в системі, спрямованої на досягнення оптимального стану при початковій безпосередності й зовнішніх умовах, що змінюються.



Ієрархічні системи – системи, елементи яких згруповані по рівнях, вертикально співвіднесеним один з іншим; при цьому елементи рівнів мають виходи, що розгалужуються.

  • Ієрархічні системи – системи, елементи яких згруповані по рівнях, вертикально співвіднесеним один з іншим; при цьому елементи рівнів мають виходи, що розгалужуються.

  • Всім ієрархічним системам властиві певні характеристики:

  • послідовне вертикальне розташування рівнів, які утворюють систему (підсистему);

  • пріоритет дій підсистем верхнього рівня (право втручання);

  • залежність дій підсистеми верхнього рівня від фактичного виконання нижніми рівнями своїх функцій;

  • відносна самостійність підсистем, що забезпечує можливість сполучення централізованого й децентралізованого управління складною системою.



Властивості - сукупність проявів, що відображають загальні, характерні і специфічні риси організації.

  • Властивості - сукупність проявів, що відображають загальні, характерні і специфічні риси організації.

  • Класифікація властивостей систем

  • загальні соціальні синергічні









Основні закони, що діють в межах системи

  • Закон – це відбиття об'єктивних і стійких зв'язків, що проявляються в природі, суспільстві, людському мисленні.

  • 1. Основним законом є закон синергії, що полягає в тому, що сума властивостей організованого цілого перевищує арифметичну суму властивостей кожного з його елементів окремо. Для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або більше суми потенціалів її елементів (люди, інтереси, імідж), або істотно менше. Завдання керівника полягає в тому, щоб знайти такий набір елементів, при якому синергія носила б творчий характер.



2. Закон найменших відносних опорів (закон самозбереженнч) визначає, зокрема, долю соціальних систем, їхнє збереження, їх часткове або повне руйнування через різноманітні й складні впливи. Закон самозбереження означає, що будь-яка реальна організована система прагне зберегти себе як цілісне утворення. Найважливішою умовою збереження системи є забезпечення її рівноважного функціонування.

  • 2. Закон найменших відносних опорів (закон самозбереженнч) визначає, зокрема, долю соціальних систем, їхнє збереження, їх часткове або повне руйнування через різноманітні й складні впливи. Закон самозбереження означає, що будь-яка реальна організована система прагне зберегти себе як цілісне утворення. Найважливішою умовою збереження системи є забезпечення її рівноважного функціонування.

  • 3. Закон інформованості упорядкованості визначає, що чим більшою інформацією володіє організація, тим більшу ймовірність порядку вона має. Отже, інформованість – є складовою порядку.



4. Закон пропорційності-композиції відображає необхідність певного співвідношення між частинами цілого, їхню відповідність. Ефективне функціонування організації вимагає узгодження її цілей - вони повинні бути спрямовані на досягнення певної загальної мети. У теорії організації закон пропорційності-композиції важливий насамперед з погляду упорядкування особистих цілей суб'єктів організаційного процесу із цілями самої організації. Він підкреслює, що для збереження цілісності організації, її виживання при впливі внутрішніх деструктивних процесів кожний член організації повинен ідентифікувати себе з нею й впливати на її стабільність.

  • 4. Закон пропорційності-композиції відображає необхідність певного співвідношення між частинами цілого, їхню відповідність. Ефективне функціонування організації вимагає узгодження її цілей - вони повинні бути спрямовані на досягнення певної загальної мети. У теорії організації закон пропорційності-композиції важливий насамперед з погляду упорядкування особистих цілей суб'єктів організаційного процесу із цілями самої організації. Він підкреслює, що для збереження цілісності організації, її виживання при впливі внутрішніх деструктивних процесів кожний член організації повинен ідентифікувати себе з нею й впливати на її стабільність.

  • 5. Закон розвитку. Форми розвитку бувають еволюційні та революційні. Розвиток буває прогресивний і регресивний. Кожна організація прагне досягти більше при проходженні всіх етапів життєвого циклу.

  • 6. Закон доповнення (закон єдності аналізу і синтезу). Кожна матеріальна система (живий організм, соціальна організація) прагне налаштуватися на більш економний режим функціонування за рахунок постійної зміни своєї структури чи функцій.



3. Фармацевтичне підприємство як відкрита система

  • Фармацевтичне підприємство – це система, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем. Виходячи з цього, організації, як і системи, бувають закритими і відкритими.

  • Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно не залежні від оточуючого середовища.

  • Відкрита система характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем. Всі підприємства – відкриті системи, виживання будь-якої організації залежить від зовнішнього світу.





Внутрішнє середовище ФП як системи

  • Організація є відкритою системою, що складається з певної кількості взаємозалежних частин, що тісно переплітаються із зовнішнім світом. Це і розкриває сутність внутрішніх змінних організації, кожна з яких відіграє важливу роль у забезпечен­ні її ефективного функціонування.

  • Внутрішні змінні — це частини самої організації, ситуативні чинники всередині неї, її склад та взаємозв'язки.

  • Підхід до формування внутрішнього середовища організації розробили Д. Бодді і Р. Пейтон. Вони створили ін­тегральну модель організації, яка включає такі елементи:

  • Цілі. У центрі моделі (символічно) — цілі, на досягнення яких спрямована діяльність членів організації, що є бажаним станом організації в майбутньому.

  • Бізнес-процеси. Групи видів діяльності і технології, за допо­могою яких індивіди "прокладають дорогу" до цілей (процеси розробки товарів, отримання замовлень, виробництва продук­ту, доставки, оплати). Члени організації в процесі спільної праці перетворюють наявні ресурси та створюють нові цін­ності, досягаючи бажаних результатів.



4.Технології. Устаткування, використовуване індивідами для перетворення ресурсів на корисний продукт (будівлі, верстати, офіси, комп'ютери, телекомунікації та інформаційні систе­ми).

  • 4.Технології. Устаткування, використовуване індивідами для перетворення ресурсів на корисний продукт (будівлі, верстати, офіси, комп'ютери, телекомунікації та інформаційні систе­ми).

  • 5. Люди. Маються на увазі насамперед індивіди, які є членами організації та роблять для досягнення її мети внесок у формі навиків, знань та участі в процесі праці. Не слід забувати і про індивідів, що формально не є членами організації, але вплива­ють на її діяльність.

  • 6. Влада. Відносини влади утворюють ядро менеджменту, формування якого здійснюється в міру відособлення управлін­ня як особливого виду діяльності та його інституціоналізації в організації. Деякі учені розглядають насамперед роль відно­син менеджменту та працівників у досягненні балансу влади в суспільстві, предмет дослідження інших — проблеми розши­рення владних повноважень індивідів в ієрархії організації.

  • 7. Структура. Це спосіб розділення та координації праці в організації в широкому сенсі. Візуально вона виступає у формі організаційних діаграм. Формальну структуру зазвичай до­повнюють неформальні механізми, що роблять не менш іс­тотний вплив на роботу організації.

  • 8. Культура. Порівняно з іншими елементами організації це поняття базується в основному на нематеріальних категоріях. Нині багато менеджерів вважають організаційну культуру од­ним із найважливіших інструментів виконання поставлених завдань. Члени організації виробляють особливі методи праці, які у свою чергу можуть впливати на способи виконання робо­чих завдань та спілкування колег, включаючи новачків.



Внутрішнє середовище — це все те, що знаходиться всередині організації, сформоване матеріально-технологіч­ною, фінансово-економічною та соціально-психологічною підсистемами. Інтегруючу та спрямовуючу роль у процесі їх функціонування та розвитку відіграє управлінська підсистема (рис.).

  • Внутрішнє середовище — це все те, що знаходиться всередині організації, сформоване матеріально-технологіч­ною, фінансово-економічною та соціально-психологічною підсистемами. Інтегруючу та спрямовуючу роль у процесі їх функціонування та розвитку відіграє управлінська підсистема (рис.).



Матеріально-технологічна підсистема організації також є системою. її доцільно поділити на матеріально-технічну, інформаційно-комунікативну та організаційно-управлінську підсистеми. Організаційно-управлінська підсистема, викорис­товуючи певні управлінські важелі справляє безпосередній вплив на матеріально-технічну та інформаційно-комунікативну підсистеми.

  • Матеріально-технологічна підсистема організації також є системою. її доцільно поділити на матеріально-технічну, інформаційно-комунікативну та організаційно-управлінську підсистеми. Організаційно-управлінська підсистема, викорис­товуючи певні управлінські важелі справляє безпосередній вплив на матеріально-технічну та інформаційно-комунікативну підсистеми.

  • До складових матеріально-технічної підсистеми організації можна віднести: основні фонди організації; малоцінні швидкозношувані предмети; водо-, тепло- та енергозабезпечення; тару для зберігання товарно-матеріальних ціннос­тей на складах або для здійснення технологічних процесів.

  • До складу інформаційно-комунікативної підсистеми потрібно включити такі складові: комунікаційні мережі; інформаційні технології (технології обробки, передачі та зберігання інформації, програмне забезпечення); інформаційні системи; діло­водство та документообіг. Основу інформаційно-комунікативної підсистеми становить управлінська інформація та комуні­кації, що виникають під час її надходження, обробки та збері­гання.

  • Організаційно-управлінська складова матеріально-тех­нологічної підсистеми включає: організаційне, комунікативне та нормативно-правове забезпечення процесу управління ма­теріально-технічною та інформаційно-комунікативною підсис­темами організації.



Фінансово-економічна підсистема є комплексом економічних відносин всередині організації, що опосередковують рух фінансових ресурсів, спрямованих на реалізацію функцій і завдань організаційної системи в умовах нестабільності та мінливості зовнішнього середовища.

  • Фінансово-економічна підсистема є комплексом економічних відносин всередині організації, що опосередковують рух фінансових ресурсів, спрямованих на реалізацію функцій і завдань організаційної системи в умовах нестабільності та мінливості зовнішнього середовища.

  • Особливістю фінансово-економічної підсистеми державної організації є те, що її формування і межі чітко регламентовані законодавством та регулюються державою. Фінансово-еконо­мічна підсистема організації характеризує систему фінансово-економічних відносин щодо надходження, формування, роз­поділу і використання фінансово-економічних ресурсів для забезпечення ефективного функціонування організації в цілому.

  • Систему фінансово-економічних відносин організації насамперед, слід поділяти на зовнішні і внутрішні (які формуються в системі самої організації). У свою чергу, в системі зов­нішніх фінансово-економічних відносин організації варто виділяти фінансово-економічні відносини з державою (державними органами) та фінансово-економічні відносини з іншими суб'єктами господарювання.

  • Соціально-психологічна підсистема організації включає ко­лектив, формальні та неформальні групи, організаційну куль­туру, соціально-психологічний клімат та імідж організації.



Зовнішнє середовище ФП

  • У зарубіжній управлінській думці уявлення про значення зовнішнього оточення та необхідність враховувати зовнішні сили, стосовно організації, з'явилося в кінці 50-х років XX ст. Це розуміння стало найважливішим внеском системного підходу в науку управління.

  • Чинники зовнішнього середовища поділяються на дві основні групи

  • Прямої дії: постачальників трудових, фінансових, інформаційних, матеріальних та інших ресурсів, споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, конкурентів, контактні аудиторії засобів масової інформації .

  • Непрямої дії: економічні, природні, соціально-політичні, нормативно-правові та інші чинники .





Невід'ємними характеристиками розвиненості зовнішнього середовища є його в'язкість, взаємопов'язаність, складність, рухливість та невизначеність.

  • Невід'ємними характеристиками розвиненості зовнішнього середовища є його в'язкість, взаємопов'язаність, складність, рухливість та невизначеність.

  • Під в'язкістю зовнішнього середовища розуміється кількісна міра зусиль, необхідних для цілеспрямованого переміщення, концентрації та освоєння у виробництві одиниці матеріальних, фінансових і інформаційно-технологічних ресурсів.

  • Всі чинники зовнішнього середовища взаємопов'язані. Ступінь взаємопов'язаності чинників це рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на інші. Особливо сильна взаємопов'язаність цінових чинників.

  • Під складністю зовнішнього середовища розуміється кількість чинників, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного чинника.

  • Рухливість зовнішнього середовища — це швидкість, з якою відбуваються зміни в середовищі організації. Багато дослідників указують, що середовище сучасних організацій змінюється з наростаючою швидкістю.

  • Невизначеність зовнішнього середовища залежить від наявності необхідної інформації, яку має в своєму розпорядженні організація, за конкретним чинником, а також від її точності.



Виробнича система

  • Виробнича система (операційна) – це система, що використовує операційні ресурси компанії, для перетворення фактора виробництва, що вводиться («входу») в обрану нею продукцію чи послугу («вихід»). «Вхід» може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою з іншої виробничої системи, а також клієнтом (у сфері послуг), якому необхідне обслуговування.

  • Виробнича система містить у собі п'яті основних елементів, що одержали назву 5Рs (США) виробничого менеджменту від таких англійських слів:

  • персонал (Реорlе) – це трудові ресурси, безпосередньо або побічно зайняті у вироб ництві продукції чи послуг;

  • заводи (Рlants) – це фабрики, виробничі сервісні підрозділи компанії, на яких виготовляється продукція чи надаються послуги;

  • матеріали комплектуючі вироби (Раrts) проходять перетворення у виробничій системі;

  • процеси (Рroscesses) охоплюють устатку ваиня й етапи виробництва продукції і послуг;

  • система планування й управління (Рlаnning аnd Соntrol System) – це процедури й інформація, використовувані менеджерами в процесі експлуатації виробничої системи.



Взаємозв'язок “вхід-перетворення-вихід” у виробничих системах



Виробнича система в загальному, принципову підході складається з трьох основних підсистем, кожна з яких виконує свої функції.

  • Виробнича система в загальному, принципову підході складається з трьох основних підсистем, кожна з яких виконує свої функції.



7 основних критеріїв результативності (цілей) системи:

  • 7 основних критеріїв результативності (цілей) системи:

  • 1. Дієвість - це ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення "потрібної" роботи.

  • 2. Економічність – це ступінь використання системою "потрібних" речей.

  • 3. Якість – це ступінь відповідності системи вимогам, специфікаціям і очікуванням

  • 4. Прибутковість – це співвідношення між валовими доходами і сумарними (головним чином, фактичними) витратами.

  • 5. Продуктивність – це співвідношення кількості продукції системи і кількості витрат на випуск відповідної продукції.

  • 6. Якість трудового життя – це те, яким чином особи, які причетні до системи, реагують на соціально-технічні аспекти цієї системи.

  • 7. Впровадження новацій можна визначити як прикладну творчість. Це процес, за допомогою якого ми одержуємо нові, більш досконалі товари та послуги.



Соціальна система

  • Соціальною називається система, в яку входить людина або яка призначена для людини.

  • Загальні системоформуючі чинники соціальних систем:

  • загальна мета всієї сукупності компонентів;

  • підпорядкування цілей кожного компонента загальній цілі системи та усвідом­лення кожним елементом своїх завдань і розуміння загальної цілі;

  • виконання кожним елементом своїх функцій, обумовле­них поставленим завданням;

  • відносини субординації та координації між компонентами системи;

  • наявність принципу зворотного зв'язку між керуючою та керованими підсистемами.



Першим і найважливішим компонентом соціальних систем є людина — істота насамперед суспільна, свідома, пов'язана з іншими людьми різноманітними відносинами та формами взаємодії. У процесі праці люди об'єднуються в групи, артілі, соціальні прошарки, спільноти та організації. Наявність людського компонента — головна відмінність соціальної системи від інших цілісних систем.

  • Першим і найважливішим компонентом соціальних систем є людина — істота насамперед суспільна, свідома, пов'язана з іншими людьми різноманітними відносинами та формами взаємодії. У процесі праці люди об'єднуються в групи, артілі, соціальні прошарки, спільноти та організації. Наявність людського компонента — головна відмінність соціальної системи від інших цілісних систем.

  • Друга група компонентів соціальної системи — процеси (економічні, соціальні, політичні, духовні), сукупність яких є зміною станів системи в цілому або в якійсь частині її підсистем. Процеси можуть бути прогресивними та регресивними. Вони викликані діяльністю людей, соціальних і професійних груп.

  • Третя група компонентів соціальної системи — предмети, залучені до господарського і суспільного життя, так звані предмети другої природи (виробничі будівлі, знаряддя і засоби праці, комп'ютерна техніка, засоби зв'язку та управ­ління, технологічні пристрої, створені людиною, що викорис­товуються нею в процесі виробничої, управлінської та духовної діяльності).

  • Четверта група компонентів соціальної системи має духовну природу — це суспільні ідеї, теорії, культурні, етичні цінності, звичаї, ритуали, традиції, вірування, які знову-таки обумовлені діями та вчинками різних суспільних груп і окремих індивідів.



Залежно від сутності, призначення, місця в суспільстві, типу організації, функцій, відносин з середовищем можна виділити такі основні рівні соціальних систем:

  • Залежно від сутності, призначення, місця в суспільстві, типу організації, функцій, відносин з середовищем можна виділити такі основні рівні соціальних систем:

  • Найширший і найскладніший рівень — все суспільство (українське, російське, американське, китайське та ін.), су­купність членів цього суспільства і весь комплекс суспільних відносин — економічних, політичних, власне соціальних, ду­ховних. У цьому найширшому розумінні соціального конкрет­не суспільство виступає як динамічна соціальна система.

  • Другий рівень соціальних систем — співтовариства, об'єднання людей меншого порядку (нації, стани, соціальні та етнічні групи, еліти, поселення).

  • Третій рівень соціальних систем — організації, що діють в реальному секторі економіки (кредитно-фінансові установи, наукові, науково-освітні фірми, корпорації, громадські об'єднання).

  • Четвертий (первинний) рівень соціальних систем — цехи, бригади, ділянки, професійні групи, кафедри, відділи та інші підрозділи в межах організації. їх особливість полягає у безпосередніх контактах один з одним.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка