Фармакотерапія інфекційних захворювань



Сторінка5/8
Дата конвертації02.06.2016
Розмір446 b.
1   2   3   4   5   6   7   8

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ

  • Успіх у лікуванні інфекційних хворих у значній мірі залежить від правильного вибору адекватних методів патогенетичного лікування.

  • Етіотропне лікування без патогенетичного нерідко може бути ефективним. Основний напрямок патогенетичної терапії — нозологічний, він передбачає застосування засобів протизапальної, десенсибілізуючої, дезінтоксикаційної дії, відновлення стазу, усунення порушень функції внутрішніх органів.



Протизапальні та десенсибілізуючі засоби. До протизапальних засобів належать перш за все глюкокортикостероїди, а також нестероїдні препарати протизапальної дії — ацетилсаліцилова кислота, амідопірин, анальгін, бутадіон, індометацин, мефенамова кислота та ін.; до десенсибілізуючих — також глюкокортикостероїди, димедрол, фенкарол, дипразин, супрастин, тавегіл та ін.

  • Протизапальні та десенсибілізуючі засоби. До протизапальних засобів належать перш за все глюкокортикостероїди, а також нестероїдні препарати протизапальної дії — ацетилсаліцилова кислота, амідопірин, анальгін, бутадіон, індометацин, мефенамова кислота та ін.; до десенсибілізуючих — також глюкокортикостероїди, димедрол, фенкарол, дипразин, супрастин, тавегіл та ін.



Дезінтоксикаційні засоби — кристалоідні розчини, реополіглюкін, реоглюман, альбумін, полідез та ін. Вони мають_замісну дію, сприяють корекції порушень мікроциркуляції, білкового дефіциту, створюють протишоковий ефект. Полііонні буферні розчини («Квартасіль», «Трисіль», «Дисіль», «Ацесіль», «Хлосіль», «Лакта-сіль») коригують водно-електролітний і кислотно-основний дисбаланс. Для корекції розладів гемостазу використовують гепарин, етамзилат, амінокапронову кислоту, амбен та ін.

  • Дезінтоксикаційні засоби — кристалоідні розчини, реополіглюкін, реоглюман, альбумін, полідез та ін. Вони мають_замісну дію, сприяють корекції порушень мікроциркуляції, білкового дефіциту, створюють протишоковий ефект. Полііонні буферні розчини («Квартасіль», «Трисіль», «Дисіль», «Ацесіль», «Хлосіль», «Лакта-сіль») коригують водно-електролітний і кислотно-основний дисбаланс. Для корекції розладів гемостазу використовують гепарин, етамзилат, амінокапронову кислоту, амбен та ін.



РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ

  • Надають невідкладну допомогу у разі тяжкого перебігу інфекційних хвороб з гострим порушенням життєво- важливих функцій організму.

  • З цією метою у великих інфекційних лікарнях створюються спеціалізовані боксові відділення реанімації та інтенсивної терапії.

  • Крім лікувальних заходів застосовують також інтенсивне моніторне спостереження з використанням сучасної апаратури, експрес-лабораторії з круглодобовим режимом роботи.

  • У клініці інфекційних хвороб найчастіше виникає необхідність в реанімаційних заходах та інтенсивному лікуванні хворих на менінгококову хворобу, дифтерію, ботулізм, лептоспіроз, енцефаліт, гострий стенозуючий ларинготрахеїт, холеру тощо.



Кишкові інфекційні хвороби

  • Кишкові інфекційні хвороби

  • Збудник локалізується в кишках, виділяється з фекаліями. Зараження людини відбувається перорально через фактори, які піддаються фекальному забрудненню (вода, їжа, мухи, руки та ін.). До цієї групи належать антропонози – дизентерія, амебіаз, холера, поліомієліт; деякі зоонози, гельмінтози, ботулізм та інші.



ХОЛЕРА

  • Холера – гостра особливо небезпечна інфекційна хвороба, що спричиняється холерними вібріонами, має фекально–оральний механізм зараження, характеризується важким станом, епідемічним поширенням та клінічною картиною тяжкого гастроентериту з різким зневодненням організму, розладами гемодинаміки, водно-сольового обміну і зневодненням організму.



Етіологія. Збудником є холерний вібріон. Джерелом збудника є хвора людина, реконвалесцент і здоровий носій.

  • Етіологія. Збудником є холерний вібріон. Джерелом збудника є хвора людина, реконвалесцент і здоровий носій.

  • Механізм передачі фекально-оральний. Розрізняють водні, харчові та контактно-побутові спалахи холери.

  • Захворюваність має сезонні коливання в ендемічних зонах, пік припадає в березень-квітень



ПАТОГЕНЕЗ

  • Збудник проникає в організм з водою чи їжею. Ентеротоксин – холероген, який мікроби виділяють, активізує ферментні системи ентероцитів, що зумовлює різке збільшення секреції електролітів і води у просвіт кишок. Вони виводяться із організму при проносі і блюванні. Втрати рідини за час хвороби можуть бути надзвичайно великими – перевищувати масу тіла хворого. Розвивається дегідратаційний шок.



клініка

  • Інкубаційний період триває від декількох годин до 5 діб. Хвороба, як правило розпочинається гостро з проносу, що з’являється вночі чи під ранок. Спостерігається дискомфорт в ділянці епігастрію, бурчання, плескіт. Випорожнення часті, рясні, нагадують рисовий відвар (мутнувато-біла рідина з плаваючими пластівцями). У важких випадках частота дефекацій досягає 30 разів на добу і більше. З розвитком хвороби приєднується багаторазове блювання, часто "фонтаном".



Холера може мати легкий, середньої тяжкості, важкий і дуже важкий перебіг. Важкість захворювання визначається ступенем зневоднення організму:

  • Холера може мати легкий, середньої тяжкості, важкий і дуже важкий перебіг. Важкість захворювання визначається ступенем зневоднення організму:

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка