Фармакотерапія інфекційних захворювань



Сторінка6/8
Дата конвертації02.06.2016
Розмір446 b.
1   2   3   4   5   6   7   8

І – втрата рідини складає 1-3% маси тіла;

  • ІІ – 4-6%;

  • ІІІ – 7-9 %;

  • IV – 10% маси тіла і більше.



  • Лабораторна діагностика

    • Лабораторна діагностика

    • Діагноз підтверджують бактеріологічним і серологічним методами.



    лікування

    • Головним у терапії холери є призначення патогенетичних препаратів з метою компенсації втрат рідини, електролітів і корекції метаболічних зрушень. Гостре зневоднення ліквідовують введенням сольових розчинів у два етапи:



    1) первинна регідратація – ліквідація дефіциту рідини і солей, який уже спостерігається у хворого;

    • 1) первинна регідратація – ліквідація дефіциту рідини і солей, який уже спостерігається у хворого;

    • 2) компенсаторна регенерація – поповнення втрат, які продовжуються.



    Регідратацію проводять шляхом орального чи внутрішньовенного введення сольових розчинів. Для оральної регідратації застосовують глюкозо-сольові розчини: глюкосолан, ораліт, регідрон, ОРС-200 та інші. Оральна регідратація показана при дегітратіції 1-ІІ ступеня, у поєднанні з інфузійною терапією – при зневодненні ІІІ-IV ступеня. Поповнення рідини повинно відповідати її втраті.

    • Регідратацію проводять шляхом орального чи внутрішньовенного введення сольових розчинів. Для оральної регідратації застосовують глюкозо-сольові розчини: глюкосолан, ораліт, регідрон, ОРС-200 та інші. Оральна регідратація показана при дегітратіції 1-ІІ ступеня, у поєднанні з інфузійною терапією – при зневодненні ІІІ-IV ступеня. Поповнення рідини повинно відповідати її втраті.



    Етіотропна терапія: левоміцетин, доксициклін, еритроміцин, ципрофлоксацин. При важкому перебігу хвороби в комплексну терапію включають глюкокортикостероїди, судинорозширюючі засоби та вітаміни.

    • Етіотропна терапія: левоміцетин, доксициклін, еритроміцин, ципрофлоксацин. При важкому перебігу хвороби в комплексну терапію включають глюкокортикостероїди, судинорозширюючі засоби та вітаміни.



    Критерії ефективності терапії

    • Критерії ефективності терапії

    • Отримання від’ємних результатів бактеріологічного дослідження, що проводять через 24-36 год. після закінчення антибіотикотерапії. Дослідження проводять тричі (три дні щоденно).



    Харчові токсикоінфекції – група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовнопатогенні мікроби та їх ентеротоксини. Харчові токсикоінфекції характеризуються загальною інтоксикацією, картиною гастроентериту, порушенням водно – мінерального обміну.

    • Харчові токсикоінфекції – група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовнопатогенні мікроби та їх ентеротоксини. Харчові токсикоінфекції характеризуються загальною інтоксикацією, картиною гастроентериту, порушенням водно – мінерального обміну.



    Етіологія

    • Харчові токсикоінфекції спричинюються бактеріями, які виробляють ентеротоксини. Це клебсієли, протей, кишкові палички, стафілококи, стрептококи, клостридії і інші.



    Епідеміологія

    • Джерелом збудника є хворі люди, іноді тварини і птахи або здорові бактеріоносії. Механізм передачі збудника фекально-оральний. Харчові продукти забруднюються внаслідок порушення санітарних умов при їх приготуванні і зберіганні. Для харчових токсикоінфекцій характерні раптовість і групове захворювання осіб, які вживали ту саму їжу.



    Патогенез

    • Харчові токсикоінфекції виникають при потраплянні в організм людини значної кількості бактерійних ентеротоксинів. Токсини спричиняють запалення слизової оболонки шлунку і кишок, стимулюють синтез біологічно активних речовин, моторику травного каналу. Це призводить до виникнення блювання, проносу, зневоднення організму, а також до розвитку загальнотоксичного синдрому зі змінами серцево-судинної і нервової систем.



    Клініка

    • Інкубаційний період від 1 год. до 1 доби, частіше 5-6 год. Ознаки хвороби виникають раптово і швидко наростають. З’являється переймоподібний біль у животі, частіше в епігастральній ділянці та навколо пупка. Виникають мерзлякуватість, нудота, блювання, пронос. Випорожнення до 10 разів на добу і більше, іноді з домішками слизу. Температура субфебрильна, рідко підвищується до високих цифр. Шкіра бліда. Язик вкритий білим або сірим нашаруванням. Характерні симптоми зневоднення: сухість і зниження тургору шкіри, зменшення діурезу, судоми в м’язах кінцівок, тахікардія, гіпотонія.



    Діагностика

    • Лабораторна діагностика. В загальному аналізі крові: помірний нейтрофільний лейкоцитоз із паличкоядерним зсувом формули.

    • Достовірним підтвердженням цього захворювання є виділення збудника при бактеріологічному та серологічному методах.



    лікування

    • При легкій формі – промивання шлунку перевареною водою або 2% розчином натрію хлориду.

    • Для подальшого виведення токсинів використовують ентеросорбенти. Раннє застосування ентеросорбентів сприяє швидкому покращенню і зниженню інтоксикації, запобігає ускладненням.



    1   2   3   4   5   6   7   8


    База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка