Фармакотерапія інфекційних захворювань



Сторінка7/8
Дата конвертації02.06.2016
Розмір446 b.
1   2   3   4   5   6   7   8

При середній важкості хвороби призначають інфузійну терапію: розчин Рінгера, фізіологічний розчин, розчин глюкози, розчин аскорбінової кислоти.

  • При середній важкості хвороби призначають інфузійну терапію: розчин Рінгера, фізіологічний розчин, розчин глюкози, розчин аскорбінової кислоти.

  • При важкій формі захворювання – дезінтоксикаційні розчини до 1-1,5 л: неогемогез, альбумін, розчин глюкози, реополіглюкіну, розчину аскорбінової кислоти і гідрокортизону або преднізолону.



Корекція ацидозу проводиться розчином натрію гідрокарбонату, алкалозу – розчином глюкози з додаванням розчину аскорбінової кислоти.

  • Корекція ацидозу проводиться розчином натрію гідрокарбонату, алкалозу – розчином глюкози з додаванням розчину аскорбінової кислоти.



Амебіаз

  • Амебіаз – антропонозна протозойна хвороба, яка характеризується виразковим ураженням товстої кишки, виникненням абсцесів у внутрішніх органах, схильністю до затяжного і хронічного перебігу.



Етіологія

  • Джерелом зараження є хвора людина або цитоносій амеб. Вегетативні форми у довкіллі гинуть через 15-20 хв., цисти – значно стійкіші, тому їм належить основна роль в зараженні людини.

  • Епідеміологія. Джерелом збудника є людина, яка з калом виділяє цисти амеб. Механізм передачі – фекально-оральний.



Патогенез

  • Амеби проникають у стінку товстої кишки. Ферменти амеб сприяють літичним і реактивним змінам тканин, утворенню виразок. Гематогенним шляхом амеби потрапляють в печінку і інші органи, де утворюють абсцеси.



Клініка

  • Інкубаційний період триває від 1 тижня до декількох місяців. розрізняють кишкові та позакишкову форми.

  • Захворювання може розпочатися гостро або поступово. Основною скаргою є пронос до 5-10 разів на добу. Випорожнення спочатку рясні, калові із склоподібним слизом. Виникає постійний чи переймистий біль у животі, який посилюється при дефекації. Згодом пронос частішає до 15-20 разів і більше на добу; випорожнення мають вигляд "малинового желе" (слиз, просякнутий кров‘ю). Виникають несправжні позиви на дефекацію.



Діагноз виставляється на основі даних епідеміологічного анамнезу, результатів ректороманоскопії і лабораторних досліджень

  • Діагноз виставляється на основі даних епідеміологічного анамнезу, результатів ректороманоскопії і лабораторних досліджень



Фармакотерапія амебіазу

  • Для лікування кишкової форми амебіазу призначають інтетрикс по 4-6 капсул на добу впродовж 10 днів. Повторні 2-3 курси лікування призначають через 5-10 днів, чергуючи їх з прийомом антибіотиків. В комплексну терапію амебіазу включають метронідазол або ділоксанід впродовж 10 днів. Призначають тінідазол (фазіжін) по 1000 мг 2 рази на добу внутрішньо впродовж 3 діб, або орнідозол (тіберал) по 500 мг 2 рази на добу 5 діб. Після відміни препарату призначають йодохінол по 650 мг 3 рази на добу впродовж 7 діб. Застосовують еметин гідрохлорид підшкірно або внутрішньом‘язово. Еметин поєднують з хініофоном. Також назначають доксициклин.

  • При позакишкових формах призначають метронідазол. Для зменшення перистальтики призначають лоперамід.



Інфекційні хвороби дихальних шляхів.

  • Збудник переважно локалізується в слизовій оболонці дихальних шляхів виділяється у зовнішнє середовище з секретами дихальних шляхів під час кашлю, чхання, розмови.

  • До цієї групи належать кір, краснуха, коклюш, дифтерія, ангіна, скарлатина та інші.



Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється токсигенними коринебактеріями (дифтерійною паличкою) з повітряно–краплинним шляхом передачі, характеризується дифтеритичним запаленням (фіброзним запаленням слизових оболонок ротоглотки, носа, гортані, нервової системи і нирок) з утворенням на місці інокуляції збудника фібринозних плівок, а при деяких формах і токсичним ураженням органів кровообігу, нервової системи, наднирникових залоз, нирок.

  • Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється токсигенними коринебактеріями (дифтерійною паличкою) з повітряно–краплинним шляхом передачі, характеризується дифтеритичним запаленням (фіброзним запаленням слизових оболонок ротоглотки, носа, гортані, нервової системи і нирок) з утворенням на місці інокуляції збудника фібринозних плівок, а при деяких формах і токсичним ураженням органів кровообігу, нервової системи, наднирникових залоз, нирок.



Етіологія. Збудником є коринебактерія дифтерії. Захворювання спричинюються токсигенні штами, які в процесі життєдіяльності виділяють екзотоксин.

  • Етіологія. Збудником є коринебактерія дифтерії. Захворювання спричинюються токсигенні штами, які в процесі життєдіяльності виділяють екзотоксин.

  • Епідеміологія Джерелом збудника є хворий на дифтерію, реконвалесцент або здоровий носій токсикогенних штамів коринебактерії. Збудник передається переважно крапельним шляхом, зрідка факторами передачі є забруднені руки, побутові речі, білизна.



Патогенез. У місці проникнення збудника розвивається фібринозне запалення з утворенням плівок. Дифтерійний екзотоксин спричинює загальну інтоксикацію з ураженням міокарда, периферичної та вегетативної нервової систем, нирок, надниркових залоз.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка