Фармакотерапія інфекційних захворювань



Сторінка8/8
Дата конвертації02.06.2016
Розмір446 b.
1   2   3   4   5   6   7   8

Патогенез. У місці проникнення збудника розвивається фібринозне запалення з утворенням плівок. Дифтерійний екзотоксин спричинює загальну інтоксикацію з ураженням міокарда, периферичної та вегетативної нервової систем, нирок, надниркових залоз.



Клініка. Інкубаційний період триває від 2 до 10 діб. За локалізацією ураження розрізняють дифтерію ротоглотки, носа, гортані, трахеї, пупка, очей, статевих органів, ран. Для важких форм характерні висока температура тіла до 39-40 С, загальна інтоксикація (слабкість, адинамія, повторне блювання, нерідко біль у животі). У ротоглотці – картина плівчатої дифтерії. Спостерігається блідість обличчя і ціаноз губ. Відзначається виражений набряк підшкірної клітковини шиї, поширюється до середини шиї, ключиці і навіть спускається нижче.

  • Клініка. Інкубаційний період триває від 2 до 10 діб. За локалізацією ураження розрізняють дифтерію ротоглотки, носа, гортані, трахеї, пупка, очей, статевих органів, ран. Для важких форм характерні висока температура тіла до 39-40 С, загальна інтоксикація (слабкість, адинамія, повторне блювання, нерідко біль у животі). У ротоглотці – картина плівчатої дифтерії. Спостерігається блідість обличчя і ціаноз губ. Відзначається виражений набряк підшкірної клітковини шиї, поширюється до середини шиї, ключиці і навіть спускається нижче.





При дифтерії гортані відзначається "гавкаючий кашель", сиплий голос, слабка інтоксикація із субфебрильною температурою тіла.

  • При дифтерії гортані відзначається "гавкаючий кашель", сиплий голос, слабка інтоксикація із субфебрильною температурою тіла.

  • У хворих на дифтерію можуть виникнути ускладнення: міокардити, неврологічні порушення, токсичний нефроз.

  • Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують бактеріологічний, бактеріоскопічний та серологічний методи.



Лікування. Основний метод лікування полягає у введенні специфічної антитоксичної протидифтерійної сироватки, яку вводять методом дробної десенсибілізації за методом Безредки.

  • Лікування. Основний метод лікування полягає у введенні специфічної антитоксичної протидифтерійної сироватки, яку вводять методом дробної десенсибілізації за методом Безредки.

  • Одночасно призначають антибіотики, дезінтоксикаційні та десенсибілізуючі середники, вітаміни, при важкому перебізі глюкокортикостероїди, при серцевій недостатності: добутамін, строфантин, рибоксін, АТФ.



Ангіна – гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, спричинюється переважно β-гемолітичним стрептококом, рідше – стафілококом. Характеризується запальними змінами піднебінних мигдалин і регіонарних лімфатичних вузлів, гарячкою, інтоксикацією.

  • Ангіна – гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, спричинюється переважно β-гемолітичним стрептококом, рідше – стафілококом. Характеризується запальними змінами піднебінних мигдалин і регіонарних лімфатичних вузлів, гарячкою, інтоксикацією.



Етіологія. У більшості випадків ангіну спричинюють β-гемолітичні стрептококи, іноді стафілококи чи стафілококи разом із стрептококами.

  • Етіологія. У більшості випадків ангіну спричинюють β-гемолітичні стрептококи, іноді стафілококи чи стафілококи разом із стрептококами.



Епідеміологія. Джерелом збудника є людина, хвора на ангіну чи іншу стрептококову або стафілококову інфекцію, реконвалесцент, рідше здорові носії цих збудників. Передача збудників здійснюється переважно за допомогою краплинного шляху.

  • Епідеміологія. Джерелом збудника є людина, хвора на ангіну чи іншу стрептококову або стафілококову інфекцію, реконвалесцент, рідше здорові носії цих збудників. Передача збудників здійснюється переважно за допомогою краплинного шляху.



Патогенез. Збудник осідає на піднебінних мигдаликах та інших скупченнях лімфоїдної тканини глотки. Його токсини спричинюють місцеву запальну реакцію і загальну інтоксикацію з порушенням терморегуляції, токсичним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок, алергізацією організму.

  • Патогенез. Збудник осідає на піднебінних мигдаликах та інших скупченнях лімфоїдної тканини глотки. Його токсини спричинюють місцеву запальну реакцію і загальну інтоксикацію з порушенням терморегуляції, токсичним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок, алергізацією організму.



Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 діб. Захворювання розпочинається гостро, підвищується температура тіла, озноб, ломота в суглобах, головний біль та біль в горлі. Збільшуються підщелепні лімфовузли, спостерігається їх болючість.

  • Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 діб. Захворювання розпочинається гостро, підвищується температура тіла, озноб, ломота в суглобах, головний біль та біль в горлі. Збільшуються підщелепні лімфовузли, спостерігається їх болючість.

  • За характером змін мигдаликів розрізняють катаральну, фолікулярну, лакунарну і некротично-виразкову ангіну.



Катаральна ангіна характеризується гіперемією і набряком мигдаликів, піднебінних дужок та язичка (мал.).



Фолікулярна ангіна характеризується нагноєнням лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів (виникнення дещо піднятих підепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору) (мал.).



Якщо в лакунах піднебіння мигдаликів нагромаджується гній у вигляді жовто білого нальоту то таку ангіну називають лакунарною ангіною (мал.).



При некротично-виразковій ангіні на мигдаликах виявляють некротичні ділянки темно-сірого кольору, після відшарування яких утворюється глибокий дефект слизової оболонки з горбистим дном (мал.).



Крім піднебінних мигдаликів, можуть уражатись інші утворення лімфатичного кільця глотки: язиковий мигдалик, лімфоїдна тканина задньої стінки глотки і гортані.

  • Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують бактеріологічний та серологічний методи дослідження



Лікування. Етіотропна терапія: бензилпеніцилін по 500 000-1 000000 ОД в/м 4-6 разів на добу; оксацилін по 1 г 4 рази на добу, дулацеф по 0,5-1,0 г 1-2 рази на добу.

  • Лікування. Етіотропна терапія: бензилпеніцилін по 500 000-1 000000 ОД в/м 4-6 разів на добу; оксацилін по 1 г 4 рази на добу, дулацеф по 0,5-1,0 г 1-2 рази на добу.

  • З метою запобігти рецидиву і розвитку ревматизму, нефриту та інших хвороб стрептококової етіології наприкінці лікування рекомендується ввести 600000 ОД біціліну-3 або 1500000 ОД біциліну-5 одноразово в/м.

  • Показані антигістамінні препарати: димедрол, супрастін, діазолін, тавегіл, вітаміни С, групи В та інші. Доцільним є полоскання горла теплим розчином натрію гідрокарбонату, напаром шавлії, календули, ромашки, розчином фурациліну 1:5000 3-4 рази на день після їди.



Кров’яні (трансмісивні) інфекційні хвороби.

  • Спричинюються збудниками які мають первинну та основну локалізацію в крові хворих. Зараження відбувається, коли збудник потрапляє безпосередньо в кров (лімфу) від живих кровосисних переносників – членистоногих. До цієї групи належать малярія, висипний і поворотний тиф, флеботомна (москітна) гарячка, чума, туляремія, ендемічні рикетсіози і ін.. Сезонність цих хвороб пов’язана з особливостями життєдіяльності переносників у певні (теплі) пори року.



Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) - гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anopheles і характеризується первинним ураженням системи мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів, проявляється приступами гарячки, гепатолієнальним синдромом, гемолітичною анемією, схильністю до рецидивів.

  • Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) - гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anopheles і характеризується первинним ураженням системи мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів, проявляється приступами гарячки, гепатолієнальним синдромом, гемолітичною анемією, схильністю до рецидивів.



ЛІКУВАННЯ

  • ЛІКУВАННЯ

  • 1.Протималярійна терапія

  • 2.Дезинтоксикаційна терапія

  • 3.Лікування ускладнень



Інфекційні хвороби зовнішніх покривів.

  • Інфекційні хвороби зовнішніх покривів.

  • Первинна локалізація збудника – це шкіра і зовнішні слизові оболонки, через які відбувається зараження людини при безпосередньому контакті (венеричні хвороби, сказ, содоку) або через фактори зовнішнього середовища: одяг, білизну, посуд, продукти харчування (правець, сибірка).



Сказ (водобоязнь, гідрофобія) - гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується енцефаломієлітом, проявами різкого збудження рухових центрів, судомами м’язів з їх паралічем, слинотечею.

  • Сказ (водобоязнь, гідрофобія) - гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується енцефаломієлітом, проявами різкого збудження рухових центрів, судомами м’язів з їх паралічем, слинотечею.



Етіологія. Збудник – вірус сказу, який належить до родини рабдовірусів.

  • Етіологія. Збудник – вірус сказу, який належить до родини рабдовірусів.

  • Епідеміологія. Джерелом збудника здебільшого є собаки, вовки, лисиці, коти, куниці, борсуки. Збудник передається через слину зараженої тварини при укусах, ослиненні, подряпанні, потраплянні її на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки.



Патогенез. З місця проникнення вірус сказу по нервових волокнах досягає головного і спинного мозку, де розмножується і нагромаджується в нейронах. По відцентрових нервових шляхах вірус потрапляє в слинні залози і виділяється зі слиною. Внаслідок ураження ЦНС підвищується її рефлекторна збудливість і згодом розвиваються паралічі.

  • Патогенез. З місця проникнення вірус сказу по нервових волокнах досягає головного і спинного мозку, де розмножується і нагромаджується в нейронах. По відцентрових нервових шляхах вірус потрапляє в слинні залози і виділяється зі слиною. Внаслідок ураження ЦНС підвищується її рефлекторна збудливість і згодом розвиваються паралічі.



Клініка. Інкубаційний період триває від 7 діб до 1 року. У перебізі хвороби розрізняють 3 стадії: передвісників, збудження і паралічів.

  • Клініка. Інкубаційний період триває від 7 діб до 1 року. У перебізі хвороби розрізняють 3 стадії: передвісників, збудження і паралічів.

  • У стадії передвісників, що триває 1-3 доби, в місці укусу з’являються неприємні відчуття (біль, печія, заніміння, свербіж), почервоніння і набряк. Хворі відчувають страх смерті, занепокоєння, тугу. Хворі пригнічені, відмовляються від їжі, погано сплять.



Стадія збудження характеризується розвитком приступів гідрофобії (водобоязні) – дуже болючих спазмів глотки та гортані з шумним диханням і навіть його короткочасною зупинкою. Можуть спостерігатись зорові та слухові галюцинації. Хворий виділяє багато слини, шкіра волога, вкрита краплями поту. Може спостерігатись гикавка та блювання.

  • Стадія збудження характеризується розвитком приступів гідрофобії (водобоязні) – дуже болючих спазмів глотки та гортані з шумним диханням і навіть його короткочасною зупинкою. Можуть спостерігатись зорові та слухові галюцинації. Хворий виділяє багато слини, шкіра волога, вкрита краплями поту. Може спостерігатись гикавка та блювання.



Стадія паралічів. Паралічі починаються з нижніх кінцівок і розповсюджуються вгору: на обличчя, язик. Смерть настає від зупинки дихання і серцевої недостатності (мал. 59).

  • Стадія паралічів. Паралічі починаються з нижніх кінцівок і розповсюджуються вгору: на обличчя, язик. Смерть настає від зупинки дихання і серцевої недостатності (мал. 59).

  • Лабораторна діагностика. Діагноз підтверджують вірусологічним, серологічним, гістологічним методами.



Лікування. Специфічна терапія сказу не розроблена. Лікування спрямоване на полегшення страждань. Систематично вводять снодійні, болезаспокійливі та протисудомні засоби.

  • Лікування. Специфічна терапія сказу не розроблена. Лікування спрямоване на полегшення страждань. Систематично вводять снодійні, болезаспокійливі та протисудомні засоби.

  • Профілактика. Рану від укусу негайно промивають водою з милом, обробляють етиловим спиртом або розчином йоду спиртовим, перекисом водню, накладають стерильну пов’язку. Специфічну профілактику антирабічною вакциною та імуноглобуліном надають травматологічні пункти та хірургічні кабінети



Правець (стовбняк) - гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється анаеробним збудником - правцевими клостридіями (правцевою паличкою), характеризується ураженням ЦНС, постійним тонічним напруженням скелетних м’язів і періодичними генералізованими тонікоклонічними судомами, які можуть призвести до асфіксії.

  • Правець (стовбняк) - гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється анаеробним збудником - правцевими клостридіями (правцевою паличкою), характеризується ураженням ЦНС, постійним тонічним напруженням скелетних м’язів і періодичними генералізованими тонікоклонічними судомами, які можуть призвести до асфіксії.



Етіологія. Збудник правця – грампозитивні правцеві палички із заокругленими кінцями, які виділяють сильний екзотоксин.

  • Етіологія. Збудник правця – грампозитивні правцеві палички із заокругленими кінцями, які виділяють сильний екзотоксин.

  • Епідеміологія. Джерело збудника – травоїдні тварини і гризуни. Правцева паличка є в кишках багатьох видів тварин (коні, корови, вівці, кози, свині, миші, щури тощо) і людей як у вигляді спор, так і у вегетативній формі, що виділяє токсин.

  • Токсин ферментами не руйнується і не всмоктується слизовою оболонкою травного каналу.

  • Механізм передачі збудника – через рани.



Патогенез. У рані, в умовах анаеробіозу, спора перетворюється у вегетативну форму, що виробляє токсин. Він по волокнах периферичних нервів і через кров потрапляє в спинний і довгастий мозок. Безпосередньо токсин уражає центр дихання, ядра блукаючого нерва, інші вищі мозкові центри.

  • Патогенез. У рані, в умовах анаеробіозу, спора перетворюється у вегетативну форму, що виробляє токсин. Він по волокнах периферичних нервів і через кров потрапляє в спинний і довгастий мозок. Безпосередньо токсин уражає центр дихання, ядра блукаючого нерва, інші вищі мозкові центри.



Клініка. Інкубаційний період триває 5-14 діб. іноді від 1 доби до 1 місяця.

  • Клініка. Інкубаційний період триває 5-14 діб. іноді від 1 доби до 1 місяця.

  • Хвороба починається гостро. У деяких хворих з’являються продромальні явища: нездужання, біль в ділянці рани, біль голови, пітливість, підвищена дратівливість. Спостерігається напруження і судомне скорочення м’язів, що затруднює відкривання рота. з’являється "сардонічна посмішка" – лоб хворого у зморшках, очні щілини звужені, рот розтягнутий, як у посмішці. у хворих виникає дисфагія – затруднене ковтання внаслідок спазму м’язів глотки. На тлі постійного гіпетонусу м’язів раптово виникають дуже болючі загальні тетанічні (клонічні) судоми, які тривають від кількох секунд до 1-2 хв. Правець, як правило, супроводжується підвищенням температури тіла рясним потінням.

  • Лабораторна діагностика. Застосовуються бактеріологічний та серологічний методи.



Лікування. Етіотропне лікування – протиправцева сироватка, яка нейтралізує в організмі хворого токсин. Вводиться по 10-150 тис. МО впродовж 1-2 дні. Рекомендується лікування анатоксином по 1-2 мл за 30 хв. до введення сироватки з інтервалом в 3-6 днів.

  • Лікування. Етіотропне лікування – протиправцева сироватка, яка нейтралізує в організмі хворого токсин. Вводиться по 10-150 тис. МО впродовж 1-2 дні. Рекомендується лікування анатоксином по 1-2 мл за 30 хв. до введення сироватки з інтервалом в 3-6 днів.

  • Для зменшення або зникнення судом призначають нейролептичну суміш:

  • 2 мл 2,5% розчин аміназину,

  • 1 мл 2% р-ну дімедролу,

  • 1 мл 1% р-ну промедолу.

  • Застосовують м’язові релаксанти: лістенон або дітілін, тубокураріна хлорид, тубарин, диплацин. Для зняття судом, які загрожують асфіксією, застосовують діплацину хлорид по 0,7-3 мл. Для лікування вторинних ускладнень (пневмонії, сепсису) – тетрацикліну.

  • Для підтримання серцево-судинної діяльності призначають вазопресорні препарати (кордіамін, мезатон, дофамін), середники, що покращують метаболізм у серцевому м’язі (рибоксін, АТФ, кокарбоксилаза), за показанням – серцеві глікозиди, мезатон.

  • Корекція водно-електролітного балансу і кислотно-лужної рівноваги проводиться сольовими розчинами, а при вираженому метаболічному ацидозі застосовують 1% р-н гідрокарбонату натрію, трисамін.

  • Показані білкові препарати: альбумін, одногрупна кріоплазма.



Інфекційні хвороби з різними механізмами передачі.

  • Інфекційні хвороби з різними механізмами передачі.

  • Збудники чуми, деяких видів геморагічної гарячки можуть проникати в організм не тільки трансмісивним шляхом, а й аліментарним чи контактним, збудники дифтерії та скарлатини крім повітряно-краплинного через шкіру, збудник сибірки не тільки через зовнішні покриви, а й повітряно-краплинним і аліментарним шляхами та ін..



Чума (чорна смерть, чорний мор) – особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється єрсиніями, передається через блохи, а також повітряно-краплинним, контактним і аліментарним шляхами, характеризується гарячкою, тяжкою інтоксикацією, геморагічно – некротичними запальними змінами в лімфатичних вузлах, шкірі, легенях та ін. органах, септицемією.

  • Чума (чорна смерть, чорний мор) – особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється єрсиніями, передається через блохи, а також повітряно-краплинним, контактним і аліментарним шляхами, характеризується гарячкою, тяжкою інтоксикацією, геморагічно – некротичними запальними змінами в лімфатичних вузлах, шкірі, легенях та ін. органах, септицемією.



ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЛІКУВАННЯ

  • Антибактеріальна терапія

  • Дезінтоксикаційна терапія

  • Лікування ускладнень






1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка