Фізіологія кровоносних судин. Регуляція кровообігу



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.


ФІЗІОЛОГІЯ КРОВОНОСНИХ СУДИН. РЕГУЛЯЦІЯ КРОВООБІГУ


Гемодинаміка – розділ фізіології кровообігу, який вивчає причини, умови і механізми переміщення крові в серцево-судинній системі.

  • Гемодинаміка – розділ фізіології кровообігу, який вивчає причини, умови і механізми переміщення крові в серцево-судинній системі.

  • Рух крові в системі в системі кровообігу визначається двома силами: тиском, під яким вона знаходиться в судинах і опором, який виникає при її проходженні по судинах. Рушійною силою руху крові служить різниця тисків, яка виникає на початку і в кінці судини.



Ламінарний рух крові

  • Майже у всіх відділах судинної

  • системи кров рухається

  • циліндричними шарами. Такий

  • рух крові має назву ламінарного.

  • Форменні елементи крові складають

  • центральний, осьовий потік, в

  • якому еритроцити знаходяться

  • в центрі, а плазма рухається біля

  • судинної стінки. Чим менший

  • діаметр судини, тим ближче

  • форменні елементи знаходяться до

  • судинної стінки і тим більше

  • гальмується рух крові.



Крім ламінарного руху крові існує ще і турбулентний рух з характерними завихреннями. Такий рух крові звичайно виникає в місцях розгалуження або звуження артерій, в ділянках згинів судин. Це створює додатковий опір для руху крові у судинах.

  • Крім ламінарного руху крові існує ще і турбулентний рух з характерними завихреннями. Такий рух крові звичайно виникає в місцях розгалуження або звуження артерій, в ділянках згинів судин. Це створює додатковий опір для руху крові у судинах.



Функціональні типи судин

  • 1. Компенсуючі або амортизуючі судини це аорта, крупні артерії. В їхній стінці переважають еластичні волокна. Їхня функція перш за все це перетворення поштовхоподібних викидів крові з серця в рівномірний потік крові.



Функціональні типи судин

  • 3. Між резистивними судинами і капілярами виділяють судини-сфінктери, або прекапілярні сфінктери. Вони регулюють кількість відкритих (функціонуючих) капілярів.



Функціональні типи судин

  • 5. Ємкісні судини складають венули і вени. Тут знаходиться 75 % циркулюючої крові.



Артеріальний тиск це тиск, який чинить кров в артеріальних судинах організму. Він відображає взаємодію багатьох факторів: перша група факторів - серцеві: систолічний об'єм серця, швидкість викиду крові з шлуночків, частота серцевих скорочень; друга група факторів судинні: еластичність компенсуючих артерій, тонус резистивних судин, об'єм ємкісних судин; третя група факторів кров'яні: об'єм циркулюючої крові, в'язкість крові, гідростатичний тиск крові.



Види артеріального тиску:

  • 1. Систолічний або максимальний тиск це тиск, що створюється внаслідок систоли лівого шлуночка.

  • 2. Боковий або істинний систолічний тиск це тиск, який чинить на бокову стінку артерії кров під час систоли.

  • 3. Ударний тиск (гемодинамічний удар) це тиск, необхідний для подолання опору току крові артеріями. Він виражає кінетичну енергію потоку крові. Визначається як різниця між систолічним і боковим тиском.

  • 4. Діастолічний або мінімальний тиск - найменша величина тиску крові в кінці діастоли. Рівень діастолічного тиску в основному визначається величиною тонусу резистивних судин.

  • 5. Пульсовий тиск це різниця між величинами систолічного і діастолічного тиску.

  • 6. Результуючий тиск середньодинамічний тиск, який визначається за формулою Хікема:

  • де Р середньодинамічний тиск; Pd діастолічний тиск; Pc систолічний тиск. Для визначення ідеального тиску в людей в залежності від віку рекомендуються формули Волинського згідно яких:

  • Систолічний тиск = 102 + (0,6 · вік) мм рт.ст.

  • Діастолічний тиск = 63 + (0,4 · вік) мм рт.ст.





Вимірювання артеріального тиску за методом Короткова



Механізм формування тонів Короткова



Графічний метод дослідження артеріального пульсу

  • На сфігмограмі розрізняють крутий

  • підйом, висхідне коліно анакроту -а

  • (ana рух уверх, crotos удар), який

  • переходить у низхідне коліно

  • катакроту b (cata вниз), яка має

  • додаткову хвилю дикротичну.

  • Анакрота відповідає відкриттю

  • півмісяцевих клапанів і виходу крові в

  • аорту. Катакрота виникає в кінці

  • систоли шлуночка, коли тиск у ньому

  • починає падати. Низхідне коліно має

  • виїмку інцизуру (i) і додаткову

  • хвилю–(с) вторинний, або

  • дикротичний підйом, який співпадає

  • із закриттям півмісяцевих клапанів

  • аорти і відбиттям крові від них.



ПАЛЬПАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ПУЛЬСУ

  • А. radialis

  • A. ulnaris

  • A. brachialis

  • A. carotica communis

  • А. temporalis

  • A. femoralis

  • A. dorsalis pedis

  • A. tibialis posterior



Властивості артеріального пульсу

  • 1. Частота це кількість пульсових ударів за одиницю часу, наприклад, за одну хвилину. У нормі вона рівна кількості серцевих скорочень, тобто 75±15.

  • 2. Ритм. У здорових людей скорочення серця та пульсові хвилі йдуть одна за одною через рівні проміжки часу. Тоді говорять, що пульс ритмічний. Якщо проміжки часу між пульсовими ударами неоднакові, то пульс називається аритмічним.

  • 3. Напруження. Про напруження пульсу судять по силі, яку слід прикласти до пульсуючої артерії, щоб наступило повне зникнення пульсу. Розрізняють напружений та м'який пульс. Визначення цієї властивості страждає суб'єктивізмом.

  • 4. Наповнення відображає наповнення досліджуваної артерії кров'ю. Залежить від об'єму судинного русла, кількості циркулюючої крові. Розрізняють повний та неповний пульс. Визначення цієї властивості страждає суб'єктивізмом.

  • 5. Величина або величина пульсового поштовху це поняття об'єднує такі властивості як напруження та наповнення, оцінюється сфігмографічно. За сфігмограмою розрізняють великий, нормальний, малий, ниткоподібний пульс.

  • 6. Форма визначається швидкістю пульсаторного розширення і спадання артерії. Оцінюється сфігмографічно. Розрізняють швидкий, повільний пульс.



Мікроциркуляторне русло складається з трьох ланок:

  • Перша ланка забезпечує циркуляцію крові і включає 6 компонентів: артеріоли, прекапіляри, капіляри, посткапілярні венули, венули і артеріоло-венулярні анастомози. Ця ланка має назву гемомікроциркуляторного русла. Артеріоли це кінцеві відділи артеріальної кровоносної системи з найбільш вираженими резистивними функціями. Характерна риса їх стінки наявність шару гладком'язових клітин. Артеріоли з прекапілярами забезпечують формування периферичного опору судин і підтримування артеріального тиску.



Друга ланка це транспорт речовин в інтерстиціальні простори тканин. Інтерстиціальні простори заповнені гелем, колагеновими волокнами, які направляють переміщення тканинної рідини, макрофагальними та імунокомпонентними клітинами. В інтерстиції створюється певний гідростатичний і онкотичний тиск.

  • Друга ланка це транспорт речовин в інтерстиціальні простори тканин. Інтерстиціальні простори заповнені гелем, колагеновими волокнами, які направляють переміщення тканинної рідини, макрофагальними та імунокомпонентними клітинами. В інтерстиції створюється певний гідростатичний і онкотичний тиск.



Третя ланка лімфатичні капіляри. Їх стінки тонші за стінки капілярів і, як правило, не мають базальної мембрани. Міжендотеліальні щілини основний шлях проникнення тканинної рідини в просвіт лімфатичних капілярів. Ці щілини можуть розширюватися. Лімфатичні капіляри починаються або сліпиии пальцеподібними виростами, або петлеподібними утвореннями. На деякій віддалі від початку капіляра в його просвіті появляються клапани, що визначають напрямок току лімфи.

  • Третя ланка лімфатичні капіляри. Їх стінки тонші за стінки капілярів і, як правило, не мають базальної мембрани. Міжендотеліальні щілини основний шлях проникнення тканинної рідини в просвіт лімфатичних капілярів. Ці щілини можуть розширюватися. Лімфатичні капіляри починаються або сліпиии пальцеподібними виростами, або петлеподібними утвореннями. На деякій віддалі від початку капіляра в його просвіті появляються клапани, що визначають напрямок току лімфи.



Будова капіляра

  • Стінка капілярів має дві оболонки: внутрішню ендотеліальну і зовнішню базальну. На рівні капілярів здійснюється обмін рідини, газів і поживних речовин між кров'ю і клітинами організму.



ТИПИ КАПІЛЯРІВ

  • 1. Соматичні ендотеліальна і базальна оболонка безперервні. Пропускають воду і розчинені в ній мінеральні речовини. Локалізуються ці капіляри в шкірі, м'язах, корі великих півкуль.

  • 2. Вісцеральні в їх стінці є віконця "фенестри" в ендотелії суцільна базальна мембрана. Знаходяться ці капіляри в нирках, системі травлення, ендокринних залозах.

  • 3. Синусоїдні ендотеліальна оболонка фенестрована і майже відсутня базальна мембрана. Через їх стінку легко проходять макромолекули, форменні елементи. Локалізуються ці капіляри в кістковому мозку, печінці, селезінці.



Вени це судини, які несуть кров з органів і тканин до серця в праве передсердя. Виняток складають легеневі вени, які несуть артеріальну кров від легенів в ліве передсердя.

  • Вени це судини, які несуть кров з органів і тканин до серця в праве передсердя. Виняток складають легеневі вени, які несуть артеріальну кров від легенів в ліве передсердя.

  • Сукупність всіх вен складає венозну систему. Розрізняють поверхневі і глибокі вени. Поверхневі вени називають ще шкірними, оскільки розміщені в підшкірно-жировій клітковині. Глибокі вени супроводжують артерії, чому і отримали назву вен-супутниць. Для вен характерна висока здатність до розтягнення і відносно низька еластичність. Внутрішня поверхня більшості вен, за винятком дрібних венул, вен ворітної системи і порожнистих вен, має складки внутрішньої оболонки - клапани. Кров у венозній системі рухається проти сили тяжіння, що сприяє розвитку застою.



Механізми забезпечення руху крові у венах

  • 1. Рух крові обумовлений різницею тиску у венозній системі. Кров тече з області високого тиску, що створюється роботою серця, енергією серцевого викиду, в область більш низького тиску.

  • 2. Велика роль у забезпеченні руху крові у венах належить негативному тиску в грудній клітці. При вдиху збільшується об'єм грудної клітки і розширюються порожнисті вени. Цим самим полегшується приток венозної крові до серця. Вплив дихальних рухів на венозний кровообіг називається дихальною помпою.

  • 3. Певний вплив на кровотік у венах мають скорочення скелетних м'язів, що стискають вени. При цьому тиск в них підвищується і завдяки наявності клапанів, які попереджують відтік крові до капілярів, кровотік має напрямок до серця. Це явище отримало назву м'язової венозної помпи.

  • 4. Діафрагмальна помпа. Під час вдиху діафрагма скорочується і тисне на внутрішні органи. З них витискається кров у ворітну вену і далі тече в порожнисту.

  • 5. У русі крові у венах відіграють певну роль і перистальтичні скорочення стінок деяких вен. У венах печінки такі скорочення виникають з частотою 2-3 за хвилину.





Функції лімфатичної системи:

  • 1. Підтримування постійного об'єму і складу тканинної рідини шляхом постійного дренування міжклітинного простору.

  • 2. Перенесення поживних речовин з травного каналу у венозну систему.

  • 3. Бар'єрно-фільтраційна функція забезпечується лімфатичними вузлами.

  • 4. Участь в імунологічних реакціях. У лімфатичних вузлах з Влімфоцитів утворюються плазматичні клітини, які виробляють антитіла, знаходяться і Тлімфоцити, які відповідають за клітинний імунітет.





Характеристика аферентної ланки



Значення механо- і хеморецепторів в регуляції тонусу судин

  • Від хемо-і механорецепторів дуги аорти чутлива інформація передається лівим депресорним (аортальним) нервом, гілкою блукаючого нерва до довгастого мозку.



Зміни просвіту судин при рефлекторних впливах з хеморецепторів



Центральна ланка в регуляції судинного тонусу







Роль кори головного мозку і гіпоталамуса в регуляції кровообігу



Нервова еферентна ланка регуляції судинного тонусу



Нервова еферентна ланка регуляції судинного тонусу







Ренін–ангіотензин-альдостеронова система










База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка