Форми адміністративно-територіального устрою І державного правління



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.


ФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ І ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ

  • Форма державного устрою – це спосіб територіальної організації держави, що встановлює порядок поділу країни на частини і визначає характер відносин між центральними і місцевими органами влади.




  • Унітарна

  • Означає верховенство єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями або національно-етнічними одиницями (областями, департаментами, префектурами, провінціями то що), на які вона поділена. Характерними ознаками унітарної держави є наявність єдиної конституції, єдиного керівного центру, єдиного громадянства та єдиної державної мови. Унітарна форма устрою з’явилася значно раніше, і саме вона тепер притаманна, зокрема, більшості держав Європи,

  • Латинської Америки і Африки. За конституцією Україна також є унітарною.



  • Федеративна

  • У федеративних державах ознаки державного утворення притаманні і державі, і її суб’єктам (республікам, штатам, землям, кантонам то що).

  • У федеративній державі поряд з єдиними (федеральними) законами та органами влади існують і закони та органи влади суб’єктів федерації. Проте

  • вони, так би мовити, «другого порядку». Для відстоювання інтересів суб’єктів

  • федерації у більшості феде- ративних держав вищий зако -нодавчий орган складається з двох палат, одна з яких забезпечує представництво таких суб’єктів. Такими є, наприклад, функції Сенату в Конгресі США.





Форма правління- це форма державної влади.

  • Традиційно розрізняють дві основні форми правління –

  • республіка і монархія, підґрунтям яких є різні джерела влади (народ, монарх) і спосіб формування вищих органів державної влади (вибори,

  • призначення, наслідування тощо).





Президентська республіка

  • Президентська республіка характеризується значною роллю президента в системі держаних органів, поєднанням в його руках повноважень глави держави і глави уряду. Її також називають дуалістичної республікою, підкреслюючи, тим самим, факт чіткого розподілу двох влад: зосередження сильної виконавчої влади в руках президента, а законодавчої — в руках парламенту.







Парламентська республіка

  • Парламентська республіка — це різновид республіки з перевагою повноважень на користь парламенту. У парламентській республіці уряд відповідає тільки перед парламентом, а не перед президентом.

  • При такій формі правління уряд формується з депутатів партій, що володіють більшістю голосів у парламенті. Воно залишається при владі до тих пір, поки має в своєму розпорядженні підтримкою парламентської більшості. У випадку втрати довіри більшості парламенту уряд або іде у відставку, або через главу держави домагається розпуску парламенту і призначення нових виборів. Така форма правління існує в країнах, що відрізняються розвиненою, значною мірою саморегульованою економікою (Італія, Німеччина, Греція та ін). Вибори за такої системи демократії зазвичай проводяться за партійними списками, тобто виборці голосують не за кандидата, а за партію





Президентсько-парламентська (змішана) республіка

  • Глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем’єр-міністра), який підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом (Фінляндія, Франція)

  • На мій погляд, на даний час найбільш адекватною є президентсько-парламентська форма правління — тобто змішана система з посиленням президентської складової. Бо якщо говорити про підсилення ролі парламенту, то немає у нас зараз політичних партій європейського типу, а є просто бізнес-клуби. Немає також внутрішньопартійної демократії. У суспільстві теж немає реальної демократії, бо вона передбачає контроль виборців, народу за владою. Повинні також існувати критерії, вимоги до тих, хто буде уособлювати українську владу, чого зараз теж немає.

  • Змішана республіканська форма правління характерна для Франції, Австрії, Болгарії, Польщі, Фінлядії, а також для більшості країн, що утворилися на теренах колишнього Радянського Союзу, у тому числі для України.





Мона́рхіяформа державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі-спадкоємному монархові.







Британська Співдружність

  • Асоціація незалежних держав, що раніше входили в Британську імперію, які визнають британського монарха як символ вільного єднання.

  • У Співдружність входять (на кінець 2009): Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південноафриканська Республіка, Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Ґана, Малайзія, Сингапур, Кіпр, Нігерія, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Ямайка, Трінідад і Тобаго, Уганда, Кенія, Замбія, Камерун, Мозамбік, Намібія, Малаві, Мальта, Гамбія, Ботсвана, Ґайана, Лесото, Барбадос, Маврикій, Свазіленд, Науру, Тонга, Самоа, Фіджі, Бангладеш, Багамські Острови, Гренада, Папуа-Нова Гвінея, Сейшельські Острови, Соломонові Острови, Тувалу, Домініка, Сент-Люсія, Кірібаті, Сент-Вінсент і Гренадіни, Зімбабве, Беліз, Антігуа і Барбуда, Мальдіви, Сент-Кітс і Невіс, Бруней, Вануату, Руанда.





Джамахірія

  • Форма державного устрою, відмінна від монархії і республіки, обґрунтована в Третій Всесвітній Теорії Муаммара Каддафі і викладена в першій частині Зеленої книги. Слово «джамахірія» — неологізм, утворений шляхом заміни в корені слова «джумхурія» (республіка) однини «джумхур» (народ) на множину «джамахір» (маси).

  • Лівія проголошена джамахірією 2 березня 1977 року.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка