Географія культури Лекція 3



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.


Географія культури

  • Лекція 3


На сьогодні між вітчизняними науковцями немає єдиної думки щодо визначення поняття „географія культури”, її об’єкта і предмета, місця в системі наук тощо, тобто остаточно не сформований понятійно-термінологічний апарат та теоретичні основи науки.

  • На сьогодні між вітчизняними науковцями немає єдиної думки щодо визначення поняття „географія культури”, її об’єкта і предмета, місця в системі наук тощо, тобто остаточно не сформований понятійно-термінологічний апарат та теоретичні основи науки.



Термін „культура” в перекладі з латинської означає „виховання, освіта, розвиток, шанування”.

  • Термін „культура” в перекладі з латинської означає „виховання, освіта, розвиток, шанування”.

  • Досить розповсюдженим є визначення культури як сукупності результатів людської діяльності. У радянські часи культуру визначали як просту сукупність матеріальних пам’ятників та духовних цінностей, як „…історично визначений рівень розвитку суспільства та людини, який виражається в типах і формах організації життя і діяльності людей, а також у створених ними матеріальних цінностях”



О.Г. Топчієв зазначає: „Суспільство і особистість завжди були полюсами цивілізації, і культура була посередником між ними: перехід від індивідуальності до людини як соціального об’єкта і далі – до суспільства”.

  • О.Г. Топчієв зазначає: „Суспільство і особистість завжди були полюсами цивілізації, і культура була посередником між ними: перехід від індивідуальності до людини як соціального об’єкта і далі – до суспільства”.

  • За О.Г. Топчієвим, культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, породжених творчими здібностями і зусиллями людей, що визначають рівень розвитку і форм організації життєдіяльності суспільства у всіх її сферах



Географія культури або культурна географія (як дослівно перекладалась з німецької мови ця назва) – традиційна галузь географічної науки, яка була започаткована в середовищі німецької географії в якості дисципліни, що вивчає культурні відміни населення як результат адаптації людини до навколишнього середовища.

  • Географія культури або культурна географія (як дослівно перекладалась з німецької мови ця назва) – традиційна галузь географічної науки, яка була започаткована в середовищі німецької географії в якості дисципліни, що вивчає культурні відміни населення як результат адаптації людини до навколишнього середовища.

  • Історія її становлення сягає другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. і пов’язана з іменами німецьких географів  Карла Ріттера та Фрідріха Ратцеля. Зокрема, в своїй праці “Антропогеографія” Фрідріх Ратцель підкреслював, що географія людини повинна займатися вивченням культури. Остаточне утвердження географії культури як галузі знань припадає на 30-ті рр. минулого століття. В цей період вийшла друком праця Карла Зауера “Географія культури” (1931), якою було започатковано оформлення наукової школи відповідного профілю в університеті Берклі (штат Каліфорнія, США).

  • В радянській науці термін “культурна географія” вперше був використаний представником московської економіко-географічної школи М.Баранським у 1956 році.



Серед незначної кількості праць українських авторів, в яких висвітлюються географічні аспекти культури та питання її географічного поширення, слід назвати роботи О.Любіцевої, О.Ріпки, І.Ровенчака, Л.Шевчук. Однак досі в Україні відсутні вузівські підручники й навчальні посібники для студентів з цієї дисципліни.

  • Серед незначної кількості праць українських авторів, в яких висвітлюються географічні аспекти культури та питання її географічного поширення, слід назвати роботи О.Любіцевої, О.Ріпки, І.Ровенчака, Л.Шевчук. Однак досі в Україні відсутні вузівські підручники й навчальні посібники для студентів з цієї дисципліни.



В Україні дослідження географічних аспектів розвитку культури має давню, однак, на жаль, непродовжену традицію. Вже фундатор української наукової географії академік Степан Рудницький виокремлював цей напрям досліджень у своїй праці “Нинішня географія” (1905), назвавши його “географією культури”.

  • В Україні дослідження географічних аспектів розвитку культури має давню, однак, на жаль, непродовжену традицію. Вже фундатор української наукової географії академік Степан Рудницький виокремлював цей напрям досліджень у своїй праці “Нинішня географія” (1905), назвавши його “географією культури”.

  • Проте там же він інколи використовував паралельну назву “культурна географія”. На думку вченого, культурна географія – складова частина антропогеографії, яка вивчає розміщення і географічну сутність різних країв та народів земної кулі.

  • Видатний український географ-енциклопедист Володимир Кубійович у своїх українознавчих студіях вивчав різноманітні аспекти географії культури, зокрема форми пастушого господарства Українських Карпат.



Традиційна культура

  • Матеріальна

  • Духовна

  • Соціальна



Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності та її результати (продуктивні сили – знаряддя праці, технології тощо, виробничі відносини, житло, предмети повсякденного користування, одяг, культурні ландшафти, засоби транспорту і зв’язку і т.д.).

  • Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності та її результати (продуктивні сили – знаряддя праці, технології тощо, виробничі відносини, житло, предмети повсякденного користування, одяг, культурні ландшафти, засоби транспорту і зв’язку і т.д.).

  • Духовна культура охоплює сферу усвідомлення, духовності людини (пізнання, моральність, виховання й просвіту, в т.ч. право, філософію, етику, естетику, науку, мистецтво, літературу, міфологію, релігію, ідеологію, мову, писемність, звичаї, традиції, етнічні норми тощо).

  • Соціальна культура - елементами якої є заклади охорони здоров’я, соціального забезпечення, політичні партії, рухи, фонди, громадські організації, системи, органи управління та ін.



Культура включає не тільки матеріально-предметні результати діяльності людей (машини, технічні споруди, вироби мистецтва тощо), а й суб’єктивні людські сили і здатності, які реалізуються в діяльності: знання та вміння, виробничі та професійні навики, рівень інтелектуального, естетичного та морального розвитку, світогляд, способи та форми взаємоспілкування людей у рамках колективу і суспільства

  • Культура включає не тільки матеріально-предметні результати діяльності людей (машини, технічні споруди, вироби мистецтва тощо), а й суб’єктивні людські сили і здатності, які реалізуються в діяльності: знання та вміння, виробничі та професійні навики, рівень інтелектуального, естетичного та морального розвитку, світогляд, способи та форми взаємоспілкування людей у рамках колективу і суспільства



Комплекс культури

  • Комплекс культурице сукупність закладів, установ, які здійснюють виробництво, розподіл, зберігання та організацію споживання товарів і послуг культурного й інформаційного призначення. Закладами культури вважаються театри, філармонії, організації телебачення та радіомовлення, кіно- і відеопрокату, видавництва, музеї, бібліотеки, заклади культури клубного типу, цирки, парки культури та відпочинку, позашкільні заклади естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва.



Культурний ландшафт

  • Культурний ландшафт — географічний ландшафт, змінений цілеспрямованою раціональною діяльністю людини. Виникає на місці первісного природного або зміненого ландшафту географічного, в якому під впливом господарської діяльності сталися докорінні зміни морфологічної структури, зовнішнього вигляду, характеру зв'язків між компонентами, геохімічних та геофізичних процесів, стоку, ґрунтового зволоження, з'явилися нові високопродуктивні фітоценози тощо. Все разом узяте зумовило формування нової системи взаємозв'язків, відмінної від попередньої (вихідної).



Культурна спадщина

  • Культурна спадщина — сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини, результат духовної і матеріальної діяльності. 1963 року створена загальноєвропейська федерація Europa Nostra з метою популяризації і захисту культурної спадщини та природного середовища Європи.



Під «культурною спадщиною» розуміються

  • пам'ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;

  • ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки;

  • визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

  • До культурної спадщини відноситься також: вміст бібліотек, музеїв, архівів. До матеріальної культури належать також архітектурні будівлі: церкви, монастири, замки, палаци та інші культурні та архітектурні пам'ятники.



Світова спадщина ЮНЕСКО

  • Світова́ спа́дщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

  • В 1972 році, на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975 році). До початку 1992 року конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН (в тому числі СРСР в 1988 році).

  • Статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:

  • Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.

  • Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.

  • Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).

  • Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.

  • Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка