Головними скаргами є біль, здуття живота, відчуття стиснення в животі, пронос, запор, кишкова кровотеча, зниження маси тіла, виражена загальна слабість тощо



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.





Головними скаргами є біль, здуття живота, відчуття стиснення в животі, пронос, запор, кишкова кровотеча, зниження маси тіла, виражена загальна слабість тощо.

  • Головними скаргами є біль, здуття живота, відчуття стиснення в животі, пронос, запор, кишкова кровотеча, зниження маси тіла, виражена загальна слабість тощо.

  • Біль (dolor). Ознаками кишкового болю, що відрізняють його від шлункового, є: відсутність його залежності від часу вживання їжі; зв’язок болю із актом дефекації (відчуваються до, під час і після випорожнень); зменшення болю після акту дефекації.

  • Біль може бути спастичний і дистензійний.

  • Спастичний біль зумовлений спазмами кишкових м’язів. Спостерігається у хворих з ентеритом, колітом, хронічним отруєнням нікотином, миш’яком, свинцем, пухлинами кишечника, захворюваннями центральної нервової системи, глистами. Сильні напади такого болю із відчуттям стягування живота називаються коліками. При спастичному болю часто вдається пальпувати уражені ділянки кишки, які є спазмованими, болючими і меншими за діаметром порівняно із сусідніми ділянками.





Дистензійний біль виникає при розтягуванні кишечника газами або при розвитку непрохідності.

  • Дистензійний біль виникає при розтягуванні кишечника газами або при розвитку непрохідності.

  • Спастичний біль – короткотривалий, дистензійний – довготривалий і має більш точну локалізацію.

  • Кишковий біль буває ниючим довготривалим і переймистим (коліка) короткочасним, раптово з’являється і проходить, міняє локалізацію.

  • Біль у правій здухвинній ділянці може виникати при апендициті, запаленні сліпої кишки (тифліті), у лівій здухвинній – при сигмоїдиті, кишковій непрохідності; навколо пупка – при ентериті, пухлинах поперечно-ободової кишки; біль у ділянці промежини з наявністю крові в калі характерний для уражень прямої кишки (новоутворення, проктит, геморой).



При ураженні лівих відділів товстої кишки біль може іррадіювати у крижі, прямої кишки – у нижні кінцівки, яєчка. При ентероколіті – в грудну клітку, пупок. При апендикулярній коліці – у праву ногу. Для захворювань дванадцятипалої кишки характерний біль з локалізацією в панкреатодуоденальній зоні живота.

  • При ураженні лівих відділів товстої кишки біль може іррадіювати у крижі, прямої кишки – у нижні кінцівки, яєчка. При ентероколіті – в грудну клітку, пупок. При апендикулярній коліці – у праву ногу. Для захворювань дванадцятипалої кишки характерний біль з локалізацією в панкреатодуоденальній зоні живота.

  • Поява болю перед актом дефекації вказує на ураження низхідної, поперечно-ободової і сигмоподібної кишок, а під час дефекації – на наявність геморою, сфінктериту, тріщин заднього проходу, раку.

  • Часті і болючі позиви на акт дефекації без випорожнення (виділяється лише невелика кількість слизу) є тенезми, які найчастіше спостерігають при дизентерії (дизентерійний плювок), раці прямої кишки, деяких запальних і виразкових захворюваннях прямої та сигмоподібної кишок.



Здуття живота (meteorismus). Виникнення метеоризму може бути пов’язано з порушенням прохідності тонкої або товстої кишок, зниженням тонусу кишкової стінки, підсиленням процесів бродіння (надмірної кількості клітковини в раціоні – бобів, гороху тощо); зниженням всмоктування газів кишковими стінками; заковтуванням великої кількості повітря під час нервових стресів, фізичних перенавантажень (аерофагія). Іноді метеоризм спостерігається у вагітних.

  • Здуття живота (meteorismus). Виникнення метеоризму може бути пов’язано з порушенням прохідності тонкої або товстої кишок, зниженням тонусу кишкової стінки, підсиленням процесів бродіння (надмірної кількості клітковини в раціоні – бобів, гороху тощо); зниженням всмоктування газів кишковими стінками; заковтуванням великої кількості повітря під час нервових стресів, фізичних перенавантажень (аерофагія). Іноді метеоризм спостерігається у вагітних.



Бурчання в животі – відчуття переливання і посиленої перистальтики, що виникає при порушенні моторної функції кишечника.

  • Бурчання в животі – відчуття переливання і посиленої перистальтики, що виникає при порушенні моторної функції кишечника.

  • Пронос (diarrhoea) – збільшення за добу частоти та маси випорожнень. Розрізняють гострий (триває до 2 тижнів) та хронічний (спостерігається впродовж місяців і навіть років) пронос. Причинами діареї можуть бути інфекція, харчова алергія, інтоксикація (медикаментозна, хімічна), опромінення, хвороба Крона, імунна та біліарна недостатність.

  • Пронос виникає внаслідок гіпергідратації випорожнень і прискорення проходження їх по кишках, тому іноді може виділятися майже неперетравлена їжа.



Для хронічного проносу характерні періоди загострень та ремісій.

  • Для хронічного проносу характерні періоди загострень та ремісій.

  • У пацієнтів з хронічною діареєю частіше трапляється бродильна диспепсія. Характерними для неї є здуття живота, розлитий інтенсивний біль у животі. Випорожнення кашкоподібні, пінисті, світло-жовтого кольору.

  • Гнильна диспепсія виникає при поганому перетравленні білків чи в разі значного збільшення їх кількості в харчовому раціоні. Характерні рідкі чи кашкоподібні випорожнення сірого або темного кольору з неприємним гнильним запахом.

  • Після виключення органічної причини проносу треба думати про його функціональний характер (невроз, симптом подразнення товстої кишки, перевтома).



Запор (obstipatio) – тривала (понад 48 год) затримка калу в кишечнику. Випорожнення кишок вважається нормальним, якщо воно виникає не рідше ніж 3 рази на тиждень, не вимагає сильного натужування, не супроводжується болем та іншими неприємними відчуттями. Після акту дефекації повинно виникати відчуття повної евакуації кишкового вмісту.

  • Запор (obstipatio) – тривала (понад 48 год) затримка калу в кишечнику. Випорожнення кишок вважається нормальним, якщо воно виникає не рідше ніж 3 рази на тиждень, не вимагає сильного натужування, не супроводжується болем та іншими неприємними відчуттями. Після акту дефекації повинно виникати відчуття повної евакуації кишкового вмісту.

  • Запори можуть бути функціонального (аліментарні, неврогенні, слабкість м’язів живота тощо) і органічного походження (пухлини, спайки, аномалії розвитку товстої кишки – доліхосигма тощо).



Кишкова кровотеча. Наявність яскраво-червоної крові у калі спостерігають при неспецифічному виразковому коліті, пухлинах кишок, тріщинах заднього проходу, геморої. Чорний кал свідчить про наявність кровотечі із шлунка або верхніх відділів кишечника.

  • Кишкова кровотеча. Наявність яскраво-червоної крові у калі спостерігають при неспецифічному виразковому коліті, пухлинах кишок, тріщинах заднього проходу, геморої. Чорний кал свідчить про наявність кровотечі із шлунка або верхніх відділів кишечника.



Хронічний ентерит (enteritis chronica) - запальне або запально-дистрофічне ураження тонкої кишки, яке веде до атрофії і склерозу її слизової оболонки.

  • Хронічний ентерит (enteritis chronica) - запальне або запально-дистрофічне ураження тонкої кишки, яке веде до атрофії і склерозу її слизової оболонки.

  • Етіологія і патогенез. Хронічний ентерит перебігає ізольовано, частіше трапляється при ураженнях інших органів і систем (гастрит, дуоденіт, коліт, панкреатит, холецистит). Рідше спостерігаються первинно хронічні форми хронічного ентериту. Може виникати після перенесеного гострого ентериту, кишкових інфекцій (дизентерія, сальмонельоз тощо).



Велику роль відіграє умовно-патогенна флора, аліментарний (переїдання, незбалансоване харчування, зловживання алкоголем, гостра їжа) і токсичний (миш’як, свинець, фосфор) фактори, вживання лікарських препаратів (саліцилати, індометацин, кортикостероїди, імунодепресанти тощо), супутня патологія органів травлення (хронічний панкреатит, гепатит, атрофічний гастрит, цироз печінки).

  • Велику роль відіграє умовно-патогенна флора, аліментарний (переїдання, незбалансоване харчування, зловживання алкоголем, гостра їжа) і токсичний (миш’як, свинець, фосфор) фактори, вживання лікарських препаратів (саліцилати, індометацин, кортикостероїди, імунодепресанти тощо), супутня патологія органів травлення (хронічний панкреатит, гепатит, атрофічний гастрит, цироз печінки).



Прискорює розвиток хронічного ентериту зниження шлункової секреції і зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози, ензимопатії. При цьому в тонку кишку потрапляє їжа недостатньо підготовлена для кишкового травлення. Одночасно в тонку кишку надходить різноманітна мікробна флора (кишковий дисбактеріоз). Виникненню хронічного ентериту можуть сприяти туберкульоз, склеродермія, хронічна ниркова недостатність, екзема, псоріаз, вроджена чи набута ферментопатія, ендокринопатії. Хронічний ентерит може бути також алергічного походження – алергія мікробна, харчова.

  • Прискорює розвиток хронічного ентериту зниження шлункової секреції і зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози, ензимопатії. При цьому в тонку кишку потрапляє їжа недостатньо підготовлена для кишкового травлення. Одночасно в тонку кишку надходить різноманітна мікробна флора (кишковий дисбактеріоз). Виникненню хронічного ентериту можуть сприяти туберкульоз, склеродермія, хронічна ниркова недостатність, екзема, псоріаз, вроджена чи набута ферментопатія, ендокринопатії. Хронічний ентерит може бути також алергічного походження – алергія мікробна, харчова.



В патогенезі хронічного ентериту суттєву роль відіграють рухові розлади кишки, порушення імунологічного гомеостазу, зміна кишкової мікрофлори, мікроциркуляторні розлади, генетичні фактори. Виникають патологічні зміни в кишці - дисбактеріоз, метаболічні та імунологічні розлади. Все це веде до запальних і дегенеративних змін слизової оболонки товстої кишки, а при прогресуванні процесу до її атрофії і склерозу.

  • В патогенезі хронічного ентериту суттєву роль відіграють рухові розлади кишки, порушення імунологічного гомеостазу, зміна кишкової мікрофлори, мікроциркуляторні розлади, генетичні фактори. Виникають патологічні зміни в кишці - дисбактеріоз, метаболічні та імунологічні розлади. Все це веде до запальних і дегенеративних змін слизової оболонки товстої кишки, а при прогресуванні процесу до її атрофії і склерозу.



Клініка. Прояви хронічного ентериту, незалежно від етіології захворювання, характеризується симптомами, обумовленими порушенням функції тонкої кишки (ентеральний синдром). Клінічна картина складається із місцевих (кишкових) і загальних симптомів.

  • Клініка. Прояви хронічного ентериту, незалежно від етіології захворювання, характеризується симптомами, обумовленими порушенням функції тонкої кишки (ентеральний синдром). Клінічна картина складається із місцевих (кишкових) і загальних симптомів.



До місцевих симптомів належать розлади стільця. Хворі скаржаться на пронос до 4-6 разів на добу, кількість калу збільшена, випорожнення рідкі або кашоподібні, зеленувато-жовтого кольору; метеоризм, який підсилюється в другій половині дня. Метеоризм часто супроводжується больовими відчуттями в ділянці серця, серцебиттям, задишкою. Крім того, пацієнтів турбує відчуття переповнення та розпирання в животі після їди, болі в животі (ділянка пупка, часом в усьому животі). Інколи проноси змінюються закрепами.

  • До місцевих симптомів належать розлади стільця. Хворі скаржаться на пронос до 4-6 разів на добу, кількість калу збільшена, випорожнення рідкі або кашоподібні, зеленувато-жовтого кольору; метеоризм, який підсилюється в другій половині дня. Метеоризм часто супроводжується больовими відчуттями в ділянці серця, серцебиттям, задишкою. Крім того, пацієнтів турбує відчуття переповнення та розпирання в животі після їди, болі в животі (ділянка пупка, часом в усьому животі). Інколи проноси змінюються закрепами.



Загальні симптоми залежать від ступеня порушень кишкового всмоктування (синдром мальабсорбції) та розладів функції інших відділів травної системи, які є втягнутими в патологічний процес. Хворі скаржаться на виражену втомлюваність, зниження працездатності, маси тіла та апетиту, сухість шкіри, випадання волосся, ламкість нігтів. При тяжкому перебігу виникають судоми, парестезії.

  • Загальні симптоми залежать від ступеня порушень кишкового всмоктування (синдром мальабсорбції) та розладів функції інших відділів травної системи, які є втягнутими в патологічний процес. Хворі скаржаться на виражену втомлюваність, зниження працездатності, маси тіла та апетиту, сухість шкіри, випадання волосся, ламкість нігтів. При тяжкому перебігу виникають судоми, парестезії.



Нестача кальцію спричиняє біль в м’язах, кістках, суглобах. Погіршується пам’ять, зір (через нестачу вітаміну А). Внаслідок нестачі вітаміна В, з’являються відчуття повзання мурашок по шкірі, холодні кінцівки, слабість в ногах. Дефіцит вітаміну В12 призводить до почервоніння язика. При нестачі нікотинової кислоти розвивається глосит з розладами смаку.

  • Нестача кальцію спричиняє біль в м’язах, кістках, суглобах. Погіршується пам’ять, зір (через нестачу вітаміну А). Внаслідок нестачі вітаміна В, з’являються відчуття повзання мурашок по шкірі, холодні кінцівки, слабість в ногах. Дефіцит вітаміну В12 призводить до почервоніння язика. При нестачі нікотинової кислоти розвивається глосит з розладами смаку.



При огляді шкіра і видимі слизові оболонки бліді, хворі худі (у тяжких випадках - кахексія). На шкірі можна побачити крововиливи, ознаки дерматиту, гіперкератозу, екземи, нейродерміту. Шкіра суха, нігті ламкі, тьмяні. При огляді язика спостерігається глосит, атрофія його сосочків, стоматит.

  • При огляді шкіра і видимі слизові оболонки бліді, хворі худі (у тяжких випадках - кахексія). На шкірі можна побачити крововиливи, ознаки дерматиту, гіперкератозу, екземи, нейродерміту. Шкіра суха, нігті ламкі, тьмяні. При огляді язика спостерігається глосит, атрофія його сосочків, стоматит.

  • При пальпації: болючість в навколопупковій ділянці, тахікардія.



Дослідження крові: виявляють ознаки залізодефіцитної анемії.

  • Дослідження крові: виявляють ознаки залізодефіцитної анемії.

  • У калі неозброєним оком помітно залишки неперетравленої їжі, спостерігається стеаторея.

  • Рентгенологічне дослідження має другорядне значення (розвивається гіпотонія, наявність газу і рівнів у тонкій кишці, нечіткість рельєфу або ребристий малюнок слизової оболонки тонкої кишки).

  • Перебіг залежить від тяжкості хвороби і наявності супутніх захворювань (панкреатит, гепатит, коліт тощо).



Лікування. Терапія хронічного ентериту полягає насамперед у дотримуванні дієти. Із раціону виключають сири, овочі фрукти, чорний хліб, молоко, гострі, холодні та солоні страви, газовані напої, свинину, баранину, горіхи, квас, спиртні напої. Хворі повинні споживати відвари, протерті каші з рису, вівса, гречки, відварні овочі, рибу і м’ясо – у вигляді суфле, парових котлет. Під час загострення призначають дієту № 4, 4а, 4б.

  • Лікування. Терапія хронічного ентериту полягає насамперед у дотримуванні дієти. Із раціону виключають сири, овочі фрукти, чорний хліб, молоко, гострі, холодні та солоні страви, газовані напої, свинину, баранину, горіхи, квас, спиртні напої. Хворі повинні споживати відвари, протерті каші з рису, вівса, гречки, відварні овочі, рибу і м’ясо – у вигляді суфле, парових котлет. Під час загострення призначають дієту № 4, 4а, 4б.



Медикаментозне лікування призначають з урахуванням етіології і патогенезу захворювання, характеру клінічних проявів і наявності супутніх захворювань. При загостренні процесу дають антибіотики, еубіотики, сульфаніламідні, ферментні препарати тощо. Із біологічних засобів використовують біфідумбактерін, лактобактерін, бактисубтил.

  • Медикаментозне лікування призначають з урахуванням етіології і патогенезу захворювання, характеру клінічних проявів і наявності супутніх захворювань. При загостренні процесу дають антибіотики, еубіотики, сульфаніламідні, ферментні препарати тощо. Із біологічних засобів використовують біфідумбактерін, лактобактерін, бактисубтил.



Для послаблення перестальтики кишок призначають атропін, платифілін, метацин, імодіум тощо. Широко застосовують обволікаючі, в’яжучі засоби, адсорбенти (альмагель, фосфолугель), вітаміни В1, В6, нікотинову кислоту. Рекомендують відвари з чорниць, смородини, м’яти, ромашки, кори дуба і гранату. В ремісії показане санаторно-курортне лікування.

  • Для послаблення перестальтики кишок призначають атропін, платифілін, метацин, імодіум тощо. Широко застосовують обволікаючі, в’яжучі засоби, адсорбенти (альмагель, фосфолугель), вітаміни В1, В6, нікотинову кислоту. Рекомендують відвари з чорниць, смородини, м’яти, ромашки, кори дуба і гранату. В ремісії показане санаторно-курортне лікування.



Прогноз захворювання сприятливий. Досить часто вдається досягнути стійкої ремісії.

  • Прогноз захворювання сприятливий. Досить часто вдається досягнути стійкої ремісії.

  • Профілактика. Дотримання режиму харчування. Комплексне лікування основного і супутніх захворювань, боротьба зі шкідливими звичками (куріння, вживання алкоголю).



Хронічний коліт (colitis chronica) - тривале запалення товстої кишки з рецидивуючим перебігом, що характерезується розладами її секреторної функції.

  • Хронічний коліт (colitis chronica) - тривале запалення товстої кишки з рецидивуючим перебігом, що характерезується розладами її секреторної функції.

  • Часто супроводжується запаленням тонкої кишки (ентероколіт) і шлунка (гастроентероколіт).



Етіологія і патогенез. Як правило, хронічний коліт є наслідком пізно розпочатого або незавершеного лікування гострого коліту, не раціонального харчування, дії екзогенних та ендогенних токсинів. Хворобу можуть спричинити збудники кишкових інфекцій, умовно-патогенна флора, амеби, балантидії, гельмінти тощо.

  • Етіологія і патогенез. Як правило, хронічний коліт є наслідком пізно розпочатого або незавершеного лікування гострого коліту, не раціонального харчування, дії екзогенних та ендогенних токсинів. Хворобу можуть спричинити збудники кишкових інфекцій, умовно-патогенна флора, амеби, балантидії, гельмінти тощо.



Велику роль відіграють аліментарний і токсичний фактори, супутня патологія внутрішніх органів (хронічні гастрити, гепатити, панкреатити, ентерити), вживання лікарських препаратів (медикаментозний коліт), алергія, механічне подразнення стінки товстої кишки, зловживання проносними засобами і клізмами. Виникненню хронічного коліту можуть сприяти і закрепи.

  • Велику роль відіграють аліментарний і токсичний фактори, супутня патологія внутрішніх органів (хронічні гастрити, гепатити, панкреатити, ентерити), вживання лікарських препаратів (медикаментозний коліт), алергія, механічне подразнення стінки товстої кишки, зловживання проносними засобами і клізмами. Виникненню хронічного коліту можуть сприяти і закрепи.



В патогенезі хвороби суттєве значення має пошкодження слизової оболонки товстої кишки внаслідок тривалої дії механічних, токсичних і алергічних факторів. У патологічний процес втягується нервовий апарат кишки. Це веде до порушень рухової і секреторної функцій товстої кишки, що збільшує трофічні розлади в кишковій стінці. Розвивається дисбактеріоз, виникає вторинна ферментопатія. Все це приводить до розвитку бродильної чи гнильної кишкової диспепсії, імунних уражень з появою аутоантитіл до антигенів слизової оболонки товстої кишки.

  • В патогенезі хвороби суттєве значення має пошкодження слизової оболонки товстої кишки внаслідок тривалої дії механічних, токсичних і алергічних факторів. У патологічний процес втягується нервовий апарат кишки. Це веде до порушень рухової і секреторної функцій товстої кишки, що збільшує трофічні розлади в кишковій стінці. Розвивається дисбактеріоз, виникає вторинна ферментопатія. Все це приводить до розвитку бродильної чи гнильної кишкової диспепсії, імунних уражень з появою аутоантитіл до антигенів слизової оболонки товстої кишки.



Класифікація. Розрізняють: 1) - інфекційні коліти ( специфічні, неспецифічні); 2) - паразитарні коліти; 3) - токсичні коліти (екзогенні, ендогенні); 4) - аліментарні коліти; 5) - симптоматичні або вторинні коліти; 6) - коліти змішаної етіології.

  • Класифікація. Розрізняють: 1) - інфекційні коліти ( специфічні, неспецифічні); 2) - паразитарні коліти; 3) - токсичні коліти (екзогенні, ендогенні); 4) - аліментарні коліти; 5) - симптоматичні або вторинні коліти; 6) - коліти змішаної етіології.

  • У патологічний процес може бути втягнута вся товста кишка (тотальний коліт), або її відділи (правобічний, лівобічний коліти, проктосигмоїдит, трансверзит).



Клініка. Хворі скаржаться на закреп або пронос, біль у різних відділах живота (за ходом товстої кишки), часом тенезми, метеоризм. Закреп і пронос можуть чергуватися. Після дефекації у хворого залишається відчуття неповного випорожнення. Несправжні позиви до дефекації супроводжуються відходженням газу і виділенням грудок калу, покритих тяжами слизу з прожилками крові або відходженням слизу у вигляді плівок.

  • Клініка. Хворі скаржаться на закреп або пронос, біль у різних відділах живота (за ходом товстої кишки), часом тенезми, метеоризм. Закреп і пронос можуть чергуватися. Після дефекації у хворого залишається відчуття неповного випорожнення. Несправжні позиви до дефекації супроводжуються відходженням газу і виділенням грудок калу, покритих тяжами слизу з прожилками крові або відходженням слизу у вигляді плівок.



Біль, як правило, тупий, ниючий, локалізується переважно в бокових і нижніх відділах живота, підсилюється після їжі і перед дефекацією. При спастичному коліті біль має переймистий характер (стихає під дією тепла), може супроводжуватися відходженням газів або виникненням позивів до дефекації. На клінічну картину хронічного коліту накладають відбиток супутні хвороби. Виникають диспепсичні явища, порушується апетит, з’являються відрижка, нудота, часом блювота, печія, гіркий присмак у роті. Хворого турбують головний біль, швидка втомлюваність, поганий сон, субфебрилітет.

  • Біль, як правило, тупий, ниючий, локалізується переважно в бокових і нижніх відділах живота, підсилюється після їжі і перед дефекацією. При спастичному коліті біль має переймистий характер (стихає під дією тепла), може супроводжуватися відходженням газів або виникненням позивів до дефекації. На клінічну картину хронічного коліту накладають відбиток супутні хвороби. Виникають диспепсичні явища, порушується апетит, з’являються відрижка, нудота, часом блювота, печія, гіркий присмак у роті. Хворого турбують головний біль, швидка втомлюваність, поганий сон, субфебрилітет.



Під час поверхневої пальпації виявляють ділянки болючості черевної стінки, переважно над проекцією товстої кишки. При глибокій пальпації визначають значну болючість уражених відділів товстої кишки. Вони спазмовані, чергуються із розширеними відділами, наповненими щільним або рідким вмістом, в яких підсилюється вурчання.

  • Під час поверхневої пальпації виявляють ділянки болючості черевної стінки, переважно над проекцією товстої кишки. При глибокій пальпації визначають значну болючість уражених відділів товстої кишки. Вони спазмовані, чергуються із розширеними відділами, наповненими щільним або рідким вмістом, в яких підсилюється вурчання.



При дослідженні крові визначають лейкоцитоз із зсувом вліво, підвищення ШОЕ. При алергічному коліті виявляють кристали Шарко-Лейдена в калі. Бактеріологічні дослідження калу і серологічні реакції застосовують з метою виявлення хронічних кишкових інфекцій.

  • При дослідженні крові визначають лейкоцитоз із зсувом вліво, підвищення ШОЕ. При алергічному коліті виявляють кристали Шарко-Лейдена в калі. Бактеріологічні дослідження калу і серологічні реакції застосовують з метою виявлення хронічних кишкових інфекцій.



Кал твердий або рідкий, смердючий, містить велику кількість слизу та лейкоцитів, неперетравленої клітковини і внутрішньоклітинного крохмалю, а також еритроцити (при ерозивних і виразкових формах). При бактеріологічному дослідженні виявляють дисбактеріоз.

  • Кал твердий або рідкий, смердючий, містить велику кількість слизу та лейкоцитів, неперетравленої клітковини і внутрішньоклітинного крохмалю, а також еритроцити (при ерозивних і виразкових формах). При бактеріологічному дослідженні виявляють дисбактеріоз.



Одним із основних методів підтвердження діагнозу є ректороманоскопія.

  • Одним із основних методів підтвердження діагнозу є ректороманоскопія.

  • За даними ректороманоскопії виділяють такі форми проктосигмоїдиту: катаральну (слизова оболонка гіперемована, судинний малюнок підсилений); ерозивну (невелика кількість геморагій та ерозій на тлі гіперемованої слизової оболонки); атрофічну (слизова оболонка стоншена, гладенька, блідо-рожевого кольору); запалення слизової оболонки з переважанням набряку (судинний малюнок відсутній, слизова оболонка тьмяна, набрякла, місцями зерниста).







За допомогою колоноскопії виявляють форму запалення слизової оболонки товстої кишки на всьому її протязі : катаральне, гнійне, фібринозне, некротично-виразкове.

  • За допомогою колоноскопії виявляють форму запалення слизової оболонки товстої кишки на всьому її протязі : катаральне, гнійне, фібринозне, некротично-виразкове.

  • Перебіг. Розрізняють легкі, середньотяжкі і тяжкі форми хронічного коліту. Періоди ремісії змінюються періодами загострення. У більшості випадків при дотриманні дієти і проведенні профілактичного лікування хвороба має сприятливий перебіг.







Лікування. У період загострення призначають дієту №4а (на 2-5 днів), при затуханні процесу – дієту №4б,в, у період ремісії – дієту №2.

  • Лікування. У період загострення призначають дієту №4а (на 2-5 днів), при затуханні процесу – дієту №4б,в, у період ремісії – дієту №2.

  • При бродильній деспепсії обмежують вживання вуглеводів, молока, сирих овочів і фруктів. Призначають білкові продукти (відвари, юшку, яйця). Рекомендуються відвари з м’яти, ромашки, шипшини, малини, суниць.

  • При гнильній деспепсії обмежують вживання м’яса, жирів, призначають овочеві страви.



При наявності інфекційних кишкових збудників - антибіотики широкого спектру дії (тетрациклін, левоміцитин та ін.), сульфаніламідні препарати. Досить ефективні ентеросептол, інтестопан. Корисні еубіотики (колібактерин, біфідумбактерин). При проносі вживають в’яжучі, обволікаючі настої і відвари рослин, що містять дубильні речовини (трава звіробою, плоди чорниці).

  • При наявності інфекційних кишкових збудників - антибіотики широкого спектру дії (тетрациклін, левоміцитин та ін.), сульфаніламідні препарати. Досить ефективні ентеросептол, інтестопан. Корисні еубіотики (колібактерин, біфідумбактерин). При проносі вживають в’яжучі, обволікаючі настої і відвари рослин, що містять дубильні речовини (трава звіробою, плоди чорниці).



Холіно- і спазмолітичні препарати рекомендують при спастичному коліті. Якщо пронос обумовлений секреторною недостатністю шлунка, підшлункової залози, то призначають ферментні препарати (ацидин-пепсин, фестал, панкреатин). Обов’язково проводять лікування супутньої патології. Фізіотерапевтичні засоби: грязьові аплікації, діатермія тощо. Курортне лікування - Моршин, Миргород, Одеса, Феодосія.

  • Холіно- і спазмолітичні препарати рекомендують при спастичному коліті. Якщо пронос обумовлений секреторною недостатністю шлунка, підшлункової залози, то призначають ферментні препарати (ацидин-пепсин, фестал, панкреатин). Обов’язково проводять лікування супутньої патології. Фізіотерапевтичні засоби: грязьові аплікації, діатермія тощо. Курортне лікування - Моршин, Миргород, Одеса, Феодосія.

  • Профілактика – це насамперед здоровий спосіб життя, раціональне харчування, виключення алкоголю, гострих страв.

  • Прогноз сприятливий.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка