Гостра травма — одномоментна раптова дія різних зовнішніх факторів (механічних, термічних, хімічних, радіаційних і т. і.) на організм людини, яка призводить до порушення структури, анатомічної цілості тканин і фізіологічних функцій



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.



Гостра травма — одномоментна раптова дія різних зовнішніх факторів (механічних, термічних, хімічних, радіаційних і т. і.) на організм людини, яка призводить до порушення структури, анатомічної цілості тканин і фізіологічних функцій.

  • Гостра травма — одномоментна раптова дія різних зовнішніх факторів (механічних, термічних, хімічних, радіаційних і т. і.) на організм людини, яка призводить до порушення структури, анатомічної цілості тканин і фізіологічних функцій.

  • Механічна травма систем і органів розподіляється на ізольовану (монотравму) та політравму.



Ізольованими пошкодженнями називають пошкодження одного органу, або відносно до апарата руху та опори пошкодження в межах одного анатомічного сегменту (кістки, суглобу).

  • Ізольованими пошкодженнями називають пошкодження одного органу, або відносно до апарата руху та опори пошкодження в межах одного анатомічного сегменту (кістки, суглобу).

  • Множинні механічні травми, це пошкодження двох або більше внутрішніх органів в одній порожнині, а також пошкодження двох або більше анатомо-функціональних сегментів апарату руху та опори(наприклад, переломи стегна і гомілки або пошкодження печінки і селезінки).



Множинні, поєднанні та комбіновані пошкодження характеризуються особливою важкістю клінічних проявів, супроводжуються значним порушенням життєво важливих функцій організму, труднощами під час діагностики, складністю в лікуванні, високим відсотком інвалідності та значною смертністю. Такі пошкодження практично завжди супроводжуються травматичним шоком, великою крововтратою, розладами в системах кровообігу та дихання і термінальним станом.

  • Множинні, поєднанні та комбіновані пошкодження характеризуються особливою важкістю клінічних проявів, супроводжуються значним порушенням життєво важливих функцій організму, труднощами під час діагностики, складністю в лікуванні, високим відсотком інвалідності та значною смертністю. Такі пошкодження практично завжди супроводжуються травматичним шоком, великою крововтратою, розладами в системах кровообігу та дихання і термінальним станом.

  • В останні 10-15 років в науковій літературі та на практиці використовується термін - політравми.



Політравма – це сукупність двох чи більше пошкоджерь, які потребують спеціалізованого лікування, характер якого залежить від особливостей кожного з пошкоджень та від взаемного впливу їх на організм. Він став загальновизнаним поняттям, яке вказує на наявність у хворого множинних та поєднаних пошкоджень апарату руху та опори і внутрішніх органів.

  • Політравма – це сукупність двох чи більше пошкоджерь, які потребують спеціалізованого лікування, характер якого залежить від особливостей кожного з пошкоджень та від взаемного впливу їх на організм. Він став загальновизнаним поняттям, яке вказує на наявність у хворого множинних та поєднаних пошкоджень апарату руху та опори і внутрішніх органів.

  • Частота політравми складає 5-8% від всіх пошкоджень апарату руху та опори та внутрішніх органів.



Поєднанними пошкодженнями вважається одночасні пошкодження внутрішніх органів в двох або більших порожнинах, або пошкодження внутрішніх органів та апарата руху та опори.

  • Поєднанними пошкодженнями вважається одночасні пошкодження внутрішніх органів в двох або більших порожнинах, або пошкодження внутрішніх органів та апарата руху та опори.

  • Комбінованими називають пошкодження які отримані від різноманітних травмуючих факторів: механічонго, термічного, радіаційного і т.д.



На першому місці чинником виникнення політравми стоять автошляхові пригоди-від 50 до 70% всіх несчастних випадків, на другому – падіння з висоти, які досягають 23-40%.

  • На першому місці чинником виникнення політравми стоять автошляхові пригоди-від 50 до 70% всіх несчастних випадків, на другому – падіння з висоти, які досягають 23-40%.

  • Політравма - це не просто сума переломів та пошкоджень внутрішніх органів. Це низка патологічних і соматичних реакцій, яку Кларк у 1955 р. назвав «травматична хвороба». Вона характеризується складним і багатостороннім патогенезом, в гострому періоді якого на перший план виходять не симптоми перелому, а порушення вітальних функцій, які загрожують життю пацієнта.



Травматична хвороба має як специфічні так і неспецифічні ознаки. До специфічних проявів відносяться в першу чергу раптовий початок, майже повна відсутність латентного терміну, наявність морфологічного субстрату пошкодження і обумовлену цим субстратом крововтрату, а найголовніше специфічні реакції органів, що пошкоджені і гіпоксію за циркуляторно-анемічним характером. Саме специфічність реакцій органів і систем на пошкодження визначають поліморфізм клінічної картини травматичної хвороби.

  • Травматична хвороба має як специфічні так і неспецифічні ознаки. До специфічних проявів відносяться в першу чергу раптовий початок, майже повна відсутність латентного терміну, наявність морфологічного субстрату пошкодження і обумовлену цим субстратом крововтрату, а найголовніше специфічні реакції органів, що пошкоджені і гіпоксію за циркуляторно-анемічним характером. Саме специфічність реакцій органів і систем на пошкодження визначають поліморфізм клінічної картини травматичної хвороби.



До неспецифічних ознак травматичної хвороби відносяться також системні патологічні і соматичні постагресивні реакції організму (біль, пропасниці, зниження адаптаційних, зокрема імунних резервів, різні інфекційні ускладнення та інше).

  • До неспецифічних ознак травматичної хвороби відносяться також системні патологічні і соматичні постагресивні реакції організму (біль, пропасниці, зниження адаптаційних, зокрема імунних резервів, різні інфекційні ускладнення та інше).

  • Не торкаючись глибоко патогенезу травматичної хвороби варто відмітити, що у плані розвитку цієї хвороби виникає такий загрозливий для життя стан, як мультисистемна органна недостатність.



Данний стан характеризується різким напруженням функції багатьох органів та систем, в першу чергу систем життязабеспечення (серцево-судинної і системи зовнішнього дихання). Коли ця недостатність досягає критичного рівня наступає смерть постраждалого. Варто зауважити, що летальність серед хворих з поліорганною недостатністю досягає до 20-25%.

  • Данний стан характеризується різким напруженням функції багатьох органів та систем, в першу чергу систем життязабеспечення (серцево-судинної і системи зовнішнього дихання). Коли ця недостатність досягає критичного рівня наступає смерть постраждалого. Варто зауважити, що летальність серед хворих з поліорганною недостатністю досягає до 20-25%.



1.Завжди спостерігається синдром взаємного обтяження.

  • 1.Завжди спостерігається синдром взаємного обтяження.

  • 2.Нерідко поєднання пошкоджень створює ситуацію неможливості проведення тих чи інших лікувальних заходів. Наприклад, при пошкодженні опорно-рухового апарата при наданні допомоги та лікуванні показані наркотичні анальгетики, однак при поєднанні з черепно-мозковою травмою вони будуть протипоказані і т.п.



3.Збільшується частка ускладнень, які призводять до критичного стану (масивна крововтрата, токсимія, жирова емболія і т.д.)

  • 3.Збільшується частка ускладнень, які призводять до критичного стану (масивна крововтрата, токсимія, жирова емболія і т.д.)

  • 4.Спостерігається маскування проявів клінічних симптомів при краніоабдомінальних пошкодженнях, пошкодженнях хребта та живота і т.д., що призводять до діагностичних помилок.



1.Гострий період (має три стадії)

  • 1.Гострий період (має три стадії)

  • а)стадія шоку (тривалість декілька годин – доба)

  • б)стадія нестабільної адаптаціі (тривалістю до 7 діб). У цій стадії у разі декомпенсації однієї із систем організму може наступити поліорганна недостатність.

  • в)стадія стійкої адаптації або стабілізації (до 3-4 тижнів)



2.Період реконвалісценції (тривалістю до 10 і більше тижнів в залежності від первинного стану організму.тяжкості и обсягу пошкодження).

  • 2.Період реконвалісценції (тривалістю до 10 і більше тижнів в залежності від первинного стану організму.тяжкості и обсягу пошкодження).

  • 3.Період реабілітації.У цей період повинні бути поновлені усі функції організму і не в останню чергу – функція опорти та руху.

  • Іноді виділяють також легку, середню і важку форми травматичної хвороби.



Клінічна картина гострого періоду складається із симптомів, які характеризують шок, крововтрату, гостру дихальну недостатність, ознаки пошкодження внутрішніх органів та локомоторного апарату.

  • Клінічна картина гострого періоду складається із симптомів, які характеризують шок, крововтрату, гостру дихальну недостатність, ознаки пошкодження внутрішніх органів та локомоторного апарату.

  • Тому зрозуміло, що в цей період на перший план висуваються питання реанімації та інтенсивної терапії, оперативні втручання які направленні на відновлення життєвоважливих функцій організму, а це перш за все стосуеться органів грудної та черевної порожнини.



ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК - загальна реакція організму, що розвивається у відповідь на важке ушкодження і характеризується розладом функцій життєво-важливих органів і систем організму: кровообігу, дихання, ендокринної системи з порушенням обміну речовин.

  • ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК - загальна реакція організму, що розвивається у відповідь на важке ушкодження і характеризується розладом функцій життєво-важливих органів і систем організму: кровообігу, дихання, ендокринної системи з порушенням обміну речовин.



Пусковими механізмами цього пофазного патологічного процесу є масивне механічне ушкодження тканин та крововтрата. Остання практично завжди спостерігається при пораненнях та закритих ушкодженнях, які супроводжуються шоком.

  • Пусковими механізмами цього пофазного патологічного процесу є масивне механічне ушкодження тканин та крововтрата. Остання практично завжди спостерігається при пораненнях та закритих ушкодженнях, які супроводжуються шоком.





Швидка крововтрата

  • Швидка крововтрата

  • Перевтома

  • Охолодження або перегрівання

  • Голодування

  • Повторні травми (транспортування)

  • Проникаюча радіація й опіки, тобто комбіновані ушкодження із взаємним обтяженням.

  • Дитячий або старечий вік



Механічне ушкодження викликає сильне больове подразнення з перезбудженням кори головного мозку та підкіркових центрів, які впливають на гіпофіз, що в свою чергу викликає виділення адренокортикотропного гормону. Останній стимулює вироблення наднирниками катехоламінів, що масово потрапляють в кровоносне русло. Вони ж викликають спазм прекапілярних сфінктерів, артеріол, венул.

  • Механічне ушкодження викликає сильне больове подразнення з перезбудженням кори головного мозку та підкіркових центрів, які впливають на гіпофіз, що в свою чергу викликає виділення адренокортикотропного гормону. Останній стимулює вироблення наднирниками катехоламінів, що масово потрапляють в кровоносне русло. Вони ж викликають спазм прекапілярних сфінктерів, артеріол, венул.



Відчиняються прямі артеріовенозні шунти і артеріальна кров потрапляє в венули поза капілярами. Таким чином відбувається централізація кровообігу, тобто виключення з кровотоку значної капілярної сітки на периферії, що сприяє забезпеченню адекватного кровопостачання життєво важливих органів (щоб пустити кров до серця, головного мозку, легень).

  • Відчиняються прямі артеріовенозні шунти і артеріальна кров потрапляє в венули поза капілярами. Таким чином відбувається централізація кровообігу, тобто виключення з кровотоку значної капілярної сітки на периферії, що сприяє забезпеченню адекватного кровопостачання життєво важливих органів (щоб пустити кров до серця, головного мозку, легень).



З часом наднирники виснажуються. На периферії, в тканинах без крові, розвивається гіпоксія, ацидоз, накопичуються токсичні продукти обміну (гістамін, серотонін, молочна кислота та ін.) в результаті чого наступає атонія венул, потім артеріол та прекапілярних сфінктерів. Кров депонується в капілярах на периферії, що проявляється цианозом.

  • З часом наднирники виснажуються. На периферії, в тканинах без крові, розвивається гіпоксія, ацидоз, накопичуються токсичні продукти обміну (гістамін, серотонін, молочна кислота та ін.) в результаті чого наступає атонія венул, потім артеріол та прекапілярних сфінктерів. Кров депонується в капілярах на периферії, що проявляється цианозом.



Розвивається децентралізація кровообігу, зменьшується об’єм циркулюючої крові, прогресивно знижується артеріальний тиск.

  • Розвивається децентралізація кровообігу, зменьшується об’єм циркулюючої крові, прогресивно знижується артеріальний тиск.



Еректильна фаза виникає безпосередньо після травми і характеризується різким психомоторним збудженням при збереженій свідомості, короткочасним підвищеннням АТ, частим пульсом і диханням. Тонус скелетних м’язів підвищений, шкіра бліда, поранений недооцінює свій стан. Ця фаза є короткочасною – від декількох хвилин до годин.

  • Еректильна фаза виникає безпосередньо після травми і характеризується різким психомоторним збудженням при збереженій свідомості, короткочасним підвищеннням АТ, частим пульсом і диханням. Тонус скелетних м’язів підвищений, шкіра бліда, поранений недооцінює свій стан. Ця фаза є короткочасною – від декількох хвилин до годин.



Торпідна фаза шоку характеризується пригніченням життєво важливих функцій організму. Виражена заторможеність, вступити в контакт важко. Шкіра бліда і волога, температура тіла знижена, знижені поверхневі рефлекси, можуть бути патологічні. Дихання поверхневе, АТ знижений.

  • Торпідна фаза шоку характеризується пригніченням життєво важливих функцій організму. Виражена заторможеність, вступити в контакт важко. Шкіра бліда і волога, температура тіла знижена, знижені поверхневі рефлекси, можуть бути патологічні. Дихання поверхневе, АТ знижений.



I стадія циркуляторних порушень (вазоконстрікція) без виражених метаболічних розладів

  • I стадія циркуляторних порушень (вазоконстрікція) без виражених метаболічних розладів

  • II стадія ділятації судин( початок внутрішньосудинного згортання крові в секторі мікроциркуляції)

  • III стадія судинної атонії та порушення обміну речовин. Внутрішньосудинне дисеміноване згортання крові з вогнищевими некротичними змінами в різних органах.



I ступінь (легкий шок) – АТ до 100/60 , пульс до 100, t тіла N, хворий блідий, у свідомості, при цьому можна робити операцію. Індекс шоку(співвідношення частоти пульсу та максимального АТ) наближається до одиниці.

  • I ступінь (легкий шок) – АТ до 100/60 , пульс до 100, t тіла N, хворий блідий, у свідомості, при цьому можна робити операцію. Індекс шоку(співвідношення частоти пульсу та максимального АТ) наближається до одиниці.

  • II ступінь(шок середньої важкості) – шкіра бліда, пульс 110-120, АТ 80/50, t тіла знижена, дихання часте. Хворий в свідомості. Шоковий індекс більше одиниці.



III ступінь (важкий шок) – шкіра бліда, вкрита потом. Пульс ниткоподібний більше 120 в 1 хв., АТ 60/40, t тіла нижче 35, дихання часте, поранений мляво реагує на подразнення. Шоковий індекс набагато більший за одиницю.

  • III ступінь (важкий шок) – шкіра бліда, вкрита потом. Пульс ниткоподібний більше 120 в 1 хв., АТ 60/40, t тіла нижче 35, дихання часте, поранений мляво реагує на подразнення. Шоковий індекс набагато більший за одиницю.

  • Зниження АТ нижче 60 мм рт. ст. є критичним і далі розвиваються термінальні стани.



Преагонія - пульс на променевих артеріях не визначається, АТ не визначається, дихання поверхневе, ритмічне, свідомості немає. Збережені головні рефлекси - ковтальний, болючі рефлекси Агональний стан - розлад дихання по типу Чейн-Стокса, неадекватні рухові реакції. Свідомість втрачена повністю й рефлекси теж. Тахі-, або брадікардія. Клінічна смерть - з моменту останнього вдиху обчислюється 5-8 минутами. Пульсу, дихання, свідомості, рефлексів немає. Значне розширення зіниць.

  • Преагонія - пульс на променевих артеріях не визначається, АТ не визначається, дихання поверхневе, ритмічне, свідомості немає. Збережені головні рефлекси - ковтальний, болючі рефлекси Агональний стан - розлад дихання по типу Чейн-Стокса, неадекватні рухові реакції. Свідомість втрачена повністю й рефлекси теж. Тахі-, або брадікардія. Клінічна смерть - з моменту останнього вдиху обчислюється 5-8 минутами. Пульсу, дихання, свідомості, рефлексів немає. Значне розширення зіниць.



Основні напрямки лікування травматичного шоку:

  • Основні напрямки лікування травматичного шоку:

  • Переривання больової імпульсації:

  • місцеве знеболення, загальне знеболення, іммобілізація.



Лікування життєво небезпечних пошкоджень:

  • Лікування життєво небезпечних пошкоджень:

  • в одних випадках лікувальні заходи можуть бути тимчасовими – накладання джгута, окклюзивної повязки, транспортна іммобілізація,

  • в других випадках лікування потребує оперативних втручань.



Поповнення ОЦК та нормалізація реологічних властивостей крові:

  • Поповнення ОЦК та нормалізація реологічних властивостей крові:

  • інфузія кристалоїдних розчинів, реополіглюкіна, поліглюкіна.

  • Корекція метаболізму:

  • Усунення гіпоксії та респіраторного ацидозу(інгаляції кисню, медикаментозна антигіпоксична терапія).

  • відповідне лікування функціональних порушень шокових органів.



Перша медична допомога:

  • Перша медична допомога:

  • Тимчасова зупинка кровотечі, введення знеболюючих, відновлення дихання та серцебиття, транспортна іммобілізація.



Відновлення прохідності дихальних шляхів, тимчасова зупинка кровотечі, поповнення ОЦК, новокаїнові блокади, введення знеболюючих, виправлення транспортної іммобілізації.

  • Відновлення прохідності дихальних шляхів, тимчасова зупинка кровотечі, поповнення ОЦК, новокаїнові блокади, введення знеболюючих, виправлення транспортної іммобілізації.



В лікуванні травматичного шоку велику роль відіграє фактор часу: чим раніше розпочато лікування шоку, тим кращі результати.

  • В лікуванні травматичного шоку велику роль відіграє фактор часу: чим раніше розпочато лікування шоку, тим кращі результати.

  • В сучасних умовах, при розвитку транспорту, деякі етапи евакуаціїї минаються, а пораненого одразу доставляють в спеціалізовані відділення.



Причиною смерті травмованих є крововтрата і шок. Під час Великої вітчизняної війни біля 30% всіх померлих мали таку причину смерті на місцях битви. З їх числа в 60% мали місце поранення грудної та черевної порожнини, рідше – поранення судин кінцівок. Якщо розвивається сильна кровотеча, то в першому випадку їх врятувати неможливо, в другому – можна накласти джгут.

  • Причиною смерті травмованих є крововтрата і шок. Під час Великої вітчизняної війни біля 30% всіх померлих мали таку причину смерті на місцях битви. З їх числа в 60% мали місце поранення грудної та черевної порожнини, рідше – поранення судин кінцівок. Якщо розвивається сильна кровотеча, то в першому випадку їх врятувати неможливо, в другому – можна накласти джгут.



Тому практичне значення мають пошкодження судин кінцівок, які складають 96% поранень крупних судин, що були зареєстровані на етапах медичної евакуації. Серед смертельних кровотеч на першому місці великі судини кінцівок – 42%, гомілка і ступня – 21%, тулуб, кисть – рідко. Поранення судин голови за статистикою першої та другої світових воєн смертельні наслідки дають рідко – до 1%.

  • Тому практичне значення мають пошкодження судин кінцівок, які складають 96% поранень крупних судин, що були зареєстровані на етапах медичної евакуації. Серед смертельних кровотеч на першому місці великі судини кінцівок – 42%, гомілка і ступня – 21%, тулуб, кисть – рідко. Поранення судин голови за статистикою першої та другої світових воєн смертельні наслідки дають рідко – до 1%.



По виду ушкодженої судини:

  • По виду ушкодженої судини:

  • поранення артерії;

  • поранення вени;

  • поранення артерії та вени;

  • пошкодження капілярів;

  • пошкодження судин паренхіматозних органів.







По характеру ушкодження:

  • По характеру ушкодження:

  • повні поперечні розриви;

  • неповні розриви;

  • бокові наскрізні розриви;

  • дотичні пошкодження;

  • забій стінки судини.



По клінічному характеру:

  • По клінічному характеру:

  • без первинної кровотечі і пульсації гематоми;

  • з утворенням пульсуючої гематоми;

  • з первинною кровотечею



По місцю виливання крові:

  • По місцю виливання крові:

  • з зовнішньою кровотечею;

  • з внутрішньою кровотечею;

  • з внутрішньоорганною кровотечею;

  • з внутрішньотканинною кровотечею.



По часу виникнення

  • По часу виникнення

  • первинні кровотечі;

  • повторні кровотечі;

  • вторинні кровотечі:

  • ранні,

  • пізні.



Крововтрата – це такий стан організму, який виникає одразу за кровотечею та характеризується розвитком цілого ряду пристосовних та патологічних реакцій.

  • Крововтрата – це такий стан організму, який виникає одразу за кровотечею та характеризується розвитком цілого ряду пристосовних та патологічних реакцій.

  • Підвищений інтерес до проблеми крововтрати обумовлений тим, що практично всі спеціалісти хірургічного профілю зустрічаються з нею доволі часто. Крім того, показники смертності при крововтраті дотепер залишаються високими.



  • Важкість крововтрати визначається її видом, швидкістю розвитку, об’ємом втраченої крові, ступенем гіповолемії та можливим розвитком шоку.





Таким чином, шок обов’язково розвивається при втраті 30% ОЦК, а так званий поріг смерті визначається не об’ємом смертельної кровотечі, а кількістю еритроцитів, що залишились в циркуляції. Для эритроцитів цей резерв складає 30% глобулярного об’єму, для плазми – тільки 70%. Іншими словами, організм може вижити при втраті 2/3 циркулюючих еритроцитів, але не перенесе втрату 1/3 плазми. Це обумовлено специфікою компенсаторних механізмів, що розвиваються у відповідь на крововтрату.

  • Таким чином, шок обов’язково розвивається при втраті 30% ОЦК, а так званий поріг смерті визначається не об’ємом смертельної кровотечі, а кількістю еритроцитів, що залишились в циркуляції. Для эритроцитів цей резерв складає 30% глобулярного об’єму, для плазми – тільки 70%. Іншими словами, організм може вижити при втраті 2/3 циркулюючих еритроцитів, але не перенесе втрату 1/3 плазми. Це обумовлено специфікою компенсаторних механізмів, що розвиваються у відповідь на крововтрату.





Клас I – відповідає втраті 15% ОЦК або меньше. При цьому клінічні ознаки відсутні або є тільки ортостатична тахікардія (ЧСС при переході з горизонтального положення в вертикальне збільшується на 20 або больше уд./ хв.).

  • Клас I – відповідає втраті 15% ОЦК або меньше. При цьому клінічні ознаки відсутні або є тільки ортостатична тахікардія (ЧСС при переході з горизонтального положення в вертикальне збільшується на 20 або больше уд./ хв.).

  • Клас II – відповідає втраті від 20 до 25% ОЦК. Основною клінічною ознакою є ортостатична гіпотензія або зниження АТ при зміні горизонтального положення на вертикальне на 15 або більш мм рт. ст. Діурез збережений.

  • Клас III – відповідає втраті від 30 до 40% ОЦК. Проявляєтся гіпотензією в положенні лежачи на спині, олігурією (сечі меньше 400 мл/добу).

  • Клас IV – втрата більше 40 % ОЦК. Характеризується колапсом ( низький АТ) и порушення свідомості навіть до коми.



Кровотеча назовні, пульсація гематоми, ішемічні розлади на периферії (відсутність пульсації на ступні ), Додаткові дані: розповідь самого потерпілого, сильно промокла пов’язка та одяг, кров на ношах, наявність джгута, згортки крові при первинній обробці. Все це супроводжується погіршенням стану пораненого внаслідок крововтрати.

  • Кровотеча назовні, пульсація гематоми, ішемічні розлади на периферії (відсутність пульсації на ступні ), Додаткові дані: розповідь самого потерпілого, сильно промокла пов’язка та одяг, кров на ношах, наявність джгута, згортки крові при первинній обробці. Все це супроводжується погіршенням стану пораненого внаслідок крововтрати.





шкіра та видимі слизові бліді, загострені риси обличчя, загальна слабкість, втомленість, головокружіння, потемніння в очах, падіння артеріального тиску, тахікардія, тошнота, блювання, почуття небезпеки, страх, паніка, депресія, а потім наступає втрата свідомості, що пов’язано з гіпоксією головного мозку. За втратою свідомості ідуть судоми, мимовільна дефекація та сечовипускання, а потім смерть.

  • шкіра та видимі слизові бліді, загострені риси обличчя, загальна слабкість, втомленість, головокружіння, потемніння в очах, падіння артеріального тиску, тахікардія, тошнота, блювання, почуття небезпеки, страх, паніка, депресія, а потім наступає втрата свідомості, що пов’язано з гіпоксією головного мозку. За втратою свідомості ідуть судоми, мимовільна дефекація та сечовипускання, а потім смерть.



Величину крововтрати можна визначити методом Баракова: треба приготувати кілька склянок мідного купоросу які за питомою вагою відповідають питомій вазі крові ( в середньому 1056). В купорос опускають краплю крові хворого, якщо вона потоне, значить кров важча за цей розчин, якщо зависне, то це питома вага рідини. Визначають рівень гематокриту, гемоглобіну. При питомій вазі 1050, гемоглобіні 61-50, гематокриті 38-50 крововтрата від 500 до 1000мл. Якщо питома вага нижче 1044, крововтрата складає 1500мл.

  • Величину крововтрати можна визначити методом Баракова: треба приготувати кілька склянок мідного купоросу які за питомою вагою відповідають питомій вазі крові ( в середньому 1056). В купорос опускають краплю крові хворого, якщо вона потоне, значить кров важча за цей розчин, якщо зависне, то це питома вага рідини. Визначають рівень гематокриту, гемоглобіну. При питомій вазі 1050, гемоглобіні 61-50, гематокриті 38-50 крововтрата від 500 до 1000мл. Якщо питома вага нижче 1044, крововтрата складає 1500мл.



Лікування кровотечі відбувається за допомогою фізичних (механічних, термічних ), біологічних та медикаментозних засобів, направлених на зупинку кровотечі. Вона може бути тимчасовою та остаточною.

  • Лікування кровотечі відбувається за допомогою фізичних (механічних, термічних ), біологічних та медикаментозних засобів, направлених на зупинку кровотечі. Вона може бути тимчасовою та остаточною.

  • Тимчасова зупинка кровотечі повинна попередити небезпеку подальшої крововтрати., щоб виграти час на транспортування пораненого, уточнення діагнозу, підготовку до радикального втручання. Медикаментозні та біологічні кровоспинні засоби діляться на місцевої та загальної дії.

  • Тимчасова зупинка кровотечі носить характер невідкладної допомоги. Вона може надаватись медпрацівником, сторонніми людьми, самим пораненим.



Перша медична допомога на полі бою завжди надається в важких умовах та звужується до простих методик.

  • Перша медична допомога на полі бою завжди надається в важких умовах та звужується до простих методик.

  • ПАЛЬЦЬОВЕ ПРИТИСКАННЯ АРТЕРІЇ вище місця поранення. Пальцьове притискання артерій проводять застосовують в тих випадках, коли кровотечу тркба зупинити негайно! Це відноситься до сонної артерії, підключичної, плечової стегнової та ін. Сонна артерія притискається до поперечного відростка 4 шийного хребця по внутрішній поверхні на середині довжини грудинно-ключично-сокового м’язу. Підключична артерія притискається до 1 ребра за ключичною ніжкою грудинно-ключично-сокового м’язу. Підкрильцьова артерія притискається кулаком до голівки плечової кістки в пахвинній ділянці. Плечова артерія притискається до плечової кістки біля внутрішнього краю двоголового м’яза. Стегнова артерія притискається кулаком або коліном до горизонтальної гілки лонної кістки. Черевна аорта у худорлявих людей може притискатись до хребта. Ця методика використовується при сильних кровотечах з крупних судин кінцівок до накладання на них джгута.







Щоб зупинити кровотечу, на згинальну поверхню суглобу кладуть прокладку з тканини, а над нею згинають до упора відповідний суглоб. Потім фіксують руку або ногу в зігнутому положенні бинтом, косинкою, поясом.

  • Щоб зупинити кровотечу, на згинальну поверхню суглобу кладуть прокладку з тканини, а над нею згинають до упора відповідний суглоб. Потім фіксують руку або ногу в зігнутому положенні бинтом, косинкою, поясом.

  • Цей метод не можна використовувати при вогнепальних переломах кінцівок.

  • При цьому способі важко транспортувати поранених.



Давлюча пов'язка добре застосовується при кровотечах з судин дрібного калібру, або при капілярній кровотечі.

  • Давлюча пов'язка добре застосовується при кровотечах з судин дрібного калібру, або при капілярній кровотечі.



Накладання джгута є основним способом тимчасової зупинки кровотечі на полі бою.Для цього використовують еластичний резиновий джгут Есмарха. Це резинова стрічка довжиною 1,5 м з защіпами на кінцях. Джгут важко віддається на долі кінцівки, бовиникає ішемія дистального відділу кінцівки. Тому влітку джгут не можна накладати більше ніжна 2 год., взимку – 1 год..

  • Накладання джгута є основним способом тимчасової зупинки кровотечі на полі бою.Для цього використовують еластичний резиновий джгут Есмарха. Це резинова стрічка довжиною 1,5 м з защіпами на кінцях. Джгут важко віддається на долі кінцівки, бовиникає ішемія дистального відділу кінцівки. Тому влітку джгут не можна накладати більше ніжна 2 год., взимку – 1 год..

  • В звязку з цим існує єдиний показ до накладаня джгута: артеріальна кровотеча з магістральних судин кінцівок.



Правила накладання джгута:

  • Правила накладання джгута:

  • джгут накладається вище рани, ближче до неї;

  • під джгут підкладають тканину для виключення защемлення складки шкіри;

  • перед накладанням джгута кінцівку піднімають, методом поглажувания венозну кров направляють до центра;

  • джгут розтягують, роблять 2-3 оберта навколо кінцівки, фіксують;

  • під джгут підкладають записку з П. І. Б. пораненого, його віком, часом та датою накладання джгута. Джгут не можна накладати слабо, бо не зупиниться кровотеча та надто туго, бо можуть передавитись нерви.

  • Джгут накладають так, щоб його можна було завжди побачити на пораненому.





Перед видачою крові перевіряють герметичність флакону, павильність паспортизації, дані макроскопічного огляду.

  • Перед видачою крові перевіряють герметичність флакону, павильність паспортизації, дані макроскопічного огляду.

  • Консервована кров повинна мати прозору, золотистого кольору плазму без помутніння, чітку границю між глобулярною масою та плазмою.

  • Основним критерієм біологічної повноцінності консервованої крові є відсутність ознак гемолізу. Можна провести пробу Колесникова: в дві пробірки наливаютьпо 10 мл фізіологічного розчину. В одну з них додають 3 краплі крові. Після зсідання еритроцитів порівнюють з контрольною пробіркою. Наявність окраски – ознака гемолізу.

  • Для інфікованої крові характерно: мутна плазма, пухірці газу, біла муть, плівка, червоний колір плазми.



Показом для переливання крові є масивна крововтрата більше 1.5 л. проводять пробу на індивідуальну та біологічну сумісність.

  • Показом для переливання крові є масивна крововтрата більше 1.5 л. проводять пробу на індивідуальну та біологічну сумісність.



Беруть кров реципієнта 3-5мл, центрифугують,

  • Беруть кров реципієнта 3-5мл, центрифугують,

  • 2-3 краплі сиворотки наносять на тарілочку

  • Додають 1 краплю донорської крові, перемішують

  • Реакцію читають через 10 хв.

  • Принаявності агглютинаціїї - несумісність



Макроскопічна оцінка крові донора

  • Макроскопічна оцінка крові донора

  • Кров у флаконі перемішують

  • Монтують систему для переливання крові

  • Проводять венепункцію

  • Перші 75 мл крові вводять реціпієнту струйно по 25 мл з інтервалом 2-5 хв.

  • При проведенні прби спотерігають за пульсом, зовнішнім виглядом хворого. При несумісності зявляються прискорене дихання, пульс, почервоніння шкіри, біль в попереку, нудота, блювання.



Групова належність:

  • Групова належність:

  • Кров з пальця – 1- 3 краплі

  • Наносять на планшет дві краплі

  • Додають до кожної стандартні сироватко(О, А, Б) двох різних серій

  • Перемішують сироватки та кров

  • Через 5-8хв. Спостерігають за процесом агглютинації.

  • Для визначення групи крові донора краплю крові беруть з флакона.



З вени реціпієнта 3-5 мл крові, кров центрифугують, сироватку нанести на чашку Петрі, додати краплю крові донора, перемішати, поставити на водяну баню на 10 хв. при температурі 42-46 С. Якщо є агглютинація – кров не сумісна.

  • З вени реціпієнта 3-5 мл крові, кров центрифугують, сироватку нанести на чашку Петрі, додати краплю крові донора, перемішати, поставити на водяну баню на 10 хв. при температурі 42-46 С. Якщо є агглютинація – кров не сумісна.



Внутрішньовенний

  • Внутрішньовенний

  • Внутрішньокістковий

  • Реінфузія крові

  • внутрішньоартеріальний



Відновлення ОЦК

  • Відновлення ОЦК

  • Відновлення мікроциркуляції

  • Нормалізація транскапілярного обміну та відновлення втрати інтерстиціальної рідини

  • Відновлення кисневої функції крові



Ускладнення механічного характеру

  • Ускладнення механічного характеру

  • Ускладнення реактивного характеру:

  • Шок при переливанні несумісної групової крові

  • Шок при переливанні несумісної серологічно крові

  • Анафілактичний шок

  • Цитратний шок

  • Пірогенна реакція

  • Синдром масивних переливань.

  • Зараження інфекційними хворобами




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка