Гострі отруєння



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.



Гострі отруєння

  • Гострі отруєння

  • Гостра екзогенна інтоксикація (гостре отруєння) — це патологічний стан, що розвивається внаслідок впливу на живий організм отрут різного походження, які надходять із навколишнього середовища. Залежно від кількості отрути, що потрапляє до організму за одиницю часу, отруєн­ня може бути гострим і хронічним. Гостре отруєння доцільно розглядати як хімічну травму.







За даними ВООЗ, у країнах Західної Європи у зв'язку з гострими отруєннями госпіталізується у 2 рази більше хворих, ніж з інфарктом міокарда, а летальність при цьому перевищує летальність унаслідок інфекційних захворювань і транспортного травматизму.

  • За даними ВООЗ, у країнах Західної Європи у зв'язку з гострими отруєннями госпіталізується у 2 рази більше хворих, ніж з інфарктом міокарда, а летальність при цьому перевищує летальність унаслідок інфекційних захворювань і транспортного травматизму.



Особливої актуальності гострі отруєння набули останнім часом унаслідок накопичення в навколишньому середовищі понад 6 мільйонів різних хімічних сполук і препаратів. Близько 60 тисяч з них використовують у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, засобів побутової хімії, косметичних засобів. Токсичних речовин, які викликають найбільшу кількість гострих отруєнь, налічується близько 500.

  • Особливої актуальності гострі отруєння набули останнім часом унаслідок накопичення в навколишньому середовищі понад 6 мільйонів різних хімічних сполук і препаратів. Близько 60 тисяч з них використовують у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, засобів побутової хімії, косметичних засобів. Токсичних речовин, які викликають найбільшу кількість гострих отруєнь, налічується близько 500.



Гострому отруєнню частіше властиво: несподіваність виникнення, бурхливість розвитку клінічної картини, тяжкі ускладнення. Наслідок гострого отруєння значною мірою залежить від своєчасності подання медичної допомоги. Лікар має швидко визначити джерело і природу отруєння, невідкладно вжити заходів для виведення і знешкодження отрути, усунення найнебезпечніших розладів життєво важливих функцій організму. Своєчасне й адекватне лікування дає змогу уникнути тяжких ускладнень і загибелі потерпілого.

  • Гострому отруєнню частіше властиво: несподіваність виникнення, бурхливість розвитку клінічної картини, тяжкі ускладнення. Наслідок гострого отруєння значною мірою залежить від своєчасності подання медичної допомоги. Лікар має швидко визначити джерело і природу отруєння, невідкладно вжити заходів для виведення і знешкодження отрути, усунення найнебезпечніших розладів життєво важливих функцій організму. Своєчасне й адекватне лікування дає змогу уникнути тяжких ускладнень і загибелі потерпілого.



Класифікація отруєнь за причинами і місцем їх виникнення:

  • Класифікація отруєнь за причинами і місцем їх виникнення:

  • 1. Випадкові отруєння:

  • а) виробничі;

  • б) побутові (самолікування, передозування лікарських

  • засобів, алкогольна чи наркотична інтоксикація);

  • в) медичні помилки.

  • 2. Навмисні отруєння:

  • а) кримінальні (з метою вбивства);

  • б) суїцидні.

  • Останнім часом спостерігається постійне зростання випадків гострих отруєнь, Кількість випадкових отруєнь становить близько 80%, суїцидних — 18%, виробничих — 2 % всіх отруєнь.



Отрута — це будь-яка хімічна сполука, здатна порушити в організмі біохімічні процеси і функції життєво важливих органів, створюючи небезпеку для життя.

  • Отрута — це будь-яка хімічна сполука, здатна порушити в організмі біохімічні процеси і функції життєво важливих органів, створюючи небезпеку для життя.

  • Головне місце серед причин отруєнь займає етанол (понад 60 %); карбону оксид (15 %); оцтова есенція (16 %); лікарські засоби і пестициди (8 — 10 %).

  • Останнім часом спостерігається зростання смертельних отруєнь алкоголем і його сурогатами, а також ФОС.



класифікація токсичних речовин:

  • класифікація токсичних речовин:

  • Виробничі отрути (органічні розчин­ ники, пальне, барвники, хімічні реактиви тощо).

  • Пестициди, які використовують у сільському господарстві (хлор-, фосфор­ органічні, а також ртутьорганічні спо­ луки).

  • Лікарські засоби.

  • Побутові хімікати (харчові добавки, засоби санітарії та особистої гігієни, засо­ би догляду за одягом, меблями, автомобі­ лями тощо).

  • Біологічні рослинні й тваринні отрути.

  • Бойові отруйні речовини (БОР).



Класифікація хімічних речовин

  • Класифікація хімічних речовин

  • за токсичністю:

  • група А — надзвичайно токсичні (БОР, тіофос, стрихнін, препарати синильної кислоти);

  • Б — високотоксичні (метанол, СС14, дихлоретан);

  • В — помірно токсичні (бензол, фенол);

  • група Г — малотоксичні (деякі гербіциди та інсектициди).



2 клінічні стадії гострого отруєння:

  • 2 клінічні стадії гострого отруєння:

  • 1. Токсикогенну — отрута міститься в організмі у дозі, здатній викликати специфічну дію (екзотоксичпий шок, кома, асфіксія, шлунково-кишкова кровотеча).

  • 2. Соматогенну — після виведення або руйнування отрути, ураження органів і систем організму до їх повного віднов­лення чи загибелі потерпілого (пневмонія, ГНПН, сепсис).



Дія токсичних речовин може бути місцевою, резорбтивною і рефлекторною, її вираженість залежить також від низки чинників:

  • Дія токсичних речовин може бути місцевою, резорбтивною і рефлекторною, її вираженість залежить також від низки чинників:

  • 1. віку хворого;

  • 2. наявності супутніх захворювань і шкідливих звичок;

  • 3. лікування, яке проводиться;

  • 4. зміни чутливості до отрут унаслідок звикання;

  • 5. кліматичних умов і обставин отруєння.



Розрізняють 4 шляхи надходження отрути до організму:

  • Розрізняють 4 шляхи надходження отрути до організму:

  • інгаляційний,

  • через шкіру,

  • через травний канал,

  • парентеральний.

  • Виведення отрути з організму відбувається трьома шляхами:

  • метаболічних перетворень

  • (біотрансформація),

  • ниркової та позапиркової екскреції.



Особи, які падають першу допомогу на місці події, за можливості повинні з'ясувати причину і час отруєння, вид токсичної речовини, її кількість і концентрацію, шлях надходження до організму. Ці дані потрібно повідомити лікарю стаціонару і внести до історії хвороби. Речовини, які викликали отруєння, доставляють у лікарню разом із хворим. Посудину з рідиною транспортують у закритому вигляді (не можна для цієї мети використовувати ватні чи марлеві тампони).

  • Особи, які падають першу допомогу на місці події, за можливості повинні з'ясувати причину і час отруєння, вид токсичної речовини, її кількість і концентрацію, шлях надходження до організму. Ці дані потрібно повідомити лікарю стаціонару і внести до історії хвороби. Речовини, які викликали отруєння, доставляють у лікарню разом із хворим. Посудину з рідиною транспортують у закритому вигляді (не можна для цієї мети використовувати ватні чи марлеві тампони).

  • Під час промивання шлунка першу порцію води (100—150 мл) також збирають у посудину з пробкою. У стаціонарі до початку інфузійної терапії у флакони з притертими пробками беруть проби крові та сечі.



У клінічному перебігу гострого отруєння виділяють 4 періоди:

  • У клінічному перебігу гострого отруєння виділяють 4 періоди:

  • а) прихований — з моменту потрапляння отрути до організму і до появи перших ознак отруєння;

  • б) наростання резорбтивної дії — від моменту появи перших проявів отруєння до розвитку виразної картини;

  • в) максимально виразної резорбтивної дії;

  • г) відновний.



Невідкладна терапія при гострих отруєннях:

  • Невідкладна терапія при гострих отруєннях:

  • 1. Припинення контакту з отрутою (ви­ несення з ураженої атмосфери, змивання з поверхні шкіри) і прискорене виведен­ ня її абсорбованої частини (блювотні та проносні засоби, промивання шлунка й кишок, ентеросорбція).

  • 2. Антидотна терапія.

  • 3. Симптоматична терапія.



У разі отруєння кислотами й лугами блювання може посилити опік стравоходу, спричинити аспірацію й опік дихальних шляхів. Цих ускладнень уникають, застосовуючи зондове промивання шлунка. У стані коми йому повинна передувати інтубація трахеї з роздуванням манжетки. Оскільки час потрапляння отрути частіше залишається нез'ясованим, шлунок потрібно промивати протягом першої доби. У випадках отруєння наркотичними анальгетиками та фосфорорганічними сполуками процедуру повторюють кожні 4 - 6 год. Особливо важливим є промивання шлунка на догоспітальному етапі.

  • У разі отруєння кислотами й лугами блювання може посилити опік стравоходу, спричинити аспірацію й опік дихальних шляхів. Цих ускладнень уникають, застосовуючи зондове промивання шлунка. У стані коми йому повинна передувати інтубація трахеї з роздуванням манжетки. Оскільки час потрапляння отрути частіше залишається нез'ясованим, шлунок потрібно промивати протягом першої доби. У випадках отруєння наркотичними анальгетиками та фосфорорганічними сполуками процедуру повторюють кожні 4 - 6 год. Особливо важливим є промивання шлунка на догоспітальному етапі.



Хворий повинен лежати па лівому боці з опущеним головним кіпцем на 15°. Використовують товстий зонд, попередньо змазаний вазеліном. За допомогою шпри­ца Жане вводять ізотонічний розчин натрію хлориду з розрахунку 5 мл/кг. По­тім через передню черевну стінку роблять масаж шлунка і рідина з нього видаляється. Промивання припиняють після отримання чистих промивних вод. Перед вилученням зонда вводять 1—2 г/кг попередньо розведеного у 200 мл дистильованої води ентеросорбента (активоване вугілля, ентеросгель та ін.) і 20 — 30 г магнію або натрію сульфату.

  • Хворий повинен лежати па лівому боці з опущеним головним кіпцем на 15°. Використовують товстий зонд, попередньо змазаний вазеліном. За допомогою шпри­ца Жане вводять ізотонічний розчин натрію хлориду з розрахунку 5 мл/кг. По­тім через передню черевну стінку роблять масаж шлунка і рідина з нього видаляється. Промивання припиняють після отримання чистих промивних вод. Перед вилученням зонда вводять 1—2 г/кг попередньо розведеного у 200 мл дистильованої води ентеросорбента (активоване вугілля, ентеросгель та ін.) і 20 — 30 г магнію або натрію сульфату.



Якщо отрута жиророзчинна, краще для стимуляції перистальтики застосовувати вазелінове масло (1 мл/кг), за відсутності випорожнення через 4 — 6 год призначення проносних повторюють. Можна використовувати також сифонне промивання товстої кишки або кишковий лаваж.

  • Якщо отрута жиророзчинна, краще для стимуляції перистальтики застосовувати вазелінове масло (1 мл/кг), за відсутності випорожнення через 4 — 6 год призначення проносних повторюють. Можна використовувати також сифонне промивання товстої кишки або кишковий лаваж.



Форсований діурез — найпоширеніший метод консервативного лікування при отруєннях. Метод ґрунтується па використанні осмотичних діуретиків (сорбілакт, манітол, маніт) чи салуретиків (лазикс, фуросемід, урегіт).

  • Форсований діурез — найпоширеніший метод консервативного лікування при отруєннях. Метод ґрунтується па використанні осмотичних діуретиків (сорбілакт, манітол, маніт) чи салуретиків (лазикс, фуросемід, урегіт).

  • Замісна інфузія електролітів (поляризуюча суміш, розчин Рінгер-лактату) зі швидкістю, що дорівнює швидкості діурезу.



Алкогольна інтоксикація займає провідне місце за кількістю летальних наслідків. Приблизно 98 % з них настають на догоспітальному етапі, найчастіше внаслідок гострого порушення дихання. Смертельна доза абсолютного алкоголю становить 4 — 12 г/кг, а смертельна концентрація у крові ~ від 5 до б г/л.

  • Алкогольна інтоксикація займає провідне місце за кількістю летальних наслідків. Приблизно 98 % з них настають на догоспітальному етапі, найчастіше внаслідок гострого порушення дихання. Смертельна доза абсолютного алкоголю становить 4 — 12 г/кг, а смертельна концентрація у крові ~ від 5 до б г/л.



Переважна частина прийнятого етанолу швидко всмоктується в кишках, і через 1,5 год у крові створюється максимальна концентрація. Харчові маси у шлунку сповільнюють всмоктування алкоголю. Водночас у разі прийняття алкоголю натще чи маючи захворювання шлунка швидкість резорбції зростає. Етанол на 90 % окислюється у печінці. Близько 10 % виводиться через легені та нирки у незміненому вигляді.

  • Переважна частина прийнятого етанолу швидко всмоктується в кишках, і через 1,5 год у крові створюється максимальна концентрація. Харчові маси у шлунку сповільнюють всмоктування алкоголю. Водночас у разі прийняття алкоголю натще чи маючи захворювання шлунка швидкість резорбції зростає. Етанол на 90 % окислюється у печінці. Близько 10 % виводиться через легені та нирки у незміненому вигляді.



1. Алкогольна кома — поверхова і глибока. Поверхова кома — відсутність свідомості, пригнічення або підвищення м'язового тонусу і сухожильних рефлек­ сів, плаваючі рухи очних яблук, тризм і міофібриляції. У відповідь на больове подразнення — розширення зіниць, за­ хисні рухи, а в подальшому — лише слаб­ кий гіпертонус рук чи міофібриляція. Глибока кома — втрата больової чутли­ вості, м'язова атонія, зниження темпера­ тури тіла, різке пригнічення рогівкових, зіничних і сухожильних рефлексів.

  • 1. Алкогольна кома — поверхова і глибока. Поверхова кома — відсутність свідомості, пригнічення або підвищення м'язового тонусу і сухожильних рефлек­ сів, плаваючі рухи очних яблук, тризм і міофібриляції. У відповідь на больове подразнення — розширення зіниць, за­ хисні рухи, а в подальшому — лише слаб­ кий гіпертонус рук чи міофібриляція. Глибока кома — втрата больової чутли­ вості, м'язова атонія, зниження темпера­ тури тіла, різке пригнічення рогівкових, зіничних і сухожильних рефлексів.



Порушення зовнішнього дихання — западання язика, гіперсалівація, бронхо- рея, ларингобронхоспазм, аспірація блю­ вотних мас. Дихання голосне, стридорозне, супроводжується акроціанозом, розширенням шийних вен. Над легенями ви­ слуховуються грубопухирчасті хрипи. При глибокій комі спостерігається цен­ тральне пригнічення дихання, як прави­ ло, змішаний ацидоз.

  • Порушення зовнішнього дихання — западання язика, гіперсалівація, бронхо- рея, ларингобронхоспазм, аспірація блю­ вотних мас. Дихання голосне, стридорозне, супроводжується акроціанозом, розширенням шийних вен. Над легенями ви­ слуховуються грубопухирчасті хрипи. При глибокій комі спостерігається цен­ тральне пригнічення дихання, як прави­ ло, змішаний ацидоз.

  • Лікування. Надання допомоги у випадках алкогольної коми слід починати на догоспітальному етапі.



1. Потрібно налагодити адекватну легеневу вентиляцію. Для цього проводять туалет ротової порожнини, здійснюють дренажне положення тіла (лежачи на боці з опущеним головним кінцем), уводять повітровід.

  • 1. Потрібно налагодити адекватну легеневу вентиляцію. Для цього проводять туалет ротової порожнини, здійснюють дренажне положення тіла (лежачи на боці з опущеним головним кінцем), уводять повітровід.



У випадках глибокої коми виконують інтубацію трахеї, аспірують її вміст, застосовують пустуральний дренаж, проводять перкусію грудної клітки. За значної аспірації блювотних мас показана негайна санаційна бронхоскопія. Залежно від ступеня центрального пригнічення дихання і показників газового складу крові вводять кисень через катетери чи проводять штучну вентиляцію легень.

  • У випадках глибокої коми виконують інтубацію трахеї, аспірують її вміст, застосовують пустуральний дренаж, проводять перкусію грудної клітки. За значної аспірації блювотних мас показана негайна санаційна бронхоскопія. Залежно від ступеня центрального пригнічення дихання і показників газового складу крові вводять кисень через катетери чи проводять штучну вентиляцію легень.

  • Уведення анальгетиків протипоказане через небезпеку розвитку судом.



2. Після забезпечення адекватного ди­ хання зондують і промивають шлунок. Якщо у випадках глибокої коми здійсни­ ти інтубацію трахеї неможливо, то від промивання шлунка треба відмовитися через значний ризик аспірації його вмісту до дихальних шляхів.

  • 2. Після забезпечення адекватного ди­ хання зондують і промивають шлунок. Якщо у випадках глибокої коми здійсни­ ти інтубацію трахеї неможливо, то від промивання шлунка треба відмовитися через значний ризик аспірації його вмісту до дихальних шляхів.



Метанол (метиловий спирт) — деревний спирт, містить домішки ацетону, оцетно-метиловий ефір, аліловий спирт та інші речовини. Очищений метанол на вигляд і за запахом не відрізняється від етанолу, Смертельна доза ~ від 100 до 150 мл.

  • Метанол (метиловий спирт) — деревний спирт, містить домішки ацетону, оцетно-метиловий ефір, аліловий спирт та інші речовини. Очищений метанол на вигляд і за запахом не відрізняється від етанолу, Смертельна доза ~ від 100 до 150 мл.



Симптоми отруєння

  • Симптоми отруєння

  • залежать від дози прийнятої отрути.

  • легкого отруєння (менше 50 мл метанолу) виникає головний біль, нудота, швидке стомлення, біль у надчеревній ділянці;

  • середньої тяжкості — сильний головний біль, нудота, блювання, потім протягом 6 — 10 год може бути період відносного поліп­шення стану, після чого знову виникає го­ловний біль, запаморочення, спрага, ядуха, порушення зору — «метелики перед очима», нечіткість бачення. Порушення зору може бути тимчасовим або постійним, аж до розвитку повної сліпоти.



Тяжке отруєння має такий самий початок, може бути період відносного поліпшення стану, після чого розвивається коматозний стан. Іноді кома починається відразу після потрапляння отрути. Дихання стає поверховим, розвивається різкий ціаноз, зіниці розширені, АТ знижується. Смерть настає внаслідок ураження дихального і судинорухового центрів на фоні тяжкого метаболічного ацидозу.

  • Тяжке отруєння має такий самий початок, може бути період відносного поліпшення стану, після чого розвивається коматозний стан. Іноді кома починається відразу після потрапляння отрути. Дихання стає поверховим, розвивається різкий ціаноз, зіниці розширені, АТ знижується. Смерть настає внаслідок ураження дихального і судинорухового центрів на фоні тяжкого метаболічного ацидозу.



Невідкладна допомога:

  • Невідкладна допомога:

  • Промивання шлунка через зонд.

  • Етанол як антидот усередину 100 мл ЗО % розчину, а потім кожні 2 год по 50 мл 4 — 5 разів па добу, в наступні дні — по 100 мл 2 — 3 рази на день. У випадках коматозного стану — етанол внутрішньо­ венно краплинно у вигляді 5 % розчину з розрахунку 1 мл/(кг • добу) 96 % роз­ чину. Щоб прискорити виведення мура­ шиної кислоти, вводять у високих дозах фолієву кислоту.



Близько 70 % усіх отруєнь припікальними отрутами спричинюються органічними кислотами (оцтова (ацетатна), щавлева). Летальність при отруєнні оцтовою есенцією досягає у тяжких випадках 40 %, її смертельна доза — 50 мл.

  • Близько 70 % усіх отруєнь припікальними отрутами спричинюються органічними кислотами (оцтова (ацетатна), щавлева). Летальність при отруєнні оцтовою есенцією досягає у тяжких випадках 40 %, її смертельна доза — 50 мл.



Інтенсивна терапія спрямована на швидке виведення отрути із травного каналу, лікування хімічного опіку, підтримання функції життєво важливих органів.

  • Інтенсивна терапія спрямована на швидке виведення отрути із травного каналу, лікування хімічного опіку, підтримання функції життєво важливих органів.

  • 1. Промивання шлунка проводять лише зондом, попередньо густо змастивши його вазеліном і провівши знеболювання сумішшю промедолу (20 мг), дімедролу (10 мг), атропіну сульфату (0,5 мг). Анальгетичну суміш уводять З — 4 рази на добу. Промивання (яєчно-білкова суміш — 4 яєчних білки на 1 л води, мильний розчин — 25 г мила на 1 л води) ефективне у перші 6 год, а через 12 год — недоцільне.



Ентерально застосовувати натрію гідрогенкарбонат як нейтралізуючий кислоту засіб не можна, оскільки вуглекислий газ, що утворюється внаслідок реакції, викликає гостре розширення шлунка і посилює кровотечу.

  • Ентерально застосовувати натрію гідрогенкарбонат як нейтралізуючий кислоту засіб не можна, оскільки вуглекислий газ, що утворюється внаслідок реакції, викликає гостре розширення шлунка і посилює кровотечу.



Луги (розчин аміаку, каустична сода тощо) омилюють жири, розпушують і розм'якшують тканини (коагуляційний некроз), що сприяє проникненню отрути у глибокі шари тканини. В результаті розвиваються глибокі опіки стравоходу, а шлунок унаслідок нейтралізуючої дії соку уражується менше.

  • Луги (розчин аміаку, каустична сода тощо) омилюють жири, розпушують і розм'якшують тканини (коагуляційний некроз), що сприяє проникненню отрути у глибокі шари тканини. В результаті розвиваються глибокі опіки стравоходу, а шлунок унаслідок нейтралізуючої дії соку уражується менше.



Опіки можуть ускладнюватися гострою перфорацією стравоходу з розвитком медіастиніту, плевриту.

  • Опіки можуть ускладнюватися гострою перфорацією стравоходу з розвитком медіастиніту, плевриту.

  • Тяжкі опіки завершуються, як правило, рубцевими деформаціями стравоходу.

  • Летальна доза розчину аміаку 50 — 100 мл.

  • Лікування. Комплекс лікувальних заходів і тактика при отруєннях неорга­нічними кислотами і лугами не відріз­няються від тих, що застосовуються при отруєнні оцтовою есенцією.



ОТРУЄННЯ ВУГЛЕЦЮ ОКСИДОМ

  • ОТРУЄННЯ ВУГЛЕЦЮ ОКСИДОМ

  • Карбону (вуглецю) оксид утворюється внаслідок неповного згорання речовин, що містять карбон. Головні причини отруєння:

  • а) вдихання вихлопних газів автомобілів у зачиненому приміщенні;

  • б) вдихання диму під час пожежі чи в приміщеннях із несправним пічним опа­ ленням, котельнях.



Тяжке отруєння (рівень карбоксигемоглобіну у крові 60 — 90 %): патологічні рефлекси, порушення прохідності дихальних шляхів, пригнічення дихання, екзотоксичний шок, гіпертермія (одна із ранніх ознак токсичного набряку мозку), гіпоксична кома, на ЕКГ — інфарктоподібна крива. Можливе позиційне здавлення з трофічними ураженнями шкіри, гострою недостатністю нирок.

  • Тяжке отруєння (рівень карбоксигемоглобіну у крові 60 — 90 %): патологічні рефлекси, порушення прохідності дихальних шляхів, пригнічення дихання, екзотоксичний шок, гіпертермія (одна із ранніх ознак токсичного набряку мозку), гіпоксична кома, на ЕКГ — інфарктоподібна крива. Можливе позиційне здавлення з трофічними ураженнями шкіри, гострою недостатністю нирок.



Під час пожежі внаслідок дії диму і високої температури повітря розвивається опік дихальних шляхів. Набряк, гіперсалівація і бронхорея порушують прохідність дихальних шляхів, зумовлюють вторинну пневмонію. Після виведення хворих із гострого стану можуть розвиватися поліневрит, астенізація, енцефалопатія.

  • Під час пожежі внаслідок дії диму і високої температури повітря розвивається опік дихальних шляхів. Набряк, гіперсалівація і бронхорея порушують прохідність дихальних шляхів, зумовлюють вторинну пневмонію. Після виведення хворих із гострого стану можуть розвиватися поліневрит, астенізація, енцефалопатія.



Лікування.

  • Лікування.

  • 1. Виведення потерпілого з приміщення із підвищеною концентрацією карбону оксиду.

  • 2. Забезпечення прохідності дихальних шляхів, зменшення гіперсалівації, інгаляція кисню, у випадках значного пригнічення дихання або апное — ШВЛ.



3. Специфічна антидотна терапія — гіпербарична оксигенація, яка прискорює дисоціацію карбоксигемоглобіну у 10 — 15 разів. Сеанси тривалістю 80 — 90 хв проводять 1 —4 рази за добу. Як правило, після сеансу хворий опритомнює, змен­ шується задишка, стабілізуються гемоди- наміка, показники КОС та ЕКГ.

  • 3. Специфічна антидотна терапія — гіпербарична оксигенація, яка прискорює дисоціацію карбоксигемоглобіну у 10 — 15 разів. Сеанси тривалістю 80 — 90 хв проводять 1 —4 рази за добу. Як правило, після сеансу хворий опритомнює, змен­ шується задишка, стабілізуються гемоди- наміка, показники КОС та ЕКГ.



ФОС застосовують у сільському господарстві й у побуті. Летальність у випадках отруєння цими речовинами становить близько 20 %. Шляхами надходження до організму є шкіра, дихальні шляхи, травний канал. Через високу водо- і жиророзчининість легко проникають крізь біологічні мембрани до всіх органів і тканин, на 50 % ФОС у печінці метаболізуються за типом «летального синтезу» (з утворенням більш токсичних сполук), на 20 % виводяться через дихальні шляхи, па ЗО % — із сечею.

  • ФОС застосовують у сільському господарстві й у побуті. Летальність у випадках отруєння цими речовинами становить близько 20 %. Шляхами надходження до організму є шкіра, дихальні шляхи, травний канал. Через високу водо- і жиророзчининість легко проникають крізь біологічні мембрани до всіх органів і тканин, на 50 % ФОС у печінці метаболізуються за типом «летального синтезу» (з утворенням більш токсичних сполук), на 20 % виводяться через дихальні шляхи, па ЗО % — із сечею.

  • Смертельна доза у разі потрапляння всередину для метафосу становить 0,2 — 2 г, для карбофосу, хлорофосу, трихлорметафосу — від 5 до 10 г.



Лікування хворих із гострими отруєннями ФОС: детоксикація, антидотна терапія, реанімаційні заходи.

  • Лікування хворих із гострими отруєннями ФОС: детоксикація, антидотна терапія, реанімаційні заходи.

  • У випадках потрапляння ФОС на шкіру її обмивають лужними розчинами. При інгаляційних ураженнях хворого ви­ водять із приміщення з ФОС. Промивають шлунок 10 — 15 л води через 4 – б год до зникнення запаху ФОС. Потім уводять 300 — 500 мл вазелінового масла або 30 — 50 мл 25 % розчину магнію сульфату. При­ значають високі сифонні клізми.



Завданням антидотної терапії є блокада холінорецепторів, відновлення активності холінестераз.

  • Завданням антидотної терапії є блокада холінорецепторів, відновлення активності холінестераз.

  • У І стадії отруєння доза атропіну сульфату — 2 — 3 мг;

  • у II — від 20 до 25 мг;

  • у III — від ЗО до 35 мг внутрішньовенно. Для створення стійкої блокади холіно-реактивних систем упродовж 2 — 4 діб уводять підтримувальні дози атропіну сульфату:

  • у І стадії — 4 — 6 мг/добу;

  • у II — від 30 до 50 мг/добу,

  • у III — від 100 до 150 мг/добу.



Антидотна терапія:

  • Антидотна терапія:

  • а) застосування периферичного м-холінолітика - атропіну. Для нейтралізації ацетилхолінової інтоксикації протягом перших годин вводять від 2-3 до 30-35 мл 0,1% р-ну атропіну сульфату (період інтенсивної атропінізації). Про її ефективність свідчить висушування шкіри та зникнення бронхореї, розширення зіниць та почащення серцевих скорочень до 90-110 за хвилину. У подальшому протягом 3 - 5 діб продовжують вводити атропін (від 10-15 до 100-150 мг за добу - період підтримуючої атропінізації) під контролем клінічних проявів.

  • б) введення реактиваторів холінестерази: діпіроксиму (по 1-2 мл 15% розчину в/м, максимальна доза до 600 мг), ізонітразину (по 3 мл 40% розчину в/м, максимальна доза до 3-4 г). Реактиватори холінестерази можна вводити тільки протягом першої доби! Антидоти, введені в пізніші терміни, лікувального ефекту не проявлять, зате самі викличуть інтоксикацію.



ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

  • ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

  • Отруєння можуть спричинювати близько 20 видів грибів. Найбільш отруйні — бліда поганка та мухомор. Токсичні також сморжі, зморшки, несправжній сірий та цегляно-червоний опеньки.



ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ Отруєння можуть спричинювати близько 20 видів грибів. Найбільш отруйні — бліда поганка та мухомор. Токсичні також сморжі, зморшки, несправжній сірий та цегляно-червоний опеньки.



Найнебезпечніше отруєння виникає при споживанні блідої поганки. Отрута цього гриба (фаллотоксини, аманітатоксини) не руйнується при кулінарній обробці, її неможливо виявити побутовими способами. Летальність при важких отруєннях сягає 80 %.

  • Найнебезпечніше отруєння виникає при споживанні блідої поганки. Отрута цього гриба (фаллотоксини, аманітатоксини) не руйнується при кулінарній обробці, її неможливо виявити побутовими способами. Летальність при важких отруєннях сягає 80 %.

  • Особливістю отруєнь блідою поганкою є тривалий латентний період. З часу вживання грибів до перших клінічних ознак отруєння проходить 6 - 12 і більше годин. (Всі ж інші - умовно їстівні гриби - проявляють свою токсичну дію набагато раніше - через 1 - 2 години).



Отрути швидко всмоктуються у травному каналі. Через 2 год після надходження до організму 57 % їх депонується у печінці, 3 % — у нирках, 9,5 % — у м'язах. Алкоголь потенціює дію отрути.

  • Отрути швидко всмоктуються у травному каналі. Через 2 год після надходження до організму 57 % їх депонується у печінці, 3 % — у нирках, 9,5 % — у м'язах. Алкоголь потенціює дію отрути.

  • Смертельна доза (3-аманітину 0,1 мг/кг. Практично досить одного гриба, щоб викликати смертельне отруєн­ня дорослої людини. Летальність становить 60 — 70 %, а серед дітей досягає 90 %.



У перебігу інтоксикації блідою поганкою розрізняють 4 стадії:

  • У перебігу інтоксикації блідою поганкою розрізняють 4 стадії:

  • латентну;

  • шлунково-кишкову;

  • паренхіматозну (печінково-ниркова недостатність);

  • кінцеву.



За ступенем тяжкості отруєння блідою поганкою поділяють на легкі (20 % випадків) — помірний гастроентерит, легка гепатопатія; середньої тяжкості (ЗО % випадків) — виражений гастроентерит, гепато- і нефропатія середнього ступеня тяжкості; тяжкі (50 % випадків) — тяжкий гастроентерит, печінково-ниркова недостатність. Чіткі симптоми інтоксикації з'являються через 6 — 30 І навіть 48 — 72 год. Прямої залежності між тривалістю безсимптомного періоду і ступенем тяжкості отруєння не визначено.

  • За ступенем тяжкості отруєння блідою поганкою поділяють на легкі (20 % випадків) — помірний гастроентерит, легка гепатопатія; середньої тяжкості (ЗО % випадків) — виражений гастроентерит, гепато- і нефропатія середнього ступеня тяжкості; тяжкі (50 % випадків) — тяжкий гастроентерит, печінково-ниркова недостатність. Чіткі симптоми інтоксикації з'являються через 6 — 30 І навіть 48 — 72 год. Прямої залежності між тривалістю безсимптомного періоду і ступенем тяжкості отруєння не визначено.



З'являється слабість, запаморочення, нудота, невгамовне блювання, різкий біль у животі, діарея. Випорожнення часто з домішкою крові. Швидко розвиваються порушення водно-електролітного обміну (дегідратація, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпонатріємія) та розлади гемодинаміки (тахікардія, зниження АТ, ЦВТ, погіршення реологічних властивостей крові). Зростає метаболічний ацидоз. Можуть виникати галюцинації та делірій. Гастроентерит може тривати від і до 8 діб. У кінці цієї стадії може спостерігатися короткочасне поліпшення стану.

  • З'являється слабість, запаморочення, нудота, невгамовне блювання, різкий біль у животі, діарея. Випорожнення часто з домішкою крові. Швидко розвиваються порушення водно-електролітного обміну (дегідратація, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпонатріємія) та розлади гемодинаміки (тахікардія, зниження АТ, ЦВТ, погіршення реологічних властивостей крові). Зростає метаболічний ацидоз. Можуть виникати галюцинації та делірій. Гастроентерит може тривати від і до 8 діб. У кінці цієї стадії може спостерігатися короткочасне поліпшення стану.



Лікування:

  • Лікування:

  • Раннє промивання шлунка через зонд, уведення сольового проносного.

  • Упродовж першої доби після отруєння — проведення гемодіалізу, за неможливості — ентеросорбції.

  • Корекція ВЕО та КОС, нормалізація гемодипаміки, за показаннями — серцево-судинні засоби.

  • Глюкокортикоїди (гідрокортизон 5 — 10 мг/кг на добу) — у перші дні лікування.

  • Ліпоєва кислота (100 — 200 мг/добу внутрішньовенно) чи ліпамід (500 — 800 мг/добу).

  • Антибіотики:

  • а) антагоністи у-аманітину — бензил­пеніцилін 1 000 000 ОД/кг;

  • б) антагоністи білків, які переносятьотруту, — хлорамфенікол.

  • 7. Засоби усунення печінково-ниркової недостатності.



Промивання шлунка



Укуси змій

  • Отруйні змії належать до шести сімейств рептилій: вужоподібні; аспідові; ямкоголові змії – гримучники; гадюкові; морські змії та земляні гадюки. На території України розповсюджені гадюка звичайна та гадюка степова. Отрута (віперотоксин, гіалуронідаза та ін.) цих змій міститься в альвеолярно-трубчастих залозах. В патогенезі ураження має гемокоагуляційна дія отрути гадюки.

  • На місці укусу з’являються біль, гіперемія, крововилив, набряк і пухирі. Виникає тромбоз відвідних вен і геморагічне просочування тканин. Кінцівка набуває синюшного чи аспідно-сірого відтінку.

  • Постраждалого укладають в горизонтальне положення. Місце укусу (рану) протирають стерильною або чистою вологою тканиною, щоб видалити отруту. Навколо рани можна ввести 0,3 мл 0,1 % р-н адреналіну, прикладають міхур з льодом. При укусах кінцівки необхідно провести її іммобілізацію і надати підвищеного положення..

  • В жодному разі не можна накладати джгут та проводити “традиційні заходи” – надрізання, висікання, припікання, відсмоктування отрути ротом та ін. Дають багато пити (вода, чай, кава). Категорично забороняють алкоголь! Вводять СПС – антигюрза, антиефа, антикобра, антикобра + антигюрза. Анатоксин в дозі 5 мл та сироватки (сумарна доза від 1000 до 3000 ОД) вводять за методикою Безредка з біологічною пробою або краплинно по 40-60 хв





Гострі отруєння



Отрутою називають хімічну речовину, яка при поступлення в організм в малих кількостях здатна змінювати перебіг біохімічних процесів і викликати функціональні порушення органів і систем

  • Класифікація отрут

  • Загальноотруйні речовини (ОР)(синільна кислота,окис вуглецю – чадний газ).

  • Нервово-паралітичні (ОР) (фосген...).

  • Удушаючі (ОР) хлор,фосген,трихлористий фосфор).

  • Шкірно-наривної дії (іприт, люізит).

  • Подразнюючі (ОР) (LSD, буфотинін)



Шляхи поступлення отрути ),

  • 1. Через рот (пероральне отруєння).

  • 2. Через дихальні шляхи (інгаляційне отруєння.

  • 3. через шкірні покриви (перкутане отруєння).

  • 4. Після ін’єкції токсичної дози лікарських препаратів (ін’єкційне отруєння).

  • 5. Через різні порожнини організму (пряму кишку, вагіну, слуховий прохід та ін.).



Основним завданням першої допомоги

  • а) видалення отрути, яка ще не всмокталась в організм;

  • б) боротьба з отрутою яка вже всмокталась (антидотна терапія);

  • в) проведення симптоматичної терапії з підтримання життєво важливих функцій організму.



В усіх випадках при найменшій підозрі на гостре отруєння необхідно викликати бригаду швидкої допомоги.

  • Приступаючи до надання першої допомоги, необхідно виявити причину отруєння, вид токсичної речовини, її кількість, концентрацію в розчині або дозу, шляхи надходження в організм, час отруєння.

  • Забороняється викликати штучне блювання у дітей до 5 років, в осіб, які перебувають у непритомному стані та при отруєннях корозивними речовинами (кислотами і лугами)!

  • Проте слід пам’ятати, що промивання шлунка за допомогою зонда у непритомних хворих це лікарська маніпуляція і її не можна здійснювати без контролю лікаря!



Промивання шлунка



Видалення отрути, яка ще не всмокталась в організм.

  • Для осадження та окислення різних органічних отрут алкалоїдів (препарати беладони, листя дурману, атропін, скополамін та ін.), морфіну, фосфору, миш’яку свинцю та ін. використовують 0,01-0,1 % р-н марганцевокислого калію, який застосовують для промивання шлунка і приймання всередину (0,4 % р-н ч л через 10- 15 хв).

  • Для абсорбції отруйних речовин (глюкозиди – наперстянка, дигітоксин, дигоксин, целанід та ін., алкалоїди, бактеріотоксини, важкі метали, миш’як, феноли та ін.) використовують активоване вугілля (1 ст л вугілля на склянку води) або 20-30 г паленої магнезії або білої глини (1-2 ст.л на склянку води).

  • При інгаляційних отруєннях, перш за все слід вивести постраждалого на свіже повітря, забезпечити прохідність дихальних шляхів, звільнити від стиснення одежею, по можливості налагодити дихання киснем.

  • При попаданні отруйної речовини на шкіру або слизову оболонку необхідно терміново її видалити (водою з милом, содовим розчином, залежно від виду речовини). Краще це зробити струменем води з крана або якої-небудь ємності.



Заходи з видалення отрути, яка уже всмокталась в організм.

  • Форсований діурез. а) водне навантаження; б) введення діуретиків; в) проведення замісної інфузії електролітів.

  • Гемодіаліз - використовують апарат “штучна нирка”. Рідка частина крові проходячи через діалізуючі мембрани (целофан, полісульфонові мембрани та ін.), звільняється від токсичних речовин. Гемодіаліз у 5-6 разів ефективніший за форсований діурез.

  • Плазмаферез - один із найбільш простих і дієвих методів детоксикації. Його проводять за допомогою центрифуг або сепараторів, при цьому через мембрани фільтрів із крові видаляється частина плазми (близько 1,5 л) зі всіма розчиненими в ній токсинами.

  • Гемосорбція - очищення крові хворого від токсичних речовин шляхом прокачування її через спеціальну колонку (детоксикатор), заповнену сорбентом (активованим вугіллям, іонообмінні смоли).



Антидотна терапія – використання різних протиотрут при лікуванні отруєнь.

  • Атропін - пілокарпін -1% р-н,прозерін - 0,05% р-н).

  • Барбітурати - бемегрід 0,5% розчин.

  • Кислоти - гідрокарбонат натрію 4% р-н

  • Важкі метали (ртуть, миш’як, свинець, мідь та ін.)- унітіол 5% р-н, тетрацинкальцій 10% р-н.

  • Метиловий спирт (метанол), етиленгліколь - етиловий алкоголь – 30% р-н всередину, 5% р-н нутрішньовенно.

  • Препарати опію (морфін, промедол, кодеїн та ін.) - атропіну сульфат 0,1% розчин, налорфін 0,5% розчин.

  • Синільна к-та - нітрит натрію 1% р-н, тіосульфат натрію 30% р-н).

  • Формалін -хлорид амонію 3% р-н, карбонат амонію 3% р-н).

  • Фосфорорганічні сполуки - атропін 0,1% р-н.



Основні види отруєнь і заходи першої допомоги

  • Отруєння етиловим алкоголем і його сурогатами. Найбільш токсичні - метиловий спирт та антифриз (етиленгліколь), смертельна доза 60-100 мл. Розрізняють поверхневу (І і ІІ стадії) і глибоку кому. В усіх випадках алкогольного отруєння необхідно обов’язково взяти із вени кров для лабораторних досліджень!

  • Об’єктивним критерієм ступеня алкогольного отруєння є наявність алкоголю в крові: до 1,5%о – легкий ступень, 1,5 – 3,5%о – середньої тяжкості, 3,5%о і більше – тяжке отруєння. Смертельна концентрація алкоголю в крові становить 5-6‰.

  • При неглибокій комі вводять 5% р-н 10 мл бемегриду, 10% р-н 2 мл кофеїну. При глибокій комі- налоксон 0,01 мл/кг в 10 мл 40% р-ну глюкози; 4 % р-н гідрокарбонату натрію до 400 мл; 20 % р-н глюкози до 1 л з інсуліном (1 ОД на 3-4 г глюкози); 0,9 % р-н натрію хлориду під контролем АТ, об’єму сечі та її рН; лазикс у дозі 40-80 мг, вітаміни: 5 % р-н аскорбінової кислоти (5-10 мл), 5 % р-н вітаміну В1 (1-2 мл).

  • При отруєнні метиловим спиртом шлунок промивають 0,1 % розчином калію перманганату, вводять антидот - етиловий алкоголь (30 % р-н по 50 мл, через кожні 3 год всередину чи 5 % р-н внутріш­ньовенно краплинно, по 100 мл, разом із розчином глюкози) протягом двох діб.



Отруєння препаратами побутової хімії

  • Приймання оцтової есенції, столового оцту, щавлевої кислоти, каустичної соди, мінеральних кислот: соляної, сірчаної, азотної та ін. (Гала, Комет, Мастер клінер, Нітхіноль та ін.).

  • В місці контакту кислоти виникає коагуляція тканин; луги проникають глиб­ше у тканини (колікваційна дія). Отруйні речовини швидко всмоктуються в кров і викликають гемоліз еритроцитів, блокаду ниркових канальців, гостру ниркову недостатність екзоток-сичний шок

  • Якщо постраждалий притомний, необхідно дати випити 1-2 склянки холодної води. Категорично забороняєть-ся викликати штучне блювання, а також застосову-вати хімічну інактивацію отрут (кислоту – содовим розчином, а луги – кислотами), оскільки при цьому виділяється вуглекислий газ, який викликає гостре розширення шлунка, кровотечу й розрив його стінки!

  • Обволікаючі засоби (соняшникову або іншу олію, масло, молоко, яєчні білки, розведені водою).

  • Інфузійна терапія - при отруєнні кислотами (оцтовою есенцією, щавлевою кислотою та ін.) в/в краплинно – р-н натрію гідрокарбонату (4% - 1500-2000 мл , паралельно здійснюють стимуляцією діурезу.



Отруєння токсичними газами

  • Найбільш часті отруєння - чадним газом, вихлопними газами автомобіля, побутовим газом (пропан-бутаном) та аміачним (каналізаційним, клоачним) газами.

  • Найтоксичнішими є чадний та аміачний газ (при тяжких отруєннях інактивується до 70-80 % усього гемоглобіну - карбоксигемоглобін) і виникає гемічна гіпоксія.

  • При отруєннях газами постраждалого необхідно терміново вивести чи винести на свіже повітря, звільнити від одежі, дати понюхати нашатирний спирт. Антидотом при отруєннях газами є гіпербарична оксигенація (ГБО). Застосовують антигіпоксанти: оксибутират натрію (20 % р-н із розрахунку 20-40 мг/кг в/в) та цитохром С (по 2-3 мл в/в краплинно), через кожних 4-6 год.



Отруєння грибами

  • Гриби поділяють на: їстівні, умовно їстівні та отруйні.

  • За механізмом дії: нейротропні, гепато-нефротропні, гастроентеротропні.

  • Найнебезпечніші отруєння виникають при споживанні блідої поганки, мухоморів, опеньок сірчано-жовтих несправжніх. Симптоми отруєння блідою поганкою розвиваються через 6-12 год, мухоморами -15-60 хв.

  • Перша допомога. Постраждалому дають випити 2-3 склянки води, викликають штучне блювання, промивають шлунок, доставляють в токсикологічний центр. Призначають гепатотропну терапію (ліпоєва кислота чи ліпамід, у дозі 1000-2000 мг на добу; концентровані розчини глюкози; дексаметазон до 40 мг на добу; карсил в дозі 50 мг/кг); вітаміни групи В, С, ацетат а-токоферолу (вітаиін Є) в дозі 50 мг/кг. У тяжких випадках проводять екстракорпоральні методи детоксикації



Отруйні гриби: а - бліда поганка; б – мухомор червоний; в – опеньок сірчано-жовтий несправжній.



Укуси змій

  • Отруйні змії належать до шести сімейств рептилій: вужоподібні; аспідові; ямкоголові змії – гримучники; гадюкові; морські змії та земляні гадюки. На території України розповсюджені гадюка звичайна та гадюка степова. Отрута (віперотоксин, гіалуронідаза та ін.) цих змій міститься в альвеолярно-трубчастих залозах. В патогенезі ураження має гемокоагуляційна дія отрути гадюки.

  • На місці укусу з’являються біль, гіперемія, крововилив, набряк і пухирі. Виникає тромбоз відвідних вен і геморагічне просочування тканин. Кінцівка набуває синюшного чи аспідно-сірого відтінку.

  • Постраждалого укладають в горизонтальне положення. Місце укусу (рану) протирають стерильною або чистою вологою тканиною, щоб видалити отруту. Навколо рани можна ввести 0,3 мл 0,1 % р-н адреналіну, прикладають міхур з льодом. При укусах кінцівки необхідно провести її іммобілізацію і надати підвищеного положення..

  • В жодному разі не можна накладати джгут та проводити “традиційні заходи” – надрізання, висікання, припікання, відсмоктування отрути ротом та ін. Дають багато пити (вода, чай, кава). Категорично забороняють алкоголь! Вводять СПС – антигюрза, антиефа, антикобра, антикобра + антигюрза. Анатоксин в дозі 5 мл та сироватки (сумарна доза від 1000 до 3000 ОД) вводять за методикою Безредка з біологічною пробою або краплинно по 40-60 хв



Укуси скажених тварин

  • Такими тваринами є: собаки, лисиці, вовки, шакали, кажани, гризуни. Сказ - гостре інфекційне захворювання, яке спричиняється вірусом, що уражає ЦНС і приводить до смерті, інкубаційний період від 2 до 16 тижнів, інколи до року.

  • Виникає стадія збудження із симптомами водобоязні (гідрофобії) та слинотечі. Через 1-2 доби з’являються – спастичні судоми ковтальних м’язів. Через 2-3 доби збудження змінюється паралітичною фазою. Захворювання триває 3-7 діб і завжди закінчується смертю. Лабораторна діагностика – специфічні тільця Бабеша-Негрі.

  • Перша допомога - місцева обробка рани та введення антирабічної вакцини та імуноглобуліну (АІГ). Шість ін’єкцій вакцини: першу – відразу ж після зараження, інші – на 3-тю, 7-му, 14-ту, 30-ту та 90-ту добу.



Укуси комах

  • При укусах комах (ліжковий клоп, блохи, комари, москіти, бджоли, оси, кліщі та ін.) із їх слиною виділяються токсичні речовини (мелітин, апамін, гіалуронідази, кініни, гістамін та ін.).

  • У людей схильних до алергічних реакцій, нерідко виникають приступи бронхіальної астми або анафілактичний шок.

  • На місці укусу бджоли або оси до вилучення жала неможна виконувати грубих маніпуляцій, щоб не роздавити міхур, який наповнений отрутою. Жало краще видалити за допомогою пінцета. Профілактика алергічних реакцій – кальцій хлорид (10 мл 10 % р-ну в/в, преднізолон (30 мг в/в), димедрол -1 мл 1 % р-ну в/м.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка