Гострий апендицит Доц. В.І. Пятночка



Сторінка6/8
Дата конвертації24.12.2016
Розмір446 b.
1   2   3   4   5   6   7   8

-         Ректальне дослідження, а у жінок вагінальне дослідження.

  • -         При необхідності оглядова рентгенографія органів черевної порожнини.



  • ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА

    • 1.    Встановлений діагноз ГОСТРОГО АПЕНДИЦИТУ вимагає екстреного втручання за абсолютними показаннями протягом 2 годин із моменту госпіталізації.

    • 2.    Продовження динамічного клініко-лабораторного і інструментального спостереження (більше 2 год, до 12 – 24 години) можливе лише у молодих жінок і дівчаток при не зовсім ясній і типовій картині ГА. Доцільно для диференціації і формулювання діагнозу використати внутрішньотазову новокаїнову блокаду по Л.Г.Школьнікову – В.П.Селіванову. Якщо ж після блокади болю в правій здухвинній западині при пальпації і вагінальному обстеженні зберігаються, тоді тактика повинна бути на користь ГА.



    • 3. При сумнівному діагнозі ГА можливе продовження динамічного спостереження з клініко-лабораторними, інструментальними та додатковими спеціальними обстеженнями протягом 12 – 24 годин.

    • 4. Якщо ж доступними методами неможливо виключити діагноз ГА – показана лапаротомія.

    • 5. Протипоказаннями до екстреної операції є наявність щільного нерухомого апендикулярного інфільтрату.

    • 6. Показана короткочасна 2-х годинна передопераційна підготовка у хворих з ускладненими формами гострого апендициту.



    • 7. При наявності у хворого на ГА інфаркту міокарда, крововиливу в мозок, декомпенсації кровообігу, гострої плевропневмонії, що обумовлюють високий ризик оперативного втручання, - показана апендектомія після короткочасної передопераційної підготовки бригадою хірургів, кардіолога, невропатолога, з кардіомоніторним контролем у Істра - та післяопераційному періоді.

    • 8. Вагітність і вік хворого не є протипоказаннями до виконання оперативного втручання з приводу ГА, а напроти, настирливого необхідністю, особливо в другій половині вагітності, коли клінічна картина захворювання є скритою.



    Передопераційна підготовка

    • У передопераційному періоді проводиться спорожнення сечового міхура та гігієнічна обробка ділянки передньої черевної стінки в місці операційного доступу. За додатковими показаннями, проводиться декомпресія шлунка, а також медикаментозна внутрішньовенна інфузійна терапія з превентивним введенням антибіотиків за 40 хвилин до операції.



    Вибір методу знечулення

    • У більшості хворих (80 %-90 %) при наявності ГА операція виконується під внутрішньовенним наркозом. У дітей і дорослих із вираженою підшкірно-жировою клітковиною при ускладнених формах ГА на безпечнішим, найзручнішим і найкращим методом знечулення є ендотрахеальний наркоз.



    Антибіотикопрофілактика та антибіотикотерапія

    • Незважаючи на більш ніж столітню історію асептики та антисептики проблема інфекційних ускладнень у хірургії залишається далекою від вирішення. І на сьогоднішінй день головним завданням боротьби із інфекційними ускладненнями у хірургії є попередження та лікування гнійно-септичних ускладнень.

    • Так, за даними асоціації загальної хірургії США (2000 року) частота інфекційних ускладнень після хірургічних втручань з приводу гострого апендициту коливається від 2 – 5 % до 30 – 40 % (Gilbert et al., 2001) і залежить від багатьох чинників.



    • Головним принципом розподілу оперативних втручань на типи є зв’язок операції із розкриттям просвіту травного каналу, наявність ознак інфікційного, запального ураження органа, на якому виконується втручання, а також наявність ознак поширення інфекційного процесу на сусідні тканини із оперованим органом.

    • Базуючись на такому принципі, – операція з приводу гострого простого апендициту відноситься до умовно-чистих втручань, втручання з приводу гострого деструктивного апендициту слід класифікувати як контаміновану операцію, а при виконанні хірургічного втручання при гострому ускладненому апендициті слід вважати забрудненою операцією на зазделегіть відомо інфікованих тканинах.



    • Вивчення ступеня інфікування операційної рани після різних хірургічних втручань дав змогу встановити, що “критичне” мікробне число – 104 – 105 виявляється у 10 % випадків наприкінці чистих операцій і прогресивно зростає до 24 – 35 % при умовно-чистих та контамінованих втручаннях.

    • Безумовно, не у всіх пацієнтів із так званим критичним вмістом мікроорганізмів у рані виникають інфекційні ускладнення. Для цього необхідні ще й обтяжуючі чинники, або фактори ризику.

    • Зокрема фактори ризику інфекційних ускладнень розподілені на такі, що пов’язані із лікуванням та такі, що пов’язані із власне особливостями хворого.



    • До першої групи чинників ризику інфекційних ускладнень (тобто пов’язаних із хворим) віднесено:

    • –      вік понад 60 років;

    • –      ожиріння або кахексія;

    • –      супутні хронічні інфекції дихальної , видільної системи;

    • –      імунодефіцити викликані застосуванням кортикостероїдів, хіміотерапії, променевої терапії;

    • –      алкоголізм, наркоманія ,куріння;

    • –      серцева та дихальна недостатність;

    • –      анемія ІІ-ІІІ ст.;

    • –      глікемія понад 8,0 г/л;

    • –      рівень АлТ понад 0,9 ммоль/л;

    1   2   3   4   5   6   7   8


    База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка