Гострий ларингіт флегмонозний ларингіт



Дата конвертації09.06.2016
Розмір445 b.


Гострі захворювання гортані. Стеноз гортані, інтубація, трахеостомія


ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ:

  • гострий ларингіт

  • флегмонозний ларингіт

  • хондроперихондрит гортані

  • гострий набряк гортані

  • стенозуючий ларингіт



Гостре запалення слизової оболонки гортані чи гострий ларингіт

  • Здебільшого це етап розвитку гострого вірусного катару дихальних шляхів, тобто продовження ринофарингіту.

  • Надалі запалення поширюється на трахею та бронхи, тобто розвивається ларинготрахеобронхіт.



ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ

  • В етіології гострого ларингіту провідну роль відіграє вірусна інфекція (аденовірус, віруси грипу, парагрипу, вірус Коксакі),

  • рідше - кокова флора,

  • в поєднанні з простудою, перенапругою голосу, вдиханням випарів хімічно активних речовин, пилюки.





ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ

  • почервоніння всієї слизової оболонки гортані включно з голосовими складками. Вона стає сухою, крізь епітелій можна побачити ін'єковані судини та точкові крововиливи. Поверхня епітелію, зокрема на голосових складках, вкрита в’язким слизом, що може організуватися в тяжі та згустки.



ЛІКУВАННЯ

  • Застосовують інгаляції інтерферону, протигрипозного гамаглобуліну, дезоксирибонуклеази, ремантадин в таблетках. Для безпосереднього впливу на хвору слизову оболонку призначають теплі інгаляції лужних (гідрокарбонатних) мінеральних вод, протеолітичних ферментів (трипсин, хімотрипсин, терралітин).

  • Не слід забувати про рослинні засоби: напар чорної бузини (діє секретолітично, відхаркувально та протизапально), цвіту липи та сироп малини (ці напари та чаї містять слизоподібні речовини - муцини, що проникають з судин на поверхню слизової оболонки, зволожуючи та полегшуючи відкашлювання).

  • Добрий наслідок дають відтягаючі процедури - гарячі ванни для ніг, гірчичники на гомілки.



Флегмонозний ларингіт

  • Виникненню цієї, злоякісної за перебігом, форми ларингіту сприяє зниження загальної та місцевої опірності, наявність у верхніх дихальних шляхах або поблизу гнійних вогнищ (параназальні синуїти, хронічний тонзиліт, каріозні зуби та ін.).

  • Флегмонозний ларингіт може ускладнювати перебіг інфекційних хворіб, зокрема бешихи, тифу, сепсису, паратонзиліту.

  • Має значення також травмування слизової оболонки гортані при її змащуванні або догортанних інстиляціях ліків, місцеве охолодження при інгаляціях аерозолів на фреоновій основі.



Флегмонозний ларингіт

  • СКАРГИ:

  • сильний біль при ковтанні (це зумовлене локалізацією процесу в ділянці надгортанника, черпакувато-надгортанних складок та «черпаків»).

  • Температура тіла висока, іноді - понад 39°С.

  • утруднюється дихання, зокрема вдих - якщо до процесу втягаються присінкові та голосові складки



Флегмонозний ларингіт

  • Ларингоскопічно виявляють збільшення «роздуття» та деформацію надгортанника, черпаків та черпакувато-надгортанних складок. На яскраво червоній слизовій оболонці можуть з'явитися випинання з жовтавими плямами (вогнища некрозу), відтак - гнійні нориці.



Ускладнення флегмонозного ларингіту

  • флегмона шиї

  • медіастиніт

  • тромбоз внутрішньої яремної вени з наступним розповсюдженням інфікованих емболів до малого кола кровообігу

  • абсцес легень

  • сепсис



Хондроперихондрит гортані

  • Внаслідок запалення охрястя між ним і хрящем скупчується гній, живлення хряща погіршується і він некротизується з утворенням секвестрів. Останні або розсмоктуються, або ж відходять через зовнішні чи внутрішні нориці. Некротизований хрящ замінюється фіброзною сполучною тканиною, внаслідок чого гортань деформується, стенозується. Особливо несприятливою в цьому плані є деструкція персневидного хряща, котрий, за нормальних умов, є конструкційною основою скелету гортані, визначаль­ною для підтримання просвіту цього органа.



ЛІКУВАННЯ

  • оксацилін (дом'язові ін'єкції 0,5...1,0, дітям 2...6 років двічі на добу, дорослим - до чотирьох разів щодоби), морфоциклін (довенно по 0,15 що 12 годин в 20 мл 5% розчину глюкози), а якщо ковтання можливе - аугментин, який, окрім амоксициліну, містить клавуламіннатрій.

  • Останні три препарати не нейтралізуються пеніциліназою і діють на флору, стійку до інших пеніцилінів. Застосовуються також тетраолеан (дом'язово по 100 мг двічі-тричі, довенно по 500 мг двічі на добу), еритроміцин фосфат (довенно по 100 мг повільно струменево або крапельно на 5% розчині глюкози), лінкоміцин гідрохлорид 30% по 2мл дом'язово або довенно крапельно на 5% розчині глюкози (препарат має властивість назбируватися в окостенілих хрящах).

  • антибіотики - цефалоспорини: кефзол (цефамезин) дом'язово або до венно по 0,5-1,0 що 6-8 годин.



ЛІКУВАННЯ

  • сечогінні та детоксикаційні препарати,

  • у випадку ускладнення сепсисом - позасудинне ультрафіолетове опромінення крові, гемо- та ентеросорбція.

  • сформовані гнояки розкривають гортанним ножем з наступною аспірацією вмісту.

  • розвиток стенозу дихальних шляхів III ступеня вимагає невідкладної трахеостомії.

  • у винятково несприятливих випадках хондроперихондриту секвестри видаляють хірургічно, просвіт гортані підтримують дилятаторами різної конструкції.



ГОСТРИЙ НАБРЯК ГОРТАНІ

  • виникає як у дітей, так і у дорослих, як алергічна реакція на вдихання алергенів, іноді - на вазомоторному тлі (ангіоневротичний набряк гортані, набряк Квінке).



НАБРЯК ГОРТАНІ

  • запальної природи:

  • гнійному процесі у глотці (паратонзилярний абсцес),

  • навкологлотковому просторі (латерофарингеальний абсцес),

  • шийному відділі хребта,

  • кореня язика,

  • дна порожнини рота,

  • гострому тиреоїдиті,

  • гортанній ангіні,

  • флегмозному ларингіті,

  • хондроперихондриті гортані.



НАБРЯК ГОРТАНІ

  • незапальної природи:

  • при ідіосинкрозії до деяких харчових продуктів (суниці, яйця, раки та ін.)

  • або до лікарських речовин (антибіотики, настоянка йоду та ін.).



ГОСТРИЙ НАБРЯК ГОРТАНІ

  • Маніфестується - інспіраторною ядухою, відчуттям розпирання та утрудненням ковтання за відсутності больового синдрому. Інспіраторною ядухою, відчуттям розпирання та утрудненням ковтання за відсутності больового синдрому.



ГОСТРИЙ НАБРЯК ГОРТАНІ

  • Набряк розташовується здебільшого в ділянці «зовнішнього персня гортані», тобто черпаків, черпакуватонадгортанних складок, надгортанника. На відміну від флегмонозного ларингіту набряклі ділянки вкриті блідосинявою слизовою оболонкою, вони мають вигляд напівпрозорих гладких подушок.



ЛІКУВАННЯ

  • У випадку поміркованого набряку застосовують антигістамінні препарати, сполуки кальцію (кальцію глюконат 10% - 10 мл довенно).

  • Наростання стенозу є показом до довенного струменевого введення розчину преднізолону (200...250мг одноразово), що здебільшого дозволяє уникнути інтубації та трахеостомії.



Стенозуючий ларингіт

  • Стадії:

  • Компенсована

  • Субкомпенсована

  • Декомпенсована

  • Термінальна.



Стенозуючий ларингіт

  • Захворювання настає переважно раптово, вночі.

  • З'являються утруднене дихання і сухий дзвінкий (гавкаючий) кашель. Відбувається загальне збудження, діти стають неспокійними, погано сплять, відмовляються від їжі, але під ранок явища стенозу гортані зникають а вночі знову з'являються приступи задишки. І так декілька днів підряд.

  • Проте нерідко буває, що в день явища стенозу гортані наростають і послідовно з'являється стеноз гортані І, II, III стадії.



Стенозуючий ларингіт

  • Виявляється гіперемія і набряк слизової оболонки гортані. У підголосниковому просторі видно симетрично розміщені інфільтрати («валики») з гіперемією і наявністю в'язкого густого слизово-гнійного вмісту.



СТЕНОЗ ГОРТАНІ

  • — це звуження просвіту гортані, яке призводить до порушення дихання через неї. Стеноз гортані не є самостійною нозологічною одиницею. Цей патологічний стан може бути проявом різних захворювань гортані.



Причини гострого стенозу гортані

  • набряк

  • травма

  • сторонні тіла гортані і великі сторонні тіла входу у стравохід

  • гострий ларинготрахеїт у дітей

  • дифтерія гортані

  • Ларингоспазм. Можливий рефлекторний спазм голосової щілини при дії отруйних речовин (наприклад хлору)



ТРАВМИ ГОРТАНІ

  • Механічні травми (удар у ділянку гортані).

  • Вогнепальні поранення.

  • Травми внаслідок тривалої трахеобронхоскопії, травми інтубаційною трубкою при ендотрахеальному наркозі.

  • Травми при проведенні ендоларингеального хірургічного втручання, струмектомії.

  • Термічні травми — опік гортані гарячою їжею, відмороження гортані.

  • Хімічні травми — кислотами і лугами.

  • Травми сторонніми тілами.

  • Променеві травми.



Хронічний стеноз гортані

  • Пухлини та кісти гортані.

  • Інфекційні гранульоми — гумозний сифіліс гортані, туберкульоз гортані, склерома.

  • Рубцеві зміни, внаслідок перенесеного хондроперихондриту гортані, опіків, травматичних пошкоджень, вогнепальних поранень, тривалої інтубації при ШВЛ або подовженої інтубації у дітей у зв'язку з гострим ларинготрахеїтом; інколи, після трахеостомії, особливо у дітей молодшого віку.

  • Вроджена патологія гортані — мембрани та інше.

  • Двобічний параліч зворотніх нервів.



Стадії стенозу гортані

  • стадія. Стадія компенсованого дихання або компенсації.

  • стадія. Стадія неповної компенсації дихання або субкомпенсації.

  • стадія. Стадія декомпенсації дихання або декомпенсації.

  • стадія. Стадія асфіксії або термінальна.



стеноз гортані

  • Стадія компенсації — дихання стає більш рідким та глибоким, скорочуються або випадають паузи між вдихом і видихом, зменшується кількість пульсових ударів, інспіраторна задишка з'являється тільки при фізичному навантаженні.



Стадія неповної компенсації — потрібне вже виражене зусилля для вдиху, дихання стає шумним, його чути на відстані. Частота дихань збільшується, пульс частішає. В акті дихання приймає участь допоміжна мускулатура грудної клітки, що приводить до утягнення над-, підключичних та яремних ямок, міжреберних проміжків, епігастрія. Шкірні покриви бліді. Хворий поводиться неспокійно, мету­шиться.

  • Стадія неповної компенсації — потрібне вже виражене зусилля для вдиху, дихання стає шумним, його чути на відстані. Частота дихань збільшується, пульс частішає. В акті дихання приймає участь допоміжна мускулатура грудної клітки, що приводить до утягнення над-, підключичних та яремних ямок, міжреберних проміжків, епігастрія. Шкірні покриви бліді. Хворий поводиться неспокійно, мету­шиться.

  • Стадія декомпенсації — стан хворого дуже важкий. Дихання — часте і поверхневе. Хворий займає примусове напівсидяче положення з відкинутою назад головою, гортань здійснює максимальні екскурсії вниз - при вдиху і вверх - при видиху. Шкірні покриви стають блідосинюшного кольору. Спочатку може бути акроцианоз, який потім переходить в розлитий ціаноз, з'являється пітливість. Частота пульсу збільшується, наповнення його слабе,особливо при вдиху.



стеноз гортані

  • Термінальна — хворий швидко стомлюється, байдужіє, дихання поверхневе, переривчасте (типу Чейн-Стокса), зіниці розширенні, пульс частий, нитковидний, шкіра блідо-сірого кольору. Потім хворий втрачає свідомість, можливе мимовільні виділення сечі, дефекація і смерть.



Лікування стенозу гортані

  • 1 .Внутрішньовенно такому хворому потрібно ввести:

  • Sol. Glucosae 40% — 20,0;

  • Sol. Calcii chloridi 10% — 10,0;

  • Sol. Acidi ascorbinici 5% — 5,0;

  • Sol. Euphyllini 2,4%— 5,0-10,0;

  • Sol. Prednisoloni 60-90 мг.



2.Внутрішньом'язево вводять:

  • 2.Внутрішньом'язево вводять:

  • Sol.Dimedroli 1% 2,0

  • Sol.Pipolpheni 2,5% 2,0

  • або інший антигістамінний препарат

  • 3.Проводяться відволікаючі процедури:

  • гарячі ванни для ніг

  • гірчичники на грудну клітку та литкові м'язи

  • 4. Інгаляції зволоженим киснем

  • 5. У випадку запального набряку гортані необхідно провести розтин абсцесу в гортані або суміжних з нею органах.

  • 6.Інтубація, трахеостомія, конікотомія



ТРАХЕОСТОМІЯ

  • Показом до трахеотомії є стеноз гортані і верхнього відділу трахеї будь-якого походження, якщо консервативне лікування не дало або не може дати ефекту. Зрозуміло, трахеотомія у всіх випадках повинна проводитися нижче за стенозовану ділянку.



ТРАХЕОСТОМІЯ

  • Для трахеостомії повинен бути напоготові стерильний набір інструментів: скальпель, по 2 анатомічних і хірургічних пінцета, декілька кровоспинних затискачів, елеватор для відведення перешийка щитовидної залози, прямі ножиці, 2 тупих і 1 однозубий гострий гачок, трахеорозширювач Труссо, хірургічні голки і голкотримач, шприц для інфільтраційної анестезії, трахеоканюли різних номерів, стерильний шовк і кетгут.


















База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка