Гострий середній отит та його ускладнення



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.


ГОСТРИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ  та його ускладнення


Гострий середній отит – гостре запалення слизової оболонки порожнин середнього вуха. Часто виникає як ускладнення вірусного захворювання (грип, ГРВІ) з подальшим нашаруванням бактеріальної інфекції (стрептококової, стафілококової, пневмококової, синьогнійна та кишкова палички тощо).

  • Класифікація

  • Відповідно до клініко-морфологічного перебігу гострого середнього отиту, розрізняють катаральну і гнійну його форми



Шляхи проникнення інфекції у барабанну порожнину:

  • Шляхи проникнення інфекції у барабанну порожнину:

  • 1. Тубогенно - крізь слухову трубу (найчастіше), в таких випадках отиту, як правило, передує гострий риніт.

  • 2. Гематогенно – з плином крові (при грипі, скарлатині, кору тощо).

  • 3. Через перфорацію при травмі барабанної перетинки.

  • Переважно, запалення обмежується слизовою оболонкою.



ГОСТРИЙ КАТАРАЛЬНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ 

  • Гострий катаральний середній отит – легка форма гострого середнього отиту, що розвивається переважно внаслідок порушення прохідності слухової труби.

  • Частіше спостерігається у людей, схильних до цього захворювання.

  • Сприяючим фактором є патологічні процеси у носоглотці (аденоїди, пухлини), в порожнині носа (гострі та хронічні риніти) та в навконосових пазухах (гострі та хронічні синусити).

  • Вони спричиняють порушення функцій слухової труби – вентиляційної, дренажної та захисної. Оскільки слизова оболонка труби вкрита миготливим епітелієм є продовженням слизової оболонки носоглотки, по трубі інфекція потрапляє у барабанну порожнину, викликаючи її запалення.



Клініка

  • 1. Відчуття тиснення або незначний біль у вусі.

  • 2. Помірне зниження слуху.

  • 3. Шум.

  • 4. Можливі незначні виділення з вуха.

  • 5. Маловиразні загальні прояви та температурна реакція.



Отоскопія

  • Барабанна перетинка злегка випнута, сіро-рожевого кольору.

  • Перфорації у більшості випадків не буває, якщо вона виникає, то з’являються короткочасні виділення з вуха.

  • Зворотний розвиток відбувається вже через кілька днів. Треба пам’ятати, що при відсутності перфорації можуть також розвиватися ускладнення. Тому хворий повинен перебувати під медичним наглядом до повного одужання.



Діагностика

  • Дослід Вебера – латералізація звуку у хворе вухо, дослід Ріне – негативний, дослід Швабаха – подовжений (ураження звукопровідного механізму).

  • Неможливість продути слухові труби за методом Вальсальви.

  • Негативний або слабо позитивний дослід Політцера.

  • Додаткові методи обстеження

  • Загальний аналіз крові – зміни мало виражені: лейкоцитоз, зсув вліво, прискорена ШОЕ;

  • Бактеріологічне дослідження гною на чутливість до антибіотиків (з метою вибору адекватної антибіотикотерапії - краще місцево).

  • Рентгенографія соскоподібних паростків – вуалізація порожнин середнього вуха.



Аудіограма – наявність повітряно-кісткового інтервалу (погіршання слуху за звукопровідним або змішаним типом).



Ускладнення

  • Сенсоневральна приглухуватість.

  • Перехід у гнійну форму з розвитком відповідних ускладнень.



Лікування

  • Лікування як при запальних процесах носа і глотки - судинозвужуючі краплі до носа, полоскання зіву, фізіопроцедури на ніс, навколоносові пазухи та глотку.

  • Крім того, тепло на ділянку вуха, ліжковий режим, у разі потреби – болезаспокійливі засоби, спиртові краплі до вуха (3% спиртовий р-н саліцилової кислоти, 2% р-н новоіманіну, хлорофіліпту тощо). За наявності виділень проводять ретельний туалет зовнішнього слухового проходу з подальшим закапуванням у вухо крапель. Продування слухових труб за Вальсальвою та Політцером для покращання її прохідності.



При тривалому перебігу захворювання - катетеризація слухових труб, а при підозрі ускладнень - тимпаностомія (введення у барабанну перетинку тонкої трубочки для забезпечення відтоку ексудату), при розвитку ускладнень - антромастоїдотомія

  • При тривалому перебігу захворювання - катетеризація слухових труб, а при підозрі ускладнень - тимпаностомія (введення у барабанну перетинку тонкої трубочки для забезпечення відтоку ексудату), при розвитку ускладнень - антромастоїдотомія





Профілактика

  • При частих рецидивах катарального середнього отиту в дітей із збільшеним глотковим мигдаликом показана аденотомія, при викривленні перегородки носа – її резекція, санація навколоносових пазух.



ГОСТРИЙ ГНІЙНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ

  • запалення слизової оболонки порожнин середнього вуха: слухової труби, барабанної порожнини та соскоподібного відростка.

  • Причини

  • У більшості випадків гострий нежить

  • ГРВІ

  • травми



Патоморфологія

  • Слизова оболонка різко, потовщується у 10-20 раз, ній спостерігається мукоїдний набряк, дрібноклітинна інфільтрація та артеріальна гіперемія.

  • У барабанній порожнині накопичується ексудат, який може були серозним, геморагічним, гнійним чи змішаним.

  • Оскільки функція слухової труби порушена і ексудат не може бути виведений через трубу в носоглотку, у барабанній порожнині підвищується тиск, що випинає барабанну перетинку назовні.

  • У ній виникають мікротромбози, що веде до некрозу найтонших ділянок барабанної перетинки. У цьому місці виникає перфорація, через яку ексудат виділяється в зовнішній слуховий прохід. Поступово ексудація зменшується, виділення стають не такими рясними і набувають гнійного, а потім слизового характеру. Функція слухової труби поступово відновлюється, виділення знаходять природній шлях відтоку - в носоглотку, перфорація рубцюється, слухова функція відновлюється.



Клініка: три стадії ГГСО

  • І стадія – доперфоративна (триває 1-3 доби) – характеризується дифузним запальним процесом у середньому вусі без відмежування. Початок захворювання гострий, з появи вираженого стріляючого, рвучого, пульсуючого болю у вусі, який собою затьмарює інші вушні прояви: зниження слуху, шум, відчуття переливання рідини у вусі. Спостерігаються яскраво виражені симптоми загальної інтоксикації: висока температура тіла, озноб та загальне нездужання. Можуть бути вес­тибулярні прояви: запаморочення, нудота, ністагм, значне зниження слуху. В доперфоративній стадії за відсутності відмежування інфекція може поширитися на лабіринт і в порожнину черепа, спричиняючи ранні ускладнення з особливо тяжким перебігом.

  • Соскоподібний відросток злегка болючий.



Отоскопія I стадії ГГСО

  • Барабанна перетинка червона (спочатку впродовж держальця молоточка, а потім повністю), випнута, особливо в задніх квадрантах (за рахунок накопичення ексудату в барабанній порожнині), потовщена, інфільтрована; зникають пізнавальні пункти барабанної перетинки і лінія переходу слухового проходу в барабанну перетинку



ІІ стадія – перфоративна (триває 4-7 діб)

  • – характеризується виникненням спонтанної перфорації барабанної перетинки, яка найчастіше настає через 24-48 год. після початку захворювання. Після виникнення перфорації і відтоку ексудату із середнього вуха біль швидко вщухає, температура тіла знижується.

  • Отоскопія

  • Зовнішній слуховий прохід заповнений виділеннями: спочатку хвороби геморагічними чи серозними, а згодом - слизовими чи гнійними, що вимагає його очищення. Поява виділень з неприємним запахом дає підставу запідозрити некроз кісткової тканини (некротичне запалення вуха), який частіше виникає при скарлатині, корі, агранулоцитозі.



Отоскопія IІ стадії ГГСО



ІІІ стадія – видужання

  • (зворотного розвитку або репаративна, триває до кінця 3-го тижня).

  • Кількість виділень зменшується, вони стають густішими, витікають без періодичних поштовхів. Слух покращується, шум зникає.

  • Отоскопія

  • Барабанна перетинка незначно набрякла та гіперемована впродовж держальця молоточка, невеликі перфорації закриваються тонким рубцем, який можна і не помітити.



Діагностика

  • Дослід Вебера – латералізація звуку у хворе вухо, дослід Ріне – негативний, дослід Швабаха – подовжений (ураження звукопровідного механізму).

  • Аудіограма – наявність повітряно-кісткового інтервалу (погіршання слуху за звукопровідним або змішаним типом).

  • Неможливість продути слухові труби за методом Вальсальви.

  • Негативний або слабо позитивний дослід Політцера.

  • Додаткові методи обстеження

  • Загальний аналіз крові: лейкоцитоз, зсув вліво, прискорена ШОЕ;

  • Бактеріологічне дослідження гною на чутливість до антибіотиків (з метою вибору адекватної антибіотикотерапії - краще місцево).

  • Рентгенографія соскоподібних паростків – вуалізація порожнин середнього вуха.



Наслідки

  • 1. Найчастіше захворювання завершується повним одужанням, критеріями якого є нормалізація загального стану хворого, нормальна отоскопічна картина барабанної перетинки і повне відновлення слуху.

  • 2. Стійке погіршення слуху внаслідок утворення злук у барабанній порожнині (без перфорації).

  • 3. Виникнення стійкої перфорації барабанної перетинки (перехід у хронічний середній отит).

  • Якщо видужання не настає до кінця 3-го тижня, то виникає небезпека появи ускладнень, ознаками яких є: погіршання загального стану, повторне підвищення температури тіла, посилення болю у вусі, який вже починав вщухати, збільшення кількості виділень, відсутність поліпшення слуху або подальше його зниження, поява болю в ділянці соскоподібного відростка, зростання показників лейкоцитозу і ШОЕ.



Ускладнення ГГСО

  • мастоїдит,

  • лабіринтит,

  • сенсоневральна приглухуватість (кохлеїт),

  • ураження лицевого нерва,

  • отогений сепсис,

  • внутрішньочерепні ускладнення.



Лікування

  • При тяжкому перебігу гострого гнійного середнього отиту хворому призначають ліжковий режим,

  • вводять антибіотики, передусім широкого спектра дії (пеніцилінового чи цефалоспоринового ряду) та сульфаніламідні препарати.

  • Застосовують також болезаспокійливі засоби, зігрівальний компрес на вухо,

  • краплі до вуха,

  • судинозвужувальні краплі в ніс.

  • Лікування треба проводити протягом 1 тижня навіть у тому разі, коли прояви отиту зникають раніше цього терміну. Обов’язково проводять одночасне лікування супровідних захворювань носа для покращання функції слухової труби (судинозвужуючи краплі до носа).



НАКЛАДАННЯ ЗІГРІВАЛЬНОГО КОМПРЕСА НА ДІЛЯНКУ ВУХА

  • Широкий бинт або марля.

  • Напівспиртовий розчин (спирт:вода = 1:1; горілка), розчин оцту (одна чайна ложка на 0,5 л води) або кип’ячена вода.

  • 3. Непромокаючий матеріал (компресний, вощаний папір чи целофанова плівка).

  • 4. Вата, шерсть або фланель.

  • 5. Бинт для фіксації компреса на вусі.



Парацентез барабанної перетинки

  • Покази для парацентезу:

  • Виражений болевий синдром та важкий загальний стан хворого при різкому випинанні барабанної перетинки;

  • менінгізм у немовлят;

  • різка приглухуватість (розвиток кохлеїту);

  • вестибулярні розлади - запаморочення, нудота, блювання, розлади рівноваги .



Парацентез: Техніка

  • виконується після інфільтраційного знеболення зовнішнього слухового проходу введенням 1-3 мл 2 % р-ну лідокаїну з адреналіном у його стінки. Для проведення парацентезу використовують спеціальну довгу голку („спис”), з гострим вістрям та двома загостреними краями, якою виконують наскрізний розріз барабанної перетинки у задніх квадрантах довжиною 3-5 мм. Не можна глибоко проникати вістрям у барабанну порожнину, щоб не вивихнути стремінце (яке знаходиться у верхніх відділах барабанної порожнини) та не ушкодити вторинну барабанну перетинку (у нижніх відділах) з розвитком гнійного лабіринтиту.

  • Після розрізу видаляють ексудат з барабанної порожнини (відсмоктуванням), а саму порожнину промивають розчинами антибіотиків, глюкокортикоїдів чи ферментів. Поява смаку ліків у роті хворого вказує на відновлення прохідності слухової труби і є хорошим прогностичним знаком. З метою забезпечення тривалого відтоку ексудату з середнього вуха при млявому перерізі отиту в розріз барабанної перетинки іноді вводять тонку тимпаностомічну трубочку.

  • Якщо після парацентезу стан хворого не покращився виконують більш широке хірургічне втручання - антромастоїдотомію.



Профілактика

  • За наявності патології носа і носоглотки (викривлення перегородки носа, аденоїдних вегетацій, гіпертрофії носових раковин) їх треба усунути для відновлення носового дихання, але проводять операцію лише після повного вилікування отиту.



ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГГСО У НЕМОВЛЯТ (ДО 1 РОКУ)

  • Визначаються своєрідністю запальної реакції організму немовляти та особливостями будови зовнішнього та середнього вуха малюка:

  • Відсутність кісткового відділу зовнішнього слухового проходу (позитивний козликовий симптом при гострому середньому отиті) та необхідність при отоскопії відтягувати вушну раковину вниз, назад і назовні.

  • Коротка і широка слухова труба та переважно горизонтальне положення немовляти протягом доби (підвищена небезпека проникнення вмісту з носоглотки у барабанну порожнину при зригуванні).



Наявність у перший рік життя міксоїдної тканини у середньому вусі (є гарним поживним середовищем для мікроорганізмів).

  • Наявність у перший рік життя міксоїдної тканини у середньому вусі (є гарним поживним середовищем для мікроорганізмів).

  • Незарощення кісткового шва у верхній стінці барабанної порожнини (через яку токсини проникають у порожнину черепа, викликаючи подразнення мозкових оболонок - менінгізм).

  • Барабанна перетинка займає майже горизонтальне положення (важко провести отоскопію).

  • Недорозвиток пневматичної системи соскоподібного відростка



Клініка ГГСО у немовлят

  • 1. Тривалий “безпричинний” плач.

  • 2. Відмова від грудей матері.

  • 3. Плач при натисканні на козлик.

  • 4. Різкі підйоми температури до 40° С.

  • 5. Понос, здуття живота.

  • 6. Можливі симптоми подразнення мозкових оболонок (менінгізм): нудота, блювання, судоми, затьмарення свідомості, ригідність потиличних м’язів.



Особливості лікування ГГСО у немовлят



ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГГСО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

  • Інфекція потрапляє у середнє вухо переважно гематогенно.

  • Гострі гнійні середні отити виникають при:

  • Корі;

  • Дифтерії;

  • Інфекційному паротиті;

  • Скарлатині.



Характеризуються поширеними некротичними змінами структур барабанної порожнини – слухових кісточок та барабанної перетинки, коли виникає велика перфорація, яка спонтанно майже ніколи не загоюється. Крім того, токсини інтенсивно проникають у внутрішнє вухо, тому після середнього отиту інфекційного генезу виражено знижується слух. Ліквідація дефекту барабанної перетинки та слухових кісточок можливе лише оперативним шляхом – виконання тимпанопластики.

  • Характеризуються поширеними некротичними змінами структур барабанної порожнини – слухових кісточок та барабанної перетинки, коли виникає велика перфорація, яка спонтанно майже ніколи не загоюється. Крім того, токсини інтенсивно проникають у внутрішнє вухо, тому після середнього отиту інфекційного генезу виражено знижується слух. Ліквідація дефекту барабанної перетинки та слухових кісточок можливе лише оперативним шляхом – виконання тимпанопластики.



Грипозний гнійний середній отит

  • Геморагічні та серозно-геморагічні виділення з зовнішнього слухового проходу.

  • На шкірі зовнішнього слухового прохода, на барабанній перетинці та у барабанній порожнині виникають пухирці, заповнені геморагічним ексудатом, які поступово випорожнюються.

  • Через ураження вушного лабіринта часто розвивається значна сенсоневральна приглухуватість, що вимагає термінового стаціонарного лікування. При забезпеченні адекватної терапії таке ускладнення повністю або частково виліковується.



МАСТОЇДИТ

  • Мастоїдит – прогресуюче запалення кісткової тканини (остеїт) соскоподібного відростка, що найчастіше виникає як ускладнення гострого середнього отиту.



Патоморфологічно мастоїдит відрізняється від гострого середнього отиту тим, що у запальний процес крім слизової оболонки втягується ще й кісткова тканина, що супроводжується її руйнуванням.

  • Патоморфологічно мастоїдит відрізняється від гострого середнього отиту тим, що у запальний процес крім слизової оболонки втягується ще й кісткова тканина, що супроводжується її руйнуванням.

  • Повітровмісні комірки соскоподібного відростка, і передусім антрум, заповнюються ексудатом, а тонкі кісткові перегородки між ними руйнуються. Таким чином, утворюється одна або декілька великих порожнин, заповнених гноєм, який через кісткову стінку проривається найчастіше під шкіру зовнішнього слухового проходу.

  • Руйнуючи внутрішню стінку гній з соскоподібного відростка може проникати у підоболонковий простір черепа з розвитком важких внутрішньочерепних ускладнень. Іноді гній знаходить собі шлях на зовнішню поверхню черепа, де виникає субперіостальний абсцес. Зараз при широкому застосуванні антибіотиків тяжкий перебіг захворювання трапляється рідко.



Причини

  • Висока вірулентність збудника.

  • • Знижена реактивність організму хворого.

  • • Несприятливі умови для виведення ексудату через слухову трубу у носоглотку, особливо при ураженні великих повітровмісних комірок, розташованих далеко від барабанної порожнини.

  • • Недостатнє лікування гострого середнього отиту.



Клініка

  • Мастоїдит переважно виникає у третій стадії гострого гнійного середнього отиту, коли після помітного покращення знову посилюються болі у вусі та голові, знижується слух, посилюється шум, підвищується температури тіла, погіршується загальний стан організму.

  • Отоскопія

  • • Набряк, гіперемія та болючість завушної ділянки;

  • • Опущення та інфільтрація задньо-верхньої стінки зовнішнього слухового проходу в кістковому відділі (прорив гною з антруму через задню кісткову стінку під шкіру зовнішнього слухового проходу з відшаруванням окістя).

  • • Набряк та почервоніння барабанної перетинки з перфорацією чи без неї.





ТИПОВА ФОРМА МАСТОЇДИТУ

  • Типова форма характеризується локалізацією запального процесу в комірках соскоподібного відростка і можливим проривом гною через кістку в завушну ділянку.

  • Тут утворюється субперіостальний абсцес, що призводить до припухання м’яких тканин соскоподібного відростка та відтиснення вушної раковини вниз і вперед, можлива флуктуація та утворення нориці, з якої виділяється гній.



АТИПОВІ ФОРМИ

  • 1. Зигоматицит – залучення в процес повітряних комірок виличної кістки, при цьому спостерігається набряк тканин спереду від козлика, обличчя та повік. Переважно хворіють діти старшого віку та дорослі.

  • 2. Верхівково-шийний мастоїдит – утворення гнояка на внутрішній поверхні верхівки соскоподібного відростка, медіально від місця прикріплення грудино-ключично-соскоподібного (кивального) м’яза. При цьому з’являється кривошия - вимушене положення голови: нахил у бік ураження з легким поворотом у протилежний бік. Захворювання трапляється переважно у дорослих і у дітей старшого віку, оскільки пневматизація верхівки соскоподібного відростка відбувається після 10-12 років.



3. Петрозит – запалення піраміди скроневої кістки. За наявності гострого середнього отиту з’являються глибокий пульсуючий головний біль, парез окорухового та відвідного нервів, невралгія трійчастого нерва. При цій формі мають місце несприятливі умови для відведення ексудату з вогнища запалення, тому існує небезпека розвитку раннього менінгіту і тромбозу сигмоподібного синуса.

  • 3. Петрозит – запалення піраміди скроневої кістки. За наявності гострого середнього отиту з’являються глибокий пульсуючий головний біль, парез окорухового та відвідного нервів, невралгія трійчастого нерва. При цій формі мають місце несприятливі умови для відведення ексудату з вогнища запалення, тому існує небезпека розвитку раннього менінгіту і тромбозу сигмоподібного синуса.



Діагностика

  • Дослід Вебера – латералізація звуку у хворе вухо, дослід Ріне – негативний, дослід Швабаха – подовжений (ураження звукопровідного механізму).

  • Аудіограма – наявність повітряно-кісткового інтервалу (погіршання слуху за звукопровідним або змішаним типом).

  • Проби Вальсальви та Політцера можуть бути позитивними або негативний.

  • Додаткові методи обстеження

  • Загальний аналіз крові: лейкоцитоз, зсув вліво, прискорена ШОЕ;

  • Бактеріологічне дослідження гною на чутливість до антибіотиків (з метою вибору адекватної антибіотикотерапії - краще місцево).

  • Рентгенографія соскоподібних паростків – утворення великої порожнини в ділянці антрума.

  • Комп’ютерна томографія та магніто-ядерно резонансне дослідження - виявлення порожнин, заповнених гноєм у скроневій кістці, особливо доцільні при атипових формах мастоїдитів.



Ускладнення

  • Група внутрішньочерепних ускладнень

  • Шийний лімфаденіт.



Лікування

  • Усі форми мастоїдиту можуть спричинити летальні наслідки тому вимагають термінової госпіталізації у ЛОР-відділення з подальшим хірургічним лікуванням. Виконують мастоїдектомію або мастоїдотомію, які полягають у розкритті антрума та інших комірок соскоподібного відростка, з яких формують одну порожнину кісткову порожнину, а також забезпечення наступного її дренування та можливості промивання антисептичними розчинами у післяопераційному періоді.

  • Масивна антибіотикотерапія препаратами, що проникають у кісткову тканину, довенне введення сульфаніламідних препаратів (метрагіл), антигістамінних, сечогінних, знеболюючих, при важкому перебігу глюкокортикоїдів тощо.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка