Грип Грип Парагрип Респіраторно-синцитіальна інфекція



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.





Грип

  • Грип

  • Парагрип

  • Респіраторно-синцитіальна інфекція

  • Риновірусна інфекція

  • Аденовірусна інфекція



Джерело збудника

  • Джерело збудника

  • (пацієнт наприкінці інкубаційного періоду, хворий протягом всього захворювання, реконвалесцент)

  • Механізм передачі – повітряно-крапельний

  • Сприйнятливість - загальна



– гостра антропонозна вірусна хвороба з повітряно-крапельним механізмом передачі збудника, епідемічним і пандемічним розповсюдженням; характеризується ураженням дихальних шляхів, вираженою інтоксикацією, гарячкою і помірними катаральними явищами.

  • – гостра антропонозна вірусна хвороба з повітряно-крапельним механізмом передачі збудника, епідемічним і пандемічним розповсюдженням; характеризується ураженням дихальних шляхів, вираженою інтоксикацією, гарячкою і помірними катаральними явищами.



грип уперше описав і виділив як окрему хворобу француз Етьєн Паск’є (1403) на основі аналізу епідемії, що охопила Європу. З того часу відомо близько 20 пандемій. Найбільші з них –

  • грип уперше описав і виділив як окрему хворобу француз Етьєн Паск’є (1403) на основі аналізу епідемії, що охопила Європу. З того часу відомо близько 20 пандемій. Найбільші з них –

  • пандемія 1918-1919 рр. («іспанка»), під час якої перехворіло біля 500 млн. і загинуло 20 млн. людей,

  • 1957-1959 рр. (азіатський грип), коли перехворіло понад 2 млрд. людей, а загинуло не менше 1 млн.

  • До недавнього часу крім назви грип (від франц. gripper - хапати) вживався синонім інфлюенца.



Вірус грипу (А,В,С) належать до родини ортоміксовірусів, містять однониткову РНК.

  • Вірус грипу (А,В,С) належать до родини ортоміксовірусів, містять однониткову РНК.

  • Захворювання найчастіше зумовлюють віруси типу А, які залежно від антигенної будови білків гемаглютиніну (Н) і нейрамінідази (N) ділять на серовари A (H0N1), A(H1N1), A(H2N2), A(H3N2). Останнім часом циркулюють переважно віруси A(H1N1) і A(H3N2).





Джерелом збудника є хвора людина. Додатковим джерелом, вірогідно, можуть бути домашні тварини і птахи.

  • Джерелом збудника є хвора людина. Додатковим джерелом, вірогідно, можуть бути домашні тварини і птахи.

  • Хворий на грип заразний для оточуючих з перших годин хвороби. Максимальна заразливість припадає на перші 2-3 дні захворювання.

  • Механізм передачі – крапельний. З крапельками слизу під час кашлю і чхання збудник викидається на відстань до 3-3,5 м.

  • Сприйнятливість до грипу загальна, за винятком дітей віком до 6 міс., які мають імунітет від матері.

  • Епідемії грипу, викликані вірусом типу А, виникають через кожні 1-2 роки, типу В – 3-4 роки.



Серологічний тип вірусу:

  • Серологічний тип вірусу:

  • А (H1N1), (H2N2), (H3N2), В, С.

  • Клінічні форми: типова, атипова (афебрильна, акатаральна, блискавична).

  • Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий.

  • Ускладнення: пневмонія, гайморит, отит, синусити, тонзиліт, енцефаліт, менінгоенцефаліт, пієлонефрит, холангіт й ін.



Висока контагіозність

  • Висока контагіозність

  • Зв’язок з епідемією

  • Короткий інкубаційний період

  • Раптовий початок, максимальні прояви хвороби в перші години захворювання

  • Наявність двох провідних синдромів – токсикозу і катаральних явищ верхніх дихальних шляхів (першим виникає токсикоз, і він більш інтенсивний)

  • Напади трахеїту

  • Зерниста енантема на м’якому піднебінні

  • Гарячка короткочасна – 3-5 діб

  • Часта і тривала постгрипозна астенія



Аденовірусна інфекція – початок поступовий, інтоксикація помірна, гарячка тривала фебрильна, ураження глотки, кон’юнктив, лімфаденопатія, гепатомегалія.

  • Аденовірусна інфекція – початок поступовий, інтоксикація помірна, гарячка тривала фебрильна, ураження глотки, кон’юнктив, лімфаденопатія, гепатомегалія.

  • Парагрип - початок поступовий, інтоксикація незначна, температура субфебрильна, ларингіт

  • (зміни голосу,

  • “гавкаючий” кашель,

  • несправжній круп).





Респіраторно-синцитіальна інфекція - початок поступовий і гострий, інтоксикація помірна, температура субфебрильна, бронхіоліт.

  • Респіраторно-синцитіальна інфекція - початок поступовий і гострий, інтоксикація помірна, температура субфебрильна, бронхіоліт.

  • Риновірусна інфекція - початок гострий, інтоксикація відсутня, температура субфебрильна або нормальна, риніт.



Виявлення збудника в змивах з рото- і носоглотки (при аденовірусній інфекції – також з кон’юнктив і калу) (культивування на курячих зародках або культурі тканин з подальшою ідентифікацією; виявлення вірусних антигенів методом імунофлюоресценції).

  • Виявлення збудника в змивах з рото- і носоглотки (при аденовірусній інфекції – також з кон’юнктив і калу) (культивування на курячих зародках або культурі тканин з подальшою ідентифікацією; виявлення вірусних антигенів методом імунофлюоресценції).

  • Експрес-діагностика.

  • Серологічні дослідження крові (РГГА, РЗК у динаміці).

  • Загальний аналіз крові – лейкопенія, лімфомоноцитоз, прискорена ШОЕ.



Режим ліжковий.

  • Режим ліжковий.

  • Дієта молочно-рослинна, збагачена вітамінами, значна кількість рідини.

  • Противірусні засоби (таміфлю, оселтамівір, ремантадин, арбідол, інтерферони та їх індуктори), протигрипозний імуноглобулін.

  • Жарознижувальні засоби – при температурі тіла вище 38,5 °С!

  • Показання для призначення антибіотиків

  • наявність ускладнень

  • вік – діти перших двох років життя, особи похилого віку

  • наявність вогнищ хронічної інфекції

  • тяжкий перебіг хвороби



Раннє виявлення та ізоляція хворого.

  • Раннє виявлення та ізоляція хворого.

  • Дезінфекційні заходи (УФО, хлорвмісні препарати).

  • Відміна масових заходів на період підвищенної захворюваності.

  • Екстрена профілактика (ремантадин, лейкоцитарний інтерферон, протигрипозний імуноглобулін).

  • Специфічна профілактика (живі та інактивовані вакцини – «Ваксигрип», «Флюорикс», «Инфлувак» з епідемічно актуальних штамів вірусів грипу).

  • Планова неспецифічна профілактика – імунокорекція (загартування, УФ і лазерне опромінення рефлексогенних зон, екстракти ехінацеї, елеутерокока).



— гостра інфекція дихальних шляхів, яка спричинюється менінгококом (Neisseria meningitidis) і клінічно перебігає у формі назофарингіту, менінгококцемії або менінгіту.

  • — гостра інфекція дихальних шляхів, яка спричинюється менінгококом (Neisseria meningitidis) і клінічно перебігає у формі назофарингіту, менінгококцемії або менінгіту.

  • Збудник — Neisseria meningitidis, грам(-)диплококк, в мазках розміщені попарно, внутрішньоклітинно; нестійкий в зовнішньому середовищі:

  • температурный оптимум 35-37 С;

  • при 100 гине за 30 с; погано

  • переносить низьку температуру,

  • пряме сонячне світло, УФО, дезінфектанти.



безсимптомні носії

  • безсимптомні носії

  • хворі на менінгококовий назофарингіт

  • хворі на генералізовані форми інфекції

  • Механізм передачі – повітряно-краплинний.

  • Сезонність – лютий-квітень.

  • Періодичність – 10-30 років.

  • Найчастіше хворіють діти до 10 років.

  • Захворюваність спорадична, можливі спалахи.

  • Імунітет типоспецифічний, стійкий.

  • На 1 хворого припадає до 2000 носіїв.



Клінічні форми

  • Клінічні форми

  • локалізована (менінгококоносійство, гострий назофарингіт);

  • генералізована – менінгококцемія (типова, блискавична), хронічна, менінгіт, менінгоенцефаліт, змішана (менінгіт + менінгококцемія);

  • рідкісні форми – ендокардит, артрит, поліартрит, пневмонія, іридоцикліт.

  • Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

  • Ускладнення: гострий набряк і набухання головного мозку, інфекційно-токсичний шок.



Гострий початок

  • Гострий початок

  • Біль у голові, закладення носа, нежить.

  • Задня стінка носоглотки гіперемічна, набрякла, лімфоїдні фолікули гіперплазовані, збільшені підщелепні та шийні лімфатичні вузли.

  • Температура тіла може залишатися нормальною, але здебільшого підвищується до 38 °С і вище. Гарячка триває лише 1-3 дні.

  • Хворі, як правило, почуваються задовільно і швидко одужують.



Раптовий початок.

  • Раптовий початок.

  • Гарячка досягає 38-39 °С.

  • Явища інтоксикації: загальна слабкість, біль голови та у м'язах спини, кінцівок, спрага, блідість.

  • Через 4-6 год з'являється характерна висипка.



геморагічний характер;

  • геморагічний характер;

  • локалізація на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі;

  • рясна висипка;

  • різні розміри елементів – від петехій до великих крововиливів;

  • неправильна форма, часто зірчаста;

  • різне забарвлення і яскравість елементів;

  • некроз у центрі елементів висипки з утворенням дефектів.











Раптовий початок.

  • Раптовий початок.

  • Висока температура тіла, дуже сильний біль голови.

  • Блювання (яке не пов’язане з їжею і не приносить полегшення) без нудоти.

  • Поза «лягавого собаки».

  • Ін'єкція судин склер, обличчя червоне; у половини хворих довкола носових отворів, на губах, вушних раковинах – герпетична висипка з крововиливами.

  • Пульс частий, артеріальний тиск знижується. Тони серця ослаблені, в легенях – сухі, іноді вологі хрипи.





Виявлення збудника в мазках з ротоглотки, крові, ліквору

  • Виявлення збудника в мазках з ротоглотки, крові, ліквору

  • забір матеріалу із ротоглотки, не торкаючись тампоном зубів, слизової щік і язика (лізоцим);

  • при мікроскопії – грамнегативні диплококи, розташовані внутрішньоклітинно;

  • посів матеріалу на середовища з додаванням людського або тваринного білка;

  • доставка матеріалу в лабораторію при температурі 35-37 °С.

  • Серологічні дослідження крові (у динаміці з інтервалом 5-7 днів).

  • Експрес-діагностика (РЕМА, імунофлюоресценція.)



беруть натще або через 3-4 год після їди стерильним ватним тампоном на зігнутому дроті, який кінцем догори вводять за м'яке піднебіння;

  • беруть натще або через 3-4 год після їди стерильним ватним тампоном на зігнутому дроті, який кінцем догори вводять за м'яке піднебіння;

  • забраний матеріал при витягуванні не повинен торкатися зубів, слизової оболонки щік і язика, щоб не зазнав антимікробної дії слини.

  • Кров одержують з вени, ліквор – при люмбальній пункції.

  • Посів потрібно робити біля ліжка хворого і до початку антибіотикотерапії, на штучні середовища з додаванням людського або тваринного білка (кров, сироватка, молоко) при температурі – 35-37 °С. Матеріал доставляють у лабораторію в теплому стані (у термосі).

  • Слиз з носоглотки слід висівати на сироватковий агар з додаванням ристоміцину або лінкоміцину з метою пригнічення росту грампозитивних коків.



При генералізованих формах

  • При генералізованих формах

  • негайна госпіталізація

  • антибіотики у великих дозах (бензилпеніцилін 200-500 тис. ОД/кг)

  • глюкокортикоїди

  • дегідратація (при менінгіті)

  • дезінтоксикация

  • боротьба з ДВЗ-синдромом (гепарин, контрикал, свіжозаморожена плазма)

  • При менінгококоносійствіантибіотики у звичайних дозах, місцева санація (УФО, ультразвук, полоскання), антигістамінні, загальнозміцнюючі засоби



Своєчасна нейтралізація джерела збудника

  • Своєчасна нейтралізація джерела збудника

  • виявлення і госпіталізація хворих на менінгококовий менінгіт і сепсис; госпіталізація в інфекційну лікарню або ізоляція вдома хворих на менінгококовий назофарингіт та носіїв з осередків інфекції, до клінічного видужання;

  • контроль носійства менінгококів через 5 діб після виписки із стаціонару реконвалесцентів, які відвідують дитячі заклади, школи, інтернати, мешкають у гуртожитку .

  • Медичне спостереження за контактними особами протягом 10 діб (термометрія, огляд шкіри і носоглотки).

  • Бактеріологічне обстеження ( дітей двічі, дорослих одноразово).

  • 10-денний карантин на дитячий заклад, який відвідував хворий, санація виявлених носіїв антибіотиками (ампіцилін, еритроміцин).

  • Дезінфекція (провітрювання, кварцове опромінювання, вологе прибирання приміщень з використанням дезінфікуючих засобів).

  • За епідпоказаннями – щеплення менінгококовою вакциною серогруп А, В і С.



Гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок рото- і носоглотки, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем.

  • Гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок рото- і носоглотки, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем.

  • ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

  • Джерело збудника – хвора людина чи носій (реконвалесцент або здоровий) токсигенних штамів.

  • Шляхи передачі – повітряно-крапельний, контактно-побутовий (зрідка).

  • Сприйнятливість висока, але хворіють переважно дорослі та не щеплені (або неправильно щеплені) діти.

  • Захворюваність спорадична, можливі спалахи



За локалізацією – ротоглотки, носа, гортані, трахеї та бронхів, рідких локалізацій (шкіра, очі).

  • За локалізацією – ротоглотки, носа, гортані, трахеї та бронхів, рідких локалізацій (шкіра, очі).

  • За тяжкістю – легка, середньотяжка, тяжка, геморагічна, гіпертоксична.

  • За поширенням – локалізована, поширена, комбінована.

  • За характером процесу – катаральна, острівцева, плівчаста.

  • Ускладнення – інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардит (ранній, пізній), полірадикулоневрит (ранній, пізній), нефрозонефрит та ін.

  • Субклінічна (бактеріоносійство).



Підвищення температури тіла.

  • Підвищення температури тіла.

  • Явища інтоксикації (нездужання, загальна слабкість, біль голови).

  • Біль у горлі - незначний.

  • Зміни ротоглотки – неяскрава гіперемія, збільшення (набряклість) мигдаликів, на їх поверхні плівка (сірого кольору, щільна, погано знімається, слизова під нею кровоточить), яка виходить за їх межі (на дужки, язичок, м’яке піднебіння).

  • Набряк підшкірної клітковини шиї.

  • Можливий геморагічний синдром.

  • Розлади свідомості, корчі (при гіпертоксичній формі).







Виявлення збудника у мазках із ротоглотки і носа (забір матеріалу на межі плівки й здорової ділянки слизової оболонки).

  • Виявлення збудника у мазках із ротоглотки і носа (забір матеріалу на межі плівки й здорової ділянки слизової оболонки).

  • При мікроскопії (фарбування за Нейсером) – типове розташування паличок у вигляді розчепірених пальців, зерна волютину у бактеріях.

  • Посів матеріалу на зсілу сироватку або телуритовий кров’яний агар для виділення чистої культури і визначення її токсигенності.

  • Серологічні реакції відображають стан попереднього імунітету (тобто ефективність щеплення).





Негайна госпіталізація

  • Негайна госпіталізація

  • Суворий ліжковий режим

  • Специфічне лікування – введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (від 30-40 тис. МО при локалізованій формі до 100-120 тис. МО при токсичних) (за методом Безредка)

  • Антибіотики (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин та ін.)

  • Глюкокортикоїди (при токсичних формах і крупі)

  • Стрихнін (при токсичних формах)

  • При крупі – інгаляції, відволікаючі, заспокійливі, бронхолітики, протинабрякові, глюкокортикоїди, антигістамінні, літична суміш; за показаннями – інтубація, трахеотомія



Планова імунізація за Календарем щеплень (вакцинація в 3, 4, 5 міс. вакциною АКДП, ревакцинація в 18 міс, 6, 11, 14, 18 років і дорослим кожні 10 років вакциною АДП-М).

  • Планова імунізація за Календарем щеплень (вакцинація в 3, 4, 5 міс. вакциною АКДП, ревакцинація в 18 міс, 6, 11, 14, 18 років і дорослим кожні 10 років вакциною АДП-М).

  • В осередку

  • медичне спостереження контактних 7 днів

  • бактеріологічне обстеження

  • санація виявлених носіїв

  • заключна дезінфекція

  • ревакцинація



Провітрювання та ультрафіолетове опромінення приміщень, використання для знезараження повітря аерозолів з перекисом водню (“Букет”, “Рожевий”), вологе прибирання з використанням 2/3-основної солі гіпохлориту кальцію (ДТСГК), кальцію гіпохлориту (КГ), 3 % розчину хлораміну, 1 % розчину амфолану.

  • Провітрювання та ультрафіолетове опромінення приміщень, використання для знезараження повітря аерозолів з перекисом водню (“Букет”, “Рожевий”), вологе прибирання з використанням 2/3-основної солі гіпохлориту кальцію (ДТСГК), кальцію гіпохлориту (КГ), 3 % розчину хлораміну, 1 % розчину амфолану.



Харкотиння, змиви із носоглотки перемішують з подвійною кількістю деззасобів, експозиція 2 год. Посуд з-під виділень занурюють у деззасоби на 2 год. Столовий посуд кип’ятять у 2 % розчині соди 30 хв чи замочують в 1 % розчині ДТСГК, КГ чи 3 % розчині хлораміну. Постільні речі та одяг при необхідності знезаражують у дезкамерах.

  • Харкотиння, змиви із носоглотки перемішують з подвійною кількістю деззасобів, експозиція 2 год. Посуд з-під виділень занурюють у деззасоби на 2 год. Столовий посуд кип’ятять у 2 % розчині соди 30 хв чи замочують в 1 % розчині ДТСГК, КГ чи 3 % розчині хлораміну. Постільні речі та одяг при необхідності знезаражують у дезкамерах.





Класифікація менінгококової інфекції.

  • Класифікація менінгококової інфекції.

  • Клінічні симптоми при менінгококовому назофарингіті.

  • Клінічні симптоми при менінгокцемії.

  • Клінічні симптоми при менінгококовому менінгіті.

  • Лабораторна діагностика менінгококової хвороби .

  • Профілактика менінгококової хвороби .

  • Епідеміологічні особливості дифтерії.

  • Клініка дифтерії.

  • Лабораторна діагностика дифтерії.

  • Лікування дифтерії.

  • Дезінфекція при захворюваннях з переважно повітряно-крапельним механізмом передачі.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка