Хронічний риніт. Гострий і хронічний синуїти. Внутрішньочерепні і орбітальні риногенні ускладнення



Дата конвертації04.06.2016
Розмір445 b.


Хронічний риніт. Гострий і хронічний синуїти. Внутрішньочерепні і орбітальні риногенні ускладнення


ХРОНІЧНИЙ РИНІТ (НЕЖИТЬ) Хронічний риніт – хронічне неспецифічне запалення слизової оболонки носа. Причини Тривала дія зовнішніх шкідливих чинників (пил, гази, перегріте повітря тощо). Розташовані поряд вогнища інфекції (аденоїди, синуїт, каріозні зуби). Викривлення перегородки носа. Захворювання внутрішніх органів (серця, шлунка, нирок тощо). Глибокі ушкодження слизової оболонки при гострих інфекційних хворобах (скарлатина, дифтерія тощо). Конституційна схильність.



Розрізняють три форми хронічного риніту: катаральну, гіпертрофічну, атрофічну.



Хронічний катаральний риніт Спостерігаються рясні виділення з носа (від слизових до гнійних), хоча може бути і сухість, дифузний набряк слизової оболонки носа, порушення прохідності носових ходів для повітря, зниження нюху, головний біль, розлади сну. В разі появи сильного головного болю і виділення з носа рясного гнійного ексудату захворювання треба диференціювати від синуїту.



Хронічний гіпертрофічний риніт Характеризується дифузною або обмеженою гіперплазією слизової оболонки (здебільшого нижніх носових раковин). Хворі скаржаться на виділення з носа, головний біль та зниження нюху. Виділення з носа переважно слизові, при зміні збудника виділення набувають гнійного характеру.



Риноскопічна картина при задній риноскопія при гіпертрофічному риніті



Хронічний атрофічний риніт Для цього захворювання характерні атрофія слизової оболонки порожнини носа, зменшення або відсутність секреції, незначне утворення кірочок у носі.

  • Риноскопічна картина при атрофічному риніті



Лікування Ліквідація вогнищ запалення, що можуть бути розташовані поряд (лікування каріозних зубів, хронічного тонзиліту, аденоїдів, хронічного синуїту тощо). Хворим радять уникати шкідливих чинників зовнішнього середовища, виключити паління тютюну, споживання алкогольних напоїв. Якщо необхідно, то проводять лікування внутрішніх захворювань (серця, шлунка тощо).



Хронічний катаральний риніт призначають промивання носа розчином натрію хлориду (1 чайна ложка на 1 склянку води), який хворий втягує у ніс з носика чайника або із складеної долоні. Можуть виявитися корисними ендоназальний електрофорез кальцію хлориду (при набряку), міді або цинку сульфату (при підвищеній секреції), а також ультразвукова терапія, УВЧ, аплікації грязі.



Хронічний гіпертрофічний риніт Певний ефект, як правило тимчасовий, має закапування в ніс розчинів глюкокортикоїдів або ін’єкції їх у носові раковини. Для зменшення об’єму носових раковин здійснюють хіміокаустику (припікання гіперплазованої ділянки трихлороцтовою кислотою чи ляпісом), кріодеструкцію, гальванокаустику або зрізування ділянок гіпертрофії хірургічними інструментами (конхотомом, ножицями) тощо.



Хронічний атрофічний риніт З метою видалення гною та кірок призначають зрошення порожнини носа розчинами протеолітичних ферментів (0,001 г трипсину на 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) або мінеральними водами (“Поляна квасова”, “Боржомі” тощо). Після очищення проводять інстиляції рослинних олій з токоферолом і ретинолом; корисні олії обліпихи та шипшини. Призначають електрофорез нікотинової кислоти або калію йодиду на ділянку шиї або носа та навколоносових пазух. Досить ефективним є бальнеогрязелікування в умовах теплого вологого клімату.



ЗАПАЛЕННЯ НАВКОЛОНОСОВИХ ПАЗУХ (СИНУЇТИ) Розрізняють гострі й хронічні запалення навколоносових пазух (гострі та хронічні синуїти). Запалення може поширитись на всі пазухи одного (правого чи лівого) боку (гемісинуїт) або захопити всі пазухи обох боків (пансинуїт). У патогенезі виникнення гострих чи хронічних синуїтів головним патогенетичним фактором є перекриття вічка (з’єднання пазухи з носом), що утруднює відтік ексудату в носову порожнину та вентиляцію навколоносової пазухи.



ГОСТРИЙ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИЙ СИНУЇТ (ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ) Гостре запалення верхньощелепної пазухи – досить часте захворювання. Розрізняють дві форми гострого верхньощелепного синуїту: катаральну, гнійну. Збудниками синуїтів переважно є віруси (грипу, адено-, риновіруси) та мікроби - стафілококи, стрептококи, диплококи тощо.



Фактори, що сприяють виникненню запалення 1. Хронічні захворювання слизової оболонки носа (гіперпластичні й атрофічні риніти). 2. Викривлення перегородки носа. 3. Захворювання 4-7-го верхніх зубів (одонтогенний верхньощелепний синуїт). 4. Пухлини порожнини носа.



Клініка Біль в ділянці верхньощелепної пазухи. Головний біль. Гнійні виділення з носа. Закладання носа. Зниження нюху. Суб’єктивне відчуття неприємного запаху в носі.



Риноскопія Гіперемія і набряк слизової оболонки середнього відділу носа. Наявна смужка гною під середньою носовою раковиною, що стікає по поверхні нижньої носової раковини. Для діагностики гострого верхньощелепного синуситу використовують: · 1. Діафаноскопію. · 2. Рентгенографію. · 3. Комп’ютерну томографію. · 4. Пункцію верхньощелепної пазухи.



Лікування · 1. Ліжковий режим. · 2. Антибіотики. · 3. Сульфаніламідні препарати. · 4. Саліцилати. · 5. Антигістамінні препарати. · 6. Судинозвужувальні краплі до носа. · 7. Пункція і промивання пазухи. · 8. Фізіотерапевтичні методи (УВЧ, діатермія, солюкс тощо). · 9. При одонтогенному гаймориті – видалення хворого зуба. · 10. Хірургічне лікування – розкриття гайморової пазухи (гайморотомія) виконують при неефективності консервативних методів, а також при внутрішньочерепних чи орбітальних ускладненнях синуїту або при підозрі на них.



ГОСТРИЙ ФРОНТИТ Причини: Ті ж самі, що і при гострому гаймориті, за винятком одонтогенних причин. Клініка · 1. Біль у ділянці лоба (переважно на боці ураженої пазухи). · 2. Відчуття тиску в оці з боку запаленої пазухи. · 3. Світлобоязнь. · 4. Зниження нюху.



Передня риноскопія Гіперемія і набряклість слизової оболонки середнього носового ходу; Смужка гною під середньою носовою раковиною. На рентгенограмі або комп’ютерній томограмі спостерігають затемнення лобних пазух.



Лікування · 1. Консервативні методи лікування такі ж, як і при гострому верхньощелепному синуїті. · 2. Хірургічне розкриття лобної пазухи (фронтотомію) застосовують при внутрішньочерепних і орбітальних ускладненнях або при підозрі на них.



ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ Клініка · 1. Біль в ділянці перенісся. · 2. Головний біль. · 3. Порушення нюху. · 4. Закладання носа. · 5. Слизові виділення з носа. · 6. Затемнення клітин решітчастого лабіринту на рентгенограмі або на комп’ютерній томограмі.



Риноскопія Гній у верхньому і середньому носових ходах. Почервоніння та набряк слизової оболонки носа. Лікування · 1. Консервативне лікування таке ж, як і при гострому верхньощелепному синуситі. · 2. За показаннями вдаються до оперативного лікування – етмоїдотомії, при підозрі на орбітальні ускладнення виконують ревізію періорбітальної ділянки.



ГОСТРИЙ СФЕНОЇДИТ Клініка · 1. Головний біль, який віддає в потилицю. · 2. Нежить. · 3. Зниження нюху. · 4. Загальне нездужання. Риноскопія Гній у верхньому носовому ході й у носоглотці. Для уточнення діагнозу роблять рентгенографію, рідко – зондування основної пазухи. Лікування 1. Консервативне лікування таке ж як і при гострому верхньощелепному синуситі. 2. При підозрі на внутрішньочерепні або орбітальні ускладнення виконують операцію на основній пазусі.



ХРОНІЧНІ СИНУЇТИ Хронічні синуїти – хронічне запалення навколоносових пазух. Причини Перехід гострого запалення пазухи у хронічну форму. Патологічні зміни в носі (хронічний гіпертрофічний риніт, поліпоз носа, викривлення перегородки носа тощо), які порушують вентиляцію пазухи та відтік її вмісту у порожнину носа. Зниження реактивності організму. Професійні фактори.



Основні форми хронічних синуїтів: 1.Катаральна. 2.Гнійна. 3.Поліпозна. 4.Поліпозно-гнійна.



ХРОНІЧНИЙ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИЙ СИНУЇТ (ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ) Фактори, що сприяють виникненню захворювання 1. Високе, по відношенні до дна пазухи, розміщення вічка пазухи, яке сполучає пазуху з порожниною носа, це утруднює відтік вмісту. 2. Низьке розміщення дна пазухи (нижче дна порожнини носа). 3. Розміщення коренів 4-7-го верхніх зубів недалеко від дна верхньощелепної пазухи (іноді і в самій пазусі).



Клініка 1. Головний біль. 2. Біль або відчуття тиснення в ділянці верхньощелепної пазухи. 3. Однобічний нежить гнійного характеру. 4. Закладення носа. 5. Зниження або відсутність нюху з боку ураження. 6. Іноді неприємний запах в носі (переважно при одонтогенних гайморитах). Передня риноскопія Гіперемія і набряклість слизової оболонки середнього відділу носа. Слизові або гнійні виділення під середньою носовою раковиною. Поліпи в середньому носовому ході (при поліпозній та поліпозно-гнійній формах гаймориту).



Лікування 1. Пункції пазухи. 2. Медикаментозні засоби у ніс (судинозвужувальні, протиалергічні краплі чи аерозолі тощо). 3. Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо). 4. При загостренні процесу застосовують внутрішнє чи парентеральне введення антибіотиків та сульфаніламідів. 5. Хірургічне лікування – гайморотомія.



Етапи гайморотомії



ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ Клініка 1. Відчуття тиску в ділянці лобних пазух і перенісся. 2. Тупий біль в усій лобній ділянці, який посилюється при нахиленні голови донизу або при натужуванні хворого. 3. Слизово-гнійні виділення з носа. Риноскопія Слизові або гнійні виділення в середньому носовому ході. Набряк слизової оболонки переднього кінця середньої носової раковини. Поліпи в середньому носовому ході (при поліпозній і поліпозно-гнійній формах фронтиту).



Лікування 1. Забезпечення відтоку запального секрету з лобної пазухи (судинозвужувальні краплі в ніс). 2. Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо). 3. Ліквідація патології в носі (видалення поліпів, конхотомія, резекція викривленої носової перегородки тощо). 4. Операція на лобній пазусі – фронтотомія .



ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ Клініка · 1. Відчуття тиску в ділянці перенісся. · 2. Утруднене носове дихання. · 3. Гнійні або слизисто-гнійні виділення з носа. · 4. Порушення нюху. · 5. Можливе погіршення зору. Риноскопія Набряк та почервоніння слизової оболонки середнього і верхнього носових ходів. Гнійні або слизисто-гнійні виділення в середньому і верхньому носових ходах. Множинні поліпи (при поліпозній і поліпозно-гнійній формах) в середніх і верхніх відділах носа.



Лікування 1. Судинозвужувальні та протизапальні краплі в ніс. 2. Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо). 3. Хірургічне розкриття комірок решітчастого лабіринту – етмоїдотомія.



ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ Клініка 1. Головний біль з розповсюдженням на потиличну або тім’яну ділянку. 2. Слизисто-гнійні виділення з носа. 3. Можливе зниження зору. Задня риноскопія Гній або кірки в носоглотці. Запалення слизової оболонки носоглотки. Лікування 1. Введення судинозвужувальних засобів. 2. Зондування і промивання основної пазухи. 3. Хірургічне розкриття пазухи.



ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ РИНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ   Шляхи проникнення інфекції з навколоносових пазух в порожнину черепа і в орбіту: · 1.      контактний, · 2.      гематогенний, · 3.      лімфогенний.  



Найчастіші внутрішньоорбітальні ускладнення: · 1.      реактивний набряк клітковини орбіти та повік, · 2.      негнійний та гнійний остеопериостит орбіти, · 3.      абсцес повік, · 4.      субперіостальний абсцес, · 5.      ретробульбарний абсцес, · 6.      флегмона орбіти.



Флегмона орбіти



Клініка орбітальних ускладнень:   1/ набряк і гіперемія повік і кон’юнктиви, 2/ екзофтальм, 3/ погіршення зору (нерідко до повної втрати), 4/ біль в ділянці орбіти, 5/ двоїння в очах, 6/ поява гнійних нориць на місці найбільшого випинання м’яких тканин в ділянці орбіти, 7/ порушення рухомості очного яблока, 8/ підвищення температури тіла (при ретробульбарному абсцесі і флегмоні орбіти до гектичної).



Найчастіші внутрішньочерепні ускладнення: · 1.      гнійний менінгіт, · 2.      тромбоз венозних пазух твердої мозкової оболонки, · 3.      епідуральний абсцес, · 4.      субдуральний абсцес, · 5.      абсцес лобної частки мозку.



Клініка внутрішньочерепних ускладнень: 1/ головний біль, 2/ блювання, 3/ головокружіння, 4/ психічні розлади (порушення уваги, пам’яті, мови, сонливість тощо), 5/ ригідність потиличних м’язів (особливо при менінгіті), 6/ вимушене положення хворого в ліжку (лежить на боку з закинутою головою і притиснутими до живота колінами і зігнутими руками), 7/ симптоми ураження черепно-мозкових нервів (парези, паралічі, розлади чутливості і секреторні порушення), 8/ підвищення температури тіла (нерідко до гектичної), 9/ екзофтальм, набряк повік і кон’юнктиви (при сінустромбозі), 10/ зміни з боку спинно-мозкової рідини (витікає під тиском, набуває мутного забарвлення, підвищується кількість білка і формених елементів).



Діагностика 1/ анамнез, 2/ ЛОР-огляд, 3/ рентгенографія (оглядова, комп’ютерна), 4/ спинномозкова пункція.   Лікування 1/ Хірургічне – розкриття відповідної навколоносової пазухи з послідуючим накладанням широкого сполучення з носовою порожниною та дренуванням патологічного процесу з порожнини черепа чи з орбіти; 2/ Консервативне: антибактерійна терапія - антибіотики широкого спектру дії, краще внутрішньовенно, такими що проникають через гематоенцефалічний бар’єр, сульфаніламіди, кортикостероїди, сечогінні, антигістамінні тощо.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка