Іменник у називному відмінку + іменник в орудному відмінку з прийменником: Знову в серці дивовижно щастя з мрією сплелись. (О. Олесь)



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.



- іменник у називному відмінку + іменник в орудному відмінку з прийменником: Знову в серці дивовижно щастя з мрією сплелись. (О.Олесь)

  • - іменник у називному відмінку + іменник в орудному відмінку з прийменником: Знову в серці дивовижно щастя з мрією сплелись. (О.Олесь)



Увага!

  • Увага!

  • При іменниках у називному відмінку можуть

  • вживатися частки це, то, ось, які теж входять до

  • складу присудка:

  • Вірний приятель- то найбільший скарб. (нар.тв.)

  • Дружити – значить бути старанним учнем у школі

  • вимогливості (В.Сухомлинський).

  • Дружба народів – це злагода й мир. (М.Рильський)



  • Іменна частинна складеного присудка може включати порівняльні сполучники як, ніби, мов, наче, начебто, нібито та ін.: Степ – як суцільний кришталь (О.Гончар). Подих рідної землі – наче хліб з долоні мама. Подих рідної землі – ніби ласка наймиліша (В.Крищенко).



Складені дієслівні присудки не треба плутати з простими, які мають при собі додатки або обставини мети, виражені неозначеною формою дієслова.

  • Складені дієслівні присудки не треба плутати з простими, які мають при собі додатки або обставини мети, виражені неозначеною формою дієслова.

  • Об'єктний інфінітив відповідає на питання додатка й співвідноситься з окремим діячем: дієслово – присудок та неозначена форма дієслова – різносуб”єктні дієслова.

  • Мені радять жити без ілюзій (Л.Забашта)

  • Порівняйте: мені радять, щоб я жила без ілюзій.



Інфінітив мети в реченні є обставиною мети при дієсловах зі значенням руху,переміщення в просторі та ін.

  • Інфінітив мети в реченні є обставиною мети при дієсловах зі значенням руху,переміщення в просторі та ін.

  • Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на свіжий проруб (Л.Костенко)

  • Порівняйте: птиці злетілись на проруб,

  • для того щоб спати.



Неозначена форма дієслова виступає в ролі додатка, коли:

  • Неозначена форма дієслова виступає в ролі додатка, коли:

  • А) вона стосується повнозначного дієслова, яке самостійно може виступати в ролі присудка

  • (подає вечеряти – подає вечерю, подає книжку);

  • Б) дія, позначувана дієсловами в особовій і неозначеній формах, стосується різних осіб

  • (навчив майструвати – він навчив, а хтось буде

  • майструвати)

  • Додаток, виражений неозначеною формою дієслова, називають інфінітивним.



Як відрізнити родовий відмінок неузгодженого означення і непрямий додаток у родовому відмінку.

  • Як відрізнити родовий відмінок неузгодженого означення і непрямий додаток у родовому відмінку.

  • Порівняємо словосполучення:

  • картина художника і чекання поїзда.

  • Здебільшого неузгоджене означення залежить від іменника недієслівного походження, а непрямий додаток – від іменника дієслівного походження.



За цією ознакою у словосполученні картина

  • За цією ознакою у словосполученні картина

  • художника іменник художника – неузгоджене означення, бо вказує на ознаку (чия?) і залежить від іменника недієслівного походження картина.

  • У словосполученні чекання поїзда іменник поїзда є додатком, оскільки вказує на об'єкт дії (а не на ознаку) і залежить віддієслівного іменника чекання



Неузгоджене означення часто можна замінити узгодженим:

  • Неузгоджене означення часто можна замінити узгодженим:

  • сік з лимона – лимонний сік;

  • спів солов'я – солов'їний спів;

  • зошит учня - учнівський зошит;

  • будинок з каменю - кам'яний будинок;

  • але: чоловік в окулярах , підручний з алгебри (заміна не можлива).

  • Неузгоджене означення можна перетворити на сполучення підмета і присудком:

  • прохання матері – мати просить; повернення керівника – керівник повертається; виступ артистів – артисти виступають.

  • Тут неузгоджене означення позначає творця дії



  • неузгоджене означення можна перетворити на поширене означення чи підрядне речення:

  • костюм для концерту – костюм, призначений для концерту;

  • альбом для малювання - альбом, призначений для малювання, або альбом, у якому малюють.

  • Якщо такі перетворення не можливі, залежний іменник виступає додатком:

  • Підкорення (чого?) космосу, бо підкорюють (що?)космос; виконання (чого?) плану, бо виконують (що?) план.



Щоб не помилитися при визначенні прикладки, потрібно пам'ятати:

  • Щоб не помилитися при визначенні прикладки, потрібно пам'ятати:

  • 1. З двох іменників – власного імені людини й загальної

  • назви – прикладкою є загальна назва: поетеса Леся

  • Українка, композитор Микола Лисенко, драматург Іван

  • Тобілевич, гетьман Іван Мазепа.

  • Якщо ж власна назва не є ім'ям людини, то вона

  • виступає прикладкою: мати Україна; команда “Динамо”,

  • фірма “Роксолана”, автомашина “Таврія”





Прізвища до імен та імен по батькові;

  • Прізвища до імен та імен по батькові;

  • Деякі складні слова, утворені з двох іменників: плащ-палатка, будинок-музей, вагон-ресторан,стоп-кран;

  • Сполучення синонімів та антонімів: путь-дорога, стежки-доріжки, рід - плем'я, імпорт-експорт,купівля-продаж;

  • Асоціативні сполучення: хліб-сіль, батько-мати, жар-птиця.

  • Такі словосполучення не розчленовуються на підпорядковуване і підпорядковане, а виступають одним членом речення



Увага!

  • Увага!

  • - Неозначена форма дієслова виступає в ролі обставини мети після дієслів руху або стану :

  • пішов подивитися – пішов, щоб подивитися

  • -Щоб не плутати обставини з додатками, треба звернути увагу на формування запитань: вони мають бути природними, як у живій мові.

  • 1. У реченні Діти йдуть до школи іменник з прийменником до школи виступає обставиною (куди?). У реченні Діти виміряли відстань від алеї до школи ставимо запитання (до чого?). Отже, це додаток



2. Якщо ж до одного й того самого члена речення доречним є запитання додатка й обставини, тоді потрібно звернути увагу на семантику. Значення має те, про що йдеться – про просторове поняття чи на об'єкт дії:

  • 2. Якщо ж до одного й того самого члена речення доречним є запитання додатка й обставини, тоді потрібно звернути увагу на семантику. Значення має те, про що йдеться – про просторове поняття чи на об'єкт дії:

  • Сидіти на стільці (на чому?) – конкретний предмет, над яким можна виконати якусь дію.

  • Відпочивати в лісі (де?) – просторове поняття.

  • Отже, іменник з конкретним лексичним значенням тяжіє до додатка, а з менш конкретним – до обставини.



3. А в реченні Діти були в бабусі до слів у бабусі можна поставити два доречних запитання: діти були (де?) у бабусі і діти були (у кого?) у бабусі.

  • 3. А в реченні Діти були в бабусі до слів у бабусі можна поставити два доречних запитання: діти були (де?) у бабусі і діти були (у кого?) у бабусі.

  • Отже, цей член речення може бути і обставиною, і додатком.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка