Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.



  • ДСТУ 8302-2015. Інформація та документація.

  • Бібліографічне посилання.

  • Загальні положення та правила складання

  • (чинний з 1 липня 2016 року )



Цей стандарт установлює основні види бібліографічних посилань, загальні положення щодо їхнього складу й структури, а також правила складання та розміщування в документах (виданнях, депонованих документах тощо).

  • Цей стандарт установлює основні види бібліографічних посилань, загальні положення щодо їхнього складу й структури, а також правила складання та розміщування в документах (виданнях, депонованих документах тощо).

  • Стандарт поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих доку­ментах незалежно від носія інформації.



ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання – чинний.

  • ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання – чинний.

  • Застосовується при складанні:

  • “Списку використаних джерел”;

  • “Списку використаної літератури”;

  • “Бібліографічного списку”



Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документ, що є необхідними й достатніми для його загальної характеристики, ідентифікування та пошуку.

  • Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документ, що є необхідними й достатніми для його загальної характеристики, ідентифікування та пошуку.

  • Бібліографічне посилання призначено для ідентифікування, загальної характеристики та по­шуку документа.

  • Бібліографічне посилання є частиною довідкового апарата документа, наводять у формі бібліографічного запису.



  • Об’єктами посилань можуть бути всі види опублікованих чи неопублікованих документів або їхні складники на будь-яких носіях інформації (зокрема в телекомунікаційних мережах).



Бібліографічні посилання пов’язують із текстом документа за допомогою знаків виноски:

  • Бібліографічні посилання пов’язують із текстом документа за допомогою знаків виноски:

  • у вигляді арабський цифр (порядкових номерів),

  • літер

  • астериска *(зірочки)



  • Елементи бібліографічного запису (заголовок і бібліографічний опис) та знаки пунктуації в бібліографічному посиланні, незалежно від його призначення та виду, подають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80 і ДСТУ ГОСТ 7.1 з урахуванням таких приємних особливостей:



  • у заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих авторів у бібліографічному описі у відомостях про відповідальність (за навскісною рискою) не повторюють;

  • за потреби у заголовку бібліографічного запису позатекстового посилання можна зазначати більше ніж три імені авторів;



  • замість знака «крапка й тире» («. –»), який розділяє зони бібліографічного опису, в бібліографіч­ному посиланні рекомендовано застосовувати знак «крапка» (при цьому в межах одного документа за­стосування в бібліографічних посиланнях розділових знаків уніфіковують);

  • відомості, запозичені не з титульної сторінки документа, дозволено не брати у квадратні дужки;



  • після назви дозволено не зазначати загального позначення матеріалу («Текст», «Електронний ресурс», «Карти», «Ноти» тощо – перелік згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1);

  • у складі вихідних даних дозволено не подавати найменування (ім’я) видавця;



  • у складі відомостей про фізичну характеристику документа можна зазначати або його загаль­ний обсяг (наприклад: 285 с.), або номер сторінки, на якій подано об’єкт посилання (наприклад: С. 19);

  • дозволено не наводити відомостей про серію та Міжнародний стандартний номер (ІЄВІМ, ІЄМІМ, ІЗБІМ);

  • Відомості про згадуваний документ, опублікований іншою мовою, у бібліографічних посиланнях наводять мовою оригіналу.



За складом елементів бібліографічного запису розрізняють повне та коротке бібліографічне посилання.

  • За складом елементів бібліографічного запису розрізняють повне та коротке бібліографічне посилання.

  • Повне бібліографічне посилання містить усі обов’язкові елементи, що використовують для загальної характеристики, ідентифікування й пошуку об’єкта посилання.

  • Коротке бібліографічне посилання містить частину обов’язкових елементів, які використовують тільки для пошуку об’єкта посилання.



  • За місцем розташування в документі розрізняють такі бібліографічні посилання:

  • внутрішньотекстове;

  • підрядкове;

  • позатекстове



  • Внутрішньотекстове бібліографічне посилання розміщують безпосередньо в тексті документа.

  • Використовують для зручнішого читання тексту, кращого його сприйняття та заощадження місця у невеликих за обсягом документах.

  •  



заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);

  • заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);

  • основну назву документа;

  • відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа);

  • відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього видання відносно попереднього);

  • вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа);



позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа, якщо є посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа;

  • позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа, якщо є посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа;

  • відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом);

  • назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад, статтю);

  • відомості про місцезнаходження об’єкта посилання – номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину);

  • примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо).



(Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: історія, теорія. Київ: Либідь, 1998. 558 с.);

  • (Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: історія, теорія. Київ: Либідь, 1998. 558 с.);

  • (Кушнаренко Н. М., Удалова В. К. Наукова обробка документів. Київ, 2006. 328 с.);



(Фінансова система України: проблеми та перспективи розвитку. Київ, 2010. 268 с.);

  • (Фінансова система України: проблеми та перспективи розвитку. Київ, 2010. 268 с.);

  •  (Вища школа. 2015. № 3. С. 46–52);

  • (Бібліотека імені М. А. Жовтобрюха Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка: сайт. URL: http://lib.pnpu.edu.ua/).



Підрядкове бібліографічне посилання на джерела інформації використовують за умов, якщо всередині тексту документа його розмістити неможливо або небажано, щоб не переобтяжувати текст та не ускладнювати його читання.

      • Підрядкове бібліографічне посилання на джерела інформації використовують за умов, якщо всередині тексту документа його розмістити неможливо або небажано, щоб не переобтяжувати текст та не ускладнювати його читання.
      • Підрядкове бібліографічне посилання розміщують як примітку в нижній частині сторінки (полоси набору), відмежовуючи від основного тексту горизонтальною рискою.


  • Підрядкове бібліографічне посилання пов’язують із текстом документа за допомогою знаків виноски, які подають на верхній лінії шрифту після відповідного фрагмента в тексті (наприклад: Текст 29) та перед підрядковим посиланням (наприклад: 29 Посилання).

  • Знаки виноски відокремлюють від тексту проміжком.



      • Під час нумеровання кількох підрядкових бібліографічних посилань можна застосовувати наскрізне нумерування в межах усього документа чи в межах його окремої глави (розділу, частини тощо) або нумерування в межах певної сторінки тексту (арабськими цифрами).


заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);

  • заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);

  • основну назву документа;

  • відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її);

  • відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа);

  • відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього видан­ня відносно попереднього);



  • вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа);

  • позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа, якщо є посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа;

  • відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом);



назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад, статтю);

  • назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад, статтю);

  • відомості про місцезнаходження об’єкта посилання – номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину);

  • примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо).



      • Підрядкове бібліографічне посилання можна наводити у повній або короткій формі. Коротку форму застосовують, якщо частину відомостей про джерело цитування подано в тексті.


ПРИКЛАДИ

  • ПРИКЛАДИ

  • Повна форма

  • *Україна в цифрах. 2007: стат. зб. / Держ. ком. статистики України. Київ: Консультант, 2008. С. 185–191.

  •  

  • 5 Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи для України: монографія / відп. ред. В. М. Геєць. Київ: УБС НБУ, 2008. С. 302–310.



Коротка форма

  • Коротка форма

  • *Україна в цифрах. 2007. Київ, 2008. С. 185—191.

      • 5 Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи для України. Київ, 2008. С. 302–310.


У тексті:

  • У тексті:

  • Маніфест ІФЛА про Internet: прийнято Сесією Ради ІФЛА23 серпня 2002 р. / пер. з англ. В. С. Пашкова*

  • У підрядковому посиланні:

  • *URL: http://archive.ifla.org/lll/misc/im-ua.pdf. (дата звернення: 15.09.2012).



Якщо текст цитовано не за першоджерелом, то на початку підрядкового бібліографічного по­силання наводять пояснювальні слова: «Наведено за:», «Цит. за:» («Цитовано за») і зазначають дже­рело, з якого запозичено текст.

  • Якщо текст цитовано не за першоджерелом, то на початку підрядкового бібліографічного по­силання наводять пояснювальні слова: «Наведено за:», «Цит. за:» («Цитовано за») і зазначають дже­рело, з якого запозичено текст.

  • Приклад

  • Підрядкове посилання

  • *Цит. за: Грушевський М. С. Історія України- Руси. Київ, 1995. Т. 2. С. 72.



      • У підрядковому бібліографічному посиланні на електронний ресурс віддаленого доступу за на­явності в тексті бібліографічних відомостей, що його ідентифікують, дозволено зазначати тільки електронну адресу, використовуючи замість слів «Режим доступу» абревіатуру «URI» або «URL»


Приклад

  • Приклад

  • Первинне:

  • Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. тов-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. досліджень НАН України. Київ, 2009. Т. 9. С. 345.

  • Повторне:

  • Там само. Т.11. С. 110 с.

  •  



Позатекстове бібліографічне посилання використовують переважно у наукових виданнях у разі багаторазових посилань на одні й ті самі документи задля уникнення повторного подання однакових бібліографічних записів або через їхню велику кількість, або за браком місця для підрядкових посилань.

  • Позатекстове бібліографічне посилання використовують переважно у наукових виданнях у разі багаторазових посилань на одні й ті самі документи задля уникнення повторного подання однакових бібліографічних записів або через їхню велику кількість, або за браком місця для підрядкових посилань.

  •  

  • Позатекстові бібліографічні посилання нумерують у межах усього документа або в межах окремих глав, розділів, частин тощо, застосовуючи наскрізне нумерування (арабськими цифрами).



  • Позатекстові бібліографічні посилання наводять як перелік бібліографічних записів і роз­міщують наприкінці основного тексту (або після заключної статті, післямови, коментарів – за їх наявності) документа або його складника (зазначаючи, наприклад, «Список бібліографічних посилань»).



Сукупність позатекстових бібліографічних посилань, оформлених як перелік бібліографічних записів, не можна вважати бібліографічним списком (списком використаної літератури) чи покажчиком, що мають самостійне значення як бібліографічні посібники.

  • Сукупність позатекстових бібліографічних посилань, оформлених як перелік бібліографічних записів, не можна вважати бібліографічним списком (списком використаної літератури) чи покажчиком, що мають самостійне значення як бібліографічні посібники.

  • Проте текст документа можна пов’язувати знаками виноски з бібліографічним списком використаної літератури.

  •  



У позатекстовому бібліографічному посиланні повторюють бібліографічні відомості про об’єкт посилання, який згадано в тексті документа.

  • У позатекстовому бібліографічному посиланні повторюють бібліографічні відомості про об’єкт посилання, який згадано в тексті документа.

  •  

  • Приклад

  •  У тексті:

  •  

  • «... про що зазначено у Законі України «Про видавничу справу»4».

  •  

  • У позатекстовому посиланні:

  •  

  • Про видавничу справу: Закон України за станом на 20 берез. 2004 р./Верховна Рада Украї­ни. Київ: Парлам. вид-во, 2004. 17, [3] с. (Закони України).

  •  



заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);

  • заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);

  • основну назву документа;

  • відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її);

  • відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа);

  • відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього видан­ня відносно попереднього);

  • вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа);



позначення та порядковий номер тому, номера або випуску, якщо є посилання на твір або пуб­лікації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа;

  • позначення та порядковий номер тому, номера або випуску, якщо є посилання на твір або пуб­лікації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа;

  • відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом);

  • назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (на­приклад, статтю);

  • відомості про місцезнаходження об’єкта посилання — номер сторінки в документі (у разі поси­лання на його частину);

  • примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо).



  • Позатекстове бібліографічне посилання пов’язують із фрагментом тексту документа, до якого воно належить, за допомогою знаків виноски, які або виносять на верхню лінію шрифту після відпо­відного тексту та перед позатекстовим посиланням, або складають в одну лінію зі шрифтом основно­го тексту (у квадратних дужках у тексті та без дужок перед позатекстовим посиланням).

  •  



Приклад 1

  • Приклад 1

  • У тексті:

  • Правила банківського кредитування підприємств державної форми власності викладено у нав­чальному посібнику «Кредитування та ризики» (автори Денисенко М. П., Догмачов В. М., Ка­банов В. Г.)35.

  •  

  • У позатекстовому посиланні:

  • 35 Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г. Кредитування та ризики: навч. посіб. Київ, 2008. 213 с.



Приклад 2

  • Приклад 2

  • У тексті:

  • Правила банківського кредитування підприємств державної форми власності викладено у нав­чальному посібнику «Кредитування та ризики» (автори Денисенко М. П., Догмачов В. М., Ка­банов В. Г.) [35].

  • У позатекстовому посиланні:

  • 35. Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г. Кредитування та ризики: навч. посіб. Київ, 2008.213 с.

  •  



      • Якщо в тексті згадують конкретну частину тексту документа, після неї можна зазначати (у квадратних дужках) порядковий номер позатекстового бібліографічного посилання та сторінку, на якій подано цей об’єкт посилання. Між поданими відомостями проставляють знак «кома».


Приклад

  • Приклад

  • У тексті:

  • [20, с. 28]; [20, с. 154].

  • У позатекстовому посиланні:

  • 20. Українська мова: енциклопедія / редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк. та ін. – 3-є вид., зі змінами і доп. Київ: Укр. енциклопедія, 2007. 824 с.

  •  



Залежно від режиму доступу електронні ресурси поділяють на електронні ресурси локального та віддаленого доступу.

    • Залежно від режиму доступу електронні ресурси поділяють на електронні ресурси локального та віддаленого доступу.
    • Джерелами інформації для складання бібліографічного посилання на електронний ресурс є титульний екран, основне меню, програма, головна сторінка сайту чи порталу, що містять відомості про автора, назву, відповідальність, перевидання (версію), місце та рік видання. Основним джерелом інформації є титульний екран. За потреби використовують й інші джерела інформації: етикетку на фізичному носієві електронного ресурсу, технічну та іншу супровідну документацію до нього або контейнер, коробку, конверт тощо (згідно з ДСТУ 7157).


У бібліографічному посиланні на електронний ресурс локального доступу після вихідних даних подають відомості про кількість фізичних одиниць (арабськими цифрами) та вид носія інформації (наприклад, електронний оптичний диск). У дужках можна подавати відомості про вид оптичного диска (CD-R, CD-RW, DVD-R тощо).

      • У бібліографічному посиланні на електронний ресурс локального доступу після вихідних даних подають відомості про кількість фізичних одиниць (арабськими цифрами) та вид носія інформації (наприклад, електронний оптичний диск). У дужках можна подавати відомості про вид оптичного диска (CD-R, CD-RW, DVD-R тощо).
  • Приклад

  • Підрядкове посилання

  • Кожухівський А. Д. Імітаційне моделювання систем масового обслуговування [Електронний ресурс]: практикум / Черкас, держ. технол. ун-т. Електрон. текст. дані. Черкаси , 2009. 1 елект­рон. опт. диск (CD-R).

  •  



У примітці до бібліографічного посилання на електронний ресурс подають відомості, необхідні й достатні для пошуку та характеристики технічних специфікацій цього електронного ресурсу, в такій послідовності:

      • У примітці до бібліографічного посилання на електронний ресурс подають відомості, необхідні й достатні для пошуку та характеристики технічних специфікацій цього електронного ресурсу, в такій послідовності:
  • системні вимоги;

  • відомості про доступ;

  • дата оновлення документа або його частини;

  • електронна адреса;

  • дата звернення до документа.

  •  



Відомостям про дату (день, місяць, рік) останнього оновлення електронного ресурсу відда­леного доступу (його частини) передують слова «Дата оновлення». Ці відомості в бібліографічному посиланні наводять перед відомостями про режим доступу («URI», «URL»),

  • Відомостям про дату (день, місяць, рік) останнього оновлення електронного ресурсу відда­леного доступу (його частини) передують слова «Дата оновлення». Ці відомості в бібліографічному посиланні наводять перед відомостями про режим доступу («URI», «URL»),

  • Приклад

  • Підрядкове посилання

  • Берташ В. Пріоритети визначила громада // Голос України: електрон. версія газ. 2012. № 14 (5392). Дата оновлення: 04.08.2012. URL: http://www.qolos.com.ua/ userfiles/file/040812/ 040812-u.pdf (дата звернення: 06.08.2012).

  • Довгу електронну адресу можна переносити на наступний рядок. У цьому разі останнім у першому рядку має бути знак «навскісна риска» («/»).



Для позначення електронної адреси електронного ресурсу віддаленого доступу в примітці дозволено замість слів «Режим доступу» (чи «Доступ») або їхнього еквівалента іншою мовою (наприклад, «Available from») застосовувати абревіатури «URI» (Uniform Resource Identifier – Уніфікований ідентифікатор ресурсу) або «URL» (Uniform Resource Locator – Уніфікований покажчик ресурсу).

  • Для позначення електронної адреси електронного ресурсу віддаленого доступу в примітці дозволено замість слів «Режим доступу» (чи «Доступ») або їхнього еквівалента іншою мовою (наприклад, «Available from») застосовувати абревіатури «URI» (Uniform Resource Identifier – Уніфікований ідентифікатор ресурсу) або «URL» (Uniform Resource Locator – Уніфікований покажчик ресурсу).

  • Якщо електронний ресурс має унікальний ідентифікатор DOI (Digital Object Identifier – Ідентифікатор цифрового об’єкта) або інший постійний ідентифікатор, замість електронної адреси цього ресурсу рекомендовано зазначати його ідентифікатор



  • Якщо електронний ресурс має унікальний ідентифікатор DOI (Digital Object Identifier – Ідентифікатор цифрового об’єкта) або інший постійний ідентифікатор, замість електронної адреси цього ресурсу рекомендовано зазначати його ідентифікатор.

  • Інформацію про протокол доступу до електронного ресурсу (http, ftp тощо) та його електронну адресу наводять у форматі «URI» або «URL».



Дозволено подавати відомості про інше місцезнаходження чи форму електронного ресурсу, використовуючи слова «Також доступний» (наприклад, «Також доступний у РОР:...») чи подібні еквівалентні фрази (наприклад, «Відомості доступні також в Інтернеті:...»).

  • Дозволено подавати відомості про інше місцезнаходження чи форму електронного ресурсу, використовуючи слова «Також доступний» (наприклад, «Також доступний у РОР:...») чи подібні еквівалентні фрази (наприклад, «Відомості доступні також в Інтернеті:...»).

  • Після електронної адреси подають відомості про дату звернення до електронного ресурсу віддаленого доступу: число, місяць і рік (в круглих дужках) після слів «дата звернення».



Приклад

  • Приклад

  • Позатекстове посилання

  • Про авторське право і суміжні права : Закон України від 11.07.2001 р. № 2627-Ш // Голос України. 1994. 23 лют. Відомості доступні також з Інтернету: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/3792-12.



  • Цокур О. Розвиток ґендерного підходу в освіті [Електронний ресурс] / О. Цокур, І. Іванова //Освіта. ua : укр. версія : [сайт]. Електрон. текст. дані. К.: Плеяда, 1998. : http://www.osvita-.net/school/technol/313 (дата звернення: 4.12.2012).



Бібліографічне посилання на архівний документ дає можливість ідентифікувати його та визначати місцезнаходження в архіві, музеї, бібліотеці тощо.

  • Бібліографічне посилання на архівний документ дає можливість ідентифікувати його та визначати місцезнаходження в архіві, музеї, бібліотеці тощо.

  • Бібліографічне посилання на архівний документ складають за загальними правилами, викладеними в цьому стандарті, з урахуванням зазначених далі особливостей.

  • У бібліографічному посиланні на архівний документ відомості про об’єкт посилання відокремлюють від пошукових даних знаком «дві навскісні риски» («//») з проміжками до та після нього.



Приклад

  • Приклад

  • Підрядкове посилання

  • Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки // ЦДАВО України (Центр, держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 8–12. Копія; Ф. 1063. Оп. 3. Спр. 1–3.



Для позначення пошукових даних архівного документа використовують такі скорочення слів: «Ф.» («Фонд»), «Оп.» («Опис»), «К.» («Картон»), «Спр.» («Справа»), «Од. зб.» («Одиниця зберігання»), «Арк.» («Аркуш»),

  • Для позначення пошукових даних архівного документа використовують такі скорочення слів: «Ф.» («Фонд»), «Оп.» («Опис»), «К.» («Картон»), «Спр.» («Справа»), «Од. зб.» («Одиниця зберігання»), «Арк.» («Аркуш»),

  • Між елементами пошукових даних ставлять знак «крапка».

  • Приклад

  • Внутрішньотекстове посилання

  •  (ЦДІАК України. Ф. 4703. Оп. 3. Спр. 23. Арк. 45–49).



Назву архіву подають у вигляді абревіатури чи скорочення, які прийнято в архівній галузі. Розшифрування абревіатури наводять у списку скорочень, який додають до тексту. Якщо списку скорочень немає, назву архіву подають повністю або скорочують окремі слова та словосполучення згідно з ДСТУ 3582, ДСТУ 7093, ГОСТ 7.12. Повну або скорочену назву архіву можна подавати після абревіатури.

  • Назву архіву подають у вигляді абревіатури чи скорочення, які прийнято в архівній галузі. Розшифрування абревіатури наводять у списку скорочень, який додають до тексту. Якщо списку скорочень немає, назву архіву подають повністю або скорочують окремі слова та словосполучення згідно з ДСТУ 3582, ДСТУ 7093, ГОСТ 7.12. Повну або скорочену назву архіву можна подавати після абревіатури.



Приклади

  • Приклади

  • ЦДІАК України (Центральний державний історичний архів України, м. Київ);

  • ДА СБ України (Держ. архів Служби безпеки України);

  • ЦДНТА України (Центр, держ. наук.-техн. архів України);

  • Держархів м. Києва.



У повторному бібліографічному посиланні назву архіву наводять у вигляді абревіатури або в скороченій формі.

  • У повторному бібліографічному посиланні назву архіву наводять у вигляді абревіатури або в скороченій формі.

  • Номер архівного фонду наводять після назви архіву, зазначаючи ті необхідні елементи пошукових даних, які прийнято подавати саме в цьому архіві. Після номера архівного фонду в круглих дужках може бути зазначено його назву.



Приклад

  • Приклад

  • ЦДАВО України. Ф. 14 (Фонд «Товариство отців Василіан» уЛьвові).

  • Якщо номера архівного фонду немає, після назви архіву подають, зазвичай у називному відмінку, назву цього архівного фонду.

  • Приклад

  • Держархів Донецької обл. Фонд Донецького обкому КП(б)У.

    • Внутрішньотекстове бібліографічне посилання на архівний документ зазвичай містить тільки пошукові дані цього документа.
  •  



Приклад

  • Приклад

  • ЦДАВО України. Ф. 14 (Фонд «Товариство отців Василіан» уЛьвові).

  • Якщо номера архівного фонду немає, після назви архіву подають, зазвичай у називному відмінку, назву цього архівного фонду.

  • Приклад

  • Держархів Донецької обл. Фонд Донецького обкому КП(б)У.

  • Внутрішньотекстове бібліографічне посилання на архівний документ зазвичай містить тільки пошукові дані цього документа.

  •  



Внутрішньотекстове бібліографічне посилання на архівний документ зазвичай містить тільки пошукові дані цього документа.

    • Внутрішньотекстове бібліографічне посилання на архівний документ зазвичай містить тільки пошукові дані цього документа.
  • Приклад

  • Внутрішньотекстове посилання

  • (ЦДІАЛ України. Ф. 183. Оп. 4. Спр. 2. Арк. 10).

  • За потреби можна наводити його повний опис.

  • Внутрішньотекстове посилання

  • (Наукове товариство ім. Шевченка // Львів. наук, б-ка ім. В. Стефаника НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 78. Арк. 1–7).

  •  



У підрядкових і позатекстових бібліографічних посиланнях рекомендовано наводити відомості про архівний документ — об’єкт посилання (його заголовок та основну назву або тільки його основну назву; відомості, що належать до назви тощо) та пошукові дані.

    • У підрядкових і позатекстових бібліографічних посиланнях рекомендовано наводити відомості про архівний документ — об’єкт посилання (його заголовок та основну назву або тільки його основну назву; відомості, що належать до назви тощо) та пошукові дані.
  • Приклад

  • Позатекстове посилання

  • Діяльність історичної секції при ВУАН та зв’язаних з нею історичних установ Академії в 1929–1930 рр. // Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадского. Ф. X (Всеукраїнська Академія Наук). Спр. 1686. ЗО арк.

  • Проте можна наводити у підрядкових і позатекстових посиланнях на архівний документ тільки пошукові дані цього документа за умови, якщо основні відомості про нього є в тексті.

  •  



Якщо справа (одиниця зберігання) чи певний архівний документ, який зберігають у цій справі, не має назви, її формулює дослідник. У цьому разі назву справи подають у квадратних дужках до або після пошукових даних про документ.

  • Якщо справа (одиниця зберігання) чи певний архівний документ, який зберігають у цій справі, не має назви, її формулює дослідник. У цьому разі назву справи подають у квадратних дужках до або після пошукових даних про документ.

  • Приклад

  • Позатекстове посилання

  • 17. [Праці П. К. Грімстед] //ЦДАВО України. Ф. 14. Оп. 7. Спр. 19. 284 арк. або:

  •  

  • 17. ЦДАВО України. Ф. 14. Оп. 7. Спр. 19. 284 арк. [Праці П. К. Грімстед].

  •  



Якщо потрібно зазначити автора та назву або тільки назву справи, в якій зберігають архівний документ — об’єкт посилання, ці відомості подають після пошукових даних у круглих дужках.

  • Якщо потрібно зазначити автора та назву або тільки назву справи, в якій зберігають архівний документ — об’єкт посилання, ці відомості подають після пошукових даних у круглих дужках.

  • Приклад

  • Підрядкове посилання

  • Науковий архів Інституту історії України НАН України. Ф. 2. Оп. 3. Спр. 170. № 1. Арк. 5. (План праці НДКІУ на 1924 р.).



У примітках можна наводити відомості про автентичність, автографічність, мову, спосіб відтворювання, відомості про особливості зовнішнього вигляду архівного документа, про його опублікуван­ня тощо. Примітки подають після пошукових даних.

  • У примітках можна наводити відомості про автентичність, автографічність, мову, спосіб відтворювання, відомості про особливості зовнішнього вигляду архівного документа, про його опублікуван­ня тощо. Примітки подають після пошукових даних.

  • Приклади

  • Підрядкові посилання

  • *ЦДАВО України. Ф. 3866. Оп. 3. Спр. 3. Арк. 1–37. Копія.

  • ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 3. Спр. 38. Арк. 45. Оригінал. Рукопис.

  •  

  •  



Якщо текст архівного документа розміщено на зворотному боці аркуша, у пошукових даних бібліографічного посилання зазначають слово «зворот» у скороченій формі – «зв.».

  • Якщо текст архівного документа розміщено на зворотному боці аркуша, у пошукових даних бібліографічного посилання зазначають слово «зворот» у скороченій формі – «зв.».

  • Приклад

  • Позатекстове посилання

  • Лист Голови Спілки «Чорнобиль» Г. Ф. Лєпіна на ім’я Голови Ради Міністрів УРСР В. А. Ма сола щодо реєстрації Статуту Спілки та сторінки Статуту. 14 грудня 1989 р. // ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2612. Арк. 63, 64, 64 зв., 71.



Бібліографічні посилання на архівні документи із зарубіжних архівів подають мовою певної країни згідно з прийнятими в цій країні та в цьому архіві правилами описування та складання посилань (зі скороченнями).

  • Бібліографічні посилання на архівні документи із зарубіжних архівів подають мовою певної країни згідно з прийнятими в цій країні та в цьому архіві правилами описування та складання посилань (зі скороченнями).

  • Приклади

  • Внутрішньотекстове посилання

  • (АР\л/ І_иЬІіпіе. 7евр6І 95. Зудп.125. К. 6–7).

  • Підрядкове посилання

  • Зудп.126. УУів^а Оепегаїпа сІекапаШ Раіепвкіедо \л/ гоки 1793. 1793 г. 57 к.

  • Позатекстове посилання

  • 13. Государственный архив Российской Федерации. Ф. Р-7008. Украинская библиотека им. С. Петлюры в Париже. 1922–1940. Оп. 1. Д. 65. Каталог книг по истории Украины и другим во­просам на украинском языке, 1908–1940. 80 л.



  • Дякуємо за увагу!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка